Рішення № 66146436, 20.04.2017, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2962/16-ц

Провадження № 2/202/161/2017

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 квітня 2017 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Бєсєди Г.В.

при секретарі: Голін Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, скасування запису в реєстрі прав власності та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування квартири недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог, які в подальшому були змінені, ОСОБА_1 зазначив, що він є сином ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру №115, за адресою: м. Дніпро, вул. Усенка, буд. 3, яка належала його батьку на підставі договору дарування, укладеним між його батьком та ОСОБА_2 від 19.06.2001 року. До укладання договору дарування між його батьком та дружиною ОСОБА_2 - ОСОБА_5 був здійснений обмін житловими приміщеннями, на підставі якого ОСОБА_2 вселився у квартиру, яка раніше належала батьку позивача - ОСОБА_4, а ОСОБА_4 вселився до квартири №115 за адресою: м. Дніпро, вул. Усенка, буд. 3, яку прийняв в якості дарунку та здійснив дії направлені на прийняття квартири у дар. Після звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, він отримав постанову про відмову у видачі свідоцтва на спадщину, у зв'язку з відсутністю реєстрації правовстановлюючих документів на спадкове майно. Інших спадкодавців після смерті ОСОБА_4, крім позивача немає. Вказує, що з невідомих позивачу причин його батько - ОСОБА_4 право власності на квартиру не зареєстрував, а в інвентаризаційній справі на квартиру містяться відомості про право власності за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.1995 року. Крім цього, ОСОБА_2 дізнавшись, що ОСОБА_4 своєчасно не зареєстрував право власності на квартиру, отримав дублікат договору купівлі-продажу спірної квартири, на підставі якого було внесено запис до реєстру прав власності на нерухоме майно, і намагався її відчужити. У зв'язку з чим, посилаючись на ст. ст. 321, 392, 1218 ЦК України, просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його батька - ОСОБА_4, та скасувати запис № 13593409 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_2, права власності на квартиру АДРЕСА_2.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору дарування квартири недійсним, в обґрунтування якого зазначив, що на підставі договору купівлі продажу від 04.09.1995 року він є власником квартири АДРЕСА_2, яку у 2001 році передав в оренду ОСОБА_4, який помер у 2014 році. У 2016 році йому стало відомо, що у провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1, до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та про існування договору дарування квартири АДРЕСА_2, на який посилається ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог. Однак, зазначеного договору він не укладав, у зв'язку з чим, посилаючись на ст. 203 ЦК України просить визнати договір дарування квартири АДРЕСА_3 від 19.06.2001 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3, недійсним.

У судові засідання з'являлись позивач та представник позивача, які обставини та вимоги, викладені у позовній заяві підтримали в повному обсязі, зазначивши, що батько позивача ОСОБА_4 проживав у подарованій йому ОСОБА_2 квартирі з 2001 року, у зв'язку з обміном належної йому квартири № 445 за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, буд. 7 на спірну квартиру з дружиною ОСОБА_2 - ОСОБА_5 Зареєструвався в ній та сплачував комунальні платежі, однак на момент смерті не зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1, чим скористався ОСОБА_2, який у 2016 році отримав дублікат купівлі продажу квартири та зареєстрував право власності на зазначену квартиру. Представник позивача надав суду письмові заперечення на зустрічний позов, в яких наголошував на безпідставність посилань ОСОБА_5 на положення законодавства, які на момент укладення договору дарування не діяли, оскільки на момент укладення спірного договору дарування право власності не підлягало реєстрації, а посилання позивача на відсутність з його сторони наміру на укладення договору дарування з ОСОБА_4 є необґрунтованим, у зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання з'являлись, просили задовольнити зустрічний позов зазначивши, що ОСОБА_2 надав квартиру АДРЕСА_1 батьку позивача в оренду, договору дарування зазначеної квартири не укладав. Заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. У судове засідання, призначене на 14 годину 30 хвилин 20.04.2017 року не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, ОСОБА_2 надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є батьком позивача - ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії ІІІ-КИ № 286249, виданим 30.06.1978 року, актовий запис № 1740.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-КИ № 579928 від 04 вересня 2014 року, виданого Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 898, ОСОБА_4 помер 01 вересня 2014 року.

Звернувшись до нотаріуса із заявою від 27.02.2015 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, позивач ОСОБА_1 отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, складеною завідуючої Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 26.05.2016 року. Відмовляючи ОСОБА_1 нотаріус посилався на те, що ОСОБА_4 не зареєстрував права власності на квартиру № 115 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Усенко, буд. 3.

Право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі дублікату договору купівлі-продажу, виданим 02.03.2016 року державним нотаріусом Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області ОСОБА_8, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 55723977 від 23.03.2016 року.

Згідно відповіді державного реєстратора КП "ДМБТІ" ДОР ОСОБА_9, № 5960 від 06.05.2016 року, станом на 31.12.2012 року, в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_4, містяться відомості про право власності за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-проваджу від 04.09.1995 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО, ОСОБА_10 Крім цього, у відповіді зазначено, що 14.06.2001 року ОСОБА_2 було надано довідку-характеристику для дарування вищевказаного нерухомого майна.

Згідно ордеру на жиле приміщення № 003217, ОСОБА_11 отримав право на зайняття квартири № 445 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке шосе, 7, зі складом сім'ї з чотирьох осіб: ОСОБА_12П, дружиною - ОСОБА_13 сином - ОСОБА_4, братом - ОСОБА_11, на підставі обміну жилого приміщення.

Відповідно до розпорядження голови Амур-Нижньодніпровської районної ради ОСОБА_14 від 24.04.2001 року за № 52-р, на підставі заяви ОСОБА_4 дозволено обмін житловими приміщеннями між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, наступним чином: ОСОБА_4 надає для обміну квартиру № 445 за адресою, м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, буд. 7, ОСОБА_5 надає для обміну квартиру № 115, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Усенка, буд. 3.

Відповідно ордеру на жиле приміщення № 005986 від 19.06.2001 року, ОСОБА_2 отримав право на зайняття квартири № 445 за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке, шосе, 7 на підставі обміну жилого приміщення зі складом сім'ї з трьох осіб: ОСОБА_2 - квартиронаймач, ОСОБА_5 - дружина, ОСОБА_15 - донька.

Відповідно до договору дарування від 19.06.2001 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_4 прийняв у дар квартиру № 115 за адресою: АДРЕСА_5. Договір підписано в присутності нотаріуса та зареєстровано в реєстрі за № 1196. Укладення договору дарування між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 також підтверджується копією витягу з реєстру № 2 для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса ОСОБА_3 за 2001 рік.

Згідно форми "А", складеної на ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, останній був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, з 30.07.2001 року. Також зазначені відомості підтверджується відміткою про реєстрацію у паспорті ОСОБА_4 АО 005531, виданим Індустріальним РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, 29.11.2011 року. Згідно акту, складеного підприємством "Дніпропетровськ міські теплові мережі" від 13.09.2013 року, ОСОБА_4 визначений, як квартиронаймач за адресою АДРЕСА_5, та особа, яка має заборгованість зі сплати комунальних послуг наданих за цією адресою.

Таким чином, суд погоджується з доводами представника позивача щодо існування правовідносин між батьком позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_2, направлених на обмін квартирами.

Згідно зіст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 4 Перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ст. 243 ЦК Української РСР за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинностіЦивільним кодексом України 2003 року, до них застосовуються положенняЦивільного кодексу Української РСРв редакції 1963 року.

Згідно ст. 128 ЦК Української РСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЗУ "Про власність", який діяв на час виниклих правовідносин громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Відповідно до абз. 3 ч. 2ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4ст. 3 зазначеного Законуправа на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виникнення права власності у ОСОБА_4 на подаровану квартиру не залежало від державної реєстрації, та враховуючи встановлений факт передачі майна обдарованому, його прийняття, та те, що договір був укладений у формі, передбаченій чинним на той час законодавством формі, вважає, що під час судового розгляду знайшов підтвердження факт передачі ОСОБА_2 у власність ОСОБА_12 квартири АДРЕСА_6, відповідно до договору дарування від 19.06.2001 року, у звязку з чим вважає внесення запису про реєстрацію права власності до державного реєстру прав на нерухоме майно на зазначену квартиру за ОСОБА_2 у березні 2016 року безпідставною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є, зокрема, день смерті особи.

Згідно із ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною 3 ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У ч. 3 ст. 1268 ЦК України, зазначено, що спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно доПостанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинностіЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_7 в порядку спадкування за законом після смерті його батька знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді і підлягають задоволенню, оскільки останнім було прийнято спадщину у встановлений законом спосіб, а наданими суду доказами підтверджено належність вищезазначеної квартири спадкодавцю на час смерті .

Разом з цим, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_2 щодо визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_3 від 19.06.2001 року, з огляду на наступне.

Згідно положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Разом з цим, ОСОБА_2 не надано жодного доказу на підтвердження своїх доводів щодо відсутності в нього волевиявлення на укладення договору дарування з ОСОБА_4, а його посилання на відсутність наміру укласти зазначений договір спростровуються матеріалами справи.

Крім цього, ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження його доводів щодо непідписання ним договору дарування спірної квартири.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову.

Згідно зі ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись викладеним, на підставі ст. ст. 10, 60, 88, 212-215, ст.ст. 392, 1218, 1220, 1222, 1223, 1268, 1296 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, скасування запису в реєстрі прав власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4.

Скасувати запис № 13593409 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

щодо реєстрації за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, права власності на квартиру АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, сплачений судовий збір у розмірі 1 642 (однієї тисячі шестиста сорока двох) грн. 17 (сімнадцяти) коп.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування квартири недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції.

Суддя: Г.В. Бєсєда