Ухвала суду № 66150388, 24.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №467/53/17 24.04.2017 24.04.2017 24.04.2017

Справа №467/53/17 Головуючий першої інстанції Догарєва І.О.

Провадження №22-ц/784/940/17 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Категорія 24

Ухвала

Іменем України

24 квітня 2017 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_3 рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2017 року, ухвалене у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, завданих порушенням правил користування електричною енергією для населення,

УСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (далі - ПАТ «Миколаївобленерго») пред'явило вищевказаний позов до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, завданих порушенням правил користування електричною енергією для населення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_4 є споживачем електричної енергії, яку їй постачає ПАТ «Миколаївобленерго» за адресою: АДРЕСА_1.

23 грудня 2015 року представниками позивача при перевірці дотримання відповідачем Правил користування електричною енергією для населення (далі - Правила) за вищевказаною адресою було складено Акт про порушення за №М 6146, яким встановлено порушення споживачем п.42 Правил - самовільне підключення електропроводки до електричної мережі енергопостачальника схованою електропроводкою з порушенням схеми обліку, що неможливо виявити під час проведення контрольного огляду приладу обліку.

Внаслідок чого електрична енергія споживалась, але не обліковувалась і не оплачувалась.

Посилаючись на викладене та рішення відповідної комісії, позивач просив стягнути з відповідача 7 933 грн. 54 коп. збитку, спричиненого безобліковим споживанням електричної енергії за період з 23 грудня 2014 року по 23 грудня 2015 року та 1 600 грн. на відшкодування судового збору.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2017 року позов ПАТ «Миколаївобленерго» задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Миколаївобленерго» завдані збитки в розмірі 7 933 грн. 54 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1 600 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_3 посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення норм матеріального права, просили його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Миколаївобленерго», суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог, оскільки вважав, що належними доказами підтверджено факт порушення відповідачем Правил користування електроенергією для населення.

Колегія суддів погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом першої інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи вважає вірними, обґрунтованими й законними, з огляду на наступне.

В силу ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають, змінюються і припиняються із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п.1 ч.2 названої статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, зміст яких не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; за умови їх вчинення у формі, встановленій законом; особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; за їх вільного волевиявлення, відповідно до їх внутрішньої волі і спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (статті 203-204, 215, 626 ЦК України).

Недодержання виписаних вимог в прямо визначених законом випадках робить договір, як вид правочину, нікчемним, а у разі відсутності такого зазначення - може тягнути його недійсність (у повному обсязі або окремої його частини) за судовим рішенням.

Якщо недійсність договору прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним то він є правомірним (презумпція правомірності) і підлягає виконанню сторонами, відповідно до встановлених в ньому умов (ст.204 ЦК України).

За ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За загальним правилом він є укладеним з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими вважаються умови визначені в законі, або умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона.

Виключенням з названого правила є реальні договори. Для визнання їх укладеним (таким, що набрали чинності), крім досягнення згоди сторін необхідно ще й передача речі, грошових сум, іншого майна або вчинення фактичних дій, передбачених ним.

За своєю характеристикою, істотні умови відображають природу договору, а тому відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.

Якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами, які визнані такими законом, необхідні для даного виду або на погоджені яких наполягає хоча б одна сторона, то договір вважається укладеним і набуває обов'язкової сили для сторін.

В силу ст.ст.3,627 ЦК України, договорам притаманна така риса, як свобода договору, яка поряд із справедливістю, добросовісністю і розумністю вважається вищою цінністю права, що забезпечує природне існування фізичної особи, стабільність суспільних відносин, економічну та фінансову рівновагу.

Одночасно слід зазначити, що договір є підставою виникнення договірного зобов'язання під яким, відповідно до ст.509 ЦК України, слід розуміти правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлені загальні умови виконання зобов'язань та закріплено основний принцип виконання зобов'язань принцип належного виконання, що стосується як суб'єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання (ст.ст.527-545 ЦК України).

За її змістом належне виконання зобов'язання це передусім виконання його відповідно до умов договору і вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими звичайно застосовуваними вимогами.

За ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, чи розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються положеннями ст.714 ЦК України, ст.ст.24-27 Закону України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року (з наступними змінами та доповненнями), а також нормативно-правовими актами в сфері електропостачання.

За змістом ст.ст.2-4,11 Закону України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року (з наступними змінами та доповненнями) він є спеціальним законом, який регулює відносини в електроенергетиці та має особливості, викликані об'єктивними умовами функціонування цієї галузі, тому саме його положення та прийняті на його основі Правила та інші нормативно-правові акти мають пріоритетне значення в сфері регулювання відносин щодо електропостачання.

Постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією.

Разом з тим, в силу ст.11 ЦК України, за відсутності письмового договору про користування електричною енергією, факт відкриття особового рахунку, видача книжки та постачання електричної енергії вважається фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року.

Виходячи з положень ст.ст.6,626-631, 526 ЦК України укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

За правилами ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою ч.4 ст.26 Закону України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил користування електричною енергією для населення від 26 липня 1999 року №1357.

За правилами п.42 вищевказаних Правил споживач електричної енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно - технічних документів та договору, забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та побутових електроприладів, забезпечувати збереження приладів обліку і пломб на них у разі розміщення приладу обліку в квартирі або на іншому об'єкті споживача, невідкладно повідомляти енергопостачальника про недоліки в роботі приладу обліку та у разі порушення правил користування електричною енергією настає відповідальність (п.п.48,53 Правил).

Відповідно до п.48 Правил користування електричною енергією для населення, споживач несе відповідальність перед енергопостачальником за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію; порушення правил користування електричною енергією; ухилення або несвоєчасне виконання рішень та приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку; пошкодження приладу обліку; розукомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів; насильницькі дії, що перешкоджають посадовим особам енергопостачальника виконувати свої службові обов'язки.

Згідно п.53 Правил у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження.

У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

Відповідно до підпункту 5 пункту 3.1 «Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією», затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року №562 (далі - Методика), вартість необлікованої електричної енергії розраховується відповідно до п.п.3.3, 3.5 Методики, у разі самовільного підключення споживачем електроустановок, струмоприймачів або проводів до електричних мереж енергопостачальника - із дня набуття споживачем права власності на електроустановку чи права користування електроустановкою або із дня здійснення останньої технічної перевірки електричної мережі, до якої було здійснене самовільне підключення, але не більше сумарної кількості днів за дванадцять календарних місяців, що передували дню виявлення порушення, та до дня усунення порушення.

Як встановлено районним судом та вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_4 є споживачем електричної енергії, постачання якої здійснює ПАТ «Миколаївобленерго» до будинку АДРЕСА_1 в якому остання зареєстрована та проживає. На споживача відкритий особовий рахунок за НОМЕР_1 (а.с.6,13).

Відповідно Акту про порушення №М 6146 від 23 грудня 2015 року, складеного інспектором Кутовим О.Д. та контролерами ОСОБА_7, ОСОБА_8, при перевірці дотримання відповідачем Правил користування електричною енергією для населення за вищевказаною адресою, встановлено порушення споживачем п.42 Правил - самовільне підключення електропроводки до електричної мережі енергопостачальника схованою електропроводкою з порушенням схеми обліку, що неможливо виявити під час проведення контрольного огляду приладу обліку. Зазначений акт підписано трьома представниками постачальника електричної енергії (а.с.3).

При виявлені порушення була вилучена частина дроту, як доказ безоблікового підключення, який запакований в пакет та опломбований пломбою енрегопостачальника.

Даний акт про порушення містить схему, в якій позначено місця підключення позаоблікової електропроводки до розташування приладу обліку, що винесений на фасад будинку та до точки розташування межі розподілу балансової належності мережі електропостачання. Також на схемі позначено точку вилучення зразка кабелю, за допомогою якого вчинено порушення Правил, джерело навантаження.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції свідком ОСОБА_9 до даної схеми було пояснено, що при такому підключенні електроенергія при включеному приладі обліку постачається через такий прилад обліку і обліковується в нормальному режимі. При вимкненні запобіжників на приладі обліку електроенергія постачається до електромережі будинку поза приладом обліку і споживається безобліково.

Рішенням комісії з розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією, оформленим протоколом, відповідачу було нараховано 7 933 грн. 54 коп. збитку за безоблікове споживання електричної енергії за період з 23 грудня 2014 року по 23 грудня 2015 року (день встановлення порушення).

Розрахунок заподіяних збитків зроблено за дванадцять календарних місяців, що передували дню виявлення порушення, та до дня усунення порушення, виходячи з добової величини розрахункового споживання електроенергії, який визнано судом правильним (а.с.4,5).

При цьому, час використання самовільного підключення протягом доби приймається рівним 8 год., а сила струму визначається виходячи з найменшої поперечної площі перерізу проводів (кабелів), що використані у схемі самовільного підключення.

З врахуванням наведеного та відповідно до положень ст.ст.525,526,611 ЦК України, ст.27 Закону України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року, п.п.21-42,48 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року за №1357, а також те, що відповідач є споживачем електричної енергії, яку надає позивач, між сторонами склалися договірні правовідносини, факт порушення з боку відповідача договірних зобов'язань є доведеним, останній порушив Правила користування електричною енергією для населення, тому повинен сплатити позивачеві заподіяні збитки. Та оскільки відповідач не бажає вчинити це добровільно, то матеріальні збитки слід стягнути судовим рішенням, що вірно констатував і суд першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення прав відповідача при складанні акта про порушення та прийняті комісією рішення про нарахування збитків, а також недоведеність фіксації порушення, колегія суддів не бере до уваги, виходячи з наступного.

Так, твердження відповідача та її представника щодо незаконності акту про порушення Правил, складеного контролерами за її відсутності, є необґрунтованими, оскільки, акт склали та підписали три представника енергопостачальника в присутності сина відповідача, який відмовився від підпису. Таке оформлення Акту про порушення Правил відповідає приписам п.53 вищезазначених Правил.

Доводи ОСОБА_4 щодо відсутності з її боку будь-яких порушень Правил є безпідставними, так як не підтверджені допустимими доказами та спростовуються обставинами, які встановлені судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Щодо посилань сторони відповідача про неодноразове звернення до представників позивача про заміну проводу, то зазначене теж не знайшло свого підтвердження, як того вимагають положення ст.60 ЦПК України.

Посилання відповідача на порушення позивачем вимог Правил, так як в акті про порушення зазначено, що комісія енрегопостачальника з розгляду зазначеного акту буде проводитися 14 січня 2016 року, але фактично акт розглянутий 28 листопада 2016 року без участі споживача, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки районним судом вірно встановлено, що комісією з розгляду акта не було порушено вимог п.53 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування правил ст.1193 ЦК України щодо можливості зменшення розміру збитків, які підлягають стягненню з відповідача з урахуванням її майнового становища, не підлягають задоволенню, оскільки ця норма регулює позадоговірні зобов'язання та не застосовується до спірних правовідносин, які склалися між сторонами, та які передбачають обов'язок споживача дотримуватися Правил користування електричною енергією.

Окрім того, законодавство, яке регулює правовідносини сторін, ставить за мету відшкодування саме дійсного розміру збитку, який було заподіяно споживачем енергопостачальнику безобліковим споживанням електроенергії.

Отже, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про її відхилення та залишення без змін рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2017 року, оскільки воно є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При цьому, при вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку зібраним у справі доказам.

Керуючись ст.ст.303,308,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: П.П. Лисенко

Н.В. Самчишина