Ухвала суду № 66154739, 18.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року №876/3957/17 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року у справі за її позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДКС), в якому просила: визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невиконання судового рішення, а саме постанови Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2011 року у справі №2-а-13125/11 (далі - Постанова), що стосувалася нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни у сумі 840,72грн; зобов'язати ГУ ДКС у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили виплатити позивачу, заборгованість в сумі 840,72грн відповідно до Постанови.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року повернуто позовну заяву ОСОБА_1 разом з усіма доданими до неї документами.

Не погодившись з постановленою ухвалою її оскаржила позивачка, яка покликаючись на порушення норм процесуального права, просить таку скасувати та зобов'язати суд першої інстанції відкрити провадження у справі за її позовом до ГУ ДКС. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд дійшов помилкового висновку про те, що вимоги за її позовом повинні розглядатися місцевим адміністративним судом, який видав виконавчий лист на виконання вимог Постанови. Звертає увагу на те, що предметом спору по даній справі є визнання незаконною бездіяльності органу виконавчої влади (ГУ ДКС) щодо невиконання судового рішення, тому за своєю правовою природою, цей спір є іншим, ніж ті, що за підсудністю мають розглядатися місцевими загальними судами, як адміністративними судами.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд виходив із того, що заявлений позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства судом, який видав виконавчий лист. Зазначає, що предметом спору відповідно до заявлених вимог є рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, а тому дана справа відповідно до п.5 ч.1 ст.18 КАС і з врахуванням правил предметної підсудності підсудна місцевому адміністративному суду, який видав виконавчий лист на виконання Постанови.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають обставинам справи та нормам процесуального права і є помилковими.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.09.2011 Постановою було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в м.Коломия (далі - УПФ), що полягали у не нарахуванні та невиплаті позивачці щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни у відповідності до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист війни» та зобов'язано УПФ нарахувати та виплатити до пенсії позивача вищенаведену доплату за період з 01.03.2011 по 22.07.2011 включно з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум (а.с.26).

06.06.2013 ОСОБА_1 було одержано виконавчий лист від 14.09.2011 виданий судом, що розглядав по суті спір та передано такий до відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції. За таким виконавчим документом було відкрито виконавче провадження (а.с.31).

В подальшому виконавчий лист актом приймання-передачі від 20.01.2015 для виконання був переданий до ГУ ДКС на яке покладено обов'язок виконати вимоги Постанови в частині виплати відповідних сум (а.с.33-34).

Проте відповідачем вказане судове рішення так і не було виконане. У зв'язку з цим позивач 27.02.2017 звернулася до суду з відповідним позовом, який оскаржуваною ухвалою був останній повернений.

Положенням ч.3 ст.108 КАС визначені підстави для повернення позовної заяви, перелік яких є вичерпним.

Так, відповідно до п.6 ч.3 цієї статті позовна заява повертається позивачеві у разі, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

За змістом ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.4 ст.6 КАС, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Статтею 18 КАС встановлено предметну підсудність адміністративних справ, зокрема п.5 ч.1 цієї статті передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи держаної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 ч.1 цієї статті.

Частиною 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Положеннями ч.1 ст.181 КАС передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Нормою ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон №4901-VI) встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 КАС окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

З матеріалів справи видно, що апелянт не оскаржує рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, а позивається до ГУ ДКС щодо невиконання судового рішення.

Зважаючи на те, що предметом спору, що розглядається є визнання незаконною бездіяльності органу державної влади ГУ ДКС щодо невиконання вимог Закону №4901-VI, тобто за своєю правовою природою цей спір є іншим ніж спори, зазначені в п.4 ч.1 ст.18 КАС, а тому не підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду.

Відтак, належним судом, до предметної підсудності якого відноситься розгляд вимог за позовною заявою, що повернута оскаржуваною ухвалою, є окружний адміністративний суд.

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі, то апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржувану ухвалу слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 24 квітня 2017 року.