Постанова № 66144565, 19.04.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2017 Справа № 904/9644/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник довіреність №7/10-2626 від 28.12.2016;

представники відповідача та третіх осіб: 1, 2 у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренессанс-Клуб» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2017 по справі № 904/9644/16 (суддя Євстигнеєва Н.М.)

за позовом: першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренессанс-Клуб», м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетгруп», м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

про витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2017 по справі № 904/9644/16 позов задоволено у повному обсязі.

Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренессанс-Клуб» на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 220, що розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Тверська, 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 65964412101).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренессанс-Клуб» на користь прокуратури Дніпропетровської області витрати зі сплати судового збору у розмірі 2067,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача, як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить колегію суддів скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням місцевим господарським судом при прийнятті рішення по справі обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає:

- судом невірно застосовано норми матеріального права та надано невірну юридичну оцінку обставинам справи щодо наявності волі власника на вибуття майна;

- ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2012 по справі № 38/5005/6636/2012, якою встановлено правомірність дій ліквідатора щодо включення обєктів нерухомості до ліквідаційної маси боржника, є чинною;

- з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури повноваження Дніпропетровської міської ради як представника власника банкрута припинилися;

- майно не може бути витребуваним від добросовісного набувача, якщо воно було проданим в порядку, встановленому для виконання судових рішень, передбаченому у тому числі Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; до спірних відносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 388 ЦК України;

- комунальне підприємство несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном;

- спірне нерухоме майно на момент визнання банкрутом КЖЕП «Лівобережжя» залишалось закріпленим за ним на праві повного господарського відання, тому мало бути включено до ліквідаційної маси та відчужено з метою погашення вимог кредиторів в процедурі ліквідації, рішення міської ради № 16/9 від 02.03.2011 не могло бути виконаним, бо активи боржника знаходились у податковій заставі;

- недійсність правочину, на виконання якого передано майно, не свідчить про його вибуття із володіння особи не з її волі;

- суд безпідставно застосував положення ст. 35 ГПК України та ухилився від приписів ст. 129 Конституції України, якими до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін;

- судом не вирішено питання про встановлення особи, винної в недійсності договору купівлі-продажу від 26.07.2013 та стягнення з такої особи на користь добросовісного набувача понесених витрат на придбання майна;

- строк позовної давності за позовними вимогами сплив, суд мав відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 апеляційну скаргу ТОВ «Ренесанс-Клуб» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2017 по справі № 904/9644/16 призначено до розгляду на 19.04.2017.

19.04.2017 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшов відзив прокурора на апеляційну скаргу ТОВ «Ренесанс-Клуб».

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що доводи апеляційної скарги зводяться до оспорювання фактів, які вже встановлено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 по справі № 38/5005/6636/2012, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2017. Дніпропетровською міською радою не приймалося рішення щодо відчуження спірного майна, тому воля власника майна відсутня. Спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею шляхом включення до ліквідаційної маси комунального підприємства, яке безпідставно обліковувало його на своєму балансі та не мало на нього жодних речових прав.

Представник позивача у судовому засіданні просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач та треті особи відзиви на апеляційну скаргу не надали, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалися, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні 19.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, нежитлове приміщення № 220, що розташоване за адресою: вул. Тверська, 9 в м. Дніпро, загальною площею 121.5 кв.м. перебувало на балансі КЖЕП «Лівобережжя» Дніпропетровської міськради.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради № 232-10/ХХIV від 23.10.2003 «Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області» в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська, затверджено розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003 «Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства «Лівобережжя».

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003 «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», «Лівобережжя», до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство «Лівобережжя» з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18.08.2003 (п. 1 рішення міської ради).

Територіальна громада міста набула право власності на об'єкти нерухомого майна з часу затвердження актів приймання-передачі, а саме з 18.08.2003.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, КЖЕП «Лівобережжя» передано на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».

На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003, рішення Дніпропетровської обласної ради від 23.10.2003 № 232-10/ХХІV, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 23.05.2013 проведено державну реєстрацію права комунальної власності нежитлового приміщення № 220, що розташоване за адресою: вул. Тверська, 9 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 65964412101).

06 серпня 2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження по справі № 38/5005/6636/2012 за заявою голови ліквідаційної комісії КЖЕП «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради до КЖЕП «Лівобережжя» Дніпропетровської міськради (ЄДРПОУ 25841545) про визнання банкрутом.

На час порушення провадження по справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 КЖЕП «Лівобережжя» ДМР в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно продовжувало обліковуватися на балансі КЖЕП «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 по справі № 38/5005/6636/2012 КЖЕП «Лівобережжя» Дніпропетровської міськради визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі вказаної постанови ліквідатором КЖЕП «Лівобережжя» призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2, яким нежитлове приміщення № 220, що розташоване за адресою: вул. Тверська, 9 в м. Дніпро включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» торгів з продажу нежитлового приміщення № 220, що розташоване за адресою: вул. Тверська, 9 в м. Дніпро, загальною площею 121,5 кв.м., оформлених протоколом № 65 від 27.12.2012, та переможцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетгруп».

На підставі протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 220, що розташоване за адресою: вул. Тверська, 9 в м. Дніпро, 29.07.2013 між КЖЕП «Лівобережжя» ДМР та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетгруп» укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 1293, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Спірне нерухоме майно ТОВ «Маркетгруп» було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренессанс-Клуб» за договором купівлі-продажу № 1301 від 17.10.2013, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 по справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП «Лівоборежжя» Дніпропетровської міської ради скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора задоволено, визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП «Лівоборежжя» Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого ОСОБА_2 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 220, що розташоване за адресою: вул. Тверська, 9 в м. Дніпро та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів проведених 27.12.2012 Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 220, що розташоване за адресою: вул. Тверська, 9 в м. Дніпро, загальною площею 121,5 кв. м., оформлених протоколом № 65 від 27.12.2012 та визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1293 від 29.07.2013, зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, укладеного між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_5 та ТОВ «Маркетгруп» з відчуження нежитлового приміщення № 220, що розташоване за адресою: вул. Тверська, 9 в м. Дніпро, загальною площею 121,5 кв. м.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 по справі № 38/5005/6636/2012 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 по справі № 38/5005/6636/2012 залишено без змін.

Зазначеним вище судовим рішенням, встановлено, що спірне майно не належало КЖЕП «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради, у зв'язку з чим, дії ліквідатора щодо включення цього майна до ліквідаційної маси підприємства боржника, та подальша його реалізація, визнані неправомірними, а договір купівлі-продажу, за яким відбулося відчуження майна, визнано недійсним.

Таким чином, судом встановлені як незаконність дій ліквідатора третьої особи-1 щодо реалізації спірного майна, так і недійсність договору купівлі-продажу вказаного майна.

З урахуванням, положень ч. 4 ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 по справі № 38/5005/6636/2012 є такою, що набрала законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказані вище обставини, які в силу приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, свідчать про вибуття спірного майна з володіння законного власника - територіальної громади міста з порушенням вимог чинного законодавства, та поза його волею.

Вищим господарським судом України в постанові пленуму від 26.12.2011 № 18 розяснено, що не потребують доказуванню преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (п. 2.6).

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно приписів ст.ст. 321, 319, 658 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Згідно вимог ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

За приписами ст. 143 Конституції України і ст. 327 ЦК України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України від 21.05.1997 № 280/97 «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема, нежитлові приміщення, та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. За змістом ч. 5 ст. 60 наведеного Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Таким чином, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Відповідне рішення щодо продажу спірного об'єкта в матеріалах справи відсутнє.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Приписами ст. 388 ЦК України ст. 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Частиною 3 ст. 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені Верховним Судом України (постанови від 30.09.2014 по справі №43/440-6/231, від 11.06.2014 по справі №6-52цс14 та від 08.06.2016 по справі №6-3089ц15).

Отже, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Крім того, згідно п. 2.15. Постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2011 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу ч. 5 ст. 12 названого Кодексу презюмується.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який в постановах № 916/2129/15 від 05.10.2016 № 916/2131/15 від 25.01.2017 дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Враховуючи вищевказане, а також те, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза її волею, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про витребування майна від відповідача на підставі ст. 388 ЦК України.

Доводи апелянта відносно вибуття спірного майна з володіння позивача за його волею, суд вважає безпідставними, й такими, що спростовуються зібраними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення позивач на відчуження спірного майна в рамках процедури банкрутства КЖЕП «Лівобережжя» Дніпровської міської ради.

Відносно заяви відповідача про застосування строку позовної давності, поданої до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст. 344 ЦК України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 № 3-604гс16 (господарська справа 916/2129/15), Вищого господарського суду України від 08.11.2016 № 916/1624/15).

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про безпідставне застосування місцевим господарським судом ст. 35 ГПК України та необхідність доказування в даній судовій справі факту правомірності чи неправомірності дій арбітражного керуючого щодо нерухомого майна, як такі що спростовуються вищенаведеним.

Вищевикладені обставини є вирішальними при вирішенні спору, а тому інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на оцінку правомірності рішення суду першої інстанції.

За наведеного, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта) по справі.

Керуючись ст.ст. ст. 49, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренессанс-Клуб» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2017 по справі № 904/9644/16 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 24.04.2017.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

ОСОБА_6