Постанова № 66135324, 18.04.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"18" квітня 2017 р. № 820/390/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Спірідонова М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 17.05.2016 р. в частині звільнення зі служби в поліції, ОСОБА_1, сержанта поліцейського сектору реагування патрульної поліції Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 17.05.2016 р.

2. Поновити на службі в поліції, ОСОБА_1, сержанта поліцейського сектору реагування патрульної поліції Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 17.05.2016 р.

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17.05.2016 р. по день винесення постанови Харківським окружним адміністративним судом.

4. Звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення на службі, ОСОБА_1, сержанта поліцейського сектору реагування патрульної поліції Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 17.05.2016 р.

5. Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17.05.2016 р. по день винесення постанови Харківським окружним адміністративним судом.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу в органах внутрішніх справ України з 2008 р., а з 07 листопада 2015 р. - в органах Національної поліції України на посаді сержанта поліцейського сектору реагування патрульної поліції Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області області. Наміру звільнятися не мав, однак, за твердженнями позивача, він, під тиском численних конфліктів у сім'ї через його понаднормову роботу, 22.04.2016 р. написав рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням. Оскільки у квітні 2016 р. наказу про звільнення позивача видано не було, він вирішив продовжити службу, виконував свої службові обов'язки. Однак, 17.05.2016 р. позивача було усно повідомлено про його звільнення наказом від цієї ж дати, без ознайомлення з наказом і видачі документів, належних при звільненні. Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернувся до суду із даними позовом.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимог і доводи заявленого позову, просила суд його задовольнити.

Відповідач, Головне управління Національної поліції у Харківській області, позов не визнав, зазначивши, що звільнення позивача зі служби відбулося з дотриманням усіх норм закону, відповідно до поданого ним рапорту, а тому підстави для скасування спірного наказу і поновлення ОСОБА_1 на службі відсутні.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи заперечень проти позову, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 почав працювати в Національній поліції 07.11.2015 року та проходив службу на посаді сержанта поліцейського сектору реагування патрульної поліції Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області області. До цього, з 2008 р. по 2015 р., проходив службу в органах внутрішніх справ.

22.04.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до керівництва ГУНП в Харківській області з рапортом про звільнення його з Національної поліції за власним бажанням у зв'язку із сімейними обставинами.

Зазначений рапорт містить погодження начальника Красноградського ВП ГУНП в Харківській області.

Наказом відповідача №157 о/с від 17.05.2016 р., підписаного тимчасово виконуючим обов'язки начальника Головного управління Національної поліції у Харківській області ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень спірного рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив, що спеціальним Законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України "Про Національну поліцію".

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначається Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно з ч. 1 ст. 48 згаданого Закону призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Підстави для звільнення зі служби в поліції визначені статтею 77 Закону України "Про Національну поліцію", п. 7 ч. 1 якої визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.

Окрім того Постановою КМ УРСР від 29.07.1991 № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", яка визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки (далі - Положення).

Згідно п.10 Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально - економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Відповідно до підпункту "ж" пункту 63 Положення особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно з пунктом 68 Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Така позиція законодавства, на відміну від загального правила про обов'язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов'язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів, тощо.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що до закінчення тримісячного строку працівник внутрішніх справ має право відкликати рапорт про звільнення.

Водночас Законом України "Про Національну поліцію", який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України змінено правове регулювання відповідних правовідносин. Так, закон не визначає терміну, за який працівник повинен попередити свого безпосереднього керівника про звільнення.

Водночас ч. 5 ст. 59 Закону визначено, що порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України. Статтею 60 Закону передбачено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ч. 2 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. Статтею 3 Закону визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

З огляду на те, що Міністерством внутрішніх справ України не прийнято порядку щодо проходження служби в поліції, а Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ є чинним і регулює подібні правовідносини, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норми Положення, які регулюють загальні засади проходження служби та передбачають, що звільнення за власним бажанням відбувається при наявності поважних причин і про звільнення керівник попереджається не пізніш як за три місяці.

Така правова конструкція відповідних нормативних актів обмовлена тим, що поліцейський проходить державну службу особливого характеру (ч.1 ст. 59 Закону) і у певних випадках він може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов'язків та своїх професійних, особистих якостей (п. 8 ч. 10 ст. 62 Закону). Необхідність з'ясування поважності причин звільнення та встановлення строку розгляду рапорту про звільнення дає можливість здійснити добір інших осіб на посаду, яка вивільнюється внаслідок звільнення.

Верховним Судом України у справах №21-99а12, №21-122а12, №21-236а11 (постанови Верховного Суду України від 9 квітня 2012 р., від 29 травня 2012 р., від 5 грудня 2011 р.) висловлено наступні правові позиції: за змістом п. 68 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 29 липня 1991 р. №114, звільнення таких осіб зі служби, на підставі підпункту "ж" п. 64 зазначеного Положення, до спливу тримісячного строку від дня попередження нею про своє бажання звільнитися, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк, є безпідставним.

Як зазначив Верховний Суд України у своїх рішеннях, у межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк.

Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Таким чином, у межах передбаченого п. 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення, сторони вправі дійти взаємної згоди про звільнення в певний строк. Такою домовленістю слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої працівник має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого п. 68 Положення строку.

Так, з наявних у справі документів вбачається, що датою звільнення позивача є 17.05.2016 р. Між тим, у рапорті позивача така дата відсутня, а відповідачем до суду не надано доказів на підтвердження того, що звільнення позивача з такої дати, як 17.05.2016 р., є наслідком домовленості сторін.

Суд зазначає, що в порушення вимог п.п. "ж" п. 64 зазначеного Положення відповідачем підстави написання позивачем рапорту про звільнення не з'ясовувались, бесіда щодо звільнення не проводилась, поважність причин, що перешкоджають виконанню ним своїх службових (посадових) обов'язків, фактично не з'ясовувалась.

При цьому, суд зазначає, що базовими стосовно спірних правовідносин є норми КЗпП України, які регулюють трудові відносини всіх працівників, і можуть застосовуватися до спірних правовідносин у частині, що не суперечать положенням Закону України "Про Національну поліцію".

Частиною 2 ст. 38 КЗпП України визначено, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Слід зазначити, що відповідачем у ході розгляду справи не спростовано твердження позивача стосовно того, що останній продовжував виходити на роботу, де і знаходився впродовж робочого дня, тому суд вважає доведеним той факт, що позивач не залишив роботи і не вимагав свого звільнення за раніше поданим рапортом.

Доводи відповідача про надсилання рекомендованих листів для необхідності прибуття до кадрового підрозділу ГУНП в Харківській області отримання трудової книжки, ознайомлення із наказом про звільнення, отримання припису для постановки на військовий облік, здачі обхідного листа суд не приймає до уваги, оскільки надані копії листів засвідчують лише факт їх реєстрації в журналі вихідної кореспонденції, проте не підтверджують їх відправлення і тим більше отримання ОСОБА_1 цих листів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що сукупність викладених обставин доводить протиправність оскаржуваного наказу, внаслідок чого позивач підлягає поновленню на посаді

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, одночасно приймаючи рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає судовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області поновлення на посаді - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 17.05.2016 р. в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1, сержанта поліцейського сектору реагування патрульної поліції Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, з 17.05.2016 р.

Поновити на службі в поліції ОСОБА_1, сержанта поліцейського сектору реагування патрульної поліції Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, з 17.05.2016 р.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17.05.2016 р. по день винесення постанови.

Постанову в частині поновлення на службі ОСОБА_1, сержанта поліцейського сектору реагування патрульної поліції Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, з 17.05.2016 р. та стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 20 квітня 2017 року.

Суддя Спірідонов М.О.