Постанова № 6613021, 07.10.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

07 жовтня 2009 р. Справа № 2а-3148/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі

Головуючого-судді Костіва М.В.

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників:

від позивача: Мощинська О.В.- представник;

від відповідача: Авдиківська А.В.- представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові матеріали позовної заяви приватного підприємства “Ігромакс”, м. Львів, до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, м. Львів, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова №0004212380/28685 від 10.12.2008 р. на суму 1360 грн.,

встановив:

Приватне підприємство “Ігромакс”, м. Львів, звернулось із позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, м. Львів, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова №0004212380/28685 від 10.12.2008 р. на суму 1360 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2009 р. відкрито провадження у справі. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

Представникам сторін розяснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що на підставі Акту від 25.11.2008 р. перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, було встановлено, що гральні автомати не були фіскалізовані, тобто, не видають розрахункових документів, чим порушено постанову Кабінету Міністрів України №121 від 07.02.2001 р. Проте, гральний автомат належить до реєстраторів розрахункових операцій і хоча в гральних автоматах і не було фіскальних блоків, листом ДПА України від 07.02.2005 р. №13302/7/23-2317 зазначено, що контроль фіскальних пристроїв у гральних автоматах до нормативного врегулювання питання не проводиться. Не зважаючи на це, відповідачем було винесено оспорювань рішення. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив за безпідставністю з мотивів, зазначених в акті. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, що мають значення для справи, суд встановив наступне.

На підставі Акту від 25.11.2008 р. перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, було встановлено порушення ПП «Ігромакс» п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001р. №121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій», а саме, в гральному залі виявлено 4 гральних автомати в робочому режимі, які не фіскалізовані, тобто не видають будь - який розрахунковий документ.

На підставі вказаного акту ДПІ у Личаківському районі м. Львова винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004222380/28685 від 10.12.2008 р. на суму 1360 грн. відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Позивач, заперечуючи висновки відповідача щодо незабезпечення фіскалізації гральних автоматів, не обґрунтував відсутність інших порушень, зазначених в акті та не довів їх належними доказами.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 1 Закону про РРО передбачено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Відповідно до положень статті 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Пунктом 2 статті 17 Закону про РРО встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 107/5298, розроблено на виконання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Даний Порядок не поширюється на реєстратори розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Пунктом 2.1. Порядку встановлено, що до реєстрації приймаються РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з урахуванням сфер їх застосування та за умови, що термін служби, установлений у технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням термінів реєстрації, установлених Державним реєстром РРО.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. N 1315 затверджено Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до Положення № 1315 Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій (далі - Державний реєстр) - перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій, їх модифікацій вітчизняного та іноземного виробництва (далі - моделі), які відповідають вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, пройшли державну сертифікацію і дозволені для застосування під час здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Рішення про включення моделей до Державного реєстру приймає Державна податкова адміністрація за наявності позитивного висновку технічної комісії. Копія рішення надсилається уповноваженій організації.

Пункт 1 частини 1 статті 2 Закону про РРО встановлює, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

При цьому, статтею 12 Закону про РРО чітко встановлено, що на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки не встановлено та не зясовано наявність відповідного грального автомату (його моделі) у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій. Представником відповідача не спростовано факту відсутності даного грального автомату у відповідному Державному реєстрі РРО.

Суд звертає увагу на те, що частина друга статті 17 Закону про РРО обовязковою умовою відповідальності субєкта господарювання визначає наявність РРО, яким є реєстратор внесений до відповідного реєстру. При цьому відповідальність настає при встановленні факту здійснення операцій з використанням РРО, внесеного до Державного реєстру РРО, який, при цьому, не переведений у фіскальний режим роботи, не зареєстрований або не пломбований. Отже, відповідачем безпідставно застосовано штрафні санкції на підставі вказаної норми, оскільки апарат або пристрій не внесені до Державного реєстру РРО, який не відповідає фіскальним та іншим вимогам РРО, встановленим законодавством України, не можна вважати РРО в розумінні Закону про РРО.

Крім того, з огляду на статтю 12 та абзац 2 статті 2 гральний автомат згідно свого технічного паспорту не призначений для реєстрації розрахункових операцій, не має ознак РРО, так як відсутнє фіскальне забезпечення у вигляді пристрою або програмно-технічного комплексу.

Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу, що до позивача застосовано санкції, визначені нормою, яка передбачає застосування санкцій за застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій. Враховуючи те, що гральний автомат не є реєстратором розрахункових операцій, з огляду на те, що його не внесено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято з порушення принципів, визначених статтею 2 КАС України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо скасування рішень про застосування штрафних санкцій підлягають задоволенню в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за нефіскалізацію, не опломбування та відсутність реєстрації в податковому органі гральних автоматів.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163, 245-247, 252, 253 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Личаківському районі м. Львова №0004212380/28685 від 10.12.2008 р. на суму 1360 грн.,

3. Стягнути з державного бюджету на користь приватного підприємства “Ігромакс” (79038, м. Львів, вул. Пасічна, 59-А/8; ЄДРПОУ 33562995) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя М.В.Костів

Повний текст постанови виготовлено 12.10.2009 року.