Постанова № 66153829, 24.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7225/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л. І.

при секретарі судового засідання - Галушко А. В.

за участю сторін:

представника позивача- ОСОБА_1 (по довіреності)

представника відповідача- не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2016 року №0042741306, №0042681306.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав з підстав, викладених у позовній заяві, оскільки відповідачем порушений порядок проведення перевірки ОСОБА_2, її не було повідомлено належним чином та завчасно про проведення перевірки, що стало підставою для не допуску податкового органу до перевірки, на час проведення перевірки позивач перебував на обліку в іншому податковому органі на території м. Одеси, податковим органом не обґрунтовано не враховані витрати позивача за 2014 2015 рік, які повязані із здійсненням нею незалежної професійної діяльності (нотаріальної діяльності), що призвело до прийняття незаконних податкових повідомлень-рішень, які мають бути скасовані судом.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, з наданих до суду заперечень на позов (Том VI, аркуш справи 13) вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки позивачем працівників податкового органу не допущено до перевірки, їм не надані документи, які підтверджують витрати позивача, а тому у відповідача були всі підстави для складання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 є платником податків самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну (приватну нотаріальну) діяльність, є приватним нотаріусом, до серпня 2016 року перебувала на обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, а на даний час перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (Том І, аркуші справи 10-12).

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві в період з 14 вересня 2016 року по 27 вересня 2016 року проведена документальна планова виїзна перевірка ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складений акт перевірки №742/26-53-13-06/НОМЕР_1 від 04.10.2016 року (Том V, аркуші справи 233-242).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України, що призвело до нарахування йому податку на доходи фізичних осіб в розмірі 291660,80 грн., п. п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до нарахування йому військового збору за 2015 рік в розмірі 15396,36 грн.

На підставі виявлених порушень, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0042681306 від 09.11.2016 року, яким ОСОБА_2 визначена сума грошового зобовязання з військового збору за податковим зобовязанням в розмірі 15396,36 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3849,09 грн., податкове повідомлення-рішення №0042741306 від 09.11.2016 року, яким ОСОБА_2 збільшена сума грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобовязанням в розмірі 291660,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 72915,20 грн. (Том І, аркуші справи 15-19).

Як вбачається з акту перевірки №742/26-53-13-06/НОМЕР_1 від 04.10.2016 року, податковим органом встановлено заниження позивачем чистого оподаткованого доходу в період 2014-2015 років, оскільки позивач не допустив відповідача до проведення перевірки та, відповідно, не надав первинні документи, які підтверджують витрати, а тому дані податкових декларацій за 2014-2015 роки щодо вартості документально підтверджених витрат під час перевірки не підтверджені, податковим органом встановлено заниження оподаткованого (чистого) доходу на суму 1586127,38 грн. та, як наслідок, заниження податку на доходи фізичних осіб в розмірі 291660,80 грн.

Крім того, враховуючи заниження оподаткованого (чистого) доходу позивачем за 2015 рік, з якого сплачується військовий збір, відповідачем нараховані ОСОБА_2 грошові зобовязання із сплати військового збору за 2015 рік на суму 15396,36 грн.

Суд вважає висновки акту перевірки не обґрунтованими та такими, що спростовуються наданими доказами у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 167, 178 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік.

Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою 15 відсотків бази оподаткування такого доходу.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності за формою та порядком визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.

Згідно із ст. 25 Закону України «Про нотаріат» робоче місце (контора) приватного нотаріуса має знаходитись у межах нотаріального округу, в якому приватний нотаріус здійснює нотаріальну діяльність та має відповідати умовам дотримання нотаріальної таємниці, давати можливість кожному приватному нотаріусу, який здійснює нотаріальну діяльність, одночасно та незалежно від іншого приватного нотаріуса здійснювати нотаріальну діяльність, бути захищеним від несанкціонованого проникнення, бути забезпеченим сейфом для зберігання печаток, штампів, металевою шафою для зберігання архіву нотаріуса, бути пристосованим для роботи технічного персоналу з документами у відокремленій від нотаріуса кімнаті.

Згідно із узагальнюючими податковими консультаціями щодо витрат, в тому числі, приватних нотаріусів, затверджених наказами ДПС України №1185 від 24.12.2012 року та Міндоходів №884 від 30.12.2013 року при визначенні сукупного чистого доходу приватних нотаріусів враховуються витрати на: оренду робочого місця, його ремонт; страхування нотаріусів; технічне забезпечення діяльності робочого місця нотаріуса та його обслуговування; охоронна та пожежна сигналізація; металеві двері та ролети, грати, броньована плівка на вікна; металеві шафи та сейфи; інформаційні вивіски; обслуговування технічного обладнання (компютерів, програмне забезпечення, принтери, сканери, ксерокс, факс, телефон, тощо); підключення та користування мережею Інтернет; телекомунікаційні послуги; меблі, програмне забезпечення, електронні бази законодавства, користування реєстрами; виготовлення печатки, штампів; витрати на придбання бланків, нотаріальних книг, журналів, тощо; витрати на придбання канцелярського приладдя; витрати на збереження документів; проходження підвищення кваліфікації, участь в семінарах, придбання літератури, тощо; оплата праці помічників, секретарів, стажистів; відкриття рахунків та їх обслуговування; витрати на поштові, курєрські послуги; комунальні витрати; сплата членських внесків нотаріусів на забезпечення самоврядування, тощо (Том V, аркуші справи 195-199).

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що позивачем 07.04.2015 року подана до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві за №9081756286 податкова декларація про майновий стан і доходи за 2014 рік, в якій визначена сума загального оподаткованого доходу в розмірі 581243 грн., сума документально підтверджених витрат в розмірі 559703,38 грн., сума чистого оподатковуваного доходу в розмірі 21539,62 грн., з якого сплачені податки (Том V, аркуші справи 202-205).

Крім того, 04.03.2016 року позивачем подана до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві за №1600029460 податкова декларація про майновий стан і доходи за 2015 рік, в якій визначена сума загального оподаткованого доходу в розмірі 1046961 грн., сума документально підтверджених витрат в розмірі 1026424 грн., сума чистого оподатковуваного доходу в розмірі 20537 грн., з якого сплачені податки (Том V, аркуші справи 206-210).

ОСОБА_2 надала до суду первинні документи за період 2014-2015 років, які підтверджують її витрати, повязані із здійсненням нотаріальної діяльності, зокрема, видаткові накладні, товарні чеки, квитанції, акти здачі-прийняття робіт, рахунки, виписки про рахунку, з яких вбачається здійснення позивачем витрат на утримання приміщення нотаріальної контори, тобто, комунальні витрати, витрати на оренду, на прибирання та придбання миючих засобів, охорону, користування мережею Інтернет, телефоном; придбання канцелярського приладдя; користування меблями, компютерною технікою, офісними машинами, їх обслуговування, заправка картриджів, тощо; оплата послуг із розміщення зовнішньої реклами; витрати на придбання програмного забезпечення, законодавчої бази «ЛігаЗакон», інформаційно-технічного обслуговування нотаріальної діяльності; витрати на користування транспортним засобом для здійснення виїзних нотаріальних дій; витрати на придбання нотаріальних книг, бланків, конвертів; витрати на придбання води; витрати на сплату членських внесків на забезпечення нотаріального самоврядування, витрати на підвищення кваліфікації, придбання юридичної літератури, тощо (Том І, аркуші справи 20-250, Том ІІ, аркуші справи 1-250, Том ІІІ, аркуші справи 1-250, Том IV, аркушів справи 1-250, Том V, аркуші справи 1-137).

Також, позивачем надані до суду договори, з яких вбачається оренда позивачем в різні періоди нотаріальної діяльності за 2014-2015 роки офісів за адресою: АДРЕСА_1 та м. Київ, вул. Зої Гайдай, 5, укладення договорів на надання послуг з доступу до Інтернету, охорони приміщень, постачання спеціальних бланків, страхування професійної діяльності нотаріуса, прибирання приміщень, оренду меблів, офісних машин, використання програмного забезпечення та баз, інформаційно-технічного обслуговування, забезпечення доступу до реєстрів, телекомунікаційних послуг, комунальних послуг, тощо (Том VI, аркуші справи 44-203).

Крім того, позивачем до суду надана зведені таблиці витрат за 2014-2015 роки, які включають в себе всі витрати позивача із зазначенням їх дати, суми, мети та підтверджуючого документу (Том V, аркуші справи 138-149), витрати позивача зазначені в книгах обліку доходів і витрат за цей період (Том V, аркуші справи 150-194).

Будь-яких розбіжностей між даними первинних документів, зведених таблиць, книг обліку доходів та витрат, а також декларацій про майновий стан і доходи за період 2014-2015 року судом не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у позивача первинних документів, які підтверджують його витрати, зазначені в деклараціях про майновий стан і доходи за 2014-2015 роки, повязаність цих витрат з нотаріальною діяльністю, їх належний облік та відсутність будь-яких порушень при їх формуванні, а тому у податкового органу відсутні підстави для не прийняття цих витрат як належних, та збільшення чистого оподатковуваного доходу на суму цих витрат та, як наслідок, нарахування позивачу грошових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням №0042741306 від 09.11.2016 року.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України обєктом оподаткування військовим збором із ставкою 1,5% є доходи, в тому числі, позивача, а тому, податковим органом, враховуючи збільшення оподатковуваного доходу, визначені ОСОБА_2 грошові зобовязання з військового збору із суми доходу за 2015 рік, однак враховуючи висновок суду про не правомірність таких дій податкового органу, неправомірним є також нарахування позивачу військового збору за податковим повідомленням-рішенням №0042681306 від 09.11.2016 року.

Посилання податкового органу на не надання під час проведення перевірки позивачем документів, які підтверджують його витрати, що у відповідності до ст. 44 Податкового кодексу України свідчить про їх відсутність, суд не приймає до уваги, оскільки позивачем не надавалися документи в звязку із не допуском посадових осіб ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві до перевірки, про що складений відповідний акт, зазначені обставини не свідчать про відсутність цих документів та в будь-якому випадку ці обставини не обмежують позивача в можливості їх надання до суду, як доказів, для підтвердження обґрунтованості своїх доводів щодо неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податкового органу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач не допустив податковий орган до проведення виїзної планової перевірки , про що складений відповідний акт (Том VI, аркуш справи 13), однак, незважаючи на цю обставину, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснена така перевірка в приміщенні податкової інспекції на підставі звітності позивача без перевірки будь-яких первинних документів, що є порушенням норм Податкового кодексу України щодо порядку проведення такої перевірки.

Позивач в позові посилається на порушення відповідачем порядку проведення перевірки, видання неправомірного наказу про продовження термінів проведення планової виїзної перевірки №629 від 10.08.2016 року, наказу №668 від 29.08.2016 року про внесення змін до наказу від 14.07.2016 року №579 щодо дати початку проведення перевірки, однак слід зазначити, що правомірність зазначених наказів досліджена в іншій справі, за результатами розгляду якої 20 жовтня 2016 року Одеським окружним адміністративним судом прийнято рішення щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_2. За результатами апеляційного оскарження зазначеного рішення суду ОСОБА_2 01 березня 2017 року рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Зазначеними рішеннями встановлена правомірність наказів №629 від 10.08.2016 року та №668 від 29.08.2016 року та встановлена обґрунтованість не допуску позивачем податкового органу до проведення перевірки за наказом №579 від 14.07.2016 року, а тому у відповідності до ч.1 ст. 72 КАС України ці обставини не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2016 року №0042741306, №0042681306 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.11.2016 року №0042741306.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.11.2016 року №0042681306.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 3838,22 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано 24.04.2017 року.

Суддя Л.І. Свида

.