Ухвала суду № 66147472, 21.04.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12722/15-ц

Провадження № 22-ц/779/641/2017

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Попович В. С.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Васильковського В.М.,

секретаря Возняк В.Д.,

з участю ОСОБА_2 та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 30.07.2015 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 0,0375 га та скасування державної реєстрації права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 01 березня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

28.08.2015 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним рішення Івано-Франківської міської ради від 30.07.2015 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0375 га по вул. Софіївка, 42.

В заяві зазначив, що він є власником квартири №2, а ОСОБА_2 власником квартир №1 та №3 трьохквартирного будинку №42 по вул. Софіївка в м. Івано-Франківську і кожен із них користується частиною земельної ділянки біля будинку, а частина земельної ділянки площею 0,0375 га згідно рішення узгоджувальної комісії від 04.11.2011 року перебуває у спільному користуванні.

Посилаючись на те, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 30.07.2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0375 га, яка є частиною прибудинкової території багатоквартирного будинку, чим порушено його право на користування земельною ділянкою, ОСОБА_3 просив задовольнити позов.

13.10.2016 року ОСОБА_3 подав заяву про збільшення позовних вимог та просив визнати недійсним свідоцтво про право власності №42475545 від 19.08.2015 року, видане ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0357 га та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01 березня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 30 липня 2015 року № 1843-56 в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки площею 0,0357 га по вул. Софіївка, 42 в м. Івано-Франківську ОСОБА_2

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво від 19 серпня 2015 р. № 42475545 на право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0357 га, кадастровий номер 2610100000:08:005:0332 по вул. Софіївка, 42 в м. Івано-Франківську.

Визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0357 га, кадастровий номер 2610100000:08:005:0332 по вул. Софіївка, 42 в м. Івано-Франківську.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_3 243, 60 грн. витрат по сплаті судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду.

Так, суд постановив визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, не залучивши до участі в справі управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради правонаступника реєстраційної служби, до компетенції якого віднесені питання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Крім того, в матеріалах справи відсутня інформація щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.

Апелянт вважає, що судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин ст. 377 ЦК.

Не враховано судом і того, що спірна земельна ділянка віднесена органом місцевого самоврядування до категорії земель сільськогосподарського призначення та їй присвоєно кадастровий номер саме з таким цільовим призначенням, що підтверджено довідкою Держземагенства у м. Івано-Франківську від 09.07.2015 року. А розташування земельної ділянки за адресою вул. Софіївка, 42 в м. Івано-Франківську не відносить її автоматично до прибудинкової території.

Не враховано судом положень ст.79 ЗК щодо формування земельної ділянки, як обєкта цивільних прав, яке полягає у визначенні її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути обєктом цивільних прав виключно з моменту її формування та держаної реєстрації права власності на неї.

Не погоджується апелянт і з висновком суду про те, що виконком безпідставно погодив проект землеустрою на земельну ділянку з цільовим призначенням особисте селянське господарство.

Не враховано судом і того, що частина земельної ділянки для обслуговування житлового будинку приватизована ним ще у 1995 році, і йому видано державний акт на право приватної власності на землю. Крім того, у 2010 році позивач також звертався до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про приватизацію іншої частини земельної ділянки. Також відсутнє рішення про визначення меж прибудинкової території.

Неправильним апелянт вважає застосування до спірних правовідносин ст.6 ЗУ «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку» і що таке обєднання може бути створене не менш як власниками трьох квартир, оскільки зазначена стаття не містить таких приписів про кількісний склад осіб для створення обєднання.

Не враховано судом і того, що в провадженні Івано-Франківського міського суду перебуває справа про реальний поділ між ним та позивачем домоволодіння з метою припинення спільної власності.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

Представники ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали.

Представник Івано-Франківської міської ради також просив скасувати рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що будинок №42 по вул. Софіївка в м. Івано-Франківську є трьохквартирним. Власником квартири №2 є ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом на право власності, виданим йому 03 жовтня 2003 року госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду виконкому Івано-Франківської міської ради. (т.1 а.с.22)

Власником квартир №1 та №3 є ОСОБА_2

Рішенням Івано-Франківської міської ради №1776-54 від 26 травня 2015 року ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0357 га по вул. Софіївка,42 в м. Івано-Франківську для ведення особистого селянського господарства. (т.1 а.с. 74, 75).

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 30 липня 2015 року відповідачу затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність земельну ділянку площею 0,0357 га на вул. Софіївка, 42 (т. 1 а. с. 94, 95 ), а в подальшому 19 серпня 2015 року видано свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства по вул. Софіївка, 42 в м. Івано-Франківську (т. 1, а. с. 104), а речове право зареєстровано у відповідному Державному реєстрі (т.2 а.с.8-9).

Плани розташування земельної ділянки (топоплан) та ситуаційні схеми (т.1 а.с.76, 84, 86, 218, 226, т.2 а.с.55-56), копія генерального плану (схеми) від 25 лютого 1959 р. (т.2. а.с.46), план присадибної ділянки (т.2. а.с.49, 50) у своїй сукупності підтверджують, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах та за конфігурацією закріпленої за будинком № 42 по вул. Софіївка в м. Івано-Франківську прибудинкової території загальною площею 0,1487 га.

Як підтверджує фрагмент схеми генерального плану міста, довідка з містобудівного кадастру від 19 березня 2012 р. № 828 земельна ділянка по вул. Софіївка, 42 в м. Івано-Франківську відноситься до території садибної житлової забудови, території, що реконструюються. (т.2 а.с.51-55)

Також встановлено, і сторони не заперечили, що будинок № 42 по вул. Софіївка в м. Івано-Франківську є трьохквартирним, що квартири в ньому від держави отримали сімї ОСОБА_3 (квартиру № 1), ОСОБА_2 (квартиру № 2) та ОСОБА_4 (квартиру № 3). Що за вказаним будинком було закріплено земельну ділянку, розмір і межі якої залишились таким же і станом на даний час, що рівними частинами земельної ділянки користувались зазначені сімї, і, що частиною земельної ділянки, якою користувались ОСОБА_4, почав користуватись відповідач ОСОБА_2 після отримання у власність квартири № 3.

Водночас між цими ж сторонами в суді розглядався і інший спір про реальний розподіл будинку та усунення перешкод в користуванні власністю.

Так, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі від 30 листопада 2016 року вказала, що житловий будинок по вул. Софіївка, 42 у м. Івано-Франківську є трьохквартирним. З 10 червня 2014 року будинок по вул. Софіївка, 42 у м. Івано-Франківську переданий в самоуправління власників.

Установлено, що спільними для всіх трьох квартир є такі допоміжні приміщення як горище, сходова клітка на горище та вхід на сходову клітку.

Встановлено, що рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, міського голови м. Івано-Франківська, госпрозрахункової групи з питань приватизації державного житлового фонду Івано-Франківського міського виконавчого комітету, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними рішення Івано-Франківського міського виконавчого комітету, розпорядження міського голови, свідоцтва про право власності, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, договору довічного утримання, зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні права власності, зобов'язання вчинити дії та заборону вчинення дій, рішення Івано-Франківського міського суду від 17 серпня 2012 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 спільним коридором, сходовою кліткою та горищем у будинку по вул. Софіївка,42 в м. Івано-Франківську шляхом передачі ключів від зовнішніх дверей до коридору та демонтажу металевої решітки для доступу до спільного коридору та горища. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання недійсними рішення Івано-Франківського міського виконавчого комітету, розпорядження міського голови, свідоцтва про право власності, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та договору довічного утримання відмовлено з підстав пропуску позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Станіславської міської Ради депутатів трудящих №208 від 19.05.1959 року прилегла до будинку №42 по вул. Софіївка (колишня вул. Калініна) земельна ділянка була закріплена як присадибна ділянка площею 1487,22 кв.м. (а.с.45-50 т.2)

Згідно Генерального плану м. Івано-Франківська, містобудівної документації, а також плану присадибної ділянки, наданого ОБТІ від 1999 року земельна ділянка будинку №42 по вул. Софіївка є прибудинковою територією розміром 1488 кв.м. відповідно до довідок з містобудівного кадастру від 19.03.2012 року та від 24.06.2015 року, зі змісту яких вбачається, що згідно Генерального плану міста вказана земельна ділянка знаходиться на території Івано-Франківської міської ради та відноситься до території садибної житлової забудови, територій, що реконструюються. (а.с. 49, 51-56 т.2, а.с. 214,215 т. 1)

Згідно висновку Управління архітектури і містобудування № 2/3-3/663 від 13.10.2010 року, виданого ОСОБА_2, земельна ділянка за адресою вул. Софіївка, 42 у м. Івано-Франківську згідно Генерального плану міста відноситься до земель житлової та громадської забудови (т.2 а.с.58). Натомість, у висновку Держкомзему № 03-03-02/308 від 03.08.2011 року зазначено, що ця земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (т.2 а.с.59)

Однак рішення про віднесення земельної ділянки будинку №42 або її частини до категорії земель сільськогосподарського призначення відповідачі не подали.

Згідно протоколу узгоджувальної комісії по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування від 04.11.2011 року, за результатами розгляду спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо права на земельну ділянку площею 0,0357 га від загальної площі 0,1488 га, рекомендовано міськвиконкому залишити земельні ділянки по вул. Софіївка,42 у спільному користуванні мешканців будинку та зазначено, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією будинку №42.(а.с.6 т.1)

Відповідно до п.а ст. 21 ЗК порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

У звязку з наведеним, не заслуговують на увагу посилання апелянта на довідку Держземагенства у м. Івано-Франківську від 09.07.2015 року про те, що спірна земельна ділянка віднесена органом місцевого самоврядування до категорії земель сільськогосподарського призначення та їй присвоєно кадастровий номер саме з таким цільовим призначенням, та на законність рішення виконкому про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням особисте селянське господарство.

На можуть бути прийняті до уваги і доводи ОСОБА_2 про те, що частина земельної ділянки біля будинку вже ним приватизована, а ОСОБА_7 також звертався із заявою про приватизацію спірної ділянки, як на докази законності оспорюваного рішення виконкому та виданого на його підставі свідоцтва про право власності на земельну ділянку, оскільки законність раніше виданого ОСОБА_2 свідоцтва про право власності в даний час є предметом оскарження в суді, чого сторони не заперечили, а ОСОБА_3 на його заяву від 23.03.2011 року було відмовлено у приватизації спірної частини земельної ділянки, і як було зазначено вище, рішенням узгоджувальної комісії по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування від 04.11.2011 року спірну земельну ділянку залишено у спільному користуванні.

Безпідставними є і посилання у скарзі на те, що в провадженні Івано-Франківського міського суду перебуває справа про реальний поділ між ним та позивачем домоволодіння з метою припинення спільної власності, оскільки ухвалені у даній справі рішення скасовані ухвалою ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.11.2016 року та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції з вказівкою на необхідність врахування фактів, встановлених вищезазначеним рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.12.2012 року про зобовязання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 спільними приміщеннями коридором, сходовою кліткою та горищем, та вказівкою на положення статей 316, 317 та 321 ЦК про зміст права власності та непорушність такого права.

Не заслуговують на увагу і доводи скарги про те, що суд не залучив до участі у справі управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради правонаступника реєстраційної служби, до компетенції якого віднесені питання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та на відсутність інформації щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, оскільки відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, а на а.с. 8,9 т.2 є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0357 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Софіївка, 42 м. Івано-Франківська.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 01 березня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_8