Постанова № 66153391, 03.04.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року , о 12:55 годині,Справа № 808/411/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ВОСТОКМЕТ»

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що, на підставі хибних висновків акту перевірки №143/08-29-22-0109/38415691 від 26.11.2015 про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «В4» №0000052200 від 15.01.2016 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість на 25074 гривень за червень 2015 року, форми «Р» №0000042200 від 15.01.2016 - про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ на 1211017,5 гривень (в тому числі основний платіж 807345 гривень, штрафні санкції 403672,50 гривень).

Позивач не погоджується із прийнятими рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки у нього наявні й до перевірки були надані всі, належним чином оформлені, первинні документи, які свідчать про виконання договірних правовідносин між ним та його контрагентом. Відповідач робить висновок про відсутність факту поставки йому товару контрагентом, ґрунтуючись лише на тому, що контрагент не знаходиться за місцем реєстрації, не має транспортних засобів і нерухомого майна, а директор цього підприємства одночасно є директором декількох інших підприємства, проте не приймає до уваги те, що придбані у контрагента товари він в подальшому реалізував, що свідчить про реальність вчинення господарських операцій.

Позивач зазначає, що, по-перше, зазначення відповідачем в акті перевірки про те, що ТОВ «Юк ОСОБА_1» не знаходиться за адресою реєстрації, є безпідставним, оскільки станом на 26.01.2016 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зазначено місцезнаходження товариства за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 158. Приміщення в адміністративній будівлі за вказаною адресою, яке зазначено місцезнаходженням ТОВ «Юк ОСОБА_1», може перебувати в користуванні підприємства на підставі договору суборенди, про спільну діяльність або позички. Податкове законодавство не ставить у залежність виникнення права на податковий кредит у платника податків від наявності чи відсутності контрагента платника податків за місцем реєстрації. По-друге, позивач вважає хибними висновки відповідача щодо відсутності в податкових накладних, за рахунок яких ТОВ «Юк ОСОБА_1» сформовано податкових кредит за січень-червень 2015 року, номенклатури товару, що було йому реалізовано у травні-червні 2015 року. Так, відповідачем не взято до уваги того, що не всі контрагенти ТОВ «Юк ОСОБА_1» можуть бути платниками ПДВ, а тому у них не виникає обовязку реєструвати податкові накладні. Крім того, відповідач здійснив аналіз звітності ТОВ «Юк ОСОБА_1» з ПДВ за січень-червень 2015 року, в той час як державна реєстрація вказаного підприємства здійснена 08.11.2013 і, відповідно, господарська діяльність здійснюється також з 2013 року, а тому реалізований позивачу товар міг бути придбаним в період до січня 2015 року. По-третє, відповідач зробив висновок, що за відсутності власних транспортних засобів і нерухомого майна контрагент позивача позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, в той час як Цивільний кодекс України передбачає низку випадків виникнення права користування чужим майном. По-четверте, щодо того, що керівник ТОВ «Юк ОСОБА_1» одночасно був директором на декількох інших підприємствах: згідно з чинним законодавством України, працівник підприємства має право укладати трудові договори як на одному підприємстві, так і одночасно на декількох інших. Також є недоречним посилання в акті перевірки на місце реєстрації директора ТОВ «Юк ОСОБА_1», оскільки немає перешкод для виконання своїх трудових обовязків поза межами адміністративно-територіальної одиниці, на якій особа зареєстрована. По-пяте, щодо кодів товару УКТ ЗЕД: відповідач зазначає, що ТОВ «Юк ОСОБА_1» не придбавало та не імпортувало товарів з кодом УКТ ЗЕД, які в подальшому реалізовані позивачу, що свідчить про непідтвердження факту здійснення товарних операцій. Проте, первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту.

Позивач просить визнати протиправними й скасувати податкові повідомлення-рішення №№0000052200, НОМЕР_1 від 15.01.2016.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов і просить його задовольнити з огляду на викладені в ньому підстави.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає з підстав, викладених в запереченнях, зазначивши, що у сторін за угодою відсутні первинні документи, які підтверджують факт отримання й перевезення вантажів, а саме: дорожні листи, документи на зберігання товару, товарно-транспортні накладні складено з порушеннями та однією людиною, яка одночасно діяла як водій, бухгалтер і директор. У ТОВ «Юк ОСОБА_1» відсутні обєкти оподаткування, що вказує на неможливість здійснення ним операцій по ланцюгу: ТОВ «Юк ОСОБА_1» - ТОВ «НВФ «Востокмет». Крім того, у позивача під час перевірки були відсутні первинні документи, які підтверджують здійснення операцій з купівлі-продажу металу у ТОВ «Юк ОСОБА_1», а саме: документи на підтвердження попереднього узгодження з постачальником розміру партій металу (специфікації, заявки, замовлення); довіреності на отримання товару; документи на підтвердження факту навантаження-розвантаження металу (акти робіт); документи на підтвердження факту транспортування металу (ТТН, оформлені належним чином; подорожні листи, тощо); документи на підтвердження прийомки металу на складі після його розвантаження; документи на підтвердження факту облікування й зберігання металу на складах впродовж травня червня 2015 року; письмові пояснення стосовно операцій з купівлі-продажу металу. Надані позивачем ТТН не є допустимим доказом, оскільки не містять свідчень третіх осіб щодо факту здійснення ТОВ «Юк ОСОБА_1» і ТОВ «НВФ «Востокмет» товарно-транспортних операцій з металом та не підтверджують цих операцій. Представник відповідача просить відмовити у позові.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, правонаступником якої є Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, (далі - ДПІ) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВФ «Востокмет» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Юк ОСОБА_1» за період з 01.05.2015 по 30.06.2015, результати якої викладено в акті перевірки №143/08-29-22-0109/38415691 від 26.11.2015 (т.1 а.с.16-27).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 807345 гривень, в тому числі по періодам: травень 2015 року на 673566 гривень, червень 2015 року на 133779 гривень; завищення відємного значення між сумою податкового зобовязання й податкового кредиту на суму 43498 гривень за травень 2015 року; завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 137937 гривень, в тому числі по періодам: травень 2015 року - на 112863 гривень; червень 2015 року- на 25074 гривень (т. 1 а.с.38).

На підставі акту №143/08-29-22-0109/38415691 від 26.11.2015 ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення форми «В4» №0000052200 від 15.01.2016 про зменшення розміру відємного значення суми ПДВ на 25074 гривень за червень 2015 року, форми «Р» №0000042200 від 15.01.2016 про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ на загальну суму 1211017,5 гривень (в тому числі основний платіж 807345 гривень, штрафні санкції 403672,5 гривень) (т.1 а.с. 48 - 49).

Як вбачається зі змісту вищевказаного акту перевірки, підставою для невизнання сум податкового кредиту й визначення позивачу податкового зобовязання з ПДВ став висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарської операції між позивачем і ТОВ «Юк ОСОБА_1». Даний висновок обґрунтовано наступним: 1) ТОВ «Юк ОСОБА_1» перебуває на обліку у Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області по 31.12.2015, з 01.01.2016 перебуватиме на обліку у ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя. Станом на дату складання акту перевірки у ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя має стан «65 платник з наступного року (основне місце обліку)», остання подана звітність серпень 2015 року; 2) згідно з наданими на перевірку товарно-транспортними накладними, водієм транспортних засобів є ОСОБА_2, який на момент здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ «НВФ «Востокмет» займав посаду директора ТОВ «Юк ОСОБА_1», директора ПП «Тілак», а також, згідно з відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за ІІ квартал 2015 року, отримував доходи за ознакою 101 (заробітна плата) на ТОВ «ІндексК», ТОВ «Елізет», тобто, одночасно був працевлаштований на 4-х підприємствах, на двух з яких на посаді директора; 3) згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, за ТОВ «Юк ОСОБА_1» нерухомого майна не значиться; 4) за результатом аналізу звітності ТОВ «Юк ОСОБА_1» з ПДВ за січень-червень 2015 року встановлено, що номенклатура товару, який мав бути реалізований у травні-червні 2015 року на адресу ТОВ «НВФ «Востокмет», відсутня в податкових накладних, за рахунок яких сформовано податкових кредит ТОВ «Юк ОСОБА_1». Встановлено, що ТОВ «Юк ОСОБА_1» не має власних транспортних засобів для забезпечення перевезення товарів, також неможливо встановити факт придбання послуг з транспортування у травні-червні 2015 року, або наявності можливості зберігання таких обсягів товарів; 5) відповідно до листа ОУ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області №3473/7/08-26-07-05 від 16.11.2015, вбачається невідповідність придбаних й реалізованих товарів, тобто відбувся «обрив» ланцюга постачання певної групи товарів. За результатом виїзду за юридичною адресою ТОВ «Юк ОСОБА_1» встановлено, що за вказаною адресою знаходиться 5-типоверховий офісний центр. Під час бесіди з орендодавцем вказаного центру стало відомо, що ТОВ «Юк ОСОБА_1» у цьому центрі будь-яких офісних приміщень не орендує та ніколи не орендувало. Було підготовлено довідку №3216 від 06.10.2015 про незнаходження підприємства за податковою адресою. Також встановлено, що директор підприємства ТОВ «Юк ОСОБА_1» був одночасно директором декількох інших підприємств; 6) частина товару, придбаного ТОВ «НВФ «Востокмет», має код товару згідно з УКТ ЗЕД, проте придбання й імпорт товару з кодом УКТ ЗЕД ТОВ «Юк ОСОБА_1» в податковому кредиті відсутнє, що унеможливлює реальність господарських відносин ТОВ «Юк ОСОБА_1» з ТОВ «НВФ «Востокмет».

Проте суд не може погодитися із таким хибним висновком відповідача та вважає за необхідне зазначити таке: ТОВ «Науково-виробнича фірма «ВОСТОКМЕТ» зареєстровано як юридична особа із присвоєнням ідентифікаційного коду 38415691, основним видом економічної діяльності товариства є «46.72 оптова торгівля металами та металевими рудами», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 42).

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем і ТОВ «Юк ОСОБА_1» укладено договір №0505/2015 від 05.05.2015, за умовами якого постачальник (ТОВ «Юк ОСОБА_1») зобовязується на протязі строку дії договору поставити та передати у власність покупцю (ТОВ «НВФ «Востокмет») товар, а покупець зобовязується прийняти та сплатити вартість товару згідно з видатковими накладними (т. 1 а.с. 50-52).

На підтвердження виконання умов цього договору до матеріалів справи надано видаткові накладні №РН-0000146 від 05.05.2015, №РН-0000163 від 06.05.2015, №РН-0000164 від 07.05.2015, №РН-0000168 від 08.05.2015, №РН-0000195 від 12.05.2015, №РН-0000241 від 18.05.2015, №РН-0000253 від 19.05.2015, №РН-0000254 від 20.05.2015, №РН-0000223 від 21.05.2015, №РН-0000277 від 22.05.2015, №РН-0000224 від 22.05.2015, №РН-0000313 від 26.05.2015, №РН-0000312 від 26.05.2015, №РН-0000291 від 25.05.2015, №РН-0000290 від 25.05.2015, №РН-0000315 від 27.05.2015, №РН-0000317 від 28.05.2015, №РН-0000318 від 29.05.2015, №РН-0000470 від 18.06.2015, №РН-0000469 від 17.06.2015 (т. 1 а.с. 168, 166, 164, 162, 160, 158, 156, 154, 151, 149, 147, 145, 144, 142, 141, 139, 137, 170, 172); податкові накладні №44 від 05.05.2015, №63 від 06.05.2015, № 64 від 07.05.2015, №68 від 08.05.2015, №112 від 12.05.2015, №176 від 18.08.2015, №202 від 19.05.2015, №203 від 20.05.2015, №157 від 21.05.2015, №239 від 22.05.2015, №158 від 22.05.2015, №248 від 25.05.2015, №249 від 25.05.2015, №297 від 26.05.2015, №305 від 27.05.2015, №298 від 26.05.2015, №307 від 29.05.2015, №325 від 29.05.2015, №218 від 18.06.2015 (т. 1 а.с. 200, 196, 195, 197, 194, 191, 190, 189, 192, 199, 193, 182, 184-188, 183, 198).

Поставка товару здійснювалася на підставі заявок ТОВ «НВФ «Востокмет» (т. 2 а.с.72-74). На підтвердження перевезення вантажів до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні №146 від 05.05.2015, №163 від 06.05.2015, №164 від 07.05.2015, №168 від 08.05.2015, №195 від 12.05.2015, №241 від 18.05.2015, №253 від 19.05.2015, №254 від 20.05.2015, №223/1 від 21.05.2015, №223 від 21.05.2015, №224/1-277 від 22.05.2015, №224 від 22.05.2015, №290-291 від 25.05.2015, №312-313 від 26.05.2015, №315 від 27.05.2015, №317 від 28.05.2015, №318 від 29.05.2015, №470 від 18.06.2015, №469 від 17.06.2015 (т. 1 а.с.169, 167, 165, 163, 161, 159, 157, 155, 153, 152, 150, 148, 143, 146, 140, 138, 136, 171, 173).

Товар постачався до орендованого позивачем, згідно з договором оренди приміщень №01/01/2015 від 01.01.2015 (т. 2 а.с.95), приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, буд. 1. На підтвердження оприбуткування товару на складі до матеріалів справи надано накладні на внутрішнє переміщення та картки рахунку 281 (т.2 а.с. 101 164). На підтвердження здійснення оплати за товари до матеріалів справи надано платіжні доручення №421 від 21.07.2015, №409 від 15.07.2015, №420 від 21.07.2015, №414 від 16.07.2015 та виписку з банківського рахунку за 01.07.2015 (т.1 а.с. 176-180). На підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності до матеріалів справи надано докази реалізації придбаного товару, а саме: видаткові накладні, довіреності, ТТН (т.1 а.с. 62-133), копії платіжних доручень про оплату поставлених товарів (т.1 а.с. 208 253).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що пунктом 4.1 договору поставки №0505/2015 від 05.05.2015 передбачено отримання товару вхідною комісією покупця, проте оскільки при поставці товару не виникало зауважень до якості й кількості товару, така вхідна комісія не створювалася.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права. Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» й Положенню. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що усі придбані товари відповідають напрямку господарської діяльності позивача оптова торгівля металами та металевими рудами. Отже, укладання договору з ТОВ «Юк ОСОБА_1» безпосередньо повязано з господарською діяльністю позивача. Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у контрагента, використання його у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків. За таких обставин підстави для невключення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо зауважень контрагента позивача ТОВ «Юк ОСОБА_1» та його директора, суд зазначає наступне: доводи податкового органу про фіктивність правочину і, як наслідок, отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Юк ОСОБА_1» підтверджується доказами - матеріалами справи. Контрагент позивача ТОВ «Юк ОСОБА_1» на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрованим як юридична особа, адреса його реєстрації відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходження до реєстру не внесено.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобовязань платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. За відсутності належного спростування факту поставки товарів доводи відповідача про відсутність у контрагента позивача основних і транспортних засобів, кадрового складу не можуть слугувати підставою для невизнання у податковому обліку позивача податкових наслідків виконання господарських операцій, адже самі по собі такі доводи не є свідченням неможливості виконання цим постачальником поставок в адресу позивача. У комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу. Звичаями ділового обороту встановлені й інші за наведені можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от на умовах оренди, суборенди, найму за цивільними договорами).

Згідно з ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України, працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Отже, чинним законодавством не забороняється працівнику укладати трудові договори на декількох підприємствах одразу.

За умови відсутності в матеріалах справи доказів того, що ОСОБА_2 не має відношення до господарської діяльності ТОВ «Юк ОСОБА_1», суд не може приймати до уваги покликання відповідача на його працевлаштування на декількох підприємствах одночасно.

Щодо посилань відповідача на те, що за результатом аналізу звітності ТОВ «Юк ОСОБА_1» з ПДВ за січень-червень 2015 року встановлено, що номенклатура товару, який мав бути реалізований у травні-червні 2015 року на адресу ТОВ «НВФ «Востокмет», відсутня в податкових накладних, за рахунок яких сформовано податкових кредит ТОВ «Юк ОСОБА_1», та те, що частина товару, придбаного ТОВ «НВФ «Востокмет», має код товару згідно з УКТ ЗЕД, проте придбання та імпорт товару з кодом УКТ ЗЕД ТОВ «Юк ОСОБА_1» в податковому кредиті відсутнє, що унеможливлює реальність господарських відносин ТОВ «Юк ОСОБА_1» з ТОВ «НВФ «Востокмет», суд зазначає наступне.

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобовязань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до суду, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між підприємствами та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обовязкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді даної справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч цим вимогам відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, суд констатує, що позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму витрат по господарських операціях з ТОВ «Юк ОСОБА_1», а податковий орган при прийнятті рішень дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, оскільки врахував лише обставини діяльності його контрагента, а не позивача, що є помилковим, бо позивач не несе відповідальності за дії контрагента. Також суд вважає за необхідне зазначити, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського й податкового обліку, наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати: судовий збір у розмірі 18541,37 гривень (платіжне доручення №1161 від 26.01.2016 (т.1 а.с.15).

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області форми «Р» №0000042200 від 15.01.2016 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ВОСТОКМЕТ» суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем на 807345 (вісімсот сім тисяч триста сорок пять) гривень та 403672 (чотириста три тисячі шістсот сімдесят дві) гривні 50 копійок за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); форми «В4» №0000052200 від 15.01.2016 про зменшення ТОВ «Науково-виробнича фірма «ВОСТОКМЕТ» розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25074 (двадцять пять тисяч сімдесят чотири) гривні по декларації №9149460003 від 16.07.2015 за червень 2015 року.

Присудити на користь ТОВ «Науково-виробнича фірма «ВОСТОКМЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області судові витрати у розмірі 18541 (вісімнадцять тисяч пятсот сорок одна) гривня 37 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш