Вирок № 66131955, 20.04.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 1-кп/243/139/2017

Справа № 243/9103/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ільяшевич О.В.,

секретар судового засідання Куцик Н.Є.,

Гуменний М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов'янськ Донецької області) кримінальне провадження (згідно із ЄДРДР 12016050510001668, 12016050510003128) за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2, повна загальна середня освіта, працює у ФОП ОСОБА_3 на посаді менеджера з організації консультативних послуг, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше судимого:

31 жовтня 2011 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст.190, ч. І ст.190 КК України до 2-х років позбавлення волі, на підставі ст.75, 76 КК України, від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

17 червня 2013 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ст. 70, ч.2 ст.185, ч.3 ст. 186, , КК України до 4-х років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

Прокурор Костенко М.П.,

Захисник Вінник З.Г.

Обвинувачений ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, будучи особою, яка раніше судима за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, 11 червня 2016 року, у період часу з 10 годин 30 хвилин по 11 годин 00 хвилин, перебував у подвір'ї будинку АДРЕСА_3, де біля гаражу побачив квадроцикл марки «АТV», модель «100-2», 2011 року випуску, синього кольору, об'єм двигуна 110 см. куб.. В цей час у ОСОБА_2 виник протиправний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме квадроциклом марки «АТV», модель «100-2», який належить на праві власності потерпілому ОСОБА_5. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, у вище вказаний час, та у вищевказаному місці, ОСОБА_2 підійшов до квадроциклу марки «АТV», модель «100-2», що належить потерпілому ОСОБА_5, де діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно, протиправно, незаконно, повторно, без згоди власника на керування транспортним засобом, руками став виштовхувати квадроцикл з подвір'я на АДРЕСА_5, Донецької області, де завів його. Після чого, ОСОБА_2 на квадроциклі місце скоєння кримінального правопорушення залишив, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 10 000 гривень.

Крім того, 29 жовтня 2016 року, у денну пору доби, більш точного часу у ході судового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_2 на законних підставах, знаходився у приміщенні квартири АДРЕСА_4, яка на правах власності належить потерпілій ОСОБА_6, де побачив на стіні кронштейн на якому був розташований LED - телевізор марки «Elenberg», модель «32АН4030». В цей час у нього виник умисел на таємне викрадення LED - телевізора марки «Elenberg», модель «32АН4030», який належить на праві власності потерпілій ОСОБА_6. Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, протиправно, повторно, із корисливих мотивів, таємно, знаходячись за вищевказаною адресою, у вищевказаний час, ОСОБА_2 викрав - LED - телевізор марки «Elenberg», модель «32АН4030», в корпусі чорного кольору, діагональ 32 дюйми у комплекті з пультом дистанційного управляння та підставкою, вартість якого складає 4463 грн., 94 коп., який належить потерпілій ОСОБА_6

Після чого, ОСОБА_2 місце скоєння кримінального правопорушення залишив, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 4463 грн., 94 коп..

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою провину у вчиненому визнав повністю та пояснив щодо епізоду інкримінованого йому діяння за ч.2 ст 289 КК України, що дійсно 11 червня 2016 року він перебував у домоволодінні АДРЕСА_3, де побачив квадроцикл синього кольору, який ремонтував ОСОБА_7 У цей же час в нього виник протиправний умисел на викрадення цього транспортного засобу з метою подальшого продажу. Він дочекався, коли за ним ніхто не буде стежити, та викотив його з двору. Через деякий час він вийшов АДРЕСА_5, де продав квадроцикл ОСОБА_8,, яка віддала 300 грн., телефон, батарею від автомобіля, а він їй написав розписку. Грошовими коштами він розпорядився на власний розсуд.

Щодо епізоду інкримінованого йому діяння за ч.2 ст 185 КК України, ОСОБА_2 свою провину визнав повністю та пояснив, що винаймав квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, де побачив LED-телевізор "Elenberg 32 AH 4030" з кронштейном та пультом. У цей же час, в нього виник умисел на протиправне заволодіння чужим майном. ОСОБА_2 взяв LED-телевізор "Elenberg 32 AH 4030" з пультом та відніс його у ломбард, який знаходиться за адресою: м.Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 38а, де залишив його у заставу, отримавши 1500 грн.

У вчиненому щиро розкаюється, просить його суворо не карати.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися та надали заяви про розгляд кримінального провадження без їх участі, у вирішенні питання про призначення покарання поклалися на розсуд суду.

Висновок суду про винність обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому діяння, кваліфікованого за ч. 2 ст. 289 КК України ґрунтується також на наступних доказах, досліджених у судовому засіданні:

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні повідомив, що його права йому зрозумілі, підстав, за яких він не зміг би давати об'єктивні показання немає. Положення ст. 63 Конституції України він розуміє, та він не відмовляється від надання свідчень. У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що приблизно 11-12 червня 2016 року, точної дати він не пам'ятає, ОСОБА_2 перебував у нього вдома, оскільки є чоловіком його сестри. Потерпілий ОСОБА_5 залишив ОСОБА_7 свій квадроцикл, щоб він його відремонтував, оскільки у квадроцикла були проблеми із замком запалювання та він постійно зупинявся. ОСОБА_7 почав оглядати квадроцикл, у цей час ремонтом поцікавився ОСОБА_2, свідок показав, як квадроцикл працює. ОСОБА_7 не пам'ятає, чи повідомляв ОСОБА_2, що квадроцикл являється транспортним засобом, проте повідомив, що ОСОБА_2 був обізнаний у мотоциклах та мопедах, а тому знав, як працює квадроцикл. ОСОБА_7 показав, як заводити квадроцикл, проте не встиг перевірити, чи заводиться він, а відігнав його до гаражу та пішов спати. Наступного ранку приблизно о 10-й годині, він вийшов на двір та побачив, що у гаражі квадроциклу не має. Як з'ясувалося, ОСОБА_2 також зник. Підозра про викрадення впала на ОСОБА_2, де саме той знаходився у момент вчинення злочину, свідок повідомити не міг. Після цього ОСОБА_7 з батьком пішли шукати квадроцикл у сусідів. Ті повідомили, що бачили, як ОСОБА_2 його викочував з двору. Через декілька годин пошуків вони вийшли на АДРЕСА_5. Хазяїн будинку АДРЕСА_5 повідомив, що квадроцикл знаходиться у нього у дворі, відчинив ворота та продемонстрував його. Після чого ОСОБА_7 повідомив, що квадроцикл крадений і продемонстрував замок запалювання з ключами, проте йому відповіли, що квадроцикл виміняли на мобільний телефон та грошові кошти, точну суму свідок не запам'ятав і показали розписку ОСОБА_2, де були зазначені паспортні дані та номер телефону. Підпис ОСОБА_2 свідок упізнати не зміг, оскільки не знає його. Після того, як ОСОБА_7 відмовилися повертати квадроцикл, він зателефонував потерпілому ОСОБА_9, та пояснив ситуацію. Потім з потерпілим вони вирушили до поліції щоб повідомити про злочин та повернути квадроцикл. Наступного дня, або через день, точно свідок пояснити не зміг, поліція забрали квадроцикл, який перебував у дворі будинку АДРЕСА_5 як речовий доказ, потім повернули власнику.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомила, що поверталася з чоловіком додому з роботи о 13 год 30 хв., дати вона не пам'ятає, проте пам'ятає, що була субота, та було дуже спекотно, скоріше за все, це було в червні 2016 року. У цей час вона побачила, як ОСОБА_2 катався на квадроциклі біля її будинку, а навколо нього стояли сусіди та роздивлялися квадроцикл. Приблизно через 20 хвилин сусіди повідомили, що ОСОБА_2 продає квадроцикл за 3000 грн., проте ОСОБА_8 відмовилася його придбавати. У цей час ОСОБА_2 почав пропонувати квадроцикл неповнолітньому сину ОСОБА_8, і та погодилася придбати його, адже дитина хотіла велосипед, а оскільки квадроцикл був невеликого розміру, то свідок ОСОБА_8 вирішила, що на даний транспортний засіб права та технічний паспорт не потрібні, проте у разі необхідності, отримати права було не проблемою Оскільки її син отримував технічну освіту, то вона вирішила, що йому він може бути в нагоді. Вона розуміла, що придбаває саме транспортний засіб, що ОСОБА_2 продемонстрував, як його заводити, завів, але той часто зупинявся. ОСОБА_2 визнав, що квадроцикл несправний, проте і просив за нього небагато, поясняв, що йому терміново потрібні були гроші для лікування дружини, яка за його словами знаходиться у лікарні. Вони не дуже прагнули його купувати, однак ОСОБА_2, наполягав, а її син також хотів його придбати, і вона уступила. Квадроцикл виміняли на телефон сина марки Fly, батарею для автомобіля та триста гривень, і домовилися зустрітися пізніше, щоб надати решту суми та отримати документи на транспортний засіб. ОСОБА_2 написав розписку, зазначив свої паспортні дані та номер телефону. Чоловік ОСОБА_8 перевірив номер, проте той не відповідав, на що ОСОБА_2 повідомив, що телефон зламаний та взяв телефон сина ОСОБА_8, щоб був зв'язок. Після чого, ОСОБА_2 поїхав на таксі. Через кілька годин до них прийшли люди та повідомили,що квадроцикл крадений, і почали вимагати його повернути. Документів при собі ці люди не мали, тому вона не повірила їм, до того ж ОСОБА_10 у своїй розмові з ними був дуже переконливим, детально розповідав про квадроцикл. Приїхала поліція і почала встановлювати обставини. Вони вирішили, що квадроцикл буде знаходитися вдома у ОСОБА_8 , поки не знайдуться документи. Наступного дня квадроцикл забрала поліція за її добровільною згодою. Після чого ОСОБА_8 бачила ОСОБА_2 через кілька днів, коли його вже затримали, пояснити обвинувачений нічого не зміг, проте запевнив, що усе поверне, однак він нічого їй не повернув.

Судом також досліджені такі письмові докази:

Згідно із заявою потерпілого ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення від 12 червня 2016 року та витягу з ЄРДР № 12016050510001668 від 13 червня 2016 року, внесено відомості про вчинення злочину за ч.2 ст 289 КК України.

Згідно із заявою ОСОБА_11 про надання добровільного доступу до домоволодіння для проведення огляду та протоколу огляду місця події від 12 червня 2016 року, оглянуто домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3, зафіксовано місце злочину.

Згідно із розпискою ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 11.06.2016 року, останній продав квадроцикл ОСОБА_12, про що поставив свій підпис та прізвище.

Згідно із протоколом пред'явлення особи до впізнання за фотознімками від 15 червня 2016 року та довідки до протоколу, ОСОБА_8 впізнала в особі на фотознімку № 3, на якому зображено ОСОБА_2, чоловіка, який їй продав квадроцикл, за рисами обличчя.

Згідно із протоколом огляду місця події від 14 червня 2016 року та фототаблицею до нього, на підставі заяви про дозвіл на огляд квадроцикла ATV 110-2 від 14 червня 2016 року, оглянуто квадроцикл синього кольору, який перебуває біля домоволодіння АДРЕСА_5, на передній частині зазначеного квадроциклу міститься табличка із написом: Woldener Str.36 12681 Berlin Germany Behcichnung : ATV Mode e; ATV 110-2, рік випуску 2011, об'єм 107 см?, сидіння чорного кольору. На задній частині квадроциклу міститься багажник, виготовлений із металу чорного кольору. Квадроцикл має чотири колеса, рама НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3/ У ході проведення огляду квадроцикл було опечатано та вилучено.

Із висновку судової товарознавчої експертизи № 134 від 21 червня 2016 року, Акту № 134 та фототаблиці, ринкова вартість квадроциклу складає 10000( десять тисяч) гривень, відсутні замок запалювання, свічка запалювання, вартість відновлюваного ремонту 361 (триста шістдесят одна) грн. 50 коп., вартість матеріальної шкоди 226 (двісті двадцять шість) грн. 50 коп.

Згідно із постановою про визнання речових доказів та передачу їх на збереження від 21 червня 2016 року квадроцикл марки «АТV», модель «100-2», 2011 року випуску, синього кольору, об'єм двигуна 110 см. куб. визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12016050510001668 та переданий на відповідальне збереження під та гарантійну розписку ОСОБА_5 від 21 червня 2016 року.

Згідно із висновком судово-психіатричної експертизи № 1099 від 24 жовтня 2016 року, ОСОБА_2, 1988 року народження, страждає на органічний розлад особистості, спричинений ЧМТ, ускладненої розладами психіки та поведінки внаслідок вживання декількох наркотичних та інших психоактивних речовин. Синдром залежності. У момент вчинення правопорушення міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У момент вчинення правопорушення не знаходився у тимчасово-хворобливому розладі психічної діяльності. На теперішній час може усвідомлювати свої дії. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Суд приймає до уваги показання обвинуваченого та свідків, оскільки вони не містять внутрішніх протиріч, узгоджуються між собою та іншими зібраними по справі доказами.

Суд приймає до уваги протоколи слідчих дій та вважає їх допустимими доказами, оскільки вони вчинені відповідно до норм чинного КПК України.

У суду не виникає сумнівів у висновках експертиз, оскільки вони проведені компетентною особою, з достатнім стажем роботи, із дотриманням норм КПК та КК України, не містять суперечностей та узгоджуються з іншими доказами по справі, отже є належним та допустимим доказом по справі.

Суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження речових доказів, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд зважає на ту обставину, що ОСОБА_2, було засуджено 17червня 2013 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ст.70, ч.2 ст.185, ч.3 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 3 роки.

Пунктом 2 примітки до ст. 289 КК України передбачено, що під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила зокрема злочин, передбачений ст. 185, 186 КК України.

Відповідно до ст. 89 КК України, такими, що не мають судимості, визнаються:

особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 вчинив правопорушення 11 червня 2016 року, тобто під час іспитового строку за попереднім вироком, за яким його було засуджено за корисливі злочини. За таких підстав, незважаючи на прийняте у липні 2016 року рішення про його звільнення від відбування покарання, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 скоїв злочин, маючи непогашену судимість за злочини, передбачені ст. 185,186 КК України у період іспитового строку.

Даючи оцінку всім доказам, які були досліджені в процесі судового розгляду, суд приходить до переконання що обставини, викладені у обвинувальному акті щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 по вказаному епізоду знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, і його дії по вказаному епізоду кваліфіковані вірно, а тому вважає, що ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, а саме незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

За епізодом інкримінованого йому діяння за ч. 2 ст 185 КК України, судом досліджені були такі докази:

Згідно із заявою ОСОБА_6 від 01 листопада 2016 року про вчинення правопорушення, рапорту начальнику Слов'янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області від 01 листопада 2016 року та витягу з ЄРДР 12016050510003128 від 01 червня 2016 відкрито кримінальне провадження за ч.2 ст 185 КК України відносно ОСОБА_2.

Згідно із протоколом огляду місця події від 01 листопада 2016 року з фототаблицею, який був проведений на підставі заяви ОСОБА_6 про надання добровільної згоди на огляд квартири від 01 листопада 2016 року, свідоцтва про право власності від 18 грудня 2015 року, витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно індексний номер 50468444, оглянуто квартиру за адресою: АДРЕСА_4, яка належить на праві власності ОСОБА_6, оглянуто місце вчинення злочину.

Згідно із протоколом пред'явлення особи до впізнання за фотознімками від 10 листопада 2016 року та довідкою до протоколу пред'явлення особи до впізнання за фотознімками, свідок ОСОБА_13 упізнала за рисами обличчя, особу, яка залишила у позику LED-телевізор "Elenberg 32 AH 4030" за 1500 гривень 29 жовтня 2016 року, зображену на фотознімку № 2, на якому зображений ОСОБА_2.

Згідно із видатковою накладною № 9833840 від 10.10.2016 року ціна придбаного LED-телевізора "Elenberg 32 AH 4030-8528724000 складає 3666(три тисячі шістсот шістдесят шість)грн. 58 коп.

Згідно із запитом Слов'янського відділу поліції ГУ Національної поліції в Донецькій області вихідний номер 13131/303/07 2016 від 04 листопада 2016 року, відповіді ПТ «Ломбард «УМКВ і Компанія» на запит вихідний номер 484 від 07 листопада 2016 року, специфікації до договорів 91-1886 від 29.10.2016 року, договору фінансового кредиту серія БА 605984 та договору закладу майна до ломбарду, ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, заставив у ломбард LED-телевізор "Elenberg 32 AH 4030" на 14 днів. Оціночна вартість телевізора 1900 (тисяча дев'ятсот) гривень, сума кредиту 1500 ( тисяча п'ятсот) гривень. Майно прийняла ОСОБА_13, довіреність № 14 від 24 квітня 2007 року.

Згідно із протоколом огляду місця події від 09 листопада 2016 року, проведеного за заявою ОСОБА_14 від 09 листопада 2016 року, оглянуто та вилучено LED-телевізор "Elenberg 32 AH 4030" чорного кольору, який знаходився у ломбарді за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул Генерала Батюка, 31а.

Згідно із висновком товарознавчої експертизи майна, яку проводила СПДФО ОСОБА_16, сертифікат НОМЕР_4, кваліфікаційне свідоцтво НОМЕР_5, вартість LED-телевізора "Elenberg 32 AH 4030" становить 4463( чотири тисячі чотириста шістдесят три) грн. 94 коп.

Згідно з постановою слідчого про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 10 листопада 2016 року, LED-телевізор "Elenberg 32 AH 4030" визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12016050510003128, та переданий на зберігання під гарантійну розписку ОСОБА_6 від 10 листопада 2016 року,

Суд приймає до уваги показання обвинуваченого, оскільки вони не містять внутрішніх протиріч та підтверджуються протоколами слідчих дій.

Суд приймає до уваги протоколи слідчих дій та вважає їх допустимими доказами, оскільки вони вчинені відповідно до норм чинного КПК України.

Суд приймає до уваги як достовірні докази висновки експертизи, оскільки вони проведені компетентним спеціалістом, узгоджуються з іншими об'єктивними доказами по справі.

Суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження інших доказів, - допит свідків, дослідження речових доказів - стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд зазначає, що відповідно ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

ОСОБА_2 було засуджено 17червня 2013 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ст.70, ч.2 ст.185, ч.3 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 3 роки.

Відповідно до ст. 89 КК України, Такими, що не мають судимості, визнаються:

особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 вчинив правопорушення 11 червня 2016 року, тобто під час іспитового строку за попереднім вироком, за яким його було засуджено за корисливі злочини. За таких підстав, незважаючи на прийняте у липні 2016 року рішення про його звільнення від відбування покарання, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 скоїв злочин, маючи непогашену судимість за злочини, передбачені ст. ст. 185,186 КК України у період іспитового строку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, вчинивши злочин, передбачений ч.2 ст. 289 КК України під час іспитового строку, не виконав вимоги ч.1 ст. 78 КК України, отже з врахуванням вимог ст. 89 КК України, у суду немає підстав вважати ОСОБА_2 таким, що не має судимості за злочини, передбачені ст. ст. 185, 186 КК України.

Даючи оцінку всім доказам, які були досліджені в процесі судового розгляду, суд приходить до переконання що обставини, викладені у обвинувальному акті щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 по вказаному епізоду знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому розглядаючи справу в межах пред'явленого обвинувачення, слід дійти до висновку, що ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.

Судом були досліджені відомості щодо особи обвинуваченого ОСОБА_2

Згідно із характеристикою за місцем проживання ОСОБА_2 характеризується з посередньої сторони, спиртні напої не вживає. Із сумнівними особами не спілкується. Із сусідами підтримує нормальні стосунки. Скарг на його поведінку не надходило.

Згідно із довідкою № 2/95-16 від 15 червня 2016 року, ОСОБА_2 взятий на профілактичний нагляд до лікаря-нарколога у листопаді 2008 року із діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Вживання зі шкідливими наслідками.», з лютого 2015 року перебуває на диспансерному обліку лікаря з діагнозом « розлади психіки та поведінки внаслідок поєднаного вживання декількох наркотичних та інших психоактивних речовин. Синдром залежності».

Згідно із довідкою БФ «Матері проти наркотиків» від 02 липня 2016 року, громадянин ОСОБА_2 з 25 червня 2016 року знаходиться у стаціонарному відділенні Центру психологічної корекції БФ « Матері проти наркотиків», де проходить курс лікування від наркологічної залежності, психологічної реабілітації та соціалізації. Дана довідка дає можливість зробити висновки, що ОСОБА_2 чітко усвідомлює проблеми своєї залежності, намагається від неї позбутися.

Згідно із довідкою № 1430 /21.06.2016 ОСОБА_2 не звертався до КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м .Слов'янська», відомостей про надання психіатричної допомоги у інших психіатричних закладах немає.

Згідно із випискою із медичної картки хворого № 27164 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у Харківській міській клінічній лікарні швидкої допомоги ім. О.І. Мєщанінова» із діагнозом «Наслідки раніше перенесеної ЧМТ Посттравматична єнцефалопатія з єпісиндромом, рідкими генералізованими епіприпадками». Знаходився на лікуванні з 20 вересня 2016 року по 22 вересня 2106 року.

Як видно із свідоцтва про шлюб, між ОСОБА_2 та ОСОБА_17 07 листопада 2014 року зареєстрований шлюб, відомостей щодо розірвання шлюбу суду не надано.

Відповідно до свідоцтва від 05 жовтня 2016 року про народження дитини ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком дитини записаний ОСОБА_2. Даних щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав суду не надано.

Згідно із характеристикою № 2 від 24 жовтня 2016 року та довідки № 7 від 24 жовтня 2016 року ФОП «ОСОБА_3», ОСОБА_2 працевлаштований, зарекомендував себе як відповідальний та грамотний працівник, виховує дочку, одружений.

Згідно із довідкою, виданою керівником мікрорайону Словкурорт, від 11 листопада 2016 року, скарг від жителів мікрорайону на ОСОБА_2 не надходило, у громадському житті мікрорайону ОСОБА_2 участі не приймає.

Згідно із виписним епікризом № 715 КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська», має наркологічну залежність з 2014 року.

У матеріалах справи міститься клопотання ОСОБА_3, у якому вона зазначає, що є матір'ю ОСОБА_2 та повідомляє, що ОСОБА_2 не позбавився наркологічної залежності по теперішній час, тісних соціальних зв'зків із рідними не підтримує, по відношенню до бабусі та прабабусі веде себе негативно, вимагає у них гроші, продає з будинку речі.

Раніше судимий.

31 жовтня 2011 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст.190, ч. І ст.190 КК України до 2-х років позбавлення волі, на підставі ст.75, 76 КК України, від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

17 червня 2013 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ст. 70, ч.3 ст. 186, ч.2 ст.185, КК України до 4-х років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки

Суду надано відомості, що ухвалою Слов'янського міськрайноого суду Донецької області від 13 липня 2016 року ОСОБА_2, звільнено від відбування покарання, призначеного Дзержинським районним судом м. Харкова 17 червня.2013 року.

Матеріальна шкода відшкодована у повному розмірі.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 суд визнає щире каяття у вчиненому злочині, незадовільний стан здоров'я(виписка із медичної картки хворого № 27164).

Згідно із ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчинених злочинів, сукупність всіх характеризуючих його обставин, віднесення їх законодавцем до категорії середньої тяжкості та тяжких, характер і ступінь його суспільної небезпеки, характер дій обвинуваченого у здійсненні ним злочинних намирів, ступінь негативних майнових втрат потерпілої сторони, дані про особу обвинуваченого.

При цьому, суд приймає до уваги встановлені фактичні обставини по провадженню, ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжує покарання, характер та мотиви протиправних дій, враховуючи вищеприведені характеристики особистості обвинуваченого, ступінь небезпечності особистості обвинуваченого для суспільства, який хоч працює, має на утриманні дитину, одружений, однак, як видно із матеріалів справи та обставин вчинення правопорушення, нехтує родинними зв'язками, не має планів на майбутнє та будь-яка мотивація до позитивних змін відсутня, не дотримується норм соціальної поведінки, вчинив два злочини у короткий проміжок часу. За таких обставин, суд вважає неможливим перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, оскільки ризик вчинення повторного кримінального правопорушення на думку суду досить високий. Разом з тим, суд також приймає до уваги, що ОСОБА_2 своєю поведінкою сприяв розкриттю злочинів, зрозумів протиправність своїх дій, у вчиненому розкаюється, позицію потерпілих, які при призначенні покарання не наполягали на суворому покаранні та просили призначити покарання на розсуд суду. Зважаючи на вказані обставини, суд приходить до висновку, що покарання слід призначити в межах санкції особливої частини КК України з урахуванням положень 69-1 КК України.

Суд, враховуючи той факт, що ОСОБА_2 було вчинено декілька злочинів, вважає за необхідне, на підставі ст. 70 КК України, призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань.

Суд також враховує ту обставину, що обвинувачений вчинив правопорушення за вказаним вироком під час іспитового строку, визначеного йому Дзержинським районним судом м. Харкова 17 червня 2013 року, яким ОСОБА_2 визнано винним за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки із застосуванням . Проте суд позбавлений можливості застосувати до ОСОБА_2 положення ст. 71 КК України, оскільки ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання ухвалою Слов'янського міськрайноого суду Донецької області від 13 липня 2016 року, і на сьогодні вказана ухвала не скасована.

Вказане покарання обвинуваченому по своєму виду та розміру на думку суду буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 березня 2017 року до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Як роз'яснено у Листі ВССУ «Про судову практику застосування судами першої інстанції та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», згідно рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», в якому, зокрема, зазначено таке: «Законність тримання заявника під вартою з 15.10.2001 до 04.08.2003 п. 74 «Суд вважає, що за відсутності чіткого положення, яке встановлювало б правило, коли і за яких умов взятий під вартою на стадії досудового розслідування має далі триматися під вартою на стадії судового розслідування, такий стан не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей п. 1 ст. 5 Конвенції. Суд також повторює, що практика, яка склалася в умовах прогалин законодавства, коли особа може перебувати під вартою без визначення певного строку тримання, без конкретного правового положення або судового рішення, сама по собі суперечить принципу правової визначеності і захисту від свавілля, які є загальною ідеєю Конвенції принципу верховенства права (див. справу «Барановський проти Польщі») № 28358/95, п.п. 55-56, ЄКЛП 2000-III, та справу «Кавка проти Польщі» № 25874/94 п. 51, від 09.01.2001, справу «Фельдман проти України», № 76556/01 та № 3877904, п. 73 від08.04.2010)». У п. 75 цього ж рішення вказано, що хоча національний суд 15.10.2001 прийняв рішення про попереднє ув'язнення заявника, він не визначив подальший строк тримання під вартою і жодним чином не обгрунтував своє рішення. Це призвело до стану невизначеності підстав перебування заявника під вартою після цієї дати. У зв'язку з цим Суд нагадує, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 (див. справа «Соловей і Зозуля проти України», п. 76, від 27.11.2008). За таких обставин Суд вважає, що рішення районного суду від 15.10.2001 не забезпечило заявникові адекватного захисту від свавілля, який є важливим елементом «законності» тримання під вартою у розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції, а тому тримання заявника під вартою після 15.10.2001 також не відповідає п. 1 ст. 5 Конвенції».

Аналізуючи наведені правові позиції ЄСПЛ, можна дійти висновку про те, що зазначення у вироку строку шляхом настання певної події, а саме набрання цим вироком законної сили не суперечитиме п. 74 рішення у справі «Харченко проти України». Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 115 КПК строки, встановлені КПК, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.

При цьому, якщо питання про доцільність та обгрунтованість тримання засудженого під вартою виникає на стадії апеляційного оскарження і апеляційного провадження, суд з метою забезпечення прав засудженого в разі неможливості завершення провадження в апеляційному порядку до спливу двомісячного строку з дня ухвалення вироку судом першої інстанції необхідно незалежно від наявних клопотань сторін кримінального провадження розглянути питання доцільності та обгрунтованості тримання під вартою. У такому випадку суд застосовує правила ст. 331 КПК до завершення розгляду провадження в суді апеляційної інстанції.

Отже з врахуванням роз'яснень, викладених у Листі ВССУ «Про судову практику застосування судами першої інстанції та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», при вирішенні питання що належить вчинити із заходами кримінального провадження, обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на думку суду слід залишити до набрання вироку законної сили.

Враховуючи вимоги ч. 5 ст. 72 КК України обвинуваченому ОСОБА_2 слід зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення 29 березня 2017 року по 20 квітня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно норм ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Процесуальних витрат немає.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_2 винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання:

за ч.2 ст. 185 КК України у виді 2(двох) років позбавлення волі;

за ч.2 ст. 289 КК України у виді 5(п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна, що йому належить.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 5(п'яти) років та 1(одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту взяття під варту - 29 березня 2017 року.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України, термін перебування ОСОБА_2 під вартою як запобіжний захід з 29 березня 2017 року по 20 квітня 2017 року включно обчислювати із розрахунку один день утримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_2 до вступу вироку у законну силу залишити попередній -тримання під вартою.

Речові докази по справі:

квадроцикл марки «АТV», модель «100-2», 2011 року випуску, синього кольору, об'єм двигуна 110 см. куб. визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12016050510001668, згідно із постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 21 червня 2016 року, та переданий на відповідальне збереження потерпілому ОСОБА_5 під розписку, - після вступу вироку в законну силу,- залишити потерпілому ОСОБА_5 за належністю;

LED - телевізор марки «Elenberg», модель «32АН4030» визнаний речовим доказом про кримінальному провадженню № 12016050510003128, згідно із постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 10 листопада 2016 року, та передані на відповідальне збереження потерпілій ОСОБА_6 під розписку,- після вступу вироку в законну силу, - залишити потерпілій ОСОБА_6 за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок складений у єдиному екземплярі у нарадчій кімнаті.

Головуючий- суддя: О.В. Ільяшевич