Постанова № 66135587, 24.04.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2017 року № 826/12110/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., суддів: Федорчука А.Б., Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1,

до відповідача Міністерства внутрішніх справ України,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Міністерством внутрішніх справ України протиправно відмовлено у зарахуванні часу навчання ОСОБА_1 у Житомирському агротехнічному коледжі до вислуги років для призначення та отримання пенсії, оскільки в листі Міністерства соціальної політики України від 12.07.2016 № 10171/0/14-16/039 висвітлено інформацію, що час навчання в технікумі зараховується у вислугу років для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про вищу освіту" незалежно від присвоєння офіцерського (спеціального) звання.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з тих підстав, що оскільки ОСОБА_1 отримав диплом Житомирського агротехнічного коледжу 03.11.1995, а звання молодшого лейтенанта присвоєно 05.11.1996, а тому у Міністерства внутрішніх справ України на момент звернення позивача із заявою були відсутні правові підстави для зарахування часу навчання позивача у коледжі до вислуги років для призначення та отримання пенсії.

Суд, керуючись нормами Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також з'ясувавши позицію судів вищих інстанцій з приводу вирішення аналогічних спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 01.09.1990 по 09.06.1993 та з 11.11.1994 по 03.11.1995 навчався на денному відділенні в Житомирському сільськогосподарському технікумі (після перейменування - Житомирський агротехнічний коледж) за спеціальністю "Механізація сільського господарства", що підтверджується довідкою Житомирського агротехнічного коледжу та копією диплома.

19.05.1995 під час навчання у коледжі, ОСОБА_1 був прийнятий до Мінського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві.

05.11.1996 позивачу було присвоєно звання молодшого лейтенанта.

На підставі наказу від 27.12.2010 № 2225 о/с підполковника міліції ОСОБА_1, головного оперуповноваженого-інспектора відділу аналітичної розвідки, управління кримінальної розмідки, звільнено у відставку, зі зняттям з військового обліку за п. 65 "б" (через хворобу) на підставі рапорту від 21.12.2010.

14.04.2016, позивач звернувся до МВС України із заявою про зарахування ОСОБА_1 часу навчання у Житомирському агротехнічному коледжі до вислуги років для призначення та отримання пенсії.

Однак, листом від 05.07.2016 № 22/1/2-Р-575 позивачу було повідомлено, що правових підстав для зарахування часу навчання до вислуги років при призначення пенсії стосовно позивача не має.

Вважаючи, такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до пункту 1 розділу I Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114) до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Час перебування осіб рядового і начальницького складу на службі в органах внутрішніх справ зараховується до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу за спеціальністю згідно з законодавством (пункт 20 Положення № 114).

Питання щодо обчислення вислуги років при призначенні пенсії особам, звільненим з військової служби, регулюється Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок № 393).

Відповідно до статті 1 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до статті 17 Закону № 2262-ХІІ та Порядку № 393, до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Аналогічний порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлено і в пункті 2 Порядку № 393.

Щодо зарахування до вислуги років осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, часу їхнього навчання відповідно до статті 17 цього Закону, Верховний Суд України у постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-411а14) з цього приводу зазначив, що «у наведеному вище тексті норми права розділові знаки і сполучник «також» у сполученні з «а» вказують, що обставини, викладені після сполучника, мають таке саме значення, як і викладені до зазначеного сполучника. Тобто додатково до вислуги років при призначенні пенсії зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах і в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Виходячи з синтаксичної структури речення додатково до вказаної вислуги може бути зарахований час навчання в навчальних закладах, зазначених у статті 17 вказаного вище Закону, якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.

На підставі аналізу наведених вище норм права та враховуючи особливий статус осіб, які мають право на пенсію військовослужбовця, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при розгляді цієї справи дійшла висновку про те, що до вислуги років особам, звільненим з військової служби, при призначенні пенсій на умовах Закону № 2262-XII додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців.

Як наголошувалось вище, ОСОБА_1 у 1995 році закінчив навчання в Житомирському агротехнічному технікумі та отримав дипломом серії НОМЕР_1 від 03.11.1995, за спеціальністю «механізація сільського господарства».

В той же час, як вбачається із матеріалів справи, та не заперечується позивачем та представником відповідача, 05.11.1996 позивач отримав військове або спеціальне звання молодший лейтенант.

Тобто до призначення на посаду в органах внутрішніх справ позивач завершив навчання у навчальному закладі, відповідно за період навчання, який перебував службі в органах внутрішніх справ, офіцерського звання йому не присвоювалось.

Враховуючи особливий статус осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ, сам по собі факт того, що позивач до вступу на службу в органи внутрішніх справ навчалася у технікумі, не є достатньою підставою для зарахування цього періоду навчання до вислуги років (як календарної, так і пільгової).

Таким чином, суд дійшов висновку, що навчання позивача у цивільному вищому навчальному закладі, вважаючи, що за цей період їй не було присвоєно офіцерського (спеціального) звання, не може вважатися проходженням служби в органах внутрішніх справ, а, відтак, немає підстав для зарахування часу такого навчання до вислуги років на підставі статті 17 Закону № 2262-ХІІ.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАС України від 19.10.2016 року у справі К/800/12312/16.

Водночас, судом не приймаються посилання на лист Міністерства соціальної політики України з роз'ясненнями цього питання, оскільки, вони не є нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз (ч. 2).

Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163, п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя Я.І. Добрянська

Судді В.А. Кузьменко

А.Б. Федорчук

Головуючий Суддя Я.І. Добрянська

Судді В.А. Кузьменко