Постанова № 66138553, 20.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2017 р. Справа№ 910/1962/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Шурда О.В. (довіреність №827 від 30.12.2016 р.)

від відповідача - Радзівіл С.Г. (керівник, паспорт серії НЕ 715747, виданий Придніпровським РВ у м. Черкаси УДМС України в Черкаській області 11.12.2013 р.)

від ДВС - Боголей І.Ю. (довіреність №778/20.3-03 від 29.12.2016 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.02.2017 р.

у справі №910/1962/16 (суддя Ковтун С.А.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО.УА»

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі №910/1962/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО.УА»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО.УА» про стягнення 21638772,46 грн. за договором № КИВ019Я-С від 24.06.2014 р., з яких: 15488242,74 грн. попередньої оплати, 2834348,42 грн. пені, 1084176,99 грн. штрафу, 2216728,23 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 15276,08 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2016 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО.УА» на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 15488242,74 грн. попередньої оплати товару, 2834348,42 грн. пені, 1084176,99 грн. штрафу, 185379,23 грн. судового збору.

29.08.2016 р. господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

15.11.2016 р. ТОВ «ЗЕРНО.УА» звернулось до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просить визнати незаконною постанову органу виконання рішень від 21.10.2016 р. про арешт коштів боржника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2017 р. скаргу ТОВ «ЗЕРНО.УА» на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника ВП № 5271079 від 21.10.2016 р.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 02.02.2017 р. та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, ухвалу скасувати, в задоволенні скарги відмовити.

Представник ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в судовому засіданні повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, ухвалу скасувати, в задоволенні скарги відмовити.

Представник ТОВ «ЗЕРНО.УА» в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, ухвалу залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

21.10.2016 р. старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговська-Харітонова Я.О. відкрила виконавче провадження № 52710796 з виконання наказу від 29.08.2016 р. по справі № 910/1962/16 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО.УА» на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 19592147,38 грн.

21.10.2016 р. старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговська-Харітонова Я.О. своєю постановою про арешт майна боржника наклала арешт на все майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО.УА» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 21551362,11 грн.

Обґрунтовуючи свої доводи щодо неправомірності оскаржуваного рішення виконавця ТОВ «ЗЕРНО.УА» посилається на невідповідність його вимогам ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у власності боржника є тільки рухоме майно, яке, всупереч закону, не описувалось виконавцем. Також скаржник не погоджується з сумою стягнення, що зазначена у постанові про арешт.

ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» проти задоволення скарги заперечило. На його думку, за змістом ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про арешт майна боржника виноситься у день відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим виконавець не мав можливості провести його опис.

Згідно абз. 2 ч. 26 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент винесення постанови про арешт майна боржника, у його власності перебувало рухоме майно, а саме: два монітори LG, загальною вартістю 1249,88 грн., на які можна накласти арешт і які були вказані боржником у декларації про доходи та майно боржника (а.с. 111-113 т. 3).

Вказане рухоме майно не підлягає державній реєстрації, а тому для його арешту Закон України «Про виконаче провадження» (ч. 2 ст. 56) вимагає від державного виконавця проведення опису такого майна і вже підся цього - накладення арешту.

В судовому засіданні 20.04.2017 р. представник стягувача повідомив, що при поданні заяви ним не було наведено у самій заяві будь-яких даних про майно боржника.

Представник божника у судовому засіданні заявив, що державним виконавцем опис його рухомого майна не здійснювався і таке майно для огляду не надавалось. Вказані твердження представником Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судовому засіданні та наявними матеріалами справи не спростовані.

Арешт майна (коштів) божника є забезпечувальним заходом, який застосовується для реального виконання рішення (ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 56 та абз. 1 ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», накладення арешту на майно (боржника) можливе або шляхом винесення безпосередньо постанови про арешт майна (коштів ) боржника, або шляхом винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Майно, яке підлягає арешту без проведення його опису, зазначено у ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», і ним є кошти боржника, що знаходяться на рахунках боржника у банках, інших фінансових установах, а також конкретне майно боржника, зазначене в заяві стягувача, право власності або інші майнові права боржника, дані на яке наявні в електронних державних базах даних та реєстрах.

На рухоме майно, яке не підлягає державній реєстрації, арешт накладається виконавцем лише після проведення його опису (абз. 2 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даним бухгалтерського обліку (ч. 9 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, як при накладенні арешту без проведення його опису, так і при накладенні арешту із застосуванням попередньої процедури опису майна, предметом арешту може бути тільки індивідуально визначене майно. Чинне виконавче законодавство не надає право виконавцю арештовувати майно без зазначення його індивідуальних і ідентифікуючих характеристик.

Постанова, що оскаржується суперечить наведеним нормам Закону, оскільки стосується арешту всього майна, а не конкретного індивідуально визначеного.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на вищезазначене, колегі суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення скарги ТОВ «ЗЕРНО.УА» на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною постанови від 21.10.2016 р. про арешт коштів боржника.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування ухвали суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не спростовують висновку місцевого господарського суду.

Тому колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 02.02.2017 р. у даній справі є такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 02.02.2017 р. у справі №910/1962/16 залишити без змін.

Справу №910/1962/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк