Ухвала суду № 66153483, 21.04.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

21 квітня 2017 року № 810/1464/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву Державного підприємства «Димерське лісове господарство» до Львівської митниці ДФС, Чернівецької митниці ДФС про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство «Димерське лісове господарство» з позовом до Львівської митниці ДФС, Чернівецької митниці ДФС, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Львівської митниці ДФС щодо затримання залізничного вагону №60605326, що слідував з вантажем «технологічна сировина хвойних порід (сосна)» та проведення огляду (переогляду) вантажу;

- визнати протиправними дії Чернівецької митниці ДФС щодо затримання залізничних вагонів №67166447, №67913137, №67858530, що слідували з вантажем «технологічна сировина хвойних порід (сосна)» та проведення огляду (переогляду) вантажу.

Пунктом 3 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу, яка містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), що дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Відповідно до пункту 4 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частиною третьою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Частиною 1 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.

Пов’язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.

Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, або ж мають бути зверненні до одного відповідача, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

Відповідні обставини мають бути обґрунтовані позивачем з урахуванням змісту спірних правовідносин.

З позовної заяви слідує, що позивачем оскаржуються дії двох різних територіальних органів ДФС щодо затримання для здійснення митних процедур різних вагонів.

При цьому позивачем у позовній заяві не наведено будь-яких аргументів на користь необхідності розгляду зазначених вимог в рамках одного провадження та відповідних доказів на обґрунтування пов'язаності між собою зазначених позовних вимог.

Пунктом 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, початок перебігу процесуального строку звернення до суду визначено альтернативно – це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Суд зазначає, що предметом позовної заяви є дії митного органу щодо затримання залізничних вагонів №60605326, №67166447, №67913137, №67858530, що слідували з вантажем «технологічна сировина хвойних порід (сосна)», та проведення огляду (переогляду) вантажу у вказаних вагонах.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, вагони №60605326, №67166447, №67913137, №67858530 були відправлені позивачем зі станції Бородянка Південно-Західної залізниці та затримані для проведення огляду (переогляду) у травні 2016 року.

Водночас з адміністративним позовом позивач звернувся до суду 18 квітня 2017 року, тобто через 11 місяців з моменту затримання вагонів №60605326, №67166447, №67913137, №67858530.

В адміністративному позові позивач стверджує, що про порушення своїх прав фактом затримання вагонів №60605326, №67166447, №67913137, №67858530 для проведення огляду (переогляду) вантажу дізнався лише у грудні 2016 року, отримавши листа з копією позовної заяви ПАТ «Українська залізниця» від 21.11.2016 №НЮ-1227 про стягнення платежів за час затримки вагонів.

Повідомлені позивачем обставини щодо моменту, коли йому стало відомо про порушення своїх прав оспорюваними діями відповідачів, суд оцінює критично.

Так, порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про встановлення чинним процесуальним законодавством презумпції можливості та обов’язку особи знати про стан своїх прав, а тому самого лише посилання на момент, коли особа для себе з’ясувала, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням її прав у сфері публічних правовідносин, недостатньо.

Доведенню також підлягає факт, що позивач не міг дізнатися про порушення свого права, що прямо випливає із загального правила про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Як вбачається з позовної заяви ПАТ «Українська залізниця» від 21.11.2016 №НЮ-1227, вагони №60605326, №67166447, №67913137, №67858530 були затримані 18.05.2016 на ст. Ходорів Львівської залізниці, про що складено акт загальної форми від 18.05.2016 №162 та надано телеграфне повідомлення №17 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника (ДП «Димерське лісове господарство»).

25 травня 2016 року вагон №60605326 направлено на станцію Скнилів для здійснення переогляду вантажу, про що також було надано телеграфне повідомлення №16 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника (ДП «Димерське лісове господарство»).

Крім того, у вказаній позовній заяві йдеться про те, що працівниками Жидачівського відділення поліції було надано копії ухвал про тимчасовий доступ до речей від 20.05.2016, 21.05.2016 №443/867/16-к, прийнятих у рамках кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140200000489 від 18.05.2016.

Статус позивача як вантажовідправника вагонів №60605326, №67166447, №67913137, №67858530, значний час, що минув з моменту відправлення вантажу до моменту отримання позовної заяви (сім місяців), та наведені обставини свідчать про наявність умов, за яких позивач, проявляючи належний рівень обачності, мав би знати про факт затримання контролюючим органом вантажу для здійснення митних процедур.

Виходячи із закріпленої у КАС України презумпції можливості та обов’язку особи знати про стан своїх прав, доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права у сфері публічних правовідносин і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки за змістом статті 99 КАС України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об’єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Відтак, позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права раніше.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, поновлення процесуального строку без об’єктивної наявності виключних підстав та наведення відповідних причин є порушенням принципу правової визначеності та порушує права учасників справи на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішенні у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини у зазначив, що хоча саме національним судам, перш за все, належить приймати рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

З урахуванням викладеного, позивачеві слід навести обставини, які свідчать, що ДП «Димерське лісове господарство» не знало та не могло дізнатись про вчинення контролюючим органом оспорюваних дій до отримання копії позовної заяви ПАТ «Українська залізниця» від 21.11.2016 №НЮ-1227, спростувавши при цьому наведені у цій же позовній заяві факти про повідомлення ДП «Димерське лісове господарство» про затримку вагонів з вантажем телеграфними повідомленнями №16, №17.

В силу положень статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків.

Недоліки позовної заяви повинні бути усунені у строк до 01 червня 2017 року шляхом подання безпосередньо до суду:

- уточнень до позовної заяви шляхом визначенням позовних вимог, що мають єдині підстави їх виникнення або письмових пояснень та доказів на їх підтвердження з приводу того, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних з обґрунтуванням необхідності їх розгляду в рамках одного провадження.

- письмових пояснень та доказів на їх підтвердження щодо моменту, коли позивач дізнався (повинен був дізнатись) про порушення своїх прав або щодо існування дійсних, істотних обставин, що об’єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно звернутись до суду з даним адміністративним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись частиною першою статті 108, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Державного підприємства «Димерське лісове господарство» до Львівської митниці ДФС, Чернівецької митниці ДФС про визнання протиправними дій, - залишити без руху.

2. Позивачеві у строк до 01 червня 2017 року усунути наведені у даній ухвалі недоліки у вказаний у ній спосіб.

3. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і повернута заявникові.

4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.