Постанова № 66134918, 20.02.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2017 року м.Київ 810/375/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-8691-17/174 від 12.01.2017 року про сплату єдиного соціального внеску на суму 2486,62 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Позивач стверджує, що він здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, є пенсіонером за віком, а тому звільняється від сплати єдиного внеску.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначив, що звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не розповсюджується на позивача, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком зі зниженим пенсійним віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому, на думку відповідача, він не є пенсіонером за віком в розумінні положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

У позовній заяві позивач заявив клопотання про здійснення розгляду справи без його участі.

У запереченнях проти адміністративного позову відповідач заявив клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а сторони є належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи заявлені сторонами клопотання, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з п.10 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом. Вищий адміністративний суд України в п.11 Листа від 30.11.2009 № 1619/10/ 13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії А №061894 від 01.01.2012.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 15.07.1996 позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю і належить до потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС 4 категорії.

Також ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що призначена у відповідності до положень ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зниженням пенсійного віку з врахуванням ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" як особа, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю і відноситься до категорії 4, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 від 26.06.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2017 Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області була прийнята вимога №Ф-8691-17/174 про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2486,62 грн.

Не погодившись з вищевказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулась до суду з цим позовом про визнання її недійсною та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 ст.4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з ч.4 ст.4 Закону України № 2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, стаття 4 Закону №2464 виключає з числа платників єдиного соціального внеску фізичних осіб - підприємців, які є пенсіонерами за віком та отримують пенсію або соціальну допомогу, окрім випадків добровільної участі цих осіб в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV) визначене поняття «пенсія» - як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови її призначення за віком визначені статтею 26 зазначеного Закону.

Відповідно ч.1 ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Абзацом 1 п. 13 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсій, щомісячного грошового утримання, зокрема, й відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», призначається одна пенсія, щомісячного довічного грошового утримання за її вибором.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII визначено такі види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно зі статтею 15 Закону N1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Разом з тим, абзацом 1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (надалі-Закон №796-XII) визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суд зазначає, що статтею 26 Закону N1058-IV та статтею 12 Закону N 1788-XII для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком. Відповідно до статті 55 Закону N796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону N 1058-IV.

Таким чином, особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст.55 Закону України №796-XII, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону України №1058-IV.

Отже, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Так, зокрема, такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 15.04.2015 (справа №21-25а14), від 20.05.2014 року (справа №21-149а14) та від 24.03.2015 року (справа №21-103а15).

Згідно з ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, правова позиція, викладена у вищевказаних постановах Верховного суду України, підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Отже, з урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що положення п.4 ч.1 ст.4 Закону України №2464-VI в повному обсязі розповсюджуються на осіб, які набули права на пенсію за віком в порядку, передбаченому ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», що в свою чергу, свідчить про те, що позивач є звільненим від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ч.4 ст.25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Враховуючи, що позивач на підставі п.4 ст.4 Закону №2464 звільнений від сплати єдиного внеску, як пенсіонер за віком, суд дійшов висновку про відсутність підстав для формування відповідачем вимог, оскільки борг зі сплати єдиного внеску у позивача відсутній.

За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання протиправною вимоги Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправною та скасувати вимогу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про оплату боргу (недоїмки) від 12.01. 2017 №Ф-8691-17/174.

3.Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (09117, Київська область, місто Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, будинок 12, ідентифікаційний код 39468482).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.