Постанова № 66149899, 13.04.2017, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1166/17

Провадження №2-а/487/106/17

Заводський районний суд м. Миколаєва

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13.04.2017 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі

головуючого судді Разумовської О.Г.,

при секретарі Кожині В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

27.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області, про зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги позивач мотивував наступним. Позивачу з 01.10.2002 року йому було призначено пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Виплату пенсійного забезпечення, йому було припинено, на підставі Закону України від 02 березня 2015 року №213 - VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та від 24 грудня 2015 року № 911 - VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, тимчасово в період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року, в зв'язку з тим, що він працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

29 грудня 2016 року, він звернувся з відповідною заявою до відповідача з проханням нарахувати та виплатити невиплачене пенсійне забезпечення за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року, а також поновити виплату пенсії з 01 січня 2017 року, в зв'язку з офіційним оприлюдненням Конституційним Судом України прийнятого 20 грудня 2016 року Рішення №7-рп/2016 у справі №1-38/2016 року за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.» Позивача листом від 13.01.2017 року повідомлено, що йому було проведено нарахування доплати пенсійного забезпечення за період з дня ухвалення КСУ рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, тобто з 20.12.2016 по 31.12.2016 року у сумі 864, 90 грн. В зв'язку з тим, що відповідачем відмовлено йому у поновленні пенсійного забезпечення позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що підстави для поновлення пенсійного забезпечення позивачу відсутні, оскільки позивач працює на посаді судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а тому виплата йому пенсії з 01.04.2015 року призупинена. Крім того, Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» перше речення ч. 1 ст. 54 Закону № 2262-ХІІ викладено в наступній редакції "тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", « Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються". У зв'язку з цим, Управління не мало правових підстав поновити виплату пенсії позивачу з 01.01.2016 року та діяло виключно в межах діючого законодавства. На підставі наведеного представник відповідача просив в задоволені позову відмовити.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та з 01.10.2002 року йому була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ.

Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (надалі - Закон № 213-VIII) ст. 54 Закону № 2262-ХІІ викладено в наступній редакції «тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.»

Оскільки Позивач працює на посаді судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» виплата йому пенсії з 01.04.2015 призупинена.

Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» перше речення ч. 1 ст. 54 Закону № 2262-ХІІ викладено в наступній редакції "тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

В зв'язку з викладеним, Управління не мало правових підстав поновити виплату пенсії Позивачу з 01.01.2016 року.

Рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 по справі № 1-38/2016 за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону № 2262-ХІІ, а саме:

першого речення частини першої статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Згідно зазначеного рішення положення першого речення частини першої статті 54 Закону № 2262-ХІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У зв'язку з цим, головним управлінням проведено нарахування доплати пенсії за період з дня ухвалення Конституційним судом Рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016, тобто з 20.12.2016 по 31.12.2016 у загальній сумі 864,90 грн., про що повідомлено Позивача листом від 13.01.2017 № 1787/Д/04.

Крім того, Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (надалі - Закон № 1774-VIII) ст. 54 Закону № 2262-ХІІ викладено в наступній редакції "тимчасово, по 31 грудня 2017 року, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії не виплачуються". Дану норму не визнано неконституційною, а тому вона є чинною на даний час.

Посилання Позивача на п.7 Рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 по справі № 1-8/2016, згідно якого закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до норм ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів.

У зв'язку з цим, головне управління ніяких чином не несе відповідальність за прийняття Закону № 1774-VIII.

Крім того, згідно п. 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, яке затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2 «головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.»

Отже, головне управління зобов'язане у своїй діяльності керуватись нормами Закону № 1774-VIII.

Таким чином, головне управління, відмовляючи Позивачу у поновленні виплати пенсії з 01.01.2017, діяло виключно в межах діючого законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії в частині зобов'язання Головне Управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області поновити ОСОБА_1 пенсійне забезпечення з 01.01.2017 року - відмовити.

Постанова набирає чинності через 10 днів з дня її ухвалення. Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва у строк та порядок, передбачений ст.ст. 186-189 КАС України.

Суддя О.Г. Разумовська