Постанова № 6612972, 07.10.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-2573/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Матковської З.М.

при секретарі судового засідання Подібка М.З.

з участю представників позивача Шайдич Т.М., Нагірного Р.М., представника відповідача Чубак Н.В., Дутканич Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівська ПМК-7» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариство «Львівська ПМК-7» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області. Позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення - рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 20.11.2008 року № 0006181550/2, 0006191550/2 та від 15.01.2009 року № 0006181550/3, 0006191550/3. Позовні вимоги обґрунтовує наступним. Оскаржувані податкові повідомлення рішення винесено за результатами перевірки, про яку позивачу не було відомо. Перевіркою встановлено ніби то несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання, за що застосовано штрафні санкції на загальну суму 41901,17 грн. З таким рішення позивач не погоджується, оскільки згідно бухгалтерських даних ВАТ «Львівська ПМК-7», підприємством вчасно і в повному обсязі сплачувались поточні податкові зобов'язання по ПДВ. Згідно з рішенням ДПА щодо результатів розгляду повторної скарги позивача, встановлено, що поточні платежі зараховувалися в рахунок оплати боргу з узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкових повідомлень - рішень від 09.03.2006 року № 0002141550/0, № 0002151550/0, № 0002161550/0, що були винесені згідно Акта № 214/1550 від 07.03.2006 року. Однак, вказані податкові повідомлення рішення ВАТ «Львівська ПМК-7» оскаржувались в адміністративному та судовому порядку і Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2009 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2007 року, якою була скасована постанова Господарського суду Львівської області про задоволення позовних вимог ВАТ «Львівська ПМК-7».

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, зсилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Просили задовольнити позовні вимоги повністю.

Представники відповідача, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили. Надали заперечення, суть яких зводиться до наступного. ДПІ у Пустомтівському районі Львівської області було складено Акт на предмет своєчасності розрахунків з бюджетом ВАТ «Львівська ПМК-7» за період листопад грудень 2006 року, січень серпень 2007 року. Акт перевірки було направлено платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Перевіркою було встановлено порушення п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». З врахуванням положень п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 цього ж Закону до позивача було застосовано штрафні санкції. Що стосується посилань позивача на ту обставину, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду скасована, то відповідно до положень ст. 254 КАС України, рішення суду набирає законної сили після апеляційного розгляду справи. З врахуванням наведеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доводи позивача, заперечення відповідача, а також, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.

23.05.2008 року ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області складено Акт № 548/150/05513158 на предмет своєчасності розрахунків з бюджетом ВАТ «Львівська ПМК-7» за період листопад 2006 року серпень 2007 року.

Перевіркою встановлено, що ВАТ «Львівська ПМК-7» в порушення п.п.5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість із затримкою від 31 до 90 календарних днів в сумі 36630,25 грн.; із затримкою що є більшою 90 календарних днів в сумі 69150,21 грн.

На підставі вказаного вище Акту перевірки, 25 червня 2008 року ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області винесено податкове повідомлення рішення: № 0006181550/0, яким зобов'язано ВАТ «Львівська ПМК-7» сплатити штраф в сумі 34575,12 грн. та № 0006191550/0, яким зобов'язано ВАТ «Львівська ПМК-7» сплатити штраф в сумі 7326,05 грн.

Вищевказані податкові повідомлення рішення ВАТ «Львівська ПМК-7» були оскаржені в апеляційному порядку до ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області та ДПА у Львівській області. За результатами оскарження до ДПА у Львівській області, скаргу було частково задоволено та винесено податкові повідомлення рішення: № 0006181550/2, яким зобов'язано ВАТ «Львівська ПМК-7» сплатити штраф в сумі 31336,57 грн. та № 0006191550/0, яким зобов'язано ВАТ «Львівська ПМК-7» сплатити штраф в сумі 4659,41 грн.

За результатами оскарження до ДПА України, скаргу ВАТ «Львівська ПМК-7» залишено без задоволення.

Попередньо, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 214/1550 від 09.03.2006 року та 09.03.2006 року винесено податкові повідомлення рішення № № 0002141550/0, 0002151550/0, 0002161550/0, які ВАТ «Львівська ПМК-7» були оскаржені в апеляційному та судовому порядку.

Постановою Господарського суду Львівської області від 23.11.2006 року, податкові повідомлення - рішення № 0002141550/0, № 0002151550/0 та № 0002161550/0 визнано нечинними та скасовано.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2007 року постанову Господарського суду Львівської області скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовної заяви ВАТ «Львівська ПМК-7» про визнання нечинними податкових повідомлень рішень № 0002141550/0, № 0002151550/0, № 0002161550/0 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2009 року, Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судом встановлено, що ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області поточні платежі, що здійснювались ВАТ «Львівська ПМК-7» зараховувалися в рахунок оплати боргу з узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість згідно податкових повідомлень - рішень від 09.03.2006 року № 0002141550/0, № 0002151550/0 та № 0002161550/0.

В ході дослідження доказів у справі, позивачем ВАТ «Львівська ПМК-7» представлено докази, а саме копії платіжних доручень за період з 2005 року по серпень 2008 року, які свідчать про своєчасну та повну сплату ПДВ.

Відповідач, ДПІ у Пустомитіському районі Львівської області свої заперечення обґрунтовує тим, що згідно п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Суд з такими твердженнями відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкове зобов'язання платника податків - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 вказаної статті передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з п. 3.1.1 ст. 3 цього ж Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 16.3.3 ст. 16 цього Закону визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково і сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Виходячи із аналізу вищевказаних положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд вважає, що норми цього Закону дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Крім цього, суд вважає, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 цього Закону передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Також норми пп. 8.6.2 ст. 8 цього Закону, з урахуванням положень пп. "б" пп. 8.6.1 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платника податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином з огляду на викладене, позовні вимоги є частково підставними і обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення частково.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Виходячи з положень вказаної статті, суд вважає що оскаржувані податкові повідомлення рішення підлягають визнанню їх протиправними.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати у в сумі 7,50 грн. слід стягнути з Державного бюджету України на користь ДП «Капро-Львів».

Керуючись ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 71 86, 143, 146, 158, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області від 20.11.2008 року № 0006181550/2.

Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області від 20.11.2008 року № 0006191550/2.

Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області від 15.01.2009 року № 0006181550/3.

Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області від 15.01.2009 року № 0006191550/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівська ПМК-7» судові витрати в сумі 7,50 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 12.10.2009 року.

Суддя

Постанова надрукована у одному примірнику та є оригіналом.