Постанова № 66152861, 18.04.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2017 р. Справа №805/3736/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Филиппенко М.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Самозайнятої особи платника податків ОСОБА_1 м. Маріуполь

до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2016 року №0000981302, №0000991302, №0001001302 та вимоги про сплату боргу від 08.08.2016 року №Ф-0000021302

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Самозайнята особа платник податків ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2016 року №0000981302, №0000991302, №0001001302 та вимоги про сплату боргу від 08.08.2016 року №Ф-0000021302.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, своєчасності нарахування сплати єдиного внеску за період діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2015, про що складено акт №404/05-19-13-02/НОМЕР_1 від 21.07.2016 року в якому відображено порушення вимог Податкового кодексу України. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.08.2016 року №0000981302, №0000991302, №0001001302 та податкову вимогу про сплату боргу від 08.08.2016 року №Ф-0000021302. На думку позивача, такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням вимог чинного законодавства. Просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.08.2016 року №0000981302, №0000991302, №0001001302 та вимогу про сплату боргу від 08.08.2016 року №Ф-0000021302.

Представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав суду заперечення до позовної заяви, просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ст. 122, ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за наявними в справі матеріалами та доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, самозайнята особа платник податків ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, перебуває на податковому обліку Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Відповідач, Маріупольська обєднана державна податкова інспекція Головного Управління ДФС у Донецькій області є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Листом від 10 березня 2016 року за №4852/10/05-19-17-01 Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області керуючись пп.20.1.2 п.20.1 ст. 20, п.73.3 ст. 73, п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі отриманої інформації щодо здійснення господарської діяльності з 01.04.2014 року по 31.12.2015 рік та виявлених недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях запропоновано позивачу надати за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 рік копії документів. При цьому зазначено, що у разі не надання пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючий орган має право розглянути питання про призначення документальної позапланової перевірки.

Позивач листом у відповідь від 22.03.2016 року за №01-03/16 повідомив відповідачу, що обовязок щодо надання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів виникає у платника податків після початку перевірки, тоді як підстави для проведення перевірки з огляду на приписи ст. 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відсутні.

Наказом начальника Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області №201 від 15 квітня 2016 року на підставі п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.77.1, п.77.2, п. 77.4 ст. 74 Податкового кодексу України та з метою належного виконання плану графіку документальних виїзних перевірок на ІІ квартал 2016 року призначено проведення з 25.04.2016 по 11.05.2016 документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, своєчасності та правильності нарахування, сплати єдиного соціального внеску.

У звязку з знаходженням у період з 21.04.2016 по 16.05.20016 року позивача у відрядженні, перевірку було перенесено.

Наказом начальника Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області №266 від 17 травня 2016 року на підставі п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.77.1, п.77.2, п. 77.4 ст. 74 Податкового кодексу України та з метою належного виконання плану графіку документальних виїзних перевірок на ІІ квартал 2016 року призначено проведення з 23.06.2016 по 07.07.2016 документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, оформлення трудових відносин з працівниками, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015 року.

З 26 червня 2016 року по 07 липня 2016 року посадовими особами відповідача на підставі п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, л.77.2, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2016 року, наказу керівника Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області № 266 від 17.05.2016 року, направлень на перевірку від 22.06.2016 року №0266/266, №0267/267, №0268/268, виданих Маріупольською ОСОБА_2 у Донецькій області, було проведено планову документальну виїзну перевірку самозайнятої особи платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, своєчасності та правильності нарахування, сплати єдиного соціального внеску за період діяльності з 01.01.2011 року по 31.12.2015 року за результатами чого було складно акт №404/05-19-13-02/НОМЕР_1 від 27 липня 2016 року.

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено наступні порушення:

- п.181.1 ст.181, п.183.2 , п.183.10 ст. 183 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо не нарахування та не сплати самозайнятою особою - платником податку ОСОБА_1 податку на додану вартість на загальну суму 164485 грн. в тому числі по періодах: за червень 2015 р. в сумі 908 грн. за липень 2015 р. в сумі 28531 грн., за серпень 2015 р. в сумі 27666 грн., за вересень 2015 р. в сумі 29879 грн., за жовтень 2015 р. в сумі 27358 грн., за листопад 2015 р. сумі 26106 грн., за грудень 2015 - 24037 грн., що виникло за рахунок перевищення самозайнятою особою - платником податку ОСОБА_1 загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягає оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців та сукупно перевищує 1000000 грн. (загальна сума від здійснених операцій з реалізації товарів без ПДВ з 01.07.2014 року по 20.06.2015 рік складає 1004540 грн.)

- п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо заниження валових доходів за 2015 рік на суму 53258,34 грн., у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 6521,90 грн., за липень 2015 року - 8151,82 грн., за серпень 2015 року - 7904,53 грн., за вересень 2015 року - 8536,74 грн., за жовтень 2015 року -7816,65 грн., за листопад 2015 року - 7458,93 грн., за грудень 2015 року 6867,77 грн. та не нарахування та не сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 7988,75 грн., у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 978,29 грн., за липень 2015 року - 1222,77 грн., за серпень 2015 року - 1185,68 грн., за вересень 2015 року - 1280,51 грн., за жовтень 2015 року -1172,50грн., за листопад 2015 року- 1118,85грн., за грудень 2015 року - 1030,17 грн.

- п.п.1.3 п.16 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень, п.177.1, п.177.2, ст.177

Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо заниження валових доходів самозайнятою особою-платником податків ОСОБА_1 занижено суму чистого доходу на 53258,34 грн., у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 6521,90 грн., за липень 2015 року - 8151,82 грн., за серпень 2015 року - 7904,53 грн., за вересень 2015 року - 8536,74 грн., за жовтень 2015 року -7816,65 грн., за листопад 2015 року 7458,93 грн., за грудень 2015 року - 6867,77 грн., що призвело до заниження суми чистого доходу та не нарахування та не сплати військового збору у сумі 798,88 грн., у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 97,83 грн., за липень 2015 року - 122,28 грн., за серпень 2015 року - 118,57 грн., за вересень 2015 року - 128,05 грн., за жовтень 2015 року -117,25 грн., за листопад 2015 року - 111,88 грн., за грудень 2015 року - 103,02 грн.

- р.2) п.1 ст.7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» встановлено заниження самозайнятою особою-платником податків ОСОБА_1 валових доходів у 2015 році в сумі 53258,34 грн., у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 6521,90 грн., за липень 2015 року 8151,82 грн., за серпень 2015 року - 7904,53 грн., за вересень 2015 року - 8536,74 гри., за жовтень 2015 року -7816,65 грн., за листопад 2015 року - 7458,93 грн., за грудень 2015 року - 6867,77 грн. , що призвело до заниження суми чистого доходу та заниження єдиного внеску в сумі 18480,64 грн., у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 2263,09 грн., за липень 2015 року - 2828,68 грн., за серпень 2015 року - 2742,87 грн., за вересень 2015 року - 2962,25 грн, за жовтень 2015 року 2712,38 грн., за листопад 2015 року -2588,25 грн., за грудень 2015 року - 2383,12 грн.

За підсумками акту перевірки відповідачем прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 року №0000981302 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 205606,25 грн., з яких 164485,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 41121,25 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією;

- податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 року №0000991302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 9187,06 грн., з яких 7988,75 грн. за податковими зобов'язаннями та 1997,19 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією;

- податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 року №0001001302 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 998,60 грн. з яких 798,88 грн. - за податковими зобов'язаннями та 199,72 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2016 року № Ф - НОМЕР_2 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 25429, 63 грн.

Так, згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі по тексту - ПК України).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 ПК України контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 77 ПК України встановлено порядок проведення документальних планових перевірок.

Пунктом 77.1 ст. 77 ПК України встановлено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до п. 77.2 ст. 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Формування плану - графіка документальних планових перевірок відбувається відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 02.06.2015 року № 524 «Про затвердження Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків» (далі Порядок № 524).

План - графік документальних виїзних перевірок відповідно до положень Податкового кодексу України - це перелік платників податків, що підлягають плановій перевірці контролюючими органами у відповідний період календарного року. До плану - графіка відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, а також невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи ДФС.

Тобто платник податків включається до плану графіку проведення перевірок залежно від ступеня ризику в діяльності такого платника податків.

В силу п. 5 Порядку № 524, план-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС.

Затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Як вбачається з заперечень представника відповідача, позивача було включено до плану графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на ІІ квартал 2016 року, проте до суду його надано не було.

Проте, суд не приймає посилання позивача на норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо мораторію на перевірки у спірних правовідносинах з огляду на таке.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V.

Згідно зі статтю 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів, зокрема, контролю органами державної фіскальної служби.

Таким чином, стаття 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо мораторію на проведення перевірок не розповсюджується на здійснення контролю органами державної фіскальної служби, в тому числі й шляхом проведення планових документальних виїзних перевірок.

Так само судом не приймається до уваги посилання представника позивача на приписи пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII відповідно до яких передбачено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Оскільки зазначене обмеження не поширюється зокрема з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності порушень з боку відповідача при прийнятті наказів про проведення перевірки №201 від 15 квітня 2016 року та №266 від 17 травня 2016 року.

Повідомлення про проведення вищевказаної перевірки та копії наказів про її проведення позивачем було отримано у встановленому законом порядку.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Так, в ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем п.181.1 ст.181, п.183.2 , п.183.10 ст. 183 Податкового кодексу України, щодо не нарахування та не сплати податку на додану вартість на загальну суму 164485 грн. в тому числі по періодах: за червень 2015 р. в сумі 908 грн. за липень 2015 р. в сумі 28531 грн., за серпень 2015 р. в сумі 27666 грн., за вересень 2015 р. в сумі 29879 грн., за жовтень 2015 р. в сумі 27358 грн., за листопад 2015 р. сумі 26106 грн., за грудень 2015 - 24037 грн., що виникло за рахунок перевищення самозайнятою особою - платником податку ОСОБА_1 загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягає оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців та сукупно перевищує 1000000 грн. (загальна сума від здійснених операцій з реалізації товарів без ПДВ з 01.07.2014 року по 20.06.2015 рік складає 1004540 грн.).

З підстав викладеного суд зазначає наступне.

У періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №60107563 від 03.06.2004 року.

Розділом V ПК України визначено порядок реєстрації платників податків платникам податку на додану вартість (ПДВ) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 181.1 ст. 181 ПК України передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відповідно до п.п. «а» п. 184.1. ст. 184 ПК реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов'язань у випадках, визначених цим розділом.

Пунктом 184.2. ст. 184 ПК України встановлено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації здійснюється на дату: подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації; зазначену в судовому рішенні; припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку; що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість.

При цьому датою анулювання реєстрації платника податку визначається дата, що настала раніше.

Контролюючий орган анулює реєстрацію особи як платника податку, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 цієї статті. (п.184.3 ст. 184 ПКУ).

Відповідно до п. 184.4 ст. 184 ПК України у разі відсутності законних підстав для анулювання реєстрації контролюючий орган протягом 10 календарних днів після надходження заяви платника податку про анулювання реєстрації подає такому платникові податку вмотивовану письмову відмову в анулюванні реєстрації з поясненнями із зазначеного питання.

Згідно до п.184.5. ст. 184 ПК України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

При цьому, п.184.6. ст. 184 ПК України встановлено, що у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Перевіркою за період з 01.05.2014 рік по 30.06.2015 рік встановлено, що позивачем загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 1000000 грн., фактично обсяг доходу (без ПДВ) в червні 2015 року склав 1004540 грн., а саме загальна сума від здійснення операцій з реалізації товарів без ПДВ за період з 01.05.2014 - 30.04.2015 складає 885458,20 грн. , за період з 01.06.2014 31.05.2015 складає 936782,50 грн., з 01.07.2014 по 30.06.2015 складає 1004540 грн., з 01.07.2015 по 31.12.2015 складає 817887,66 грн.

При цьому 28 травня 2015 року свідоцтво платника податку на додану вартість ОСОБА_1 було анульовано за ініціативою платника податку та цього числа анульована реєстрація платника ПДВ з причини: обсяги продажу товарів менше ніж визначені у Кодексі.

На дату подання заяви про анулювання платника ПДВ (28.05.2015) загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців становила 9367823,50 грн. (з 01.06.2014 по 31.5.2015).

В ході проведення перевірки відповідачем, крім інших перевірявся період з 01.07.2014 року по 30.06.2015 року, коли позивач вже не був платником ПДВ та сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягала оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців становила 1004540 грн.

При цьому суд зазначає, що контролюючий орган отримавши заяву ОСОБА_1 про анулювання реєстрації платника податку ПДВ та прийнявши рішення про припинення реєстрації платника ПДВ шляхом виключення його з реєстру платників вказаного податку з 28.05.2015 року в силу приписів п. 184.4 ст. 184 ПК України фактично підтвердив що загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 №0000991302 яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 164485,03 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 41121,25 грн. є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Крім того, зі змісту акту перевірки вбачається, що проведеною перевіркою за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 рік встановлено, що фактично сума доходу позивача складає 1528678,58 грн., а в книзі обліку доходів і витрат та декларації про майновий стан і доходи з 2015 рік, самозайнятої особи платника податків ОСОБА_1 складає 1475420,24 грн. Виявлене відхилення в сумі 53258,34 грн. виникло за рахунок не включення до одержаного доходу суми доходу (акцизний збір) в сумі 53258,34 грн., який включено до вартості проданих товарів, та який надійшов на розрахунковий рахунок позивача від контрагентів-покупців, кінцевого споживача.

В наслідок чого встановлено порушення п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо заниження валових доходів за 2015 рік на суму 53258,34 грн., у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 6521,90 грн., за липень 2015 року - 8151,82 грн., за серпень 2015 року - 7904,53 грн., за вересень 2015 року - 8536,74 грн., за жовтень 2015 року -7816,65 грн., за листопад 2015 року - 7458,93 грн., за грудень 2015 року 6867,77 грн. та не нарахування та не сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 7988,75 грн., у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 978,29 грн., за липень 2015 року - 1222,77 грн., за серпень 2015 року - 1185,68 грн., за вересень 2015 року - 1280,51 грн., за жовтень 2015 року -1172,50грн., за листопад 2015 року- 1118,85грн., за грудень 2015 року - 1030,17 грн.

З підстав викладеного суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 162.1. статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

Так, згідно з пунктом 177.1. статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1. статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, з 01.01.2015 запроваджено акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів, зокрема на тютюнові вироби.

Порядок обчислення акцизного податку регулюється розділом VI Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що відповідно до пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених Податковим кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до норм Податкового кодексу об'єктом оподаткування у підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу.

За приписами п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного обєкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обовязкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обовязкове страхування життя або здоровя працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що повязані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в п.п. 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги звязку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, повязані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо повязаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Вищевказаний перелік не містить акцизного податку, включеного до вартості товару та сплаченого під час придбання. Таким чином, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не мав право у спірному періоді включати до витрат суму сплаченого акцизного податку, включеного до вартості товару, який нею придбавається з метою подальшої реалізації.

Також, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу визначено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форму та Порядок ведення книги доходів і витрат затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013р. №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення».

Порядком передбачено зазначення суми отриманих доходів без податку на додану вартість, при цьому суми акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів окремим обліком не передбачено, що в свою чергу підтверджує те, що акцизний податок не виключається із сум отриманого доходу.

Заниження позивачем у період з червня 2015 року по грудень 2016 року одержаного валового доходу на 53258,34 грн. призвело до заниження суми чистого доходу та не перерахування та не сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 7988,75 грн. у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 978,29 грн., за липень 2015 року - 1222,77 грн., за серпень 2015 року - 1185,68 грн., за вересень 2015 року - 1280,51 грн., за жовтень 2015 року -1172,50грн., за листопад 2015 року- 1118,85грн., за грудень 2015 року - 1030,17 грн.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 №0000991302 яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 7988,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1997,19 грн. є обґрунтованим та скасування не підлягає.

Крім того, заниження позивачем у період з червня 2015 року по грудень 2016 року валових доходів на 53258,34 грн. привело до заниження суми чистого доходу та в порушення п.п.1.3 п.16 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України не нарахування та не сплати до бюджету військового збору у сумі 798,88 грн., у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 97,83 грн., за липень 2015 року - 122,28 грн., за серпень 2015 року - 118,57 грн., за вересень 2015 року - 128,05 грн., за жовтень 2015 року -117,25 грн., за листопад 2015 року - 111,88 грн., за грудень 2015 року - 103,02 грн.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

При цьому, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Позивач в свою чергу є платником військового збору.

Відповідно до п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX інші перехідні положення Податкового кодексу України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 №0001001302 яким збільшено грошове зобов'язання з військового збору за основним платежем в сумі 798,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 199,72 грн. є обґрунтованим та скасування не підлягає.

В свою чергу заниження позивачем у період з червня 2015 року по грудень 2016 року валових доходів на 53258,34 грн. що привело до заниження суми чистого доходу та в порушення р.2) п.1 ст.7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» не нарахування не сплати до бюджету єдиного внеску в сумі 18480,64 грн., у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 2263,09 грн., за липень 2015 року - 2828,68 грн., за серпень 2015 року - 2742,87 грн., за вересень 2015 року - 2962,25 грн, за жовтень 2015 року 2712,38 грн., за листопад 2015 року -2588,25 грн., за грудень 2015 року - 2383,12 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до п.п.177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом.

З урахуванням встановленого заниження позивачем валового доходу, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2016 року № Ф - НОМЕР_2 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 25429, 63 грн. є обґрунтованою та скасуванню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання не чинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З огляду на вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 244-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Самозайнятої особи платника податків ОСОБА_1 до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2016 року №0000981302, №0000991302, №0001001302 та вимоги про сплату боргу від 08.08.2016 року №Ф-0000021302 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області від 08.08.2016 року №0000981302 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 205606,25 грн., з яких 164485,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 41121,25 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області на користь Самозайнятої особи платника податків ОСОБА_1 (87520, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 605 (шістсот пять) гривень 05 копійок.

Повний текст постанови складено та підписано 24 квітня 2017 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.