Рішення № 66148570, 19.04.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13747/16-ц

Провадження № 2/638/1022/17

19.04.2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2017 р. Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Шестака О.І.,

за участю секретаря - Гармаш К.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів (стягнення депозитного вкладу та нарахованих відсотків),

в с т а н о в и в:

23.08.2016 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму банківського вкладу в розмірі 17.00 USD з невиплаченими відсотками 11664,96 USD згідно договору від 21.07.2011 р. №SAMDN 28000718218557 вклад «Копілка»; стягнути з відповідача на користь позивача суму банківського вкладу в розмірі 900.00 EUR з невиплаченим відсотками 1898,13 EUR, згідно договору від 21.07.2011 р. №SAMDN 28000718218671 вклад «Копілка»; судові витрати покласти на відповідача.

В обгрунтування зазначених вимог ОСОБА_1 вказав, що між ним і ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договори від 21.07.2011 р. №SAMDN 28000718218557 вклад «Копілка» на суму 17.00 USD та від 21.07.2011 р. №SAMDN 28000718218671 вклад «Копілка» на суму 900.00 EUR на строк шість місяців - по 21.01.2012 р. включно. Грошові кошти по вищевказаним договорам були внесені на депозитні рахунки відповідача у повному обсязі.

Позивач вказує, що наприкінці 2014 р., в зв'язку з припиненням функціонування його банківських відділень на території АР Крим, відповідач заблокував рахунки позивача та припинив нарахування відсотків. 23.02.2016 р. позивач звернувся до головного офісу відповідача з заявою про розірвання вищевказаних договорів та повернення депозиту з відсотками. Наданою на вказану заяву відповіддю від 10.03.2016 р. відповідач відмовив у виплаті грошових коштів. Таким чином, всупереч вимогам чинного законодавства, відповідач відмовив в задоволенні законної вимоги позивача щодо повернення вкладу з нарахованими відсотками.

01.03.2017 р. представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав до суду заперечення на позовну заяву і просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обгрунтовуючи вказану вимогу зазначив, що відповідно до норм законодавства України, підтвердженням відносин між сторонами, факту укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів на рахунки за вкладами, є оригінал договору банківського вкладу з квитанцією, які повинні містити обов'язкові реквізити для таких документів.

Представник відповідача вказує, що позивач не надав суду оригіналів договорів банківського вкладу №SAМDN28000718218557 від 21.07.2011 р. та №SAMDN28000718218671 від 21.01.2012 р. і жодного оригіналу (та навіть копій) квитанцій про внесення грошових коштів за вказаними вкладами.

Представник банку вважає, що непосвідчені копії не є доказами. Отже, позивач не довів належними доказами факту укладення договорів банківського вкладу між сторонами, факту внесення заявлених сум грошових коштів на рахунки за такими.

Крім того, представник відповідача не погоджується з розрахунками позивача щодо відсотків за вкладами, оскільки позивач не надав доказів у підтвердження розмірів відсоткових ставок, які застосовані ним під час здійснення розрахунків; також позивач не врахував, що після розірвання договорів банківського вкладу застосовується відсоткова ставка «на вимогу», а отже розрахунок відсотків за повною ставкою на день подання позову до суду є незаконним та безпідставним.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» також звертає увагу суду на загальновідому ситуацію, яка існує в Україні, зокрема, на території Автономної Республіки Крим. Він вважає необхідним з'ясувати, чи звертався позивач з аналогічним вимогами до Автономної некомерційної організації «Фонд захисту вкладників».

Представник відповідача також вказує, що ПАТ КБ «ПриватБанк» позбавлений доступу до документів Кримської філії в результаті таких фактичних обставин: банківська діяльність Кримської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» унеможливлена рішенням Центрального банку Російської Федерації (Банк Росії) №РН-33/1 від 21.04.2014 р., яким з 21.04.2014 р. було припинено діяльність окремих структурних підрозділів на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя - ПАТ КБ «ПриватБанк»; за ч. 1 ст. З Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», територія Автономної Республіки Крим визначена як тимчасово окупована територія України; конфіскація окупаційною владою з травня 2014 р. частини майнового комплексу ПАТ КБ «ПриватБанк», що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: приміщень банку, банкоматів, терміналів, транспортних засобів та т.і.; відсутність можливості доступу відповідача до майна, що призначене для здійснення банківської діяльності, зокрема, до договорів з клієнтами на паперових носіях, платіжних документів, документів каси, готівки; Постановами ДР Республіки Крим №2085-6/14 від 30.04.2014 р., №2474-6/14 від 03.09.2014 р. віднесено майно ПАТ КБ "ПриватБанк", що знаходиться на території АРК та міста Севастополя, як такого, що підлягає націоналізації окупаційною владою; виплати вкладникам ПАТ КБ "ПриватБанк" за договорами, укладеними на території АРК та міста Севастополя, за рахунок вилученого майна банка, в межах Федерального Закону №39-ФЗ "Про захист прав фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих та (чи) діючих на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя" (суд першої інстанції не застосовував вказаний закон, а вказав про нього як про підстави виплат вкладникам АРК); компенсаційні виплати за договорами Автономною некомерційною організацією "Фонд захисту вкладників" (АНО "ФЗВ") вкладникам відповідача, що укладали договори на території АРК та міста Севастополя, поза волею відповідача; придбання прав вимоги за всіма зобов'язаннями відповідача, у тому числі кредитними; передач а в довірче управління АНО "ФЗВ" за ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 21.04.2014 р. майнового комплексу Філії "Кримське РУ ПАТ КБ "ПриватБанк"; передача прав виконавчого органу відповідача - АНО "ФЗВ" ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 04.06.2014 р., призначення АНО "ФЗВ" управляючим майном банку за всіма договорами (депозитними, кредитними, іншими залученими коштами), поза волею банку.

Представник відповідача вважає, що з викладеного вбачається, що ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів укладення договорів банківського вкладу №N28000718218557 від 21.07.2011 р. та №SAMDN28000718218671 від 21.01.2012 р. та внесення коштів на рахунки, як і не надав доказів неотримання коштів за спірними вкладами з АНО «ФЗВ».

Під час судового провадження по справі позивач ОСОБА_1 і його представник заявлені позовні вимоги підтримували, просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені ним в поданих до суду запереченнях.

В судове засідання 19.04.2017 р. ОСОБА_1, а також його представник не з'явились. Представник позивача подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив.

Заслухавши представників стрін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані i підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Вiдповiдно до договору №SAMDN28000718218557 (вклад "Копилка") від 21.07.2011 р., укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" в особі голови правління Дубілета Олександра Валерійовича з однієї сторони і ОСОБА_1 - з іншої, сума вкладу становить 17,00 USD на строк 6 місяців по 21.01.2012 р. включно.

Також 21.07.2011 р. між АТ КБ "ПриватБанк" в особі голови правління Дубілета О.В. з однієї сторони і ОСОБА_1 - з іншої був укладений договір №SAMDN28000718218671 (вклад "Копилка"), відповідно до якого сума вкладу становить 900,00 EUR на строк 6 місяців по 21.01.2012 р. включно.

Відповідно до п. 5 вказаних договорів, в разі, якщо по закінченню строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження терміну, вклад автоматично вважається продовженим ще на один термін, зазначений п. 1 договорів. Термін вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк. При цьому, обчислення нового терміну вкладу і нового мінімального терміну вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього терміну вкладу. При продовженні терміну вкладу розрахунок відсотків на кожний новий термін вкладу здійснюється по процентній ставці, що діє в банку для депозитних продовжених вкладів даного найменування та строку на день закінчення попереднього терміну вкладу, без укладення додаткових угод до даного договору. Проценти за черговий строк вкладу нараховуються на суму вкладу. Наступне продовження терміну вкладу здійснюється в такому ж порядку.

У відповідності з п. 6 вказаних договорів, сторони мають право достроково розірвати укладений договір згідно чинного законодавства, попередивши про це другу сторону за два банківських дні до дати розірвання договору.

Відповідно до п. 11 договорів, при укладенні договору банком використовується факсимільне відтворення підпису голови правління банку, а також відтворення відтиску печатки банку технічними печатними пристроями.

Пунктом 12 договорів визначено, що вони вступають в силу з дня підписання. Дія договору припиняється з виплатою клієнту всієї суми вкладу разом з належними процентами, згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 17 договорів, в випадку порушення однією із сторін умов договору вона несе відповідальність згідно з діючим законодавством України.

Відповідно до п. 19 вказаних договорів, вклади гарантуються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі, визначеному діючим законодавством України на дату надходження вкладу.

З копії листа ОСОБА_1 від 23.02.2016 р., адресованого ПАТ КБ "ПриватБанк", вбачається, що він повідомив відповідача про бажання розірвати зазначені договори від 21.07.2011 р. і просив повернути йому його вклади з врахуванням поповнень по ним і в повному обсязі проценти по вкладам за весь період дії договорів.

Листом ПАТ КБ "ПриватБанк" від 10.03.2016 р. №20.1.0.0.0/7-20160226/5613, ОСОБА_1 повідомлено, що вимушене припинення діяльності банку на території АР Крим і м. Севастополя призвело до втрати можливості здійснювати банківську діяльність і незаконного вилучення майна банку, яке знаходилось на окупованій території. Це призвело до виникнення значних матеріальних втрат. З метою отримання компенсації збитків, ПАТ КБ "ПриватБанк" подав до Російської Федерації претензію, відповідно до Міжнародної конвенції про захист іноземних інвестицій. За результатами розгляду цього звернення буде вирішуватись питання виплати коштів, розміщених на рахунках клієнтів відокремлених підрозділів банку, які знаходились на території АР Крим і м. Севастополя.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Частиною 3 ст. 533 ЦК України встановлено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Згідно ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Загальний порядок залучення банками України та філіями іноземних банків в Україні грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) або банківських металів від юридичних і фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів регулюється Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 р. №516, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2003 р. за №1256/8577.

Відповідно до п. 1.2 вказаного Положення, договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу [вклад (депозит) на вимогу] або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку [строковий вклад (депозит)]. Договором банківського вкладу (депозиту) може бути передбачено внесення грошових коштів або банківських металів на інших умовах їх повернення. Умови цього договору не можуть суперечити законодавству України.

Відповідно до п. 1.6 Положення, банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти: у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті; у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - у національній валюті.

Відповідно до ч. 3 п. 1.7 Положення, виплата процентів за вкладом (депозитом) здійснюється у строки, що обумовлені в договорі.

Відповідно до п. 3.3 Положення, за договором банківського вкладу (депозиту) на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину та нараховані проценти на першу вимогу вкладника. За договором банківського строкового вкладу (депозиту) банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (депозиту).

Відповідно до ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Жодних обмежень прав позивача щодо розпорядження грошовими коштами умовами договорів банківських вкладів, укладених між сторонами, не встановлено.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

За матеріалами справи встановлено, що позивач є громадянином України, який зареєстрований та проживає на материковій території України по вул. Цілиноградській, 30 в м. Харків.

Посилання ПАТ КБ "ПриватБанк" в своїй відповіді на звернення позивача щодо повернення вкладу на постанову правління Національного банку України №260 від 06.05.2014 р. та Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є необгрунтованим ,оскільки цей акт є підзаконним та дія даного закону, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання ним умов договорів банківського вкладу та повернення депозитів за ними та суперечить ст.ст. 1058-1065,1066-1076 ЦК України та умовам укладених раніше сторонами договорів банківського вкладу.

Згідно з ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», нормативно-правові акти Національного банку України видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України.

Посилання представника відповідача на здійснення компенсаційних виплат за договорами вкладникам відповідача Автономною некомерційною організацією " Фонд захисту вкладників" є безпідставним, оскільки позивач є громадянином України і проживає в м. Харкові, а не на тимчасово окупованій території АР Крим і відповідно до укладених сторонами договорів банківського вкладу ПАТ КБ "ПриватБанк" зобов'язався по закінченню строку дії договорів повернути позивачу банківські вклади.

Відповідно до ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Суд вважає, що посилання представника відповідача на неможливість виконання банком зобов'язань за договорами, що укладені з філією «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», через відсутність доступу до документів Кримської філії не заслуговують на увагу з огляду на те, що учасником договорів банківських вкладів з позивачем була саме юридична особа ПАТ КБ «ПриватБанк», юридичною адресою місцезнаходження якого є м. Дніпро, а не філія "Кримське РУ ПАТ КБ "ПриватБанк"", і саме воно брало на себе зобов'язання по виконанню договорів.

Отже той факт, що зазначені договори укладені з філією «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», не заслуговують на увагу та не звільняють відповідача від виконання своїх зобов'язань перед позивачем. Кримське регіональне управління ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до ст. 95 ЦК України є філією, що розташована поза місцезнаходженням юридичної особи і не є юридичною особою, а відтак не може нести самостійну відповідальність перед клієнтом.

Крім того, договори банківських вкладів не містять вказівок на те, що при закритті філії " Кримське РУ ПАТ КБ "ПриватБанк"" позивач втрачає право на повернення своїх коштів. Також в договорах відсутня вказівка на обов'язкове місце їх виконання, зокрема, в тому відділенні, в якому вони укладались, а тому відсутні підстави вважати, що при конфіскації майнового комплексу філії банку умови договорів банківських вкладів можуть порушуватись. Відсутність у банку договорів на паперових носіях, платіжних документів, доступу до кас і готівки філії " Кримське РУ ПАТ КБ "ПриватБанк"" не звільняє від виконання зобов'язань юридичної особи за тими оригіналами договорів, платіжних документів, які маються у позивача.

Так, ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав суду доказів, які б свідчили про те, що між позивачем та ним не укладались зазначені догови банківських вкладів, не відкривалися рахунки за цими договорами, не надходили грошові кошти до банку, а також докази на підтвердження припинення відповідних зобов'язань у зв'язку з їх виконанням, тощо.

Крім того, в своїй відповіді від 10.03.2016 р. №20.1.0.0.0/7-20160226/5613 ПАТ КБ "ПриватБанк" не заперечував існування договірних відносин з позивачем та повідомив про припинення своєї діяльності на території Криму. Однак, на даний час грошові кошти за спірними договорами банківського вкладу позивачу не виплачені.

Встановлені обставини свідчать про укладення між сторонами у письмовій формі договорів банківських вкладів та наявність між сторонами договірних відносин, що регулюються §3 гл. 71 ЦК України, і як наслідок - необхідність належного виконання зобов'язання в силу ст.ст. 525, 526 Кодексу, зокрема і повернення банком вкладів клієнту на його першу вимогу.

Таким чином, відмова банку в поверненні позивачу належних йому грошових коштів суперечить вимогам ст. 41 Конституції України, ст. 1068 ЦК України, умовам договору і є порушенням прав позивача.

Крім того, відмовляючись повернути кошти, що належать позивачу, банк порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також Першого протоколу, ратифікованих Україною. В абз.1 ст.1 Протоколу вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Твердження банку про покладання Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на Російську Федерацію обов'язку по відшкодуванню шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації Криму, не заслуговують на увагу, оскільки цей Закон може стосуватись ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині відшкодування йому шкоди за конфіскацію окупаційною владою в Криму майнового комплексу ПАТ КБ «ПриватБанк», а не вимог позивача до юридичної особи про отримання своїх коштів за договорами банківських вкладів, які не є шкодою.

Посилання представника відповідача на те, що зобов'язання за укладеними з позивачем договорами повинні виконуватись АНО «Фонд захисту вкладників» (що створений Російською Федерацією) за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АР Крим, є безпідставним, оскільки ст. 58 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що станом на 21.08.2016 р. сума невиплачених відсотків за договором банківського вкладу №SAMDN28000718218557 вклад "Копилка" від 21.07.2011 р. (сума банківського вкладу 17,00 USD) становить 11664,96 USD, за договором банківського вкладу №SAMDN28000718218671 вклад "Копилка" від 21.07.2011 р. (сума банківського вкладу 900,00 EUR) становить 1898,13 EUR.

Розрахунок здійснено за формулою: (Сума рахунку на початок періоду)*(Ставку, що діяла за вкладом)/(Кількість днів у році)*(Кількість днів в періоді).

Виходячи з викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 533 ЦК України, ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», п. 1.6. «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на його користь суми банківських вкладів з невиплаченими відсотками за договорами банківських вкладів №SAMDN28000718218557, №SAMDN28000718218671 від 21.07.2011 р. Зобов'язання має бути виконане у валюті вкладу - доларах США та Євро, відповідно.

Вiдповiдно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачiв», споживачi звiльняються вiд сплати судового збору за позовами, що пов'язанi з порушенням їх прав.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якої ухвалено рішення, звільнено вiд сплати судового збору, вiн стягується з вiдповiдача в дохiд держави пропорцiйно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Вiдповiдно до даних, якi мiстяться на офiцiйному сайтi Нацiонального банку України, станом на 23.08.2016 р. (дата звернення позивача до суду) НБУ офіційний курс гривнi до євро було встановлено на рiвнi 2858,4187 грн. за 100 євро; курс гривнi до долару США - 2529,1161 грн. за 100 доларів США.

Таким чином, з вiдповiдача в дохiд держави також пiдлягає стягненню сума судового збору в розмірi 3492,77 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 27, 57-60, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 22, 95, 509, 526, 533, 599, 610, 611, 612, 629, 651, 1058, 1060, 1061, 1066, 1068, 1074 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 47, 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність, п.п. 1.2, 1.6, 1.7, 3.3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, ст. 1 ЗУ "Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території", ст. 56 ЗУ "Про Національний банк України", ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачiв» суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів (стягнення депозитного вкладу та нарахованих відсотків) задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційн банку «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) на користь ОСОБА_1 (64703, АДРЕСА_1):

- суму банківського вкладу в розмірі 17,00 (сімнадцять) доларів США з невиплаченими відсотками в сумі 11664 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) долари США 96 центів

- суму банківського вкладу в розмірі 900,00 (дев'ятсот) євро з невиплаченими відсотками в сумі 1898 (одна тисяча вісімсот дев'яносто вісім) євро 13 євроцентів.

Стягнути з Публiчного акцiонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави суму судового збору в розмiрi 3492 (три тисячі чотириста дев'яносто дві) грн. 77 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів через суд першої інстанції.

Головуючий: