Рішення № 66145237, 21.04.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6294/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2017 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Кахнич С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання договору та стягнення боргу,

встановив:

позивач звернулась до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому проситьрозірвати договір №SAMDN 01000712401709 (вклад «Стандарт» с ежемесячной выплатой) від 19 жовтня 2010 року та стягнути з відповідача на її користь 7 363 долари 68 центів США заборгованості.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач покликається на те, що 19.10.2014 року між нею та відповідачем було укладено договір №SAMDN 01000712401709 (вклад «Стандарт» с ежемесячной выплатой) на суму вкладу 6 000,00 доларів США під 8,5% річних терміном до 19.04.2011 року, а відповідач зобов'язався нарахувати впродовж дії договору відсотки та повернути суму вкладу. Свої зобов'язання за вищевказаним договором позивач виконала. Згідно п.6.Договору, якщо клієнт після закінчення строку вкладу не заявляє банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, зазначений у п.1 даного договору. 27.04.2016 року вона звернулась до відповідача з заявою про розірвання договору та повернення коштів, однак така залишилась без належного реагування.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали з мотивів викладених у позові. Просять позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що між 19.10.2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір №SAMDN01000712401709 (вклад «Стандарт» с ежемесячной выплатой) на суму вкладу 6 000,00 доларів США під 8,5% річних терміном до 19.04.2011 року, а відповідач зобов'язався нарахувати впродовж дії договору відсотки та повернути суму вкладу /а.с.5/.

Згідно п.6 вказаного Договору, якщо клієнт після закінчення строку вкладу не заявляє банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, зазначений у п.1 даного договору.

19.10.2010 року, на виконання умов договору №SAMDN01000712401709 від 19.10.2010р., ОСОБА_1 було внесено на депозитний рахунок у ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в сумі 6 000,00 доларів США, що підтверджується квитанцією №21 /а.с.8/.

Також, з матеріалів справи видно, що 12.07.2016 року ОСОБА_1 звернулась в Банк з заявою про розірвання договору та повернення коштів /а.с.12/, однак грошові кошти позивачу не повернено.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1. ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Згідно ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та і інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (ч.2 ст.1060 ЦК України).

Також, судом встановлено, що сума коштів, яка підлягає поверненню за вищезгаданим договором банківського вкладу становить7 363,68 долари США, яка згідно з поданого розрахунку, включає в себе 6000,00 доларів США суми вкладу та 1363,68 долари США нарахованих відсотків.

Крім того, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 покинула тимчасово окуповану територію, у відповідності до норм Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та є внутрішньо переміщеною особою, а відтак і постраждалою особою від збройної агресії Російської Федерації, що підтверджується довідкою Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації від 02.12.2014р.

Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території (ч.1 ст.18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Відповідно до ст.ст.2,3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

Згідно ч.ч.2,3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відтак, суд відхиляє покликання представника відповідача на рішення Центрального районного суду м.Сімферополя від 21.04.2014 року.

Також, суд не бере до уваги доводи представника відповідача про неможливість виконання відповідачем зобов'язань за договором та можливості перевірити наявність грошових коштів на рахунках позивача, через відсутність доступу до інформації щодо клієнтів, що уклали договори з філією «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» з посиланням на Постанову Правління Національного банку України від 06.05.2014 року №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», оскільки, що договір банківського вкладу укладений позивачкою з юридичною особою ПАТ КБ «ПриватБанк», юридичною адресою місцезнаходження якого є м.Дніпро, отже той факт, що зазначені договори укладені з філією «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань перед позивачкою.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що позов підлягає до задоволення, оскільки позивач довела обставини на які посилається та не повернення позивачці належних їй грошових коштів суперечить вимогам ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись ст.ст. 3-11,60,88,212-215 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов задоволити.

Розірвати договір №SAMDN 01000712401709 (вклад «Стандарт» с ежемесячной выплатой) від 19 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Голови правління Дубілета Олександра Валерійовича.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 7 363 (сім тисяч триста шістдесят три) долари 68 центів США заборгованості та 1899 (одну тисячу вісімсот дев'яносто дев'ять) гривень 83 копійок - судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його оголошення шляхом подачі апеляційної скарги. У випадку винесення рішення у відсутності осіб, які беруть участь у справі, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Стрельбицький В.В.