Постанова № 66153334, 24.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1707/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

позивача ОСОБА_1 паспортом,

представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про зобовязання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.11.2016 року по 02.02.2017 року,-

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області в якому позивач просив суд:

1. Зобовязати Головне управління Національної поліції в Одеській області виплатити середній заробіток слідчому Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу, а саме в період з 16.11.2016 року по 02.02.2017 року з урахуванням довідки про доходи позивача за вересень-жовтень 2016 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Наказом № 1434 о/с ГУНП в Одеській області від 15.11.2016 позивач звільнений зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність).

Підставою для звільнення став висновок атестаційної комісії.

Не погодившись з висновком атестаційної комісії №13 ГУНП в Одеській області та наказом №1434 о/с від 15.11.2016 року ОСОБА_1 28.11.2016 року з адміністративним позовом звернувся до Одеського окружного адміністративного суду.

19.01.2017 року постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/6455/16 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано наказ №1434 о/с від 16.11.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 протиправним та скасовано та поновлено позивача на посаді слідчого Комінтернівського відділення поліції ГУ НП в Одеській області.

17.03.2017 року постанова Одеського окружного адміністративного суду набрала законної сили.

Наказом ГУНП в Одеській області №180 від 06.02.2017 року майор міліції ОСОБА_1 призначений слідчим відділення Лиманського відділу поліції ГУНП в Одеській області.

Позивач зазначив, що у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу , але не більше як за один рік.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позові (а.с.4-9) .

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у запереченні на позов (а.с.109-112).

В обґрунтування письмових заперечень представник відповідача зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 не належать до задоволення, оскільки під час розгляду справи №815/6455/16 судом позивачу відмовлено в цій частині.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2015 року наказом ГУНП в Одеській області №118 о/с ОСОБА_1 призначений на посаду слідчого Комінтернівського відділу поліції ГУНП в Одеській області з присвоєнням йому спеціального звання майор поліції.

25.02.2016 року атестаційною комісією №13 ГУНП в Одеській області за результатами атестування позивача прийнято рішення (висновок): «п.4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність» (а.с.20).

15.11.2016 року наказом №1434 о/с ГУНП в Одеській області позивач звільнений з посади слідчого Комінтернівського відділу поліції ГУНП в Одеській області за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність), підставою для звільнення став висновок атестації від 25.02.2016 рокую

Позивач не погодився з прийнятим наказом №1434 о/с від та оскаржив його в судовому порядку .

19.01.2017 року постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/6455/16 визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Одеській області №1434 о/с від 16.11.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1, та поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого Комінтернівського відділу поліції ГУНП в Одеській області з присвоєнням йому спеціального звання майор поліції.

17.03.2017 року постанова Одеського окружного адміністративного суду набрала законної сили.

06.02.2017 року наказом №180 о/с ГУНП в Одеській області відповідно до п.2 ч.1 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію», на підставі наказів Національної поліції України від 02.09.2016 №788 дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Одеській області» та ГУНП в Одеській області від 16.09.2016 року №2244 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області» призначено:

-майора поліції ОСОБА_1 слідчим слідчого відділення Лиманського відділу поліції ГУНП в Одеській області, звільнивши з посади слідчого Комінтернівського відділу поліції цього Головного управління. Підстава рапорт Антонова від 27.01.2017 року (а.см.22)

До вказаних правовідносин суд застосовує такі норми права.

Відповідно до статті 43 Конституції України: «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується».

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує різні можливості у виборі роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення».

Відповідно до ст. 235 КЗпП України поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у звязку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з правовим висновком, зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року по справі №21-395а13, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Крім того, відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. (надалі Порядок № 100), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою про доходи позивача його заробіток за попередні перед останніми два календарні місяці: вересень, жовтень 2016 року склав відповідно 16165,33грн. (з вирахуванням всіх необхідних податків та зборів), відповідно - середньоденна заробітна плата позивача складає 265,00 грн. (а.с.115).

Відповідно до п.24 Положення №114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обовязків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виходячи із аналізу вказаних норм, вбачається, що у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік.

Таким чином, суд робить висновок про наявність підстав для стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 16.11.2016р. по 02.02.2017 року (79 днів *265,00) у розмірі 20935,00 грн.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору в порядку статті 5 Закону України «Про судовий збір» та відповідно не здійснював судові витрати, питання про їх розподіл судом не вирішується.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст. 2,9,94, 122, 128,158-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Зобовязати Головне управління Національної поліції в Одеській області виплатити середній заробіток слідчому Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу, а саме в період з 16.11.2016 року по 02.02.2017 року у розмірі 20 935 (двадцять тисяч девятсот тридцять пять),00 грн. вказана сума зазначається вже з вирахуванням всіх необхідних податків і зборів.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 24.04.2017 року

Суддя О.Я. Бойко

.