Постанова № 66153423, 24.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/622/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування наказів Одеської митниці ДФС № 583 від 26.12.16 року, № 19 від 26.01.2017 року, № 87 від 23.02.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу Одеської митниці ДФС № 583 від 26.12.16р. відносно ОСОБА_1 про здійснення дисциплінарного провадження.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Так, представник Позивача зазначив, що з 11.03.2016 року ОСОБА_1 перебуває на посаді заступника начальника Управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС. Разом з тим, позивач дізнався про наявність наказу № 583 від 26.12.2016 року «Про здійснення дисциплінарного провадження». Представник позивача зазначає, що будь-яких порушень дисципліни чи законів позивачем не було допущено, отже оскаржуваний наказ прийнято без законних підстав, з грубим порушенням чинного законодавства України та з порушенням законних прав та інтересів позивача, у звязку з чим він звернувся з вказаним позовом до суду.

У судовому засіданні 06.04.2017 року представником позивача було збільшено позовні вимоги та до матеріалів справи залучено уточнену позовну заяву (а.с. 120-125), згідно якої позивач просить суд скасувати накази відповідача № 19 від 26.01.2017 року та № 87 від 23.02.2017 року, якими було внесено зміни до наказу № 583 від 26.12.2016 року щодо продовження строків дисциплінарного провадження відносно позивача.

В судове засідання 20.04.2017 року представник Позивача не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження. (а.с. 132).

В судове засідання, призначене на 20.04.2017 року, представник Відповідача зявився, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, в тому числі посилаючись на письмові заперечення проти позову та додаткові заперечення (а.с. 44-47, 133-137).

Так, в письмових запереченнях представник Відповідача зазначив, що під час прийняття оскаржуваного наказу, відповідач діяв відповідно до приписів чинного законодавства України та в межах своєї компетенції. Також, вказав, що оскаржувані накази були прийняті лише з метою встановлення наявності або відсутності дисциплінарного правопорушення з боку позивача та ніяким чином на даній стадії дисциплінарного провадження не порушено прав позивача, оскільки комісією, яка проводить дисциплінарне провадження не прийнято відповідного рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у звязку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Вивчивши позовну заяву, матеріали адміністративної справи, письмові заперечення Відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Позивач проходить службу в Одеській митниці ДФС, з 11.06.2016 року на посаді заступника начальника Управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС.

26 грудня 2016 року відповідно до Закону України «Про державну службу», на підставі листа УВБ ГУ ДФС Одеської області від 08.11.2016 року № 6322/9/15-32-22-01-05 щодо ініціювання дисциплінарного провадження, Одеською митницею ДФС винесено наказ № 583 «Про здійснення дисциплінарного провадження», пунктом 1 якого наказано здійснити дисциплінарне провадження стосовно старшого державного інспектора третього аналітично-пошукової роботи управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС ОСОБА_2 та заступника начальника Управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС ОСОБА_1 (а.с. 48-49). Також, вказаним наказом встановлено термін здійснення дисциплінарного провадження до 18.01.2017 року.

Надалі, наказом від 26 січня 2017 року за № 19 Про внесення змін до наказу Одеської митниці ДФС від 26.12.2016 року № 583 Про здійснення дисциплінарного провадження продовжено термін здійснення дисциплінарного провадження відносно позивача до 20.02.2017 року.

Окрім того, наказом № 87 від 23.02.2017 року Про внесення змін до наказу Одеської митниці ДФС від 26.12.2016 року № 583 Про здійснення дисциплінарного провадженнявідповідачем знову продовжено термін здійснення дисциплінарного провадження відносно позивача до 20.03.2017 року.

Не погоджуючись із вказаними наказами, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Згідно ч. 3 ст. 66 Закону України «Про державну службу» у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Частинами 6, 7 статті 66 Закону України «Про державну службу» визначено, що дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії. За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Згідно положень ч. 1 ст. 67 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.

Частиною 1 статті 68 Закону України «Про державну службу передбачено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення.

Пунктом 2 частини 2 статті 68 Закону України «Про державну службу» передбачено, що на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» накладаються (застосовуються) Дисциплінарні стягнення такі як, зауваження - суб'єктом призначення та інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

За приписам ч.ч. 1-4 ст. 69 Закону України «Про державну службу» для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», утворює керівник державної служби у кожному державному органі. Дисциплінарна комісія діє у складі не менше шести членів. До складу дисциплінарної комісії включаються державні службовці державного органу, представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації - представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу, а також можуть включатися представники громадських об'єднань, які мають досвід роботи у сфері державного управління, державної служби або за юридичним фахом.

З системного аналізу викладених положень законодавства вбачається, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо).

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що до Одеської митниці ДФС надійшов лист Управління внутрішньої безпеки Головного у правління ДФС в Одеської області № 6322/9/15-32-22-01-05 від 08.11.2016 року «Про проведення дисциплінарного провадження», відповідно до якого відповідача повідомлено про те, що Управлінням внутрішньої безпеки ГУ ДФС в Одеській області розглядається звернення старшого державного інспектора третього відділу аналітично-пошукової роботи управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС ОСОБА_3 щодо можливих протиправних дій заступника начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС ОСОБА_1 та інших співробітників Одеської митниці ДФС (а.с. 50-51).

Враховуючи зазначене, в.о. начальника Одеської митниці ДФС ОСОБА_4 прийнято наказ № 583 від 26.12.16р. про здійснення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1.

Судом встановлено, що посада заступника начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС, яку обіймає позивач, відповідно до п. 2 статті 6 Закону «Про державну службу» є посадою державної служби категорії «Б» у державному органі, юрисдикція якого поширюється па територію однієї області, повноваження від імені держави призначати та звільняти з посади заступника начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС, належить начальнику Одеської митниці ДФС, а отже начальник Одеської митниці ДФС є субєктом призначення, який має право ініціювати дисциплінарне провадження відносно позивача.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ Одеської митниці ДФС № 583 від 26.12.16р було прийнято відповідною особою, яку визначено Законом України «Про державну службу» за результатами отримання інформації про можливе вчинення дисциплінарного порушення позивачем.

Суд також не бере до уваги доводи позивача про те, що оскаржуваним наказом № 583 від 26.12.16 року, позивача було відсторонено від виконання службових обовязків, оскільки позивачем не було надано до суду жодних пояснень та доказів на їх підтвердження, а сам наказ таких приписів не містить.

Окрім того суд зазначає, що фактично вищезазначений наказ на момент розгляду справи є реалізованим.

Отже у задоволені позовних вимог про скасування наказу № 583 від 26.12.16 року Одеської митниці ДФС позивачу слід відмовити.

Що стосуються позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів Одеської митниці ДФС № 19 від 26.01.2017 року та № 87 від 23.02.2017 року, суд вважає, що такі вимоги позивача підлягають задоволенню враховуючи наступне.

Згідно матеріалів справи, оскаржувані накази Одеської митниці ДФС № 19 від 26.01.2017 року та № 87 від 23.02.2017 року, якими фактично продовжено строки дисциплінарного провадження відносно позивача, прийняті на підставі службових записок члена комісії ОСОБА_5 від 12.01.2017 року (наказ № 19) та голови комісії ОСОБА_6 від 13.02.2017 року (наказ № 87) (а.с. 101, 102).

Як вже було зазначено вище, приписами Закону України Про державну службу визначені вичерпні дії дисциплінарної комісії щодо порядку формування та розгляду дисциплінарної справи.

Разом з тим, суд зазначає, що Закон України Про державну службу не містить таких повноважень, а ні членів дисциплінарної комісії, а ні голови комісії щодо можливості звернення до суб'єкта призначення дисциплінарного провадження з вимогою/пропозицією щодо продовження будь-яких строків здійснення дисциплінарного провадження.

Враховуючи зазначене, відповідач розглянувши службові записки членів дисциплінарної комісії щодо продовження строків здійснення дисциплінарного провадження діяв з порушенням приписів Закону України Про державну службу, оскільки такі дії, як відповідача так і членів дисциплінарної комісії не передбачені приписами вказаного Закону.

Що стосується твердження представника відповідача про те, що у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки оскаржувані накази не породжують правових наслідків для позивача на стадії дисциплінарного провадження і, відповідно, такі рішення відповідача не порушують прав позивача, суд зазначає наступне.

Частиною 11 ст. 69 Закону України Про державну службу визначено, що субєкт призначення протягом 10 календарних днів зобовязаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Отже, суд зазначає, що відповідач в силу приписів Закону України Про державну службу зобов'язаний розглянути пропозицію/подання комісії та прийняти відповідне рішення. Окрім того, здійснення комісією певних дій щодо розгляду дисциплінарної справи породжують для позивача певні права та обов'язки щодо формування такої справи.

За таких обставин, правомірність прийняття рішення суб'єктом владних повноважень щодо призначення дисциплінарного провадження відносно особи, за наявності спору в таких діях, суд має перевірити в порядку ч. 3 ст. 2 КАС України на предмет порушень норм права, допущених відповідачем. Суд звертає увагу на те, що дія інституту оскарження спрямована на дотримання субєктами владно-розпорядчої діяльності як обсягу своїх повноважень, так і процедури їх здійснення.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування наказів Одеської митниці ДФС № 583 від 26.12.16 року Про здійснення дисциплінарного провадження, № 19 від 26.01.2017 року Про внесення змін до наказу Одеської митниці ДФС від 26.12.2016 року № 583 Про здійснення дисциплінарного провадження, № 87 від 23.02.2017 року Про внесення змін до наказу Одеської митниці ДФС від 26.12.2016 року № 583 Про здійснення дисциплінарного провадження задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати накази Одеської митниці ДФС № 19 від 26.01.2017 року Про внесення змін до наказу Одеської митниці ДФС від 26.12.2016 року № 583 Про здійснення дисциплінарного провадження, № 87 від 23.02.2017 року Про внесення змін до наказу Одеської митниці ДФС від 26.12.2016 року № 583 Про здійснення дисциплінарного провадження.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Корой