Ухвала суду № 66128422, 19.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/1447/16-ц Головуючий у І інстанції Закаблук О. В.Провадження № 22-ц/780/2231/17 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.Категорія 33 19.04.2017

УХВАЛА

Іменем України

19 квітня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Верланова С.М.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго» на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 лютого 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення Правил користування електричною енергією для населення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на наступні обставини.

Між Позивачем та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) укладено Договір про користування електричною енергією № 200817091 (далі - Договір), відповідно до умов якого Відповідач є споживачем електричної енергії.

Згідно п.1 Договору Заявником взято на себе зобов'язання постачати Боржнику електричну енергію відповідно до умов Договору, а Боржником взято зобов'язання оплачувати спожиту електричну енергію у терміни, передбачені Договором.

30 квітня 2014 року в ході перевірки в АДРЕСА_1 мешканцем якого є відповідач ОСОБА_2 представниками позивача було виявлено порушення Правил користування електричною енергією для населення і в присутності Відповідача було оформлено Акт про порушення № К 027368.

Порушення ПКЕЕН полягає в тому, що на вказаному об'єкті було виявлено факт неналежного обліку спожитої електричної енергії, а саме: прилад обліку не реагував на навантаження і таким чином, електрична енергія, що споживалась не враховувалась.

При цьому працівниками ПАТ «Київобленерго» не було виявлено слідів втручання споживача в розрахунковий механізм з метою зміни показників приладу обліку.

Виходячи з того, що прилад обліку Відповідача не реагував на навантаження, можна зробити висновок, що певний час електрична енергія, спожита відповідачем не враховувалась.

Дане порушення кваліфікується як порушення розрахункового обліку без вини споживача.

Відповідно до п. 33 ПКЕЕН у разі користування електричною енергією без приладу обліку з дозволу енергопостачальника розрахунки із споживачем здійснюються відповідно до середньомісячного споживання. Величина середньомісячного споживання електроенергії визначається за попередні 12 місяців, або за фактичний період споживання, якщо він менший 12 місяців.

Оскільки в даному випадку не йде мова про порушення ПКЕЕН з вини споживача, тому позивачем для визначення обсягу та вартості електричної енергії не застосовувалась Методика, затверджена постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 04 травня 2006 року № 562.

21 травня 2014 року відбулося засідання комісії з розгляду Акта № К 027368 від 30 квітня 2014 р., результатом розгляду якого стало рішення про те, що Акт підлягає розрахунку згідно п. 55 ПКЕЕН за один розрахунковий період, визначивши середньодобове споживання за попередні періоди споживання.

Відповідач був присутнім на засіданні комісії. Від проведення експертизи приладу обліку відмовився та повністю погодився з рішенням комісії щодо донарахування фактично спожитої електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства, про що свідчить позначка «Согласен» та підпис відповідача в п. 10 протоколу № 0046 від 21 травня 2014 року.

Відповідно до вищевказаного рішення комісії вартість не облікованої електричної енергії становить 2 909,18 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'ять грн., 18 коп.).

Станом на день подання даної позовної заяви відповідачем не сплачено вартість електричної енергії не облікованої внаслідок порушення розрахункового обліку в розмірі 2909,18 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'ять грн., 18 коп.), тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 09 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Зокрема, серед доводів апеляційної скарги посилається на те, що висновки суду про відсутність між сторонами договірних правовідносин є необґрунтованими, оскільки жодна з сторін не ініціювала розірвання (припинення) договірних правовідносин. Крім того, вважає безпідставними висновки суду про порушення позивачем Правил улаштування електроустановок щодо розташування приладу обліку. Також зазначають про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, якими визначається цивільно-правова відповідальність відповідача у зв'язку з порушенням правил користування енергією.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем по справі є Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (надалі іменується - Позивач), яке є ліцензіатом з постачання електричної енергії за регульованим тарифом і діє на підставі ліцензії серії АЕ № 194761 від 16.05.2013 р. на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та ліцензії серії АЕ № 194762 від 16.05.2013 р. на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, та на підставі статуту, ( а.с., 6 - 7).

Відповідачем по справі є фізична особа, громадянин України ОСОБА_2, який являється споживачем електричної енергії, що надає позивач.

Відносини між споживачами та енергопостачальниками регулюються Правилами користування електричною енергією для населення (надалі - ПКЕЕН ), які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1357. Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

19 квітня 2006 року між Позивачем та ОСОБА_2.) було укладено Договір про користування електричною енергією № 462102 (далі - Договір), (а.с., 58), відповідно до умов якого Відповідач є споживачем електричної енергії.

Згідно п. 1 Договору енергопостачальник, тобто, позивач взяв на себе зобов'язання надійно постачати споживачеві електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до граничної потужності 5 кВт, з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а споживач зобов'язувався оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 6 Договору, встановлено трифазний облік, встановлено пломбу.

Згідно п. 9 Договору, межа розподілу встановлюється у точці кріплення кабелю до ізоляторів опори.

Як вбачається з п. 28 Договору, договір укладається на три роки, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Договір № 462102, укладений між сторонами 19.04.2006 року, припинив свою дію 19.04.2010 року, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ПКЕЕН споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між побутовим споживачем і електропостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки.

Договір про користування електричною енергією (далі - договір) вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін.

Проте, зміни до терміну дії договору в розумінні ПКЕЕН були внесено значно пізніше, ніж укладався договір № 462102 від 19.04.2006 року, а тому такі зміни до даного договору не застосовуються. Відповідно до положень п. 3 ПКЕЕН в редакції на час укладення між сторонами договору, визначалося, що договір про користування електричною енергією вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного терміну жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін

Зміни в ПКЕЕН щодо терміну дії договору були внесені відповідно до постанови КМУ від 23.08.2016 року № 591.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що для існування договірних зобов'язань позивач мав переукласти з відповідачем договір після 19.04.2010 року, або внести зміни в графі «термін дії договору», що позивачем зроблено не було. Тобто між позивачем та відповідачем договірних відносин, які зафіксовані в установленому законом порядку, не існувало до 03 липня 2014 року - дати укладення нового договору № 200817091 про користування електричною енергією ( а.с. 8).

Судом встановлено також, що 30 квітня 2014 року майстром ОСОБА_4, ел. монтером ОСОБА_5, ел. Ментером ОСОБА_6, які є працівниками позивача, було складено акт про порушення № К 027368, в якому зазначено, що споживач при користуванні електричною енергією за адресою: АДРЕСА_2 (ОСОБА_2) порушив: недооблік електричної енергії. По одній з фаз ел. лічильник на навантаження не реагує, електрична енергія, що споживається по даній фазі не враховується.(а.с. 15-16)

На підставі вищевказаного акту було проведено засідання комісії, по результатах якої складено протокол № 0046 від 20.05.2014 року, яким порушення кваліфіковане як таке, що сталося без вини споживача, відкритим способом. Членами комісії вирішено провести донарахування фактично спожитої електроенергії згідно п. 53 ПКЕЕн по фактичному споживанню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2 909,18 грн. у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що комісія по розгляду Акту про порушення № К 027368 констатувала той факт, що порушення сталося без вини відповідача ОСОБА_2

Вдідповідно до загальної норми ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання, у тому числі і не договірні, з відшкодування завданої шкоди, виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, із змісту якої випливає, що кожна із передбачених нею підстав має назву юридичного факту. Виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди ґрунтується на фактах завдання цієї шкоди.

До загальних умов виникнення зобов'язань з відшкодування шкоди належать: шкода, протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою правопорушника та її результатом - шкодою, вина завдавала шкоди.

Зобов'язання з відшкодування шкоди може визначатись також спеціальним законом.

Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач зазначає, що порушення ПКЕЕн полягає в тому, що на вказаному об'єкті виявлено факт неналежного обліку спожитої електричної енергії, а саме: прилад обліку не реагував на навантаження і таким чином електрична енергія, що споживалась, не враховувалась.

При цьому, позивач в своїх поясненнях, наданих суду першої інстанції вказував на порушення Відповідачем ст. 27 Закону України «Про електроенергетику», відповідно до положень якої порушенням в електроенергетиці є в тому числі порушення правил користування електроенергією. Відповідно до п. 42 ПКЕЕН, споживач електричної енергії зобов'язаний невідкладно повідомляти енергопостачальника про недоліки в роботі приладу обліку.

Судом першої інстанції встановлено, що електричний лічильник працівниками позивача було встановлено на електроопорі, яка знаходиться за межами господарства відповідача ( а.с. 93 - 95).

З пояснень, наданих в судовому засіданні сторонами, вбачається неможливість візуального (без спец. технічного обладнання) встановлення неналежного обліку спожитої електричної енергії, оскільки навіть за відсутності навантаження на одну фазу, інші фази дають навантаження і прилад їх обліковує.

З огляду на вказане, відсутні підстави вважати відповідача таким, що не повідомив електропостачальника про недоліки в роботі приладу, оскільки він не мав візуальної можливості їх встановити.

У той же час, положення п. 38 ПКЕЕН встановлено обов'язок енергопостачальника проводити не менш як один раз на 6 місяців контрольний огляд засобів обліку у побутових споживачів відповідно до затверджених графіків.

Позивач не надав суду інформації про проведення контрольних оглядів засобу обліку відповідача з часу його встановлення і до розгляду справи у суді.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо неможливості застосування в даному випадку п. 33 ПКЕЕн, так як він застосовується лише у разі користування електричною енергією без засобу обліку з дозволу енергопостачальника.

Доводів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга в собі не містить.

За таких обставин, колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго» - відхилити.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: