Ухвала суду № 66151744, 20.04.2017, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №576/1129/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/252/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Умисне вбивство

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Філонової Ю. О.,

суддів - Матуса В. В., Литовченко Н. О.,

з участю секретаря судового засідання - Москаленко Т.В.,

прокурора Коротких Ж.О.,

захисника ОСОБА_3,

особи, стосовно якої застосовано примусові заходи медичного характеру

ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_4, та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2017 року, якою відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, не працюючого, інваліда І групи, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше неодноразово судимого, останнього разу -

03 жовтня 2007 року Кролевецьким районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі, 03 листопада 2011 року звільненого по відбуттю строку покарання,

застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом за вчинення ним суспільно небезпечного діяння передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України

та відмовлено у застосуванні примусових заходів медичного характеру за вчинення суспільно небезпечного діяння передбаченого п.6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України з огляду на їх недоведеність та в цій частині кримінальне провадження закрито, -

ВСТАНОВИЛА:

До Апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги захисника ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_4, та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 в яких:

- захисник, за змістом апеляційної скарги, вважає ухвалу суду першої інстанції безпідставною, оскільки стверджує, що вона постановлена на підставі недопустимих доказів, а тому просить її скасувати відмовивши в застосуванні примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 та просить колегію суддів дослідити ряд доказів, а саме:

1) протокол огляду будинку № 13 по вул. Шевченка у с. Гречкіне Кролевецького району Сумської області (т. 3 а.п. 118-131);

2) висновок експерта № 454- 21 від 12.01.2016 року ( т.4 а.п. 6-8);

3) висновок експерта № 29-1213 від 09.02.2016 року (т.4 а.п. 42-50);

4) висновок експерта № 20-1217 від 11.02.2016 року ( т.4 а.п. 57-65);

5) висновок експерта № 20-1216 від 12.06.2016 року ( т.4 а.п. 166-172);

- прокурор Коротких Ж.О., вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною, необгрутованою та такою, що підлягає скасуванню, у звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд до Глухівського міськрайонного суду Сумської області у іншому складі.

Згідно наявного в матеріалах провадження клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, органом досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечні діяння передбачені п.п.6, 13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України за таких обставин :

09 квітня 2014 року близько 12 години ОСОБА_4 після вживання спиртного зі своєю сестрою ОСОБА_6 в с. Гречкіне Кролевецького району Сумської області та з метою його подальшого вживання, вирішив попросити грошей у свого батька ОСОБА_7 проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_6. Для цього ОСОБА_4, будучи в стані алкогольного спяніння і в стані обумовленому хронічним психічним захворюванням та не маючи можливості усвідомлювати свої дії, прибув за вказаною адресою до домоволодіння свого батька ОСОБА_7, який спав в кімнаті на ліжку. ОСОБА_4 перебуваючи там і розуміючи, що батько добровільно не дасть йому грошей на спиртне, зважаючи на неодноразові відмови, для подолання можливого опору з боку потерпілого, та з метою заволодіння його майном, вирішив вчинити вбивство батька. Для цього, в коридорі домоволодіння він знайшов молоток, яким сплячому батькові ОСОБА_7 у ліву область голови наніс не менше 2-х ударів, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження від яких той помер на місці події.

Подолавши, таким чином, волю потерпілого на опір, ОСОБА_4 дістав гаманець, що знаходився в кишені сорочки ОСОБА_7, у яку останній був одягнений, і заволодів його грошима на сумі 100 грн., завдавши останньому матеріальну шкоду на вказану суму. Після вчинення зазначених суспільно небезпечних діянь, ОСОБА_4 зник з місця події з викраденим майном та використав його на власний розсуд.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 29 від 05.06.2014 р. смерть ОСОБА_7 настала в наслідок відкритої тупої механічної травми голови та головного мозку, яка супроводжувалась переломом кісток склепіння та основи черепу, крововиливами в тканину головного мозку та його оболонки, травматичним набряком головного мозку та його оболонок, забоєм головного мозку важкого ступеню.

Крім цього, 04 грудня 2015 року у період часу з 00 годин по 07 годину ОСОБА_4 знаходячись на одинці зі ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_1 та будучи в стані алкогольного спяніння і стані обумовленому хронічним психічним захворюванням і не маючи можливості усвідомлювати свої дії, з метою викрадення грошових коштів у останньої, наніс в область голови потерпілій ОСОБА_8 , яка спала на ліжку, не менше пяти ударів тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею спричинивши останній тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть на місці події.

Смерть ОСОБА_8 настала від отриманої відкритої черепно-мозкової травми з пошкодженням кісток черепа та забоєм головного мозку, яка має ознаки тяжких тілесних ушкоджень і перебуває у прямому причинному звязку з настанням смерті.

Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2017 року дії ОСОБА_4, за вчинення ним суспільно небезпечного діяння передбаченого п. 6 п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України відносно ОСОБА_8, що мали місце 04.12.2015 року в смт.Вороніж Шосткінського району Сумської області, були перекваліфіковані на ч.1 ст.115 КК України, та за вчинення цих дій до ОСОБА_4 застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Також за вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України 04.12.2015 року відносно ОСОБА_8, на підставі ч.3 ст.513 КПК України в застосуванні примусових заходів медичного характеру було відмовлено і провадження в цій частині закрито.

Крім цього, ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2017 року було відмовлено в застосуванні відносно ОСОБА_4, примусових заходів медичного характеру за вчинення ним 09.04.2014 року щодо ОСОБА_7В.(свого батька) суспільно небезпечного діяння передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, у звязку з не доведенням вчинення вказаних діянь і в цій частині кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 закрито.

Залишено відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи, до набрання ухвалою законної сили.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 100 КПК України.

В обґрунтування вимог поданих апеляційних скарг:

- захисник ОСОБА_3, зазначає, що вказані ним в апеляційній скарзі докази в даному кримінальному провадженні є недопустимими та вони не можуть бути використані судом на підтвердження вини ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині, оскільки огляд місця події, зокрема житла ОСОБА_4, було проведено без ухвали слідчого судді всупереч положенням ч. 2 ст. 237, ч. 2 ст. 234 КПК України та ст. 311 ЦК України, що беззаперечно, на думку сторони захисту, унеможливлює доведеність вини ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині.

- прокурор Коротких Ж.О. не погоджується з позицією суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні ним вбивства свого батька ОСОБА_7 Зокрема вважає, що суд, аналізуючи пояснення свідків сторони обвинувачення за фактом вбивства ОСОБА_7 з корисливих мотивів, безпідставно звернув увагу на те, що жоден з них не був очевидцем злочину і не підтвердив прямо причетність ОСОБА_4 до вбивства свого батька та на те, що дані свідки опосередковано не вказали на якийсь інший факт, який би непрямо повязував ОСОБА_4 зі скоєним вбивством.

Так, факт перебування ОСОБА_4 09.04.2014 року в період часу з 12 по 13 годину в будинку свого батька ОСОБА_7 підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які вказували, що 09.04.2014 року близько 12 години ОСОБА_4 виказуючи свій намір йти до батька вийшов зі свого будинку та пішов в сторону будинку батька, розташованого близько 600-800 м. від них, однак через 20-30 хвилин він повернувся із пляшкою пива «Рогань міцне», яке за його словами придбав на пошті у ОСОБА_12, при цьому свідок ОСОБА_9 зазначила, що саме таке пиво вона бачила у ОСОБА_13 незадовго до цих подій. Свідок ОСОБА_12 пояснювала, що працює на пошті, однак ОСОБА_4 не купував у неї пива ні 8 ні 9 квітня 2014 року.

Підтвердженням того факту, що у ОСОБА_4 зявилися гроші, а саме купюра в 100 грн., після перебування його у батька, є пояснення свідка ОСОБА_14, який зазначив про те, що в день вбивства, ОСОБА_4 двічі приходив до нього за самогоном, перший раз вранці, розрахувавшись купюрою в 50 грн., а вдруге близько 14 години, розрахувавшись купюрою в 100 грн. При цьому свідок ОСОБА_15, в якого 08.04.2014 року працював ОСОБА_4, зазначив, що розраховувався з ним за виконану роботу купюрами в 50 грн.

Не погоджується прокурор з судом першої інстанції і в тій частині, що у викладі фактичних обставин справи зазначено, що ОСОБА_4 спричинив смерть батьку о 12 годині, оскільки відповідно до висновку судово-медичного експерта, який був ним підтверджений в ході допиту в судовому засіданні, між отриманою травмою голови і смертю потерпілого був короткий проміжок часу, рахований хвилинами, а смерть настала за 18-20 годин до моменту дослідження трупу в морзі, тобто між 13:45 год. та 15:45 год. Крім цього, зі змісту фактичних обставин, викладених у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру вбачається, що близько 12 години ОСОБА_4 прийшов до будинку свого батька, а о котрій годині точно вбито ОСОБА_7 слідством не встановлено. Що стосується висновку судово-медичної експертизи № 29 від 05.06.2014 року, то у ньому зазначено, що зважаючи на динаміку розвитку трупних явищ, смерть ОСОБА_7 настала за 18-20 годин до моменту дослідження трупу в морзі, тобто до 09 год. 45 хв. 10.04.2014 року. При цьому допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_16 пояснив, що точний час смерті ОСОБА_7 встановити не можливо та не виключає, що смерть останнього могла настати з 13 по 14 год. в залежності від погодних умов та вологості в приміщенні будинку.

Також, прокурор звертає увагу колегії суддів і на ту обставину, що не беручи до уваги наданих ОСОБА_4 зізнавальних пояснень в ході досудового розслідування через його неосудність, суд в своїй ухвалі звертає увагу на пояснення ОСОБА_4 надані ним в судовому засіданні, де він заперечує свою причетність до інкримінованих йому злочинів, при цьому не зважаючи на те, що ОСОБА_4 залишається неосудною особою.

Крім цього, на думку прокурора, слід звернути увагу і на ту обставину, що спосіб нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є схожими, оскільки на обох трупах маються ушкодження в області голови та обличчя завдані тяжким предметом, а тому є підстави вважати, що обидва злочини вчинені ОСОБА_4

Інші учасники апеляційні скарги на судове рішення не подавали.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які просили скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в застосуванні примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4, думку прокурора Коротких Ж.О., яка теж просила скасувати судове рішення, однак матеріали кримінального провадження направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції та при цьому заперечувала проти задоволення вимог апеляційної скарги захисника ОСОБА_3, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів встановила наступне.

Так, захисником ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_3 в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про повторне дослідження письмових доказів, яке апелянт мотивував тим, що суд безпідставно поклав в основу свого рішення ці докази, які є недопустимими, тобто обґрунтовував захисник свою позицію фактично незгодою з тією оцінкою, яку суд дав доказам. Колегія суддів заслухавши думку інших учасників апеляційного розгляду щодо заявленого клопотання, відмовила в його задоволенні з огляду на вимоги ч. 3 ст. 404 КПК України, оскільки апеляційний суд позбавлений можливості повторно досліджувати докази, що вже були досліджені судом першої інстанції, як того вимагає захисник в даному випадку, бо він як в апеляційній скарзі так і в ході апеляційного розгляду справи не навів жодних аргументів того, що ці докази судом першої інстанції досліджені не повністю або з порушенням, чи взагалі вони не були предметом такого дослідження, оскільки стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

З огляду на вказані обставини, та враховуючи що протокол огляду будинку № 13 по вул. Шевченка у с. Гречкіне Кролевецького району Сумської області і висновки експертиз, а саме: № 454- 21 від 12.01.2016 року, № 29-1213 від 09.02.2016 року, № 20-1217 від 11.02.2016 року, № 20-1216 від 12.06.2016 року, були повно та всебічно досліджені судом першої інстанції в ході судового розгляду справи та їм надана належна оцінка, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог сторони захисту в частині їх повторного дослідження.

Крім того, відповідно до вимог ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, прокурор, виходячи зі змісту апеляційної скарги, не оспорює висновок суду про перекваліфікацію суспільно небезпечного діяння передбаченого п. 6 п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України вчиненого відносно ОСОБА_8, що мали місце 04.12.2015 року в смт.Вороніж Шосткінського району Сумської області, на ч.1 ст.115 КК України, та не заперечує про відмову, на підставі ч.3 ст.513 КПК України, у застосуванні до ОСОБА_4 за вчинення суспільно небезпечного діяння передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України 04.12.2015 року відносно ОСОБА_8, в застосуванні примусових заходів медичного характеру і що провадження в цій частині було закрито, а висловлює свою незгоду щодо прийнятого судом рішення по відмові в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриття провадження за фактом вбивства ОСОБА_7

Захисник ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 не погоджуючись з ухвалою суду про застосування відносно ОСОБА_4 за вчиненням ним суспільно небезпечного діяння передбаченого ч.1 ст.115 КК України примусових заходів медичного характеру, наголошує лише на тому, що ця ухвала постановлена на підставі недопустимих доказів, а саме: протокол огляду будинку № 13 по вул. Шевченка у с. Гречкіне Кролевецького району Сумської області (т. 3 а.п. 118-131) та три висновки експерта.

Таким чином, враховуючи вимоги ст.404 КПК України, колегія суддів проводить апеляційний перегляд ухвали Глухівського міськрайонного суду Сумської області відносно ОСОБА_4 лише в межах зазначених апеляційних вимог.

Так, колегія суддів вважає, що суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого ОСОБА_4 в стані неосудності суспільно небезпечного діяння відносно потерілої ОСОБА_8 яке вірно кваліфікував за ч. 1 ст. 115 КК України та зробив обґрунтований висновок про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного суспільно небезпечного діяння.

При цьому, колегія суддів погоджується і зі зміною судом першої інстанції встановленої органами досудового розслідування правової кваліфікації дій ОСОБА_4 по відношенню до потерпілої, а саме із п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України, та закриття провадження по цьому епізоду за ч.4 ст.187 КК України, оскільки сторона обвинувачення дійсно не надала переконливих доказів на підтвердження того, що дії ОСОБА_4 по відношенню до потерпілої супроводжувалися корисливим мотивом та він позбавив потерпілу життя саме з метою заволодіння її майном.

Що стосується доводів захисника про недопустимість покладених в основу судового рішення доказів, а саме тих, що були здобуті у ході огляду будинку № 13 по вул. Шевченка у с. Гречкіне, де проживав ОСОБА_4, через відсутність згоди господаря будинку або санкції суду на огляд приміщення, та в звязку з цим визнання незаконними і висновків експертиз, якими були досліджені вилучені предмети в ході огляду, то такі доводи захисника, як вбачається з матеріалів провадження та змісту самої оскаржуваної ухвали, були предметом детального дослідження у ході судового розгляду та обґрунтовано спростовані судом.

Зокрема, суд дійшов висновку, що не погоджується з такими доводами захисту з огляду на те, що слідчим у відповідності з ст. 237 КПК України був проведений огляд зазначеного вище будинку. Мета цієї слідчої дії відповідала меті визначеній у ч.1 ст. 237 КПК України виявлення та фіксація відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Оскільки даний будинок належний померлому ОСОБА_7, огляд проводився за правилами ч.1 ст. 233 та ч.2 ст. 237 КПК України, тобто за добровільною згодою особи, у чиєму віданні перебував будинок. Зокрема сільським головою с. Гречкіне була надана відповідна заява про згоду на огляд.

Крім того, з протоколу огляду вбачається, що ця слідча дія проводилась у присутності мешканки цього будинку ОСОБА_17, яка проживала в ньому на таких же правах як і ОСОБА_4, та не висловлювала заперечень з приводу огляду, а отже добровільно була згодна з його проведенням. Результати цієї слідчої дії були також предметом судового контролю, зокрема слідчий суддя перевіряв законні підстави вилучення при огляді речей під час вирішення питання про арешт майна.

Крім того, всі речі під час огляду вилучались у присутності понятих та самої мешканки цього будинку, які були упаковані у їх присутності з засвідченими підписами, що виключає будь-яку можливість маніпулювання з цього приводу. Суд також зазначив, що між сторонами немає спору щодо того, що докази (речі) було виявлено в будинку, який використовував ОСОБА_4 і це був його одяг, у який він був одягнений в день вбивства ОСОБА_8 Більш того, наявність на цьому одязі слідів крові потерпілої було встановлено експертом, до висновків якого стороною захисту не висувалося претензій ні на одному з етапів розгляду справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що відсутні підстави для будь-яких сумнівів у достовірності і допустимості зазначених доказів.

За таких обставин, апеляційна скарга захисника про визнання певних доказів недопустимими, і з цих підстав скасування ухвали суду та закриття провадження, є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Не погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що суд відмовляючи в застосуванні до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру та закриваючи провадження по факту вбивства ОСОБА_7 допустив такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для скасування ухвали суду і направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд, виходячи з наступного :

- ухвалюючи рішення про не доведення стороною обвинувачення причетності ОСОБА_4 до вчинення ним суспільно небезпечного діяння передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України відносно свого батька ОСОБА_7 судом першої інстанції було досліджено ряд наявних в матеріалах провадження доказів, які були детально проаналізовані і їх оцінка вмотивовано викладена в судовому рішенні.

Зокрема, суд допитав ряд свідків, які надавали різного роду пояснення, однак жоден з них не був очевидцем злочину і не підтвердив пряму причетність ОСОБА_4 до вбивства свого батька та більше того, ці свідки навіть опосередковано не вказали на якийсь інший факт, який би не прямо повязував ОСОБА_4 зі скоєним вбивством.

Так, суд першої інстанції вірно проаналізував та дійшов до висновку, що свідки стверджували про те, що ОСОБА_4 в день вбивства свого батька у період часу з 12-ї по 13-ту годину виходив з будинку ОСОБА_9, проте хоч він і висловлював свій намір піти до батька, однак куди саме він ходив ніхто зі свідків не бачив, як не бачив його в той час навіть в районі домоволодіння загиблого ОСОБА_7

Крім того, колегія суддів звертає увагу і на ту обставину, що відповідно до пояснень судово-медичного експерта смерть потерпілого ОСОБА_7 від отриманих травм голови настала через короткий проміжок часу, рахований хвилинами, а смерть його настала за 18-20 годин до моменту дослідження трупу в морзі, тобто в районі між 13.45 год. та 15.45 год., що повністю суперечить наданим свідками поясненням, оскільки ті вказували, що ОСОБА_4 в той період часу перебував разом з ОСОБА_9 біля його власного будинку, а не біля будинку покійного та при цьому сам свідок ОСОБА_9 надав суду пояснення, що у той проміжок часу він був з ОСОБА_4, вони брали спиртне яке випивали у будинку ОСОБА_4 після чого той ліг спати.

Крім цього, ряд доказів такі як огляди та висновки експертів теж не вказують на пряму причетність ОСОБА_4 до вбивства свого батька.

Як вірно звернув увагу суд першої інстанції та з чим погоджується і колегія суддів, що всі надані стороною обвинувачення докази, щодо вбивства ОСОБА_7 (квітень 2014р), були зібрані до того часу, як ОСОБА_4 затримали за підозрою у скоєнні іншого вбивства (грудень 2015 р) та до моменту цього затримання йому не висловлювалась підозра у причетності до вбивства свого батька, що може свідчити про те, що даних доказів не було достатньо для цього.

Також суд першої інстанції вірно прийняв рішення, щодо не взяття до уваги тих доказів які були зібрані стороною обвинувачення після затримання ОСОБА_4 за підозрою у іншому вбивстві - вбивстві ОСОБА_8, зокрема до його заяви про зізнання у вбивстві свого батька ОСОБА_7, пославшись на практику Європейського суду з прав людини в контексті «обґрунтованість будь-якого висунутого кримінального обвинувачення», де зазначено, що засудження за злочин не може ґрунтуватись головним чином на зізнанні обвинуваченого, яке не було підтверджено іншими доказами.

З матеріалів справи вбачається те, що ОСОБА_4 заяву про зізнання у вбивстві надав без захисника, що є порушенням його права на захист, а тому суд виправдано визнав недопустимими в якості доказів як заяву про зізнання так і усі дані отримані у ході слідчого експерименту від 09.12.2015 р., що також тягне за собою невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на їх підставі - висновків експертів № 29 від 11.01.2016 р. та № 105 від 02.03.2016 р., а так самого й речового доказу молотку.

Також, як встановив суд першої інстанції та з чим погоджується і колегія суддів, в поясненнях ОСОБА_4, висновках експертизи та проведених оглядах місця події містяться суперечності, зокрема в тій частині, що ОСОБА_4 вказував, що він наніс батькові один удар круглою частиною молотка, який потім поклав на вішалку, однак в процесі проведення двох оглядів домоволодіння померлого жодного молотка виявлено не було, а висновок експерта вказує на те, що предмет яким наносились покійному ушкодження мав грані, однак кругла частин молотка граней немає, а ударів відповідно до цього ж висновку було не один, як вказав ОСОБА_4, а два.

Крім цього, суд першої інстанції цілком виправдано визнав пояснення ОСОБА_4, надані ним в ході досудового розслідування, не допустимим доказом посилаючись на його психічний стан, оскільки відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 175 від 01.09.2016 року ОСОБА_4, у період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь, страждав та страждає на даний час хронічним психічним захворюванням у формі виражених розладів особистості і поведінки внаслідок органічного захворювання головного мозку складного генезу, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні з суворим наглядом (т.5 а.с.47-50). З огляду на викладене ОСОБА_4 не міг надавати будь-які пояснення, які можна визнати належними.

Що стосується доводів прокурора в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав пояснення свідків такими, що не вказують на пряму причетність ОСОБА_4 до вбивства свого батька ОСОБА_7, оскільки вони не є очевидцями даної події та те, що свідки опосередковано не вказали на якийсь інший факт, який би непрямо повязував ОСОБА_4 зі скоєним суспільно небезпечним діянням, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Так, в ході судового розгляду справи, судом першої інстанції детально досліджено всі наявні в матеріалах кримінального провадження докази та заслухано пояснення ряду свідків, зокрема і тих на яких конкретно в апеляційній скарзі посилається прокурор, а саме свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Так, прокурор стверджує, що з пояснень вказаних свідків вбачається те, що ОСОБА_4 в період часу з 12 по 13 годину 09.04.2014 року перебував в домоволодінні свого батька ОСОБА_7, оскільки він виказував свій намір йти до батька, та з їхніх слів у вказаний час вийшов з будинку та попрямував в сторону місця проживання ОСОБА_7 після чого через 20- 30 хвилин повернувся з пляшкою пива, яку ніби то купив на пошті, однак свідок ОСОБА_18 сказала, що на 08 ні 09 квітня 2014 року ОСОБА_4 в неї пива не купував. Вказані обставини, на думку прокурора, є підтвердженням того, що саме цього дня та саме в цей час ОСОБА_4 перебував у будинку свого батька де його і вбив.

З такими доводами прокурора колегія суддів погодитись не може, оскільки по-перше вказані свідки дійсно не були ні очевидцями даної події, ні конкретно не бачили, що ОСОБА_4 зайшов в домоволодіння батька, а лише вказують, що той вийшовши з будинку попрямував в сторону домогосподарства покійного, куди саме ніхто не сказав, по-друге, час смерті потерпілого, відповідно до висновку експерта не збігається з тим часом коли ОСОБА_4 ніби то йшов до ОСОБА_7, оскільки за словами свідків ОСОБА_4 йшов в сторону батька у період з 12 по 13 годину, смерть же останнього відповідно до висновку настала за 18-20 годин до моменту дослідження трупу в морзі, тобто в період часу з 13.45 по 15.45 год. при цьому допитаний в ході судового розгляду справи експерт ОСОБА_16 вказав, що смерть потерпілого від отриманих травм настала через декілька хвилин після ударів, по-третє, за словами свідка ОСОБА_11, який в той день разом з ОСОБА_4 вживав спиртне, вбачається те, що перед обідом ОСОБА_4 виходив з домоволодіння, куди саме він не бачив, в сторону хати батька, близько через годину він повернувся з пивом, вони його випили, пішли «на точку» ще за спиртним, його теж випили в будинку ОСОБА_4 після чого той ліг спати, а він близько 14 години пішов додому теж відпочивати, при цьому з вказаних обставин вбачається те, що у вказаний експертизою проміжок часу, а саме з 13.45 по 15.45 год. ОСОБА_4 перебував з ОСОБА_11, а потім зі слів самого ж ОСОБА_11 спав у себе вдома, що теж викликає суперечності між подіями, по-четверте, свідок ОСОБА_12 хоч і вказувала про те, що спиртного в неї ОСОБА_4 ні 08 ні 09 квітня 2014 року не купував, однак зазначає, що він міг його придбати і в сусідньому продуктовому магазині, а зважаючи на те, що він перебував як в стані алкогольного спяніння так і в хворобливому психічному стані, то колегія суддів, не виключає такої можливості, що ОСОБА_4 міг і переплутати де саме він його купував. З огляду на вказані обставини, колегія суддів, не може погодитись з доводами прокурора в цій частині та вважає їх сумнівними.

Щодо факту наявності в ОСОБА_4 при розрахунку за спиртне 100 купюри за словами свідка ОСОБА_14, на який прокурор вказує як на підставу причетності ОСОБА_4 до вбивства свого батька ОСОБА_7 в якого він теж ніби то забрав купюру номіналом в 100 грн., то їх колегія суддів вважає припущенням, оскільки вказана обставина нічим не підтверджена, а саме в ході досудового розслідування не було встановлено, що передана ОСОБА_4 ОСОБА_14 купюра в 100 грн. як розрахунок за спиртне, містить хоча б якісь сліди від загиблого та отримана ним саме в результаті вчинення суспільно небезпечного діяння. Наявність у ОСОБА_4 грошових коштів вказаним номіналом не може прямо свідчити про вчинення ним вбивства.

Не може погодитись колегія суддів і з доводами прокурора про взяття судом першої інстанції до уваги пояснень ОСОБА_4, який заперечував вчинення ним суспільно небезпечного діяння по відношенню до свого батька в той час коли визнав всі пояснення надані ОСОБА_4 в ході досудового розслідування як недопустимі з огляду на його психічний стан, оскільки як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції хоч і вислухав пояснення ОСОБА_4 щодо подій, які відбувалися в день вбивства його батька, однак не поклав їх в основу свого рішення, оскільки навів ряд обставин, через які суд не може дійти висновку про беззаперечну причетність ОСОБА_4 до вбивства свого батька та висвітлив всі суперечності наявних в матеріалах провадження доказів, дав їм оцінку та порівняв їх між собою. З вказаного слідує, що причиною відмови суду у застосуванні відносно ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру за вчинення ним суспільно небезпечного діяння відносно потерпілого ОСОБА_7 стало його не доведення стороною обвинувачення, а не вагомість пояснень останнього.

Також, доводи апеляційної скарги прокурора, на які він посилається як на підставу причетності ОСОБА_4 до вбивства свого батька, а саме на те, що характер нанесених тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_8 та потерпілому ОСОБА_7 є схожий, а саме ушкодження в області голови та обличчі завдані тяжким предметом, на думку колегії суддів є безпідставними та виступають лише як припущення сторони обвинувачення вчинення ОСОБА_4 вбивства свого батька.

Не може погодитись колегія судді і з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції у викладі фактичних обставин справи зазначив, що ОСОБА_4 спричинив смерть своєму батькові 09.04.2014 року о 12 годині дня, оскільки такі твердження прокурора не відповідають дійсності, так як зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається інше, а саме те, що у викладі фактичних обставин справи суд вказав, що 09.04.2014 року о 12 годині ОСОБА_4 вирішив попросити грошей у батька, прийшов до домоволодіння, побачив сплячого батька, перебуваючи в будинку знайшов молоток та завдав потерпілому не менше 2-х ударів в область голови від яких той помер на місці події. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, суд у викладі фактичних обставин справи не вказує конкретного часу спричинення ОСОБА_4 смерті своєму батькові, а тому вказані доводи прокурора вважає безпідставними.

Враховуючи всі наведені обставини справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні ним суспільно-небезпечного діяння відносно свого батька ОСОБА_7 стороною обвинувачення дійсно не доведена, тому ухвала суду першої інстанції про закриття провадження в цій частині з відмовою застосувати до особи примусові заходи медичного характеру є вірною, а доводи апеляційної скарги прокурора про спростування таких висновків, безпідставними.

Крім того, в ході апеляційного перегляду кримінального провадження, колегія суддів не встановила таких істотних порушень кримінального процесуального закону України допущених судом при винесенні рішення, чи невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що є підставою для скасування рішення та направленню матеріалів кримінального провадження на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, як про це зазначає прокурор в своїй апеляційній скарзі, тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Тому, керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2017 року, якою відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом за вчинення ним суспільно небезпечного діяння передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України

та відмовлено у застосуванні примусових заходів медичного характеру за вчинення ним суспільно небезпечного діяння передбаченого п.6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України з огляду на їх недоведеність та в цій частині кримінальне провадження закрито, - залишити без зміни, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка тримається під вартою в той самий строк з моменту отриманні копії зазначеної ухвали.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_19. ОСОБА_20.

.