Постанова № 66135852, 19.04.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2017 рокусправа № 804/8102/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання:Лащенко Р.В.

За участю Представників:

Позивача ОСОБА_1 ( довіреність від 01.11.2016 № 112-Д)

Відповідача ОСОБА_2 ( довіреність від 07.10.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі № 804/8102/16 за позовом Приватного підприємства приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма"Коман" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Коман звернулось до суду із адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 07.11.2016 року №70/4.3-7/291 в розмірі 1450 грн., складену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_4

Позов обґрунтовано тим, що позивач не погоджується з висновком, зазначеним у постанові про накладення штрафу від 07.11.2016 року №70/4.3-7/291, відносно того, що позивачем порушено вимоги статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України, оскільки останнім було дотримано всіх необхідних вимог порядку ведення трудових книжок та звільнення директора ОСОБА_3

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 7 листопада 2016 року №70/4.3-7/291, винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

На рішення суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга від Головного управління Державної служби з питань праці у Дніпропетровській області, в якій зазначено, що суд першої інстанції припустився помилки при вирішенні справи по суті, оскільки з боку позивача не надано будь-яких пояснень з приводу того, чому належні до сплати суми заробітної плати не було виплачено саме 17.11.2015 року, в останній день роботи ОСОБА_3 на підприємстві. Не наведено позивачем і доказів своєчасного повідомлення працівника про нараховані суми заробітної плати, що підлягали сплаті при звільненні. Просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, яке на його думку підлягає залишенню без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення представників, колегія суду апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Як встановлено судом перевірка проводилася за заявою ОСОБА_3 щодо невиплати заробітної плати.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що у період з 13.10.2016 року по 17.10.2016 року на підставі наказу №1475-П від 10.10.2016 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області була проведена позапланова перевірка Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Коман з питань додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування за зверненням ОСОБА_3, а саме: порушення строків виплати заробітної плати при звільненні, виплата компенсації за невикористану відпустку при звільненні, видача трудової книжки, виплата середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За результатами перевірки був складений акт №70/4.3-7 від 17.10.2016 року, відповідно до якого встановлено: - відповідно до пункту б абзацу 1 пункту 7.1 глави 7 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них не велася, а ведеться лише з 20.11.2015 року. Особові картки працівників, які затверджені наказом Держкомстату та Міністерства оборони України від 25.12.2009 року №495/656, на підприємстві відсутні, тому неможливо ні підтвердити ні спростувати щодо наявності трудової книжки заявника в агрофірмі, чи видачу її при звільненні. При звільненні з посади директора ОСОБА_3 та призначенні на посаду директора ОСОБА_5, відсутні акти прийому та передачі трудових книжок;

- відповідно до Рішення №1 зборів засновників ПСП Агрофірма Коман від 17 листопада 2015 року питанням 3 Порядку денного було питання про зміну директора ПСП Агрофірма Коман, де і було вирішено питання про призначення на посаду директора підприємства ОСОБА_5 та вповноважити її на видання відповідного наказу. Але наказ про призначення на посаду директора ПСП Агрофірма Коман виданий лише 01.02.2016 року за №01. Наказ про звільнення ОСОБА_3 з посади директора підприємства за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України з 17.11.2015 року до перевірки не наданий;

- порушення строків виплати ОСОБА_3 розрахункових сум, що свідчить про недотримання вимог частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року, а саме: виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства при звільненні не провадиться в день звільнення, а саме: на підставі рішення зборів засновників ПСП Агрофірма Коман від 17 листопада 2015 року за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України його звільнено з 17.11.2015 року, але розрахунок з ним проведено 10.02.2016 року, що підтверджується відомістю на виплату заробітної плати та видатковим касовим ордером від 10.02.2016 року за №6. Відповідно до наданих відомостей на виплату заробітної плати за вересень, жовтень, листопад 2015 року заробітна плата працівникам підприємства проводилась 30 листопада 2015 року, що підтверджується відомостями на виплату заробітної плати та видатковими касовими ордерами від 30 листопада 2015 року за №№36,37,38, але заявнику було виплачено лише 10.02.2016 року, що призвело до затримки виплати йому заробітної плати при звільненні більше, ніж на один місяць;

- ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку не провадився, чим порушено вимоги частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року. На момент перевірки середній заробіток не нарахований та не виплачений.

За результатами перевірки ПСП Агрофірма Коман перевіряючими складено: припис №70/4.3-7-73 від 17.10.2016 року щодо усунення порушень, а саме:

- дотримуватись строків виплати розрахункових коштів працівникам підприємства, відповідно до вимог частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме: виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства при звільненні провадити в день звільнення;

- усунути порушення вимог частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України;

Винесено протокол про адміністративне правопорушення №46/4.3-7 від 17.10.2016 року, відповідно до якого директора ПСП Агрофірма Коман ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 41 Кодексу законів про працю України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 510 грн.;

Розглянувши акт перевірки №70/4.3-7 від 17.10.2016 року щодо зазначених порушень відповідачем винесено постанову про накладення штрафу на ПСП Агрофірма Коман за порушення вимог частини 1 статті 116, частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України у розмірі 1450 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за результатами перевірки до особи, винної у порушенні трудового законодавства, може бути застосовано як адміністративну, так і фінансову відповідальність.

Положеннями частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Відповідно до абз.6 частини 2 статті 265 КЗпП України вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 та 4 ст.265 КЗпП України).

Відповідно до частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509).

Згідно з п.2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Пунктом 8 Порядку №509 встановлено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Водночас, до адміністративної відповідальності посадових осіб підприємств, а також фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, може бути притягнено на підставі ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частиною першою якої встановлено, що порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 221 КУпАП встановлено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - четвертою та сьомою статті 41 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що постанова Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2016 року, якою гр. ОСОБА_5 визнано винною та притягнуто до відповідальності за ч.1 статті 41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 510 гривень, постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 року скасована, провадження у справі про притягнення гр. ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч.1 статті 41 КУпАП закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутність складу адміністративного правопорушення.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що необґрунтованість обставин викладених відповідачем в акті перевірки була встановлена постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 року в ході перегляду постанови Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2016 року, якою гр.ОСОБА_5 визнано винною та притягнуто до відповідальності за ч.1 статті 41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 510 гривень, а тому, в силу приписів частин 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України такі обставини не підлягали доказуванню.

На переконання колегії суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції, застосовуючи при розгляді справи приписи частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не правильно розтлумачив її зміст, при цьому, ототожнили різні за своїм значенням та правовим навантаженням поняття і, як наслідок, дійшов неправильного висновку про відсутність обов'язку щодо доказування обставин справи.

Відповідно до положень стаття 72 КАС підставами для звільнення від доказування є:

1. Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

3. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

4. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи лише за умови, що в ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова суду у справі про адміністративний проступок (адміністративне правопорушення), що набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, який розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питаннях, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Висновки щодо інших питань, викладені у вироку чи постанові про адміністративний проступок, не є обов'язковими для суду, який розглядає адміністративну справу.

Зі встановлених судом обставин вбачається, що 01.06.2007 року наказом ПСП Агрофірма Коман видано наказ №8 Про прийняття на роботу, яким призначено директором ПСП Агрофірма Коман ОСОБА_3 відповідно до розділу VII пункту 7.1 статуту ПСП Агрофірми Коман.

17.11.2015 року ОСОБА_3 подано до зборів засновників ПСП Агрофірма Коман заяву про звільнення його з займаної посади директора (керівника) ПСП Агрофірма Коман відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України за згодою сторін з 17.11.2015 року.

Того ж дня 17.11.2015 року зборами засновників ПСП Агрофірма Коман прийнято рішення, яким звільнено ОСОБА_3 з займаної посади директора (керівника) ПСП Агрофірма Коман відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України за згодою сторін з 17.11.2015 року.

Зазначеним рішенням того ж дня 17.11.2015 року зборами призначено на посаду директора ПСП Агрофірма Коман ОСОБА_5 та вповноважено її на видання відповідного наказу, а ОСОБА_3 виведено зі складу засновників ПСП Агрофірма Коман.

Зборами від 17.11.2015 року затверджено нову редакцію статуту ПСП Агрофірма Коман.

Як вбачається з акту перевірки порушення трудового законодавства з боку посадових осіб ПСП Агрофірма Коман виразилось у несвоєчасній виплаті всіх сум діючим директором ОСОБА_5 колишньому директору ОСОБА_3, не в день звільнення, а розрахунок проведено лише 10.02.2016 року згідно наданого видаткового касового ордеру від 10.02.2016 року.

Також, актом перевірки встановлено, що звільненому працівнику ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку не проводився. Станом на день розгляду справи судом дане порушення не усунуто.

Суд першої інстанції при вирішенні справи по суті погодився з тими доводами, що ОСОБА_3 під час звільнення повинен був сам видати наказ про його звільнення та про виплату йому заробітної плати, оскільки заборгованість з виплати заробітної плати була за серпень, листопад місяці включно 2015 року, коли директором був він.

При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в ОСОБА_1 перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування №70/4.3-7 від 17.10.2016 року зазначено, що під час перевірки присутній директор ПСП «Агрофірми «Коман» - ОСОБА_5 та отримано ОСОБА_1 перевірки саме директором ПСП «Агрофірми «Коман» - ОСОБА_5

Відповідно до статті 21 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Не виплата вчасно розрахункових коштів є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

ПСП «Агрофірми «Коман» під час апеляційного перегляду справи не навів доводів, які б спростовували факт вчинення встановлених порушень на підприємстві, а саме порушення вимоги частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст.23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 27 цього Кодексу штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Фінансові санкції, які застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності є адміністративно-господарськими санкціями, які застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності і є заходами організаційно-правового або майнового характеру, спрямованими на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Отже, застосована до гр. ОСОБА_5, як до фізичної особи, адміністративна відповідальність у вигляді адміністративного стягнення, передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, не є тотожною відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, яка застосована контролюючим органом до ПСП «Агрофірми «Коман», як до суб'єкта підприємницької діяльності.

Таким чином апеляційний суд приходить висновку про те, що оскаржувана постанова Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №70/4.3-7 від 07.11. 2016 року про накладення штрафу в сумі 1450 грн., винесена з повним дотриманням вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги відповідача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст.198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області -задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі № 804/8102/16 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма"Коман" - відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21.04.2017 року.

Головуючий:Н.А. Олефіренко

Суддя:С.В. Білак

Суддя:В.А. Шальєва