Постанова № 66154091, 20.04.2017, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/723/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року 16:05м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіШевчука О.П. при секретаріБачку А.М. за участі:представника позивачарозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота середина" до Головного управління Держпраці у Львівській області, першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак Олени Олегівни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 06.02.2016 року №13071010016-0042, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак Олени Олегівни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 06.02.2016 року №13071010016-0042.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що управлінням Держпраці у Львівській області проведена позапланова перевірка щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно - правових актів з охорони праці та промислової безпеки ТзОВ "Золота середина" та складено акт №13/07/046/0007. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено припис №13/07/101/0016-0012 від 12.01.2017 р., в якому зазначено, що позивач порушив вимоги ч.1, 3 статті 24 КЗпП України та Постанови Кабінету міністрів України від 17 червня 2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

Першим заступником начальника управління Держпраці у Львівській області Грицак Оленою Олегівною 06.02.2016 року винесена постанова №13071010016-0042 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у відповідності до абзацу 2 ч.2 ст.265 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України).

Позивач вказує, що відповідач не взяв до уваги, що ОСОБА_4 виконував роботи по цивільно - правовій угоді від 01.12.2016 року, а тому він не міг порушити вимоги ч.1, 3 статті 24 КЗпП України та Постанови Кабінету міністрів України від 17 червня 2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». Зазначає, що відносини ТзОВ "Золота середина" із ОСОБА_4 регулювалися нормами цивільного права, а не трудового, а тому відповідач безпідставно виніс постанову про накладення штрафу на суму 96000 грн. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд задовольнити їх з підстав, що зазначені в позовній заяві.

Відповідач, який належним чином повідомлений судом про розгляд справи, в судове засідання повноважного представника не направив. На адресу суду 14 квітня 2017 року надійшли заперечення відповідача, в яких останній просив відмовити у задоволенні позову.

В силу положень ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, надаючи оцінку оскаржуваному рішенню відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що на підставі направлення на проведення перевірки №0016 від 10.01.2017 року управлінням Держпраці у Львівській області проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування та вимог законодавчих і нормативно - правових актів з охорони праці та промислової безпеки у ТзОВ "Золота середина".

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки дотримання вимог законодавчих та нормативно - правових актів з охорони праці та промислової безпеки №13/07/046/0007. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено припис №13/07/101/0016-0012 від 12.01.2017 р., в якому зазначено, що позивач порушив вимоги ч.1, 3 статті 24 КЗпП України та Постанови Кабінету міністрів України від 17 червня 2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

Першим заступником начальника управління Держпраці у Львівській області Грицак Оленою Олегівною 06.02.2016 року винесена постанова №13071010016-0042 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на суму 96000 грн. на ТзОВ "Золота середина" у відповідності до абзацу 2 ч.2 ст.265 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно тексту вказаної постанови зазначено, що під час перевірки, призначеної в рамках спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 15 грудня 2016 року з громадянином ОСОБА_4, встановлено, що працівник ОСОБА_4 був допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням директора Товариства. Товариством надано цивільно - правову угоду укладену з громадянином ОСОБА_4 терміном з 01 грудня 2016 року - 01 січня 2017 року згідно якої працівник був допущений до роботи різноробочого і здійснював "розчистку території від снігу" та "розчистку території від будівельних матеріалів" про що свідчить наданий заступником директора Товариства акт прийому наданих послуг до цивільно - правової угоди від 14 грудня 2016 року, який не підписаний ОСОБА_4 Вказано, що правовідносини, які виникли між ТзОВ "Золота середина" та ОСОБА_4, за своїм характером містять ознаки трудових відносин, які не були оформленні у відповідності до вимог ст. 24 КзПП України, якою передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач не взяв до уваги, що ОСОБА_4 виконував роботи по цивільно - правовій угоді від 01.12.2016 року, а тому позивач не міг порушити вимоги ч.1, 3 статті 24 КЗпП України та Постанови Кабінету міністрів України від 17 червня 2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін

Частиною 3 статті 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі виконання робіт (надання послуг) не на підставі трудового договору, а відповідно до договору підряду (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.

Цивільно-правовий договір - це будь-який вид договору, що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства. Порядок укладання договорів підряду (на виконання певних робіт) регулюється главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Розмежування цивільно-правових і трудових договорів за критерієм їх предмета (об'єкта) полягає у тому, що, якщо фізична особа взяла на себе обов'язок передати замовнику результат роботи - це договір підряду або інший цивільно-правовий договір. У разі, якщо громадянин виконує роботу під керівництвом іншої сторони, що прийняла на себе обов'язок організувати працю, одержала право давати вказівки щодо послідовності проведення робіт - то це трудовий договір.

Водночас, законом не заборонено і укладання цивільно-правових договорів, за якими жодний результат праці замовнику передаватися не буде, оскільки послуги, що надаються за такими договорами є невід'ємними від самого процесу їх надання.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Законодавством України передбачені різні шляхи реалізації цього права. Виходячи з положень КЗпП України та ЦК України реалізувати своє право на працю можна шляхом укладення трудового договору, контракту або цивільно-правового договору, зокрема: договору підряду, договору доручення, авторського договору та інших цивільно-правових угод. Усі ці договори регулюють суспільні відносини у сфері трудової діяльності осіб, хоча їх правове регулювання істотно відрізняється.

Проаналізувавши, приписи спеціального Закону, що регулює державну політику у сфері трудових відносин, суд наголошує, що трудовий договір за своєю правовою природою регулює процес праці, а цивільно-правовий договір, у даному випадку - договір надання послуг, - укладається з метою вчинення певних дій та за згодою певних осіб для досягнення результатів певної діяльності. Правовідносини, що виникають у випадку взяття фізичною особою обов'язку виконати роботу (послугу) і передати замовникові результат роботи, - виникають на підставі цивільно - правового договору. Разом з тим, укладення трудового договору зумовлює дотримання працівником внутрішнього трудового розпорядку роботодавця, про прийняття його на роботу видається наказ, працівник має право на одержання допомоги з соціального страхування та на одержання певних пільг тощо.

Суд не встановив факту прийняття позивача на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; не встановив факту роз'яснення позивачеві його прав і обов'язків та проінформування під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства України і колективного договору.

Таким чином, вважаючи, що між сторонами наявні трудові відносини, управлінням Держпраці у Львівській області залишено поза увагою те, що основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Отже, висновки відповідача в частині порушення позивачем вимог ст. 24 КЗпП України, а саме допуск до роботи найманого працівника ОСОБА_4 без укладення трудового договору, є необґрунтованими, оскільки між позивачем та ОСОБА_4 було укладено цивільно-правову угоду про надання послуг.

Спір щодо правомірності укладеного договору (трудового, цивільного) повинен вирішуватися у судовому порядку за позовом особи, чиї права порушено. Вказані рішення судів про визнання такого договору удаваним відсутні, а недійсність таких угод прямо не передбачена законом, тому твердження про намір приховати реально існуючі трудові відносини не ґрунтуються на вимогах закону.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про те, що акт прийому наданих послуг до цивільно - правової угоди від 14 грудня 2016 року не підписаний ОСОБА_4, оскільки даний акт не міг бути підписаний, адже позивач не міг передбачити трагічний випадок з ОСОБА_4, який стався 15.12.2016 року і підписати на перед акт. Цивільно-правова угода укладена на один місяць, відповідно і розрахунок за виконані роботи мав відбутися 31.12.2016 року після підписання акту прийому наданих послуг до цивільно-правової угоди. Однак, 15.12.2016 року стався нещасний випадок, ОСОБА_4 загинув, відповідно позивач склав акт прийому наданих послуг до цивільно-правової угоди 14.12.2016 року останнім днем, коли надавалися послуги, що і зафіксував відповідач під час перевірки.

За ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, необхідно враховувати, що при оцінюванні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд дотримується вимог частини третьої статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди повинні перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ч.ч.1-2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, із врахуванням того, що встановлено відсутність порушень вимог ст. 24 КЗпП України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТзОВ "Золота середина" заявлені обґрунтовано, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частина 1 ст.94 КАС України передбачає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Суд встановив, що за подання позовної заяви до суду, позивач сплатив судовий збір на суму 3200,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №367 від 22.02.2017 року та №382 від 20.03.2017 року. В зв'язку із задоволенням позовних вимог, вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області.

Керуючись ст.ст.11, 71, 72, 94, 128, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Золота середина" задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 06.02.2016 року №13071010016-0042.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Золота середина", ідентифікаційний код 39083168, судовий збір в сумі 3200 (три тисячі двісті) грн.00 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 25 квітня 2017 року , 13:51.

Суддя/підпис/О.П. Шевчук"Згідно з оригіналом" Суддя О.П. Шевчук