Ухвала суду № 66139650, 24.04.2017, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6469/15-к

1-кп/219/336/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2017 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря Троян Л.К.

прокурора Панченка В.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12015050150001332 від 23 квітня 2015 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого в благодійній організації «Життя» на посаді президента, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4,, раніше судимого: 14 травня 2004 року Апеляційним судом Донецької області за ст.ст. 125 ч. 2, 93 п. «а», «і», 142 ч. 3, 42 ч. 1 КК України (в редакції 1960 року) до 14 років позбавлення волі, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Артемівського міськрайонного суду Донецької області перебуває обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження № 12015050150001332 від 23 квітня 2015 року відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України.

На адресу суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт за адресою: м. Бахмут, вул ЮвілейнаАДРЕСА_1. В обґрунтування вказаного клопотання захисник зазначив, що на сьогоднішній день зникли ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу, тобто запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є надто суворим, тому його слід замінити з наступних підстав. Так, обвинувачений не зможе впливати на свідків та потерпілого, оскільки вказані особи були допитані в судових засіданнях, а потерпілий взагалі виїхав за межі міста Бахмут. Ризики скоєння обвинуваченим нових злочинів відсутні, оскільки він є особою соціально спрямованою, про що свідчать наявні в матеріалах справи грамоти та листи благодійних організацій, крім того ОСОБА_2 визнаний потерпілим за кримінальним провадження, де особою, яка заподіяла легкі тілесні ушкодження, є потерпілий. ОСОБА_2 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, молодша дитина є такою, що страждає на аутизм та потребує стороннього догляду, родині ОСОБА_2 визначено статус малозабезпеченої сімї. Матір обвинуваченого ОСОБА_4 є особою похилого віку та потребує додаткової уваги та турботи. Також факт дворічного перебування ОСОБА_2 під вартою є порушенням ч.ч. 3, 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В судовому засіданні обвинувачений та захисник підтримали вказане клопотання на підставах, зазначених у ньому, та просили суд його задовольнити, змінити запобіжний захід обвинуваченому на домашній арешт з забороною обвинуваченому залишати житло в певний період доби з 20 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин. Обвинувачений зауважив, що цілодобовий домашній арешт позбавить його можливості працювати, внаслідок чого він не зможе матеріально забезпечити своїх неповнолітніх дітей.

Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання через те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувались судами першої та другої інстанції при обранні та продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, на даний час не відпали, тому вважає, що в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, враховуючи принцип поваги до свободи особистості, мету застосування запобіжного заходу, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби, виходячи з наступного.

Суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і звязки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії» (п. 60).

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:

- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;

- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні.

У справі «ОСОБА_2 проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини в рішенні «Ноймайстер проти Австрії» наголошує, що ризик утечі зменшується зі спливанням часу, проведеного під вартою.

При вирішенні питання щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт судом враховуються дані, що характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_2 має стійкі соціальні звязки, що підтверджується його сімейним станом, перебуванням на його утриманні малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка страждає на захворювання: дитячий аутизм, родина обвинуваченого перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради як малозабезпечена сімя, також суд враховує той факт, що до затримання обвинувачений приймав активну участь в благодійній діяльності, є керівником Артемівської міської благодійної організації «Життя», що підтверджується наданими суду копіями довідок, сертифікатів та подяк.

Аналізуючи вищевикладене та той факт, що обвинувачений ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні з 23 квітня 2015 року перебуває під вартою, тобто більше двох років, неодноразову неявку потерпілого до судового засідання, наявність в обвинуваченого постійного місця мешкання, де проживає його дружина з дітьми, даних, що позитивно характеризують особу обвинуваченого, відсутність достатніх підстав вважати, що продовжують існувати ризики, на які вказує прокурор, а саме можливість впливу обвинуваченого на свідків та потерпілого, а також продовження займатись злочинною діяльністю, переховування від суду, з урахуванням діючого законодавства України, з додержанням принципу верховенства права, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною обвинуваченому ОСОБА_2 залишати житло у певний період доби з 20 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого і тому клопотання захисника підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 6 статті 181 КПК України строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не може перевищувати двох місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 201, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт,звільнивши ОСОБА_2 з під варти негайно в залі суду.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши ОСОБА_2 в період часу з 20 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин покидати своє місце мешкання за адресою: АДРЕСА_2, строком на два місяці, тобто до 24 червня 2017 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 на протязі 2 місяців з дня постановлення даної ухвали наступні зобовязання:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися за межі міста Бахмут Донецької області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну.

Виконання даної ухвали за правилами статті 181 КПК України покласти на начальника Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця увязнення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.С.Конопленко