Ухвала суду № 66137892, 21.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

21.04.2017

Справа № 910/6437/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши

позовну заяву Приватного підприємства "Бізнес менc групп"

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання недійсними прилюдних торгів,

ВСТАНОВИВ:

19.04.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Бізнес менс групп" з вимогами до Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання недійсними прилюдних торгів.

Як вбачається з обставин позовної заяви, позивачем заявлено вимоги до Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання недійсними електронних торгів з продажу лоту № 192591, проведені організатором – веб-сайтом електронних торгів арештованого майна "Сетам", проведені в межах виконавчого провадження № 48970684, які відбулися 10.03.2017. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення пункту 2 частини 7 статі 26 закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем не проведено дій щодо перевірки в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на майно, що було предметом аукціону.

Розглянувши матеріалів позовної заяви, суд прийшов до висновку щодо необхідності відмови у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, так як заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відповідно до вимог статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України справи в порядку позовного провадження розглядаються господарським судом, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Згідно з частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом враховано рекомендації, викладені в пункті 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 № 10, стосовно того, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Крім того, в пункті 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 № 10 викладені рекомендації, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання.

При цьому, суд зазначає, що положеннями пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, у порядку окремого позовного провадження про оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби учасники виконавчого провадження можуть звернутися за захистом свої порушених прав до адміністративних судів, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

Зокрема, суд зазначає, що позови щодо оскарження рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності суб'єктом владних повноважень підвідомчі адміністративним судам.

Нормами статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З огляду на те, що між позивачем та Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві відсутні господарські відносини врегульовані Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, іншими актами господарського, цивільного законодавства та відсутній спір про право, що виникає з відповідних відносин, а також Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві не є суб’єктом господарювання в контексті статті 1 Господарського процесуального кодексу України даний спір непідвідомчий господарському суду.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті позовної заяви, у зв’язку з тим, що спір не підвідомчий господарським судам.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У прийнятті позовної заяви відмовити.

2. Позовні матеріали повернути позивачу.

Суддя Н.Б. Плотницька