Ухвала суду № 66154949, 25.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

25 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 507/800/16-а

Суддя Одеського апеляційного адміністративного суду Коваль М.П., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Любашівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Любашівського районного суду Одеської області від 11 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Любашівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 507/800/16-а разом з апеляційною скаргою Любашівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Любашівського районного суду Одеської області від 11 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Любашівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.

Враховуючи, що апеляційна скарга на постанову Любашівського районного суду Одеської області від 11 липня 2016 року була подана відповідачем після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 186 КАС України, а наведені апелянтом підстави причин пропуску такого строку були визнані неповажними, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року, вказану апеляційну скаргу було залишено без руху та запропоновано апелянту протягом тридцяти днів з дати отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутись до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Любашівського районного суду Одеської області від 11 липня 2016 року із зазначенням інших підстав для такого поновлення.

Апелянту було роз'яснено, що при невиконанні вимог ухвали щодо надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Копію наведеної ухвали було отримано апелянтом 22.03.2017 року.

В межах місячного строку, встановленого ст. 189 КАС України, на виконання вимог наведеної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом було подано заяву про поновлення строку на оскарження постанови Любашівського районного суду Одеської області від 11 липня 2016 року.

У наведеній заяві апелянтом вказані аналогічні обставини для поновлення строку на оскарження судового рішення у даній справі, що ним були наведені у заяві, яка була подана останнім разом з апеляційною скаргою, та які, в свою чергу, були визнані неповажними.

Так, апелянт повторно вказав на те, що на момент подання первісної апеляційної скарги Управління не було звільнено від сплати судового збору, однак, оскільки бюджетом Пенсійного фонду України коштів на цю мету передбачено не було, Управління було змушене звернутись до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору. Крім того, апелянт зазначив, що несплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя. На підставі наведеного, посилаючись на те, що у зв'язку з фактичною неможливістю вчасно усунути недоліки апеляційної скарги у вигляді сплати судового збору, що призвело до її повернення без розгляду, апелянт просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Любашівського районного суду Одеської області від 11 липня 2016 року поважними.

Водночас, посилаючись, як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, на відсутність коштів на оплату судового збору, як під час звернення із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження разом з апеляційною скаргою, а так само звертаючись із такою заявою на виконання ухвали суду про залишення скарги без руху, апелянтом не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин відсутності у нього коштів для проведення оплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Любашівського районного суду Одеської області від 11 липня 2016 року у строки, встановлені для апеляційного оскарження вказаного рішення.

В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази, що підтверджують обставини відсутності коштів у апелянта на оплату судового збору, на які останній посилається, як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення у даній справі.

Разом з цим, апелянту надався достатній строк для надання відповідних підтверджень поважності причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Крім того, як вже зазначалось в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2016 року про відмову у задоволенні клопотання апелянта про звільнення його від сплати судового збору при подачі первісної апеляційної скарги набрала законної сили, а тому, з урахуванням приписів ст. 72 КАС України, обставини, встановлені цим рішенням суду апеляційної інстанції, в частині відсутності підстав для звільнення апелянта від сплати судового збору не підлягають доказуванню.

За таких обставин у сукупності, посилання апелянта на відсутність у нього коштів на оплату судового збору не можуть бути визнані поважною причиною для поновлення строку на подачу апеляційної скарги.

Окрім того, як вже також зазначалось в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, копія ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 року про повернення первісно поданої апелянтом апеляційної скарги на постанову Любашівського районного суду Одеської області від 11 липня 2016 року отримана останнім ще 27.09.2016 року.

Водночас, як під час звернення із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження разом з апеляційною скаргою, а так само звертаючись із такою заявою на виконання ухвали суду про залишення скарги без руху, апелянтом не було надано будь-яких доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Любашівського районного суду Одеської області від 11 липня 2016 року за період з моменту отримання ухвали суду апеляційної інстанції про повернення первісної апеляційної скарги та до фактичної подачі даної апеляційної скарги.

Апелянт не зазначив жодних обставин того, що йому перешкоджало подати апеляційну скаргу протягом близько чотирьох місяців з моменту отримання ухвали суду апеляційної інстанції про повернення первісної апеляційної скарги.

В той же час, в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху судом було звернуто увагу апелянта на вказані обставини та надано йому достатній строк для надання відповідних доказів поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення у даній справі у наведений період.

Таким чином, обставина щодо повернення апелянту попередньо поданої ним апеляційної скарги не може бути поважною причиною пропуску строку звернення з даною апеляційною скаргою в наведений період.

Також, слід звернути увагу на те, що Закон України від 06.12.2016 року № 1774-VIII щодо внесення змін до Закону України «Про судовий збір» та встановлення пільг на оплату судового збору для пенсійного органу, на який апелянт посилається, як на підставу для поновлення йому строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, набрав чинності 01.01.2017 року, проте апелянт подав дану апеляційну скаргу лише 02.03.2017 року, тобто зі сплином більше місяця від наведеної дати.

При цьому, будь-яких доказів поважності причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі у вказаний період останнім не надано, хоча судом надався апелянту строк для надання доказів поважності причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2016 року.

Таким чином, наведені апелянтом у заявленому клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовують поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження постанови Любашівського районного суду Одеської області від 11 липня 2016 року, є неповажними.

Такий висновок судді-доповідача відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Пономарьов проти України» (рішенні від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини нагадав про необхідність розуміння права на справедливий розгляд судом з урахуванням принципу юридичної визначеності, який є одним із аспектів верховенства права. В цьому рішенні ЄСПЛ тлумачив гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції в контексті того, що «Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).».

Далі ЄСПЛ наголосив, що «ця справа стосується не екстраординарного перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами (див., серед інших справ, рішення у справі «Трегубенко проти України» (Tregubenko v. Ukraine), заява № 61333/00, пп. 34-38, рішення від 2 листопада 2004 року; та рішення у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-34, рішення від 18 листопада 2004 року), а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року)…Суд зазначає, що стороні у провадженні було поновлено строки, не дивлячись на те, що товариство було поінформовано про рішення від 5 жовтня 2001 року якщо не одразу ж після його винесення, то в найкоротші строки. Товариство подало першу апеляційну скаргу у листопаді 2001 року, але вона не була розглянута з низки причин, і несплата державного мита була лише однією із них (див. пункт 11 вище). Через два роки товариство подало нову апеляцію, стверджуючи, що воно не могло сплатити державне мито в той час, коли рішення суду першої інстанції могло б бути оскаржене відповідно до законодавства…У такій ситуації, надаючи дозвіл товариству подати повторну апеляційну скаргу зі спливом значного проміжку часу та після початку виконання рішення суду на підставах, які, на думку Суду, мали на меті не виправлення серйозних судових помилок, а лише перегляд та нове вирішення справи, національні суди порушили принцип юридичної визначеності та «право на суд» заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.».

Відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

За таких обставин, оскільки у апелянта закінчився строк, встановлений ст. 189 КАС України для надання доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Любашівського районного суду Одеської області від 11 липня 2016 року (з урахуванням дати отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху), а наведені апелянтом у заяві, що надіслана ним на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, суддя приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 186, 189 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Любашівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Любашівського районного суду Одеської області від 11 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Любашівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у відповідності до чинного законодавства.

Суддя М.П. Коваль