Постанова № 66132475, 10.10.2014, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/7009/14-а

2-а/310/241/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2014 року Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

В складі: головуючого судді - Крамаренко А.І.

при секретарі - Корнієнко Н.І.

за участю: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бердянську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ з адміністративної практики з обслуговування м. Бердянськ та Бердянського району старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 24.08.2014 року відповідачем було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за нібито порушення позивачем правил дорожнього руху. В постанові зазначено, що 24.08.2014 року о 10 год. позивач в м. Бердянську по пр. Пролетарському, керуючи автомобілем ВАЗ-21093, державний номерний знак НОМЕР_1, проїхав перехрестя з вул. Р. Люксембург на заборонений (жовтий) сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.г ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.

Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав, а вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Так, у вказаному в постанові місці та час він рухався на автомобілі з дозволеною швидкістю 60 км/год. Перед самим перехрестям зелений сигнал світлофора почав миготіти, і він керуючись п. 8.11 ПДР України перетнув перехрестя, не застосовуючи екстрене гальмування, що могло привести до аварійної ситуації.

Просив скасувати постанову серії ПС1 №464387 від 24.08.2014 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену відповідачем.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Інспектор ВДАІ Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області старший лейтенант міліції ОСОБА_3 в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що винесена ним постанова по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача є правомірною та законною, а її зміст не суперечить нормам законодавства. Пояснив, що факт порушення позивачем ПДР України підтверджується відеозаписом відео реєстратора, що встановлений в патрульному автомобілі.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення від 24.08.2014 року ОСОБА_1 о о 10 год. в м. Бердянську по пр. Пролетарському, керуючи автомобілем ВАЗ-21093, державний номерний знак НОМЕР_1, проїхав перехрестя з вул. Р. Люксембург на заборонений (жовтий) сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.г ПДР України.

За дане правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 425 грн.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах, про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок, про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З протоколу про адміністративне правопорушення серії АВ2 №720894 від 24.08.2014 року, який взятий до уваги інспектором ВДАІ як основне джерело доказів при винесенні постанови, вбачається, що факт скоєння позивачем правопорушення підтверджується відеофіксацією автореєстратора.

Запис відеофіксації правопорушення надавався для огляду позивачу та був досліджений судом в судовому засіданні.

З огляду на викладене, доводи позивача, на обґрунтування яких він посилається як на підставу для скасування постанови на думку суду є непереконливими та такими, що не можуть бути взяти до уваги в якості доказів підтвердження позову, оскільки повністю спростовуються відео фіксацією правопорушення, протоколом та постановою про адміністративне правопорушення, зміст яких відповідає ст.ст.256, 280, 283 КУпАП України.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 159, 162, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Крамаренко