Постанова № 66153053, 22.03.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року № 810/66/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області про визнання незаконними дій, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Технополіс-1" звернулось до суду з позовом про визнання незаконними дій Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області по стягненню з банківського рахунку позивача коштів у розмірі 111964, 65 грн., стягнення з відповідача вказаної суми та зобов'язання закінчити виконавчі провадження від 14.03.2014 р. №№42622828; 42622914 і від 26.01.2012 р. №30827958.

Свої вимоги обґрунтовує порушенням виконавчою службою порядку, способу та процедури вчинення виконавчих дій, що утворює правову підставу для визнання їх незаконними, повернення стягнутої суми коштів та спонукання до закінчення вищевказаних виконавчих проваджень.

У призначений для розгляду справи час представник відповідача до суду не прибув, про дату та місце проведення судового засідання, був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності, не надав.

Згідно ч.6 ст.128 КАСУ, суд здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані документи та матеріали, встановивши фактичні обставини справи з наданням їм відповідної правової оцінки, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке:

постановами державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ від 14.03.2014 р. на підставі заяв стягувача були відкриті виконавчі провадження №№42622828 та 42622914 з виконання постанов №529/04-20 і 528/04-20 про стягнення з позивача на користь держави штрафу у сумі 37 341,82 грн. та 23 950,36 грн. відповідно, а також виконавче провадження від 26.01.2012 р. №30827958 про стягнення штрафу у сумі 40 357,50 грн.

На підставі цих постанов, відповідачем, платіжними вимогами від 14.12.2016 р. №№42622914/2; 42622828/2; 30827958/2 з банківського рахунку ТОВ "Технополіс-1" було звернуто на користь держави стягнення у розмірі 111964,65 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з діями відповідача, ТОВ "Технополіс-1" звернулось до суду із даним позовом, пославшись, в тому числі, і на рішення КОАС у справах №№810/1357/15 та №810/1924/15, якими встановлено факт здійснення виконання постанови №472 від 26.12.2011 р. більше трьох років, що на думку позивача є порушенням ч.2 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" та підставою для визнання дій незаконними та повернення суми стягнення.

Надаючи правової оцінки спору, який виник між сторонами, суд зазначає таке:

згідно зі статтями 299-303 КпАП орган, який виносить постанову про накладення адміністративного стягнення, є відповідальним за звернення постанови до виконання. Зміст діяльності держаного органу після звернення постанови до виконання становить: своєчасне направлення постанови органу-виконавцю; здійснення контролю за правильним виконанням постанови; припинення виконання постанови на підставах, передбачених ст. 302 КпАП.

Правильне і своєчасне виконання постанови про накладення адміністративного стягнення забезпечує досягнення мети адміністративного стягнення- додержання законів України, запобігання вчиненню нових правопорушень. Адміністративні стягнення виконують соціальну функцію лише тоді, коли вони виконані, а правопорушник зазнав визначені законом правообмеження. Не може бути забезпечена результативність адміністративного стягнення у разі невиконання постанови або її часткової реалізації, тому ефективність накладених адміністративних стягнень безпосередньо обумовлена рівнем їх реалізації.

Механізм забезпечення виконання рішень інших органів (посадових осіб), крім судів, зокрема, і щодо примусового їх виконання встановлено Законом України "Про виконавче провадження" в редакції 21.04.1999 р. .

Так, державний виконавець, одержавши постанову про накладення адміністративного стягнення, яка є підставою для відкриття виконавчого провадження, відповідно до вимог ст.ст. 18-19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 21.04.1999 р. відкриває виконавче провадження і надає боржнику термін до 7 днів для сплати штрафу у самостійному порядку.

Відповідно до ч. 4 статті 24 вказаного Закону при відкритті виконавчого провадження за заявою стягувача з метою забезпечення виконання рішення по майнових стягненнях державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника.

У разі ненадання боржником у строк встановлений державним виконавцем для самостійного виконання рішення документального підтвердження його повного виконання (сплати штрафу), державним виконавцем на наступний день після закінчення строків розпочинається процедура примусового виконання рішення. Заходами примусового виконання відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» ( у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) є звернення стягнення на майно, заробітну плату, доходи, пенсію, стипендію боржника. Визначені заходи примусового виконання рішень не є вичерпними, ними можуть бути також інші заходи в залежності від застосованих у рішенні заходів захисту цивільних прав, передбачених Цивільним кодексом України, іншими законами України. Об’єктом стягнення як правило виступає майно боржника (в тому числі за рішеннями немайнового характеру), що не виключає і можливості стягнення грошових коштів.

Процесуальний порядок застосування примусових заходів звернення стягнення, порядок вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні, застосування інших заходів, передбачених рішенням, за яким боржник зобов’язаний особисто виконати певні дії або утриматися від їх вчинення (про поновлення на роботі, про відібрання дитини, виселення і вселення, примусовий обмін і інші.) врегульовані також Законом України "Про виконавче провадження".

Порядок застосування кожного заходу примусового виконання рішення має специфічні риси. Стягнення за виконавчими документами, в першу чергу, звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем на власний розсуд.

На підставі ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру, у строк для самостійного виконання, з боржника підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі 10% від суми стягнення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання з моменту її винесення. Вважається, що постанова виконана з моменту фактичної сплати штрафу.

Як встановлено судом, і це підтверджується наявними у справі доказами, платіжними дорученнями №№42622828//2 та 42622914/2 та 30827958/2 від 14.12.2016 р. з банківського рахунку ТОВ "Технополіс-1" на виконання постанов інспекції з питань захисту прав споживачів у Сумській області №529/04-20 та 528/04-20 від 24.12.2013 р., а також управління захисту прав споживачів у Херсонській області №472 від 26.12.2011 р. було стягнуто 111964,65 грн.

Стягнення було проведено на виконання постанов органів захисту прав споживачів в порядку накладення адміністративного стягнення, які позивачем не оскаржені та не визнані у судовому порядку недійсними.

Виходячи із загального принципу обов'язковості виконання рішень державних органів, які набрали законної сили та, ураховуючи одне із найважливіших завдань діяльності органів державної влади і посадових осіб, що полягає у забезпеченні виконання законів на всій території України, суд вважає правомірною дію відповідача по стягненню з ТОВ "Технополіс-1" суми штрафу за порушення закону у сфері захисту прав споживачів. При цьому, суд звертає увагу, що з постановами про накладені адміністративні стягнення, як і з сумою визначеного до сплати штрафу, позивач погодився. Проте, висловив свою незгоду лише з порядком та строком проведення виконавчих дій, зазначивши, що оскільки порушено строк виконання рішень, виконавчі провадження підлягали закінченню у зв'язку зі сплином терміну, визначеного законом.

З такими твердженнями, суд лише частково погоджується, оскільки до обов'язку адміністративного суду відноситься, зокрема, і перевірка дій та рішень суб'єкта владних повноважень, в тому числі і на предмет їх своєчасного здійснення.

Як слідує із ВП №№42622828, 30827958 та 42622914 від 2014 та 2012 р.р. та встановлено рішеннями суду, які набрали законної сили у справах №№810/1357/15 і №810/1924/15, відповідачем було порушено строк та порядок здійснення стягнення у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне, на підставі ч.2 ст.11КАСУ, вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області щодо несвоєчасного та неналежного виконання постанов №529/04-20 та №528/04-20 від 24.12.2013 р. та №462 від 26.12.2011 р. в частині порядку, способу та процедури вчинення виконавчий дій. Одночасно суд не знаходить достатніх підстав для задоволення вимог позивача про визнання незаконними дій виконавчої служби по стягненню з його рахунку сум штрафних санкцій.

Щодо вимог позивача про зобов'язання закінчити виконавчі провадження від 14.03.2014 р. №№42622828; 42622914 та від 26.01.2012 р. №30827958, суд зазначає наступне:

закінчення виконавчого провадження згідно ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» пов'язане із настанням певних обставин, вказаних у Законі. Цими обставинами можуть бути фактичне повне виконання рішення, прийняття судом відмови стягувача від стягнення, укладення мирової угоди між сторонами виконавчого провадження та інші передбачені законом обставини, що унеможливлюють подальше здійснення виконавчих дій. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Kопія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ. Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду у 10-денний строк з моменту її винесення. Закінчення виконавчого провадження тягне за собою певні правові наслідки. За загальним правилом, внаслідок закінчення виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження.

У разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби, або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Контроль за припиненням постанови про накладення адміністративного стягнення на підставах, передбачених ст. 302 КпАП покладено на орган, який її виніс.

Отже, закінчення виконавчого провадження чи його припинення є виключно дискреційними повноваженнями органу виконавчої служби. Чинним законодавством адміністративний суд не наділений правом втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАСУ. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного

судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, яка полягала у неналежному та несвоєчасному виконанні постанов органів захисту прав спживачів №529/04-20 та №528/04-20 від 24.12.2013 р. та №462 від 26.12.2011 р. в частині порядку, способу та процедури вчинення виконавчий дій.

У задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.