Постанова № 66134644, 19.04.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 р. Справа №805/131/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12год. 34хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді Троянової О.В., секретаря Кудрі В.Г. розглянувши адміністративну справу за позовом

Департаменту міського майна Маріупольської міської ради

до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції ОСОБА_1 управління ДФС України, Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області

про зобовязання подати висновок про повернення надмірно сплачених грошових зобовязань у розмірі 86478грн.,

ВСТАНОВИВ:

Департамент міського майна Маріупольської міської ради звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції ОСОБА_1 управління ДФС України, Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про зобовязання подати висновок про повернення надмірно сплачених грошових зобовязань у розмірі 86478грн./а.с.3-8/.

Ухвалою суду від 28.03.2017 замінено відповідача ОСОБА_2 обєднану державну податкову інспекцію ОСОБА_1 управління ДФС України на Маріупольську обєднану державну податкову інспекцію ОСОБА_1 управління ДФС у Донецькій області по адміністративній справі №805/131/17-а/а.с.79/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 09 листопада 2016 року Департамент міського майна Маріупольської міської ради звернувся до Жовтневого відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області із заявою в порядку п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України про повернення суми податку на додану вартість у розмірі 86478грн. Відповіді на своє звернення та відповідного висновку до органу ДКСУ не отримав.

Вважає, що податковий орган не виконує вимоги Податкового кодексу України у звязку із не наданням до Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про повернення надмірно сплачених грошових зобовязань у розмірі 86478грн.

Просить суд зобовязати Маріупольську обєднану державну податкову інспекцію ОСОБА_1 управління ДФС України подати висновок до Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про повернення надміру сплачених грошових зобовязань у розмірі 86478грн. на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі /а.с.39,57-58/.

Представники відповідачів у судове засідання не зявилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином /а.с.89/, жодних заяв, клопотань, заперечень, тощо до суду не надали.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі, зважаючи на відсутність визначених ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач Департамент міського майна Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 23599040, адреса: 87500, м. Маріуполь, пр-т. Металургів, буд. 25, зареєстровано в статусі юридичної особи виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області та перебуває на обліку, як платник податків в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області/а.с.46-48/.

Відповідач 1 Маріупольська обєднана державна податкова інспекція ОСОБА_1 управління ДФС у Донецькій області є правонаступником ОСОБА_2(Жовтневої) обєднана державна податкова інспекція ОСОБА_1 управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Відповідач 2 - Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 37989721, місцезнаходження: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, ПРОСПЕКТ МИРУ, будинок 68, про що зазначено у відомостях з Єдиного державного реєстру, безоплатний доступ до яких забезпечується на підставі «Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України «Про деякі питання надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» № 466/5 від 31.03.2015р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 2015р. за № 349/26794.

Згідно пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 12.10.2011 року № 1280 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 17.08.2015 № 716), управління Державної казначейської служби України та відділення Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства) є територіальними органами Державної казначейської служби України.

Зі змісту наведених норм вбачається, що Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області є місцевим органом виконавчої влади, тобто субєктом владних повноважень, згідно ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, здатна особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України. Згідно ст. 1 Податкового кодексу України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Суд застосовує норми матеріального права у редакції, що була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, 25 січня 2008 року між управлінням міського майна Маріупольської міської ради (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір №1133 купівлі-продажу нежитлового приміщення, літ.А/п, розташованого за адресою : 87556, пр-т. Леніна, 111а /а.с.10-13/.

Відповідно до п.1.4 вказаного Договору продаж нежитлового приміщення вчиняється за 518868(пятсот вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень)грн., в тому числі 432390(чотириста тридцять дві тисячі триста девяносто гривень)грн., - вартість продажу обєкта без урахування ПДВ, 86478(вісімдесят шість тисяч чотириста сімдесят вісім гривень)грн. ПДВ нарахований на вартість нежитлового приміщення.

Відповідно до умов Договору вказані кошти були перераховані на рахунок надходжень спеціального фонду місцевого бюджету.

За наслідками даного правочину була виписана податкова накладна №457 від 27.02.2008 року на суму 518868грн. з урахуванням ПДВ /а.с.15/.

З 01.02.2015 року управління міського майна Маріупольської міської ради було перейменовано в Департамент міського майна Маріупольської міської ради на підставі Рішенням Маріупольської міської ради №6/43-5016 від 30.12.2014 і відповідно є його правонаступником.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя у справі № 2-519/388/12 від 31.11.2012 визнано недійсними рішення Маріупольської міської ради від 25.12.2007 №5/17-3144 «Про затвердження переліку обєктів міської комунальної власності, що підлягає приватизації у 1 півріччі 2008 року» в частині нежитлового приміщення 73 будинку 111-а по пр. Леніна в м. Маріуполі, свідоцтво про право власності від 19.12.2007 на нежитлове приміщення 73 будинку 111-а по пр. Леніна в м. Маріуполі, видане Маріупольській громаді в особі Маріупольської міської ради, а також договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 73 будинку 111-а по пр. Леніна в м. Маріуполі від 25.01.2008 № 1133, укладений між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради та ОСОБА_4, реєстровий № 674.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.12.2015 по справі №905/2302/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Маріупольської міської ради, Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог н предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5 акціонерне товариство «Укрсоцбанк» стягнуто з Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Металургів, 25, ідентифікаційний код 23599040, за рахунок коштів місцевого бюджету) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (87550, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти у розмірі 518868 (пятсот вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 7782 (сім тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 66 коп./а.с.17-20/.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2016 апеляційну скаргу Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2015 по справі №905/2302/15 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2015 по справі №905/2302/15 залишено без змін /а.с.21-23/.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2016 рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2016 зі справи № 905/2302/15 залишено без змін, а касаційну скаргу Департаменту міського майна Маріупольської міської ради - без задоволення/а.с.24-25/.

На виконання рішення від 25.12.2015, Господарським судом Донецької області видано наказ про примусове виконання рішення /а.с.26/.

22 вересня 2016 року Департаментом міського майна Маріупольської міської ради на користь ФО-П ОСОБА_3 перераховано кошти у сумі 518868грн. разом з ПДВ, зазначений розмір податку на додану вартість в свою чергу було перераховано у 2008 році позивачем до державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою із казначейського рахунка /а.с.16/.

09 листопада 2016 року вих.№02-4/4590 Департамент міського майна Маріупольської міської ради звернувся до Жовтневого відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області із заявою в порядку п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України про повернення суми податку на додану вартість у розмірі 86478грн. /а.с.27-28/.

Відповіді на своє звернення від 09 листопада 2016 року вих.№02-4/4590 позивач не отримав.

Суд звертає увагу, що відповідачем доказів надання такої відповіді позивачу, суду не надано незважаючи на ухвалу суду від 28.03.2017, якою було зобовязано Маріупольську обєднану державну податкову інспекцію ОСОБА_1 управління ДФС України надати до 05 квітня 2017 року: акт звірки; відповідь на лист від 09.11.2016 року; відомості щодо наявної заборгованості /а.с.80/. Тобто, відповідачем відповідну ухвалу суду виконано не було.

ОСОБА_1 управління ДФС у Донецькій області від 14.12.2016 вих.№7255/10/05-99-12-01-13-3 наданим на звернення позивача від 10.11.2016 вих.№02-4/4611 повідомлено, що податкова накладна виписана позивачем 27.02.2008 за №457 та розрахунок до неї не може бути зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних у звязку із закінченням терміну позовної давності з дати виписки податкової накладної /а.с.93-94/.

Пунктом 187.1 ст.187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З огляду на приписи даної норми, суд зазначає, що продавець відображає податкові зобовязання з ПДВ та виписує податкову накладну.

Відповідно до п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

Отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

З матеріалів справи вбачається що податкова накладна на яку посилається позивач не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відмова у реєстрації податкової накладної №457 від 27.02.2008 року на суму 518868грн. позивачем оскаржена не була.

Але в той же час суд звертає увагу, що згідно п.17.1.10. ст.17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Процедура повернення платнику надмірно сплаченого податку врегульована ст. 43 Податкового кодексу України.

Так, статтею 43 Податкового кодексу України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобовязань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Департамент міського майна Маріупольської міської ради звернувся з листом № 02-4/4590 від 09.11.2016 до Жовтневого відділення Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції ОСОБА_1 управління ДФС у Донецькій області із заявою про повернення на поточний рахунок Департаменту міського майна Маріупольської міської ради суми податку на додану вартість у розмірі 86478грн./а.с.27-28/.

Тобто, позивач дотримався строків , передбачених статтею 43 Податкового кодексу України для звернення за поверненням надміру (помилково) сплаченої суми податку на додану вартість, тому, що дізнався про зазначений факт 28 березня 2016 року, а саме з дати прийняття Донецьким апеляційним господарським судом постанови по справі 905/2302/15.

Проте, станом на момент розгляду даної справи ПДВ у сумі 86478грн. на рахунок позивача не повернута. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Суд звертає увагу, що обґрунтованої відповіді або відмови у поверненні сплаченої суми відповідач ні позивачу, ні суду не надав.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державно влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності

Таким чином, враховуючи всі обставини справи, надані суду докази, суд дійшов висновку, що відповідач 1 не довів правомірність своїх дій, тому позовні вимоги підлягають задоволенню .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, відповідно до вимог ст.94 КАС України суд присуджує Департаменту міського майна Маріупольської міської ради 1378(одна тисяча триста сімдесят вісім гривень)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції ОСОБА_1 управління ДФС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Департаменту міського майна Маріупольської міської ради до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції ОСОБА_1 управління ДФС України, Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про зобовязання подати висновок про повернення надмірно сплачених грошових зобовязань у розмірі 86478грн. - задовольнити.

Зобовязати Маріупольську обєднану державну податкову інспекцію ОСОБА_1 управління ДФС України подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області висновок про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 86478,00грн. з Державного бюджету України.

Стягнути на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради 1378(одна тисяча триста сімдесят вісім гривень)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції ОСОБА_1 управління ДФС України.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивні частини у судовому засіданні 19 квітня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 квітня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.