Ухвала суду № 66136206, 20.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 р. Справа № 876/1536/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Попка Я. С.;

за участю секретаря судового засідання - Мацьків М. С.;

позивача - ОСОБА_1;

представника відповідачів - Паїк М. В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною відмови, зобов'язання до вчинення дій, стягнення грошової допомоги по інвалідності,-

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2016 року Городоцьким районним судом Львівської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною відмови Державної фіскальної служби України від 01 березня 2016 року та 17 грудня 2015 року у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності; зобов'язання Державної фіскальної служби України призначити позивачу одноразову грошову допомогу по інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб; стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Державної фіскальної служби України на користь позивача одноразової грошової допомоги по інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб; зобов'язання Головного управління ДФС у Львівській області провести виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб; зобов'язання Державної казначейської служби України забезпечити перерахування ДФС України одноразової грошової допомоги по інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб для подальшої виплати страхових сум відшкодування шкоди внаслідок ушкодження здоров'я (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відповідачами було неправомірно двічі відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності та повернуто матеріали без розгляду, такі відмови відповідача є помилковими з огляду на невірне застосування норм закону.

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 05 жовтня 2016 року відповідно до ч. 2 ст. 18 та ч. 1 ст. 22 КАС України адміністративну справу було передано за підсудністю для розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Державної фіскальної служби України від 17 грудня 2015 року та від 01 березня 2016 року у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності ОСОБА_1. Зобов'язано Державну фіскальну службу України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по інвалідності у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Постановлено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по інвалідності у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Зобов'язано Головне управління ДФС у Львівській області провести виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачами - Державною фіскальною службою України та Головним управлінням ДФС України у Львівській області подано апеляційні скарги, в яких висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг вказано, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Також зазначено, що відмови ДФС України у виплаті грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, є правомірними та прийнятими в повній відповідності з нормами чинного законодавства України.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційних скарг підтримала та просить такі задовольнити.

Позивач, у судовому засіданні, вимоги апеляційних скарг заперечив та просить відмовити в їхньому задоволенні.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, пояснення позивача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів не знаходить підстав для їхнього задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 01.10.2003 року по 22.05.2015 року проходив службу в органах податкової міліції. Згідно наказу ГУ Міндоходів у Львівській області №70-о від 22.05.2015 року ОСОБА_1 було звільнено зі служби за п.п. «б» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991 року (через хворобу).

За результатами визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_1 було встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40%, що підтверджується довідкою серії 12 ААА № 001234, виданою на підставі акта огляду медико-соціальної експертної комісії №132.

Згідно довідки до вищезазначеного акта огляду серії 10 ААВ №869959 від 21.10.2015 року ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності, з причин захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Матеріалами справи також підтверджується, що 04.11.2015 року ОСОБА_1 подав до ГУ ДФС у Львівській області заяву (рапорт), в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу, у зв'язку з отриманням під час проходження служби в органах податкової міліції третьої групи інвалідності.

Листом ГУ ДФС у Львівській області №6513/8/13-01-04-01-25 від 13.11.2015 року матеріали щодо виплати грошової допомоги позивачу були направлені в Департамент персоналу ДФС України.

В подальшому ДФС України надіслало на адресу ГУ ДФС у Львівській області лист за №46103/7/99-99-04-04-02-17 від 17.12.2015 року, яким матеріали про виплату позивачу одноразової грошової допомоги були повернуті та повідомлено, що розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції буде відновлено після внесення відповідних змін до нормативно-правових актів. При цьому, ДФС України посилалося в листі також на те, що з 07.11.2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію».

На звернення ОСОБА_1 від 01.03.2016 року щодо проведення перерахунку коштів для виплати одноразової грошової допомоги ДФС України повідомлено, що виплата одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції здійснювалася підрозділом, в якому проходив службу працівник податкової міліції, згідно з Порядком №707 від 07.05.2007 року, а Порядок №850 не поширюється на працівників податкової міліції, а тому для проведення розрахунку і виплати такої відсутні законні підстави. Окрім того, в листі ДФС України наголосила, що розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції буде відновлено після внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Діяльність податкової міліції регулюється Розділом XVIII Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.356 цього Кодексу держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Згідно ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» (в редакції Закону України №208-VIII від 13.02.2015 року, який набрав чинності 12.03.2015 року), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

У пункті 5 Порядку №707 визначено, що для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком, довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності, довідку про грошове забезпечення, копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника, копію ідентифікаційного номера.

Згідно п.7 Порядку №707, орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копію висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті). МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у разі його загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям. Грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

21.10.2015 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Частиною 2 вказаної постанови визначено, що особам, які до набрання чинності Законом України №208-VІІІ від 13.02.2015 року «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку №707.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію», Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади зобов'язувалися у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

За правилами ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, призначення одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі, відповідно до Порядку №707, було б можливим лише за умови, що він мав право на отримання такої допомоги до 12.03.2015 року. Однак, оскільки позивач набув таке право після 12.03.2015 року та у період чинності ст.23 Закону України «Про міліцію», розмір допомоги має бути визначений саме у відповідності із вказаним Законом.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААВ №869959 від 21.10.2015 року ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ - 21.10.2015 року; у подальшому, за волевиявленням позивача було подано 04.11.2015 року заяву (рапорт) до ГУ ДФС у Львівській області про проведення йому виплати одноразової грошової допомоги, а отже, фактичне право на отримання спірної грошової допомоги у нього виникло саме з останньої дати.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України «Про міліцію», в редакції зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до ст.23 Закону України «Про міліцію» та Порядок №850, яким встановлено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції ІІІ групи інвалідності, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Також, суд не бере до уваги твердження представника відповідачів про неможливість виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі, встановленому статтею 23 Закон України «Про міліцію» в редакції від 13.02.2015 року, в зв'язку з тим, що на момент звернення ним за виплатою одноразової грошової допомоги, цей Закон втратив чинність, з огляду на наступне.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 надано офіційне тлумачення принципу дії закону в часі. Так, в даному рішенні, зокрема, зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, зважаючи на те, що підставою виникнення у позивача права на отримання грошової допомоги є довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, реалізація якого відбулася саме 04.11.2015 року, шляхом подання відповідного рапорту, тобто фактичною датою виникнення у ОСОБА_1 права на отримання допомоги є дата - 04.11.2015 року, що не заперечувалось представником відповідачів 1 та 2, а не дата розгляду ДФС України документів/заяв про призначення цієї виплати, то в останньої не було правових підстав для повернення матеріалів для виплати одноразової грошової допомоги ГУ ДФС у Львівській області, у зв'язку з втратою чинності Законом України «Про міліцію».

Щодо позовної вимоги до Державної казначейської служби України щодо забезпечення перерахування ДФС України одноразової грошової допомоги по інвалідності для подальшої виплати страхових сум відшкодування шкоди внаслідок ушкодження здоров'я, то судом першої інстанції вірно зазначено, що дана вимога є передчасною, оскільки вчинення будь-яких дій цим відповідачем можливе, зокрема, лише після призначення ДФС України одноразової грошової допомоги.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС України у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року в справі № 441/722/16-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Я. С. Попко

Р. В. Кухтей

Ухвалу складено в повному обсязі 24 квітня 2017 року.