Ухвала суду № 66154886, 19.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1931/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.,

Лукянчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області за №243 о/с від 31.08.2016р. про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції (у зв'язку з скороченням штатів), поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016р. ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ГУ НП в Миколаївській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Миколаївській області за №243 о/с від 31.08.2016р. про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції (у зв'язку з скороченням штатів), поновити її на посаді, стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що вона з вересня 2005р. по листопад 2015р. проходила службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом ГУ НП в Миколаївській області «По особовому складу» за №3 о/с від 7.11.2015р., ОСОБА_2, як прибулу з МВС, призначено з присвоєнням спеціального звання майор поліції на посаду старшого слідчого Жовтневого відділення поліції Корабельного відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області.

Наказом ГУ НП в Миколаївській області за №243 о/с від 31.08.2016 р. звільнена з посади старшого слідчого Жовтневого відділення поліції Корабельного відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області за ч.1 п.4 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» у зв'язку зі скороченням штатів. Позивачка вважає, що наказ про звільнення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не дотримана процедура звільнення при скороченні штату, питання щодо можливого використання її на службі в поліції не обговорювалося, вакантні посади їй не пропонувалися, хоча вона має бажання проходити службу в поліції в майбутньому та на момент звільнення мало звання майора поліції, вислугу років в органах внутрішніх справ України 13 років.

Посилаючись на вказані обставини просила вимоги задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ №243 о/с від 31.08.2016р. в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції за ст.77 ч 1 п.4 ЗУ «Про національну поліцію» (у зв'язку із скороченням).

Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого слідчого Жовтневого відділення поліції Корабельного відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області.

Стягнуто з ГУ НП в Миколаївській області на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 9798,3грн.

Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 5 534, 27грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Сторони були сповіщенні про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, проте, сторони в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у ГУ НП в Миколаївській області не було достатніх правових підстав для прийняття наказу №243 о/с від 31.08.2016р. про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції (у зв'язку з скороченням штатів), без дотримання встановленого порядку працевлаштування такої категорії працівників.

Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 з вересня 2005р. по листопад 2015р. проходила службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 7.11.2015р. № 3 о/с "По особовому складу", зміни до якого внесено наказом від 14.12.2015р. №15 о/с, відповідно до п.9 та 12 Розділу ХІ ЗУ «Про національну поліцію України» ОСОБА_2, як прибулу з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання майор поліції на посаду старшого слідчого Жовтневого відділення поліції Корабельного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Наказом т.в.о. начальника ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 17.03.2016р. № 44 о/с майора поліції ОСОБА_2, старшого слідчого Жовтневого відділення поліції Корабельного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.5 ЗУ «Про національну поліцію України» (через службову невідповідність). Підставою для прийняття оскаржуваного наказу вказано протокол апеляційної атестаційної комісії від 26.02.2016р. №15.00004004.0022041.

Судом першої інстанції встановлено, що Миколаївським окружним адміністративним судом 24.06.2016р. по справі № 814/692/16 винесено постанову, якою скасовано наказ ГУ НП в Миколаївській області №44 о/с від 17.03.2016р. та поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого слідчого Жовтневого відділення поліції Корабельного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

На підставі вищевказаної постанови ГУ НП в Миколаївській області був виданий наказ №142 о/с від 30.06.2016р., яким поновлено позивачку на службі в поліції.

Однак, 1.07.2016р. позивачці під підпис вручено попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції у зв'язку з скороченням займаної посади.

31 серпня 2016р. відповідно до наказу ГУ НП в Миколаївській області №243 о/с ОСОБА_2 було звільнено з посади старшого слідчого Жовтневого відділення поліції Корабельного відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області за ст.77 п.4 ч.1 ЗУ «Про Національну поліцію України» у зв'язку зі скороченням штатів.

ОСОБА_2 вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що порушує її права та інтереси, звернулась в суд із позовом про визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП в Миколаївській області за №243 о/с від 31.08.2016р. про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції (у зв'язку з скороченням штатів), поновлення її на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Перевіряючи законність та обґрунтованість наказу про звільнення та підстави, за якими позивачка просить його скасувати, суд першої інстанції виходив з того, що спеціальним законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є ЗУ «Про Національну поліцію».

Зі змісту ст. 17 вказаного Закону випливає, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Так, відповідно до п.п.9,10,12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до встановленої схеми співвідношення спеціальних звань.

У відповідності до ст.58 ЗУ «Про Національну поліцію» призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.68 цього ж Закону у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі п.4 ч.1 ст.77 цього Закону.

Як встановлено судом першої інстанції, наказами Голови Національної поліції України від 28.04.2016р. №360 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 31.05.2016р. №440 дек «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області» були скасовані всі тимчасові штати ГУ НП в Миколаївській області та скорочені всі 3263 посади, в тому числі і посаду яку обіймав до звільнення позивач і оголошені постійні штати Головного управління Національної поліції.

В новому штатному розкладі було затверджено штат в кількості 3272 штатних одиниць, з яких поліцейські 2878, 2197 посад середнього складу поліції, 372 посади старших слідчих.

Так, у ст.3 КЗпП закріплено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Згідно ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Судом апеляційної інстанції враховується, що ЗУ «Про Національну поліцію» не врегульовано процедуру здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, який попереджається про можливе звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Дана позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015р. у справі №21-8а15.

Відповідно до п.1 ч.1 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, частиною 2 цієї статті передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП закріплено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При цьому, Пленум Верховного Суду України в пункті 19 постанови від 6.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Однак, як вірно підкреслив суд першої інстанції, на час звільнення позивача не було зайнято 809 посад, з яких 148 посад старших слідчих Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

При цьому, 1.07.2016р. позивачу під підпис вручено попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції в зв'язку з скороченням займаної посади.

Проте, в структурі Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відбулась реорганізація, при цьому штат управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області не скоротився, посаду, яку обіймав позивач, не було скорочено.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що посада старшого слідчого Жовтневого відділення поліції Корабельного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області позивачу не пропонувалась, що є порушенням трудових прав позивача.

Разом з тим, згідно ст.68 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Відповідно до п.5 ст.68 цього ж Закону, переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем було вжито заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу, відповідач навіть не запропонував працівникові жодної вакантної посади в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного наказу, не було дотримано вимоги ст.68 ЗУ «Про Національну поліцію України», що призвело до порушення прав позивача.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, судова колегія виходить з наступного.

Порядок та умови грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007р. №499.

Згідно п.1.6. Інструкції, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Оскільки позивачка проходила службу в ГУ НП в Миколаївській області, середній заробіток на користь позивачки підлягає стягненню саме з цього органу.

Згідно ст.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 8.02.1995р. №100, цей порядок застосовується у разі, зокрема: вимушеного прогулу.

Виходячи з вимог п.п.5, 8 Порядку №100, суд першої інстанції вірно визначив середній заробіток наступним чином.

Загальна тривалість вимушеного прогулу позивача склала 54 робочих дні. Відповідно до довідки про грошове утримання, середньоденне грошове забезпечення позивачки складало 181,45грн. А тому, сума середнього заробітку позивачки за час вимушеного прогулу складає 9798,3грн. (54 роб. днів х 181,45грн.).

Так як, позивачка звільнена 31.08.2016р., отже виплаті підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31.08.2016р. по дату винесення рішення по справі.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки ГУ НП в Миколаївській області не було достатніх правових підстав для прийняття наказу №243 о/с від 31.08.2016р. про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції (у зв'язку з скороченням штатів), без дотримання встановленого порядку працевлаштування такої категорії працівників.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 198, 200, 206,254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К. В. Кравченко

О.В. Лукянчук