Ухвала суду № 66154052, 25.04.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

У Х В А Л А

25 квітня 2017 р. № 820/1689/17

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бідонько А.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33598138 від 27.01.2017р., на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру загальною площею 35,5 кв.м, житлова площа 19,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 1157412663101, за ОСОБА_3;

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, що полягають у внесенні запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення індексний номер: 33598138 від 27.01.2017р.;

- скасувати запис про право власності на квартиру загальною площею 35,5 кв.м, житлова площа 19,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 1157412663101, за ОСОБА_3, який був внесений на підставі рішення індексний номер: 33598138 від 27.01.2017р.

Вирішуючи питання, викладені у ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що 01 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, викладений в письмовій формі і посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 3437.

Відповідно до умов договору позики від 01 жовтня 2010 року, ОСОБА_3 передала позивачеві валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 13180 доларів США, а позивач зобов'язався повертати отримані в позику грошові кошти з розстроченням рівними частками по 200 доларів США 01 числа кожного місяця і не пізніше 01 жовтня 2012 року здійснити останнє повернення частини позики, вираженої договором та повернути 8 580 доларів США.

Одночасно, 01 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики був укладений іпотечний договір, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 3440.

В подальшому, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33598138 від 27.01.2017 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру загальною площею 35,5 кв.м, житлова площа 19,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 1157412663101, за ОСОБА_3

Підставою виникнення права власності зазначено: Іпотечний договір, реєстровий № 3439, виданий 01.10.2010 року, видавник: ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу.

Судом встановлено, що предметом розгляду в даному провадженні є визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33598138 від 27.01.2017р., на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру загальною площею 35,5 кв.м, житлова площа 19,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 1157412663101, за ОСОБА_3, а також визнання протиправними дій приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, що полягають у внесенні запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення індексний номер: 33598138 від 27.01.2017р. та скасування запису про право власності на квартиру загальною площею 35,5 кв.м, житлова площа 19,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 1157412663101, за ОСОБА_3, який був внесений на підставі рішення індексний номер: 33598138 від 27.01.2017р., з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно положень ч.1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що завданням адміністративного судочинства є розгляд і вирішення спорів про поновлення порушених субєктивних прав громадян і організацій у сфері публічно - правових відносин.

Положеннями статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що є справою адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними субєктами стосовно їхніх прав та обовязків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один субєкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) субєкта, а ці субєкти відповідно зобовязані виконувати вимоги та приписи такого владного субєкту. У випадку якщо субєкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого субєкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно не може вирішуватись адміністративним судом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень", згідно п.7 ч.1 ст.3 КАС України, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За правилами п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із порядком виконанням цивільно-правової угоди між позивачем та третіми особами, в ході якого відбувся перехід права власності на квартиру, з правомірністю якого не погоджується позивач, суд приходить до висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, є фактично спором про право, а отже має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-41а16 від 14.06.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 109 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису, оскільки вказану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а її розгляд має здійснюватись відповідним місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

На підставі вищевикладеного та керуючись 109, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису.

Розяснити позивачу, що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бідонько А.В.