Постанова № 6613038, 16.10.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

16 жовтня 2009 р. Справа № 2а-3545/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі

Головуючого-судді Костіва М.В.

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників:

від позивача: Солтис А.В. - представник;

від відповідача: не зявилися;

від прокуратури: Лящук Т.І. помічник прокурора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові матеріали позовної заяви прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Львів, до приватного підприємства “Торгово-виробнича компанія “ДС”, м. Львів, про стягнення 7288 грн.,

встановив:

Прокурор Галицького району м. Львова звернувся із позовом в інтересах держави в особі Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Львів, до приватного підприємства “Торгово-виробнича компанія “ДС”, м. Львів, про стягнення 7288 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2009 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 16.07.2009 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

Представникам сторін розяснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідачу визначено норматив створення робочих місць і працевлаштування на них одного інваліда. Однак відповідач інваліда не працевлаштував. Оскільки працевлаштовано інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, відповідач зобовязаний щороку сплачувати штрафні санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце. Середній заробіток становить 7190 грн. Крім того, відповідачу нараховано пеню в сумі 98 грн. Просить позов задовольнити.

Відповідач вимог ухвал суду не виконав, заперечення по справі не надав, участь уповноваженого представника у судових засіданнях не забезпечив.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, що мають значення для справи, суд встановив наступне.

У відповідності до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік, поданого відповідачем та датованого 02.03.2009 р., кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, визначена відповідачем як одна особа. У відповідності до того ж звіту, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність 0. Відповідно до вказаного звіту середньорічна заробітна плата штатного працівника визначена в сумі 7190 грн. Жодних доказів зворотнього суду не надано.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відповідно до ст. 19 вказаного закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до ст. 20 вказаного закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Жодних доказів наявності передбачених законом підстав для звільнення відповідача від обовязку сплатити зазначені кошти, суду не надано.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. 1. Позов задовольнити повністю.

2. 2. Стягнути з приватного підприємства “Торгово-виробнича компанія “ДС” (м. Львів, вул. Дорошенка, 27; ЄДРПОУ 35145890) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Львів, пл. Маланюка, 6, р/р 31213230700002 в УДК у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 23949066) 7 288 грн. 00 коп.

3. 3. Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя Костів М.В.

Повний текст постанови виготовлено 21.10.2009 року.