Рішення № 66129493, 20.04.2017, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3313/16-ц

Номер провадження 2/570/711/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2017 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

при секретарі Птюшинська І.В.

з участю представників - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_3 зазначає, що в травні 2015 року їй стало відомо про факт відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису №84, вчиненого 06.01.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, згідно якого вбачався факт наявної в неї заборгованості перед ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на загальну суму 32 498 грн. 81 коп. Відповідно до змісту виконавчого напису, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 запропонувала стягнути грошові кошти в сумі 34 198,81 гривень з позивачки, які є її боргом за Генеральною угодою № б/н від 02.03.2015 року, укладеним між позивачкою та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Позивачка вважає що нотаріус, який вчинив вищевказаний напис, не дотримався вимог актів законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом на документах, які свідчать про безспірність заборгованості, внаслідок чого порушив право позивачки на добровільне виконання вимог третьої особи в строки та в порядку, передбаченому кредитним договором та Законом, а з боку Банку мало місце зловживання своїми правами як Кредитора (стягувача), оскільки ним по одному й тому ж кредитному договору вживалися заходи стягнення у формі як звернення до суду про стягнення суми боргу, так і до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, і за двома рішенням отримувалися та подавалися виконавчі листи для проведення примусового стягнення суми боргу. За таких умов позивачка просить постановити рішення, яким визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Позивачка не зявилася в судове засідання. Згідно до поданої заяви позов підтримує та просить справу розглядати без її участі. В разі неявки відповідача не заперечує щодо можливості проведення заочного розгляду справи.

Представник позивачки позов підтримав. Надав суду пояснення з приводу обставин справи, що описані вище. Додав, що відповідно до умов Генеральної угоди позичальнику було встановлено строковий кредит в сумі 20 491,98 грн. На позичальника, в свою чергу, покладався обов'язок сплати щомісячно 3415,33 грн. для погашення заборгованості по кредиту. Наприкінці грудня 2015 року від ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" була отримана письмова вимога від 18 грудня 2015 року про усунення порушень за генеральною угодою б/н від 02.03.2015 року зі змісту якої вбачається, що станом на час розрахунку 14.12.2015 року мало місце прострочення з боку позивачки виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором. На підставі викладеного представник ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в даній вимозі вказав на необхідність дострокового повернення позивачкою кредиту та сплати вищевказаних сум заборгованості, відповідні дії слід було вчинити в 5-денний строк з моменту одержання даної вимоги. Статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак в даному випадку відсутня безспірність щодо суми боргу. Згідно п.п.2.2. Генеральної угоди зазначено, що у випадку допущення порушення позичальником строків погашення заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 8508,47 грн. ОСОБА_1 у згаданій вище письмовій вимозі від 18.12.2015 року розмір штрафу був вказаний в сумі 8470,57 грн., а у виконавчому написі розмір штрафу визначений вже в сумі 7 970,57 грн., що свідчить про наявність суперечностей, а відтак спору з приводу суми заборгованості, яка фактично була у позичальника на час вчинення вищевказаних дій банком. Розмір залишку заборгованості по тілу, зазначений у письмовій вимозі та оспорюваному виконавчому напису, не відповідає умовам Генеральної угоди, оскільки: сума кредиту 20 491, 98 грн. (п.2.1. Генеральної угоди) 400 грн. (фактично сплачених позивачкою 24.04.2015 року = 20 091, 98 грн., а у письмовій вимозі та виконавчому напису зазначено 20 066, 14 грн. Згідно з виконавчим написом строк, за який провадиться стягнення період з 02 березня 2015 року по 14 грудня 2015 року, період розрахунку якого не обґрунтований жодним посиланням на наданий банком документ. За таких обставин приватний нотаріус не мав підстав для вчинення виконавчого напису про стягнення позивачки заборгованості за кредитним договором б/н від 02 березня 2015 року, попередньо не переконавшись та не отримавши від банку документів, які б підтвердили отримання позивачкою вимоги про усунення порушень; та зі спливом тридцятиденного строку з часу отримання позивачкою такої вимоги, що свідчить про порушення приватним нотаріусом вимог, передбачених ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», та глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». А тому враховуючи вищевикладене вважає заявлений позов доведеним і просить його задоволити.

Представник відповідача позов не визнав. Зазначає, що нотаріус виконала всі приписи нормативних актів, якими регулюється порядок вчинення виконавчого напису нотаріуса. Також зазначає, що згідно з положеннями правової позиції, яка була висловлена в постанові від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком. Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обовязки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Банком нотаріусу було надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень. А тому просить суд відмовити в задоволенні позову, незважаючи на розбіжність у грошових сумах, про які банк зазначив у повідомлені і надіслав на адресу позивачки; та грошовими сумами, які зазначені у виконавчому написі нотаріуса, оскільки це не свідчить про наявність спору. Представник банку додав, що такі розбіжності не можуть слугувати підставою для задоволення позову; а зазначені до стягнення суми грошових коштів у виконавчому написі нотаріуса є узгодженою позицією банку.

Від приватного нотаріуса надійшла заява, згідно якої вона просить справу розглядати без її участі.

Судом приймається до уваги, що за положеннями частини 3 статті 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки. Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості проведення заочного розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно Генеральної угоди б/н від 02.03.2015 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та позивачкою, Позичальниці було реструктуризовано заборгованість за кредитним договором №SAMDN52000068213342 від 19.09.2012 року і визначено розмір заборгованості з дня підписання Генеральної угоди у розмірі 25 093,19 грн., дата погашення кредиту - 30.09.2015 року.

Відповідно до умов Генеральної угоди, позичальнику було встановлено строковий кредит в сумі 20 491,98 грн. На позичальника, в свою чергу, покладався обов'язок сплати щомісячно 3415,33 грн. для погашення заборгованості по кредиту.

Всього протягом дії даної Генеральної угоди позивачкою було сплачено лише 400 грн.

Наприкінці грудня 2015 року від ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" була отримана письмова вимога від 18 грудня 2015 року про усунення порушень за генеральною угодою б/н від 02.03.2015 року зі змісту якої вбачається, що станом на час розрахунку 14.12.2015 року мало місце прострочення з боку позивачки виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором.

На підставі викладеного представник ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в даній вимозі вказав на необхідність дострокового повернення позивачкою кредиту та сплати вищевказаних сум заборгованості, відповідні дії слід було вчинити в 5-денний строк з часу надсилання даної вимоги.

Також у вимозі зазначено, що у випадку невиконання даної вимоги банк розпочне захист охоронюваних прав кредитора на дострокове повернення кредиту відповідно до ст.ст.16,18 ЦК України шляхом подачі до суду цивільного позову/вчинення виконавчого напису.

В травні місяці 2015 року позивачці стало відомо про факт відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису №84, вчиненого 06.01.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, згідно якого вбачався факт наявної в позивачки заборгованості ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на загальну суму 32 498 грн. 81 коп.

При порівнянні зі змістом письмової вимоги від 18.12.0214 року сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі, менша на 500 (п'ятсот) грн.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України.

В звязку з цим статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Крім того, на виконання вказаного вище Закону України «Про нотаріат», Міністерством юстиції України був прийняти Наказ №296/5 від 22.02.2012 року «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (з подальшими змінами та доповненнями).

Зокрема, глава 16 вищевказаного Порядку містить положення про наступне :

1.1. Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

2.3. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобовязання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення звязку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

3. Умови вчинення виконавчого напису

3.1. Нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

3.2. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172".

Судом встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було допущено порушення вищевказаного Порядку.

Представником відповідача була надана виписка з заборгованості, яка існувала станом на 28.12.2015 року. І саме зазначені суми були вказані нотаріусом у виконавчому написі.

У відповідності до правової позиції, яка міститься у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-158цс15 від 20 травня 2015 року: «Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» (далі - Перелік) для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобовязання. Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обовязки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Встановивши у справі, яка переглядається, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень та іпотечну вимогу, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові, а та обставина, що зазначена сума заборгованості за кредитом більша ніж у повідомленні, не свідчить про наявність спору».

Згідно положень ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Зважаючи на правову позицію Верховного Суду України в нашому випадку: нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обовязки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Банком нотаріусу було надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень. Незважаючи на розбіжність у грошових сумах, про які банк зазначив у повідомлені, яке було надіслано позивачці та які зазначені у виконавчому написі нотаріуса дана обставина не свідчить про наявність спору.

Також не може бути підставою для задоволення позову та обставина, що банк зазначив про необхідність погашення заборгованості протягом 5 днів з часу надіслання письмової вимоги про усунення порушень за Генеральною угодою від 02.03.2015 року; а нотаріус вчинив виконавчий напис не після спливу тридцяти днів з моменту надісланого повідомлення.

Так, пункт 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України містить положення про наступне: вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобовязання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

В нашому випадку договір іпотеки не був укладений; як і не було укладено договору поруки.

Тобто представник позивачки покликається на правову норму, яка в даному випадку не підлягає застосуванню.

За таких обставин приватний нотаріус мав підстави для вчинення виконавчого напису про стягнення з позивачки заборгованості за кредитним договором б/н від 02 березня 2015 року.

Отже, заявлений позов не підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 88 ЦПК України, і покладаються на позивачку.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Красовський О.О.