Рішення № 66149541, 14.04.2017, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1131/16-ц

Провадження № 2/147/160/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2017 року Тростянецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина І.А.,

за участі секретаря судових засідань Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тростянець цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Орган опіки та піклування Тростянецької районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та виселення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Орган опіки та піклування Тростянецької районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, зазначивши, що з 16.11.2002 року вона з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області 04.01.2013 року. За час спільного проживання у них народилось двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_9 року син ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_10 року син ОСОБА_6 Діти проживають з матір'ю та знаходяться на її утриманні.

Позивач зазначає, що відповідач ухиляється від покладеного на нього у відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України обов'язку утримувати дітей, матеріальної допомоги взагалі не надає. Угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто. 15.11.2012 року рішенням суду з відповідача стягуються аліменти в розмірі по 500грн. на кожну дитину. Незважаючи на рішення суду відповідач постійно ухиляється від сплати аліментів. Тільки після того, як позивачем написана заява про відкриття кримінального провадження за злісне ухилення від сплати аліментів, відповідач враховуючи, що сума боргу становила 10295грн., заплатив місячний платіж.

Відповідач ОСОБА_3, хоча і проживає в одному будинку з дітьми лише в окремій кімнаті, жодного з покладених на нього батьківських обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої участі у вихованні дітей. Всі питання щодо виховання дітей вирішуються позивачкою самостійно. Діти проживають у комфортних умовах, забезпечені всім необхідним для розвитку і навчання та добре харчуються, що підтверджується актом обстеження матеріально- побутових умов за 2016 рік від 09.08.2016 року.

Відповідачу відомо, що молодший син ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_10 року є інвалідом дитинства, що підтверджується медичним висновком №42 від 29.12.2914 року. В зв'язку з цим дитина потребує лікування, особливого догляду, особливого піклування, спілкування. Проте відповідач навіть не запитує про його здоров'я. Позивачка змушена сама знаходити кошти на лікування, регулярне відвідування лікарні та спеціалізованого центру для реабілітації в м. Вінниці, оплату занять з психологом та логопедом.

В зв'язку з тим, що відповідач є батьком у свідоцтві про народження ОСОБА_6, вона не має можливості вивезти дитину на лікування за кордон.

Крім цього, відповідач своєю поведінкою негативно впливає на виховання дітей, тому що те, що діти бачать батька п'яним, неохайним, нечемним, проживаючим у антисанітарних умовах не може бути для них прикладом.

Більше того, постійні погрози, образи змушують позивача та дітей уникати з ним зустрічей, тому що після сварок та скандалів, які він влаштовує, ОСОБА_6, якому край протипоказані стреси та хвилювання, довгий час не може адаптуватися та прийти до норми.

Взагалі, спосіб життя та існування відповідача, є антисоціальним, він схильний до агресії, зловживання спиртним напоями, що підтверджується наявністю у кімнаті пляшок з-під спиртного та задокументовані заяви у Тростянецьке відділення національної поліції. Він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за сімейні дебоші, позивачка неодноразово зверталась до міліції та до Летківської сільської ради з приводу його хуліганської поведінки. Спосіб життя відповідача негативно впливає на виховання дітей, його матеріально-побутові умови є негативним прикладом для малолітніх дітей, часте зловживання спиртними напоями не може бути прикладом для дітей, неможливо експериментувати зі здоров'ям дитини через неправильну поведінку відповідача, а тому позивачка просить позбавити батьківських прав відповідача та виселити його у його власне житло, яке він має у Ямпільському районі (відповідач має частину приватизованої квартири у АДРЕСА_1).

В зв'язку з вищенаведеним позивач змушена вернутись до суду та просила позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Також просила виселити відповідача з приміщення по АДРЕСА_3 в зв'язку з його неправильною поведінкою.

Позивач ОСОБА_9 та представник позивача адвокат Шуляк В.М. в судове засідання, призначене на 14.04.2017 року не з'явились, подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять задовольнити, та проти винесення заочного рішення не заперечують. Просили також стягнути всі судові витрати з відповідача.

Представник органу опіки та піклування Тростянецької районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, однак надали на адресу суду клопотання, в якому просили розглянути справу за їх відсутності. При вирішенні даної справи просили врахувати інтереси дітей. Поданий раніше висновок про доцільність позбавлення прав підтримують.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явився, хоча про місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений. Відповідно до ухвали суду від 14.03.2017 року позивачем було дано оголошення в газеті «Урядовий кур`єр». Відповідно до ч.9 ст.74 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за його відсутності відповідач не надіслав.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе вирішити справу за наявними в ній доказами відповідно до ч. 4 ст.169 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України, взявши до уваги відсутність заперечення з боку позивача про можливий заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд установив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 16.11.2002 року, який рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 04.01.2013 року по справі №225/1914/12 розірвано.(а.с.11).

Відповідач являється батьком неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 25.06.2003 року(а.с.7), та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05.11.2008 року(а.с.6).

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області по справі №225/1913/12 від 15.11.2012 року було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей в розмірі по 500грн. щомісячно на кожну дитину.(а.с.9).

Судом встановлено, що на день подачі позову і на даний час відповідач ухиляється від покладеного на нього у відповідності до ст. 180 СК України обов'язку утримувати дітей, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню. Заборгованість станом на 01.07.2016 року складала 9000грн.(а.с.10).

Відповідно до довідки №1082 від 03.08.2016 року виданої виконкомом Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області до складу сім'ї ОСОБА_2 входять діти ОСОБА_5, та ОСОБА_6.(а.с.с12). Довідкою №1055 від 26.07.2016 року підтверджено, що діти знаходяться на утриманні матері ОСОБА_2.(а.с.с12).

Довідкою №1113 від 10.08.2016 року, виданою виконкомом Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області підтверджено, що гр.ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, участі у навчанні та вихованні дітей ОСОБА_5,, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6,, ІНФОРМАЦІЯ_5, не приймає.(а.с.12).

Актом обстеження матеріально-побутових умов від 09.08.2016 року встановлено, що ОСОБА_2 проживає ІНФОРМАЦІЯ_6 разом з дітьми ОСОБА_5,, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, умови проживання добрі. Умови проживання батька дітей незадовільні. Рекомендовано органам опіки та піклування підняти питання про спільне проживання, оскільки присутність батька негативно впливає на дітей.(а.с.13).

Довідкою-характеристикою від 03.08.2016 року №285, виданою виконкомом Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області встановлено, що громадянин ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований та проживає АДРЕСА_4 Постійно вступає в конфлікти з колишньою дружиною, неодноразово викликались працівники поліції та сільської ради. Сварки проходять в присутності дітей, що негативно впливає на їх психіку, в кімнаті, в якій проживає ОСОБА_3 антисанітарія, він в кімнаті палить, розпиває спиртні напої, веде аморальний спосіб життя.(а.с.14).

Довідкою, виданою Тростянецькою ЦРЛ від 08.08.2016 року встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, хворіє F 84,0 та являється дитиною-інвалідом з 2014 року. Потребує постійного медикаментозного лікування, соціально-побутової та фізкультурно-спортивної реабілітації, постійного нагляду психіатра(а.с.15).

Про хворобливий стан сина також свідчать і інші документи, зокрема виписка з історії хвороби №7291 від 26.11.2014 року ТМО «Психіатрія» м.Києва(а.с.16), індивідуальна програма реабілітації інваліда №906(а.с.7), медичне заключення №42 від 29.12.2014 року(а.с.19,20).

Показами свідків ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 оголошеними в судовому засіданні підтверджено, що вихованням дітей займається лише мати ОСОБА_2, батько жодного разу не був в школі, не приходив на шкільні збори. (а.с.21-25).

Відповідно до витягу з кримінального провадження №12016020300000233 встановлено, що відносно ОСОБА_3 за ст..164 ч.1 КК України порушено кримінальне провадження за злісне ухилення від сплати аліментів.(а.с.27,28).

Крім того, позивачем на підтвердження своїх вимог надано суду відповідь на адвокатський запит від 15.09.2016 року ПрАТ «Метлайф», згідно якого встановлено, що між ними та ОСОБА_3 укладено договір довгострокового страхування життя №100358215 з щорічним розміром страхової премії 4346грн. та договір страхування життя №100358216 з щорічним розміром страхової премії 654грн., чим підтверджено, що відповідач є платоспроможним, однак свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_3 питанням виховання та розвитку своїх дітей не займається.

Відповідач ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості у їх подальшій долі, не цікавиться їх успіхами, станом здоров'я, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дітьми в обсязі духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти - тобто створились умови, які шкодять інтересам дітей.

Висновком органу опіки та піклування Тростянецької РДА від 29.08.2016 року №01-31/2758 вирішено направити до суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_5, та ОСОБА_6.(а.с.8).

Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, стан; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

На батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства»).

Згідно норм ст.152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Як зазначено у ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загально визнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно матеріалів справи відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, суд розцінює це як винну поведінку батька по відношенню до дітей, як свідоме нехтування своїми обов`язками і байдужість до долі дітей, тому суд в інтересах дітей вважає за необхідне задовольнити даний позов.

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При вирішенні спору про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно синів ОСОБА_16 та ОСОБА_7, суд виходить не з формальних міркувань, а з фактичних інтересів дітей, умов їх нормального виховання, бере до уваги ставлення батька до виконання своїх батьківських обов'язків, вік дітей, інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи встановленні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Суд роз'яснює, що відповідно до вимог ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

Також суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Згідно ч.1,2 ст.167 СК України, якщо дитина проживала з тим батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні.

Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, у яке може поселитися, або постановити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін.

Судом встановлено, що житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_5 належить позивачу ОСОБА_2, що підтверджується техпаспортом на житловий будинок(а.с.31-37), договором купівлі-продажу від 25.04.2008 року(а.с.33), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану біля даного будинку(а.с.29,30).

Домовою книгою домогосподарства по АДРЕСА_6 розділом ІІІ.Реєстрація встановлено, що в даному житловому будинку зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_19.(а.с.39,40).

Позивачка стверджує, що відповідач постійно вчиняє сварки з нею, веде аморальний спосіб життя. Зловживає спиртними напоями. На підтвердження даного твердження суду надано копію постанови від 11.04.2012 року про притягнення ОСОБА_18 за ст.173-2 КУпАП(а.с.41)., пояснення сторін доданих до матеріалів справ про адміністративне правопорушення, протоколів про адміністративне правопорушення та постанов(а.с.42-45). Крім того, на розгляді Тростянецького РВ УМВС України неодноразово перебували заяви ОСОБА_2 стосовно неправильної поведінки відповідача(а.с.47-52).

В якості доказів суду надано фотокартки з результатами поведінки відповідача, а саме наслідками вчинення насильства в сім'ї, фотокартки місця проживання відповідача та способу проживання(а.с.53-61).

В силу вимог ч.1 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ч.1 ст. 242 ЦК України - батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Згідно ч.2 ст. 154 СК України - батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини.

Як передбачено ч.2 ст.167 СК України суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, у яке може поселитися, або постановити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 за даними позивача має у власності частину приватизованої квартири у АДРЕСА_2 (тобто має інше житло, у яке може поселитися), проте постійно проживає у будинку по АДРЕСА_7 разом з колишньою дружиною ОСОБА_2 та дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо яких відповідач вчиняє насильство, суд вважає за необхідне виселити відповідача ОСОБА_3 із вказаного житлового будинку для запезпечення належних умов, за яких неповнолітні діти зможуть виховуватись та проживати.

Ухвалою суду від 26.09.2016 року позивачу ОСОБА_2 відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви про позбавлення батьківських прав та виселення.

Відповідно до ч.2 п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10, якщо судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який із тих чи інших причин до ухвалення рішення у справі сплачено не було, а рішення ухвалено на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у дохід Державного бюджету України.

Відповідно п.п.2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що станом на день звернення до суду становило 551,20 грн.

Оскільки позивачем ставляться дві вимоги немайнового характеру, то відповідно і сплачувати судовий збір слід за кожну вимогу окремо.

Таким чином, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1102,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи те, що позов на користь позивача задовольняється в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у виді витрат за оголошення в пресі в сумі 420,00грн. та витрат за надання правової допомоги в сумі 2000грн. тобто до стягнення підлягає сума 2420,00грн.

На підставі викладеного згідно ст. ст. 19, 155, 164-166,167 СК України, ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 158, 169, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с.Вівсяники Козятинського району Вінницької області, відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, з житлового будинку по АДРЕСА_8

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1102,40грн. (одна тисяча сто дві гривні 40коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати в сумі 2420,00грн.(дві тисячі чотириста двадцять гривень 00коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

За ст.228 ЦПК України заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя