Ухвала суду № 66126496, 20.04.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/1308/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Стеценко В. А.Номер провадження 22-ц/788/466/17 Суддя-доповідач - Ткачук С. С. Категорія - 59

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Семеній Л. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 03 лютого 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будьмо разом» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись до суду із позовом, в якому після уточнення, ОСОБА_3 просив суд: визнати протиправними дії інформаційно - рекламного тижневика «Будьмо разом» щодо ненадання інформації на його заяву, такими, що порушили його право на інформацію та розгляд звернення; для негайного поновлення його конституційних прав зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву № 181 від 07.06.2016 року та надати інформацію у відповідності до Закону України «Про звернення громадян»; компенсувати судові витрати в загальній сумі 262,13 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що дізнавшись від сторонніх осіб про опубліковану в НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 інформаційно-рекламного тижневика «Будьмо разом» статтю щодо сільського голови с. Будилка Лебединського району Сумської області ОСОБА_4, він з метою з'ясування чи зазначена газета друкує правдиву та достовірну інформацію 07.06.2016 року звернувся в редакцію газети із заявою № 181 у якій просив надати відповідь на 12 запитань. На звернення до газети його спонукало й те, що сільський голова ОСОБА_4 зазначав, що не давав інтерв'ю даному виданню, яке невідомо де здобуло його фото та помістило в газеті. Проте на його заяву № 181 редакцією газети було надано не повну та неаргументовану інформацію, чим було порушено його право на отримання інформації.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 03.02.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що в порушення вимог Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» відповідачем було опубліковано недостовірні відомості, про що в нього є докази. Порушення його прав на отримання інформації, передбачених Законом України «Про звернення громадян», підтверджується тим, що відповідач повторно надав відповідь на його питання в листі № 59 від 23.12.2016 року, що більш схожа на відповідь відповідно до вимог закону, ніж в листі № 17 від 09.06.2016 року. Зазначає, що в порушення закону, до цього часу йому так і не було надано повної відповіді на його звернення, що було складене у відповідності до закону та зареєстроване у відповідача.

В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав і просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факту порушення його прав та інтересів відповідачем.

Колегія судді погоджується з такими висновками місцевого суду виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Будьмо разом» є юридичною особою, створена фізичними особами та має право здійснювати: рекламно-інформаційну, видавничу та друкарську діяльність, включаючи видавництво і збут друкарської продукції, заснування ЗМІ; поліграфічну промисловість, надання поліграфічних послуг; тощо (а.с. 73-87).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в тижневику «Будьмо разом» НОМЕР_1 вийшла стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2» про сільського голову ОСОБА_4 та його діяльність, здобутки та авторитет в селі (а.с. 45, 70).

25.05.2016 року редактором газети «Будьмо разом» здійснено особистий прийом ОСОБА_3, розглянуто питання щодо підготовки матеріалу «ІНФОРМАЦІЯ_2», надано усне роз'яснення (а.с. 100-103).

07.06.2016 року ОСОБА_3 звернувся до редактора газети «Будьмо разом» із заявою № 181, в якій просив надати відповідь на 12 основних та 5 додаткових запитань щодо статті про Будильського сільського голову ОСОБА_4, яка була опублікована в НОМЕР_1 газети «Будьмо разом» від ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 38).

На вказане звернення № 181 від 07.06.2016 року головним редактором тижневика «Будьмо разом» ОСОБА_5 було надано відповідь ОСОБА_3, в якій зазначено, що редакція тижневика «Будьмо разом», готуючи до друку і друкуючи матеріал «ІНФОРМАЦІЯ_2» (НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1), Закони України «Про інформацію» та «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» не порушила.

Але вже під час судового розгляду 23.12.2016 року головним редактором інформаційно-рекламного тижневика «Будьмо разом» ОСОБА_5 було повторно надано відповідь на звернення ОСОБА_3 № 181 від 07.06.2016 року, де останньому було надано відповіді на частину поставлених питань позивача та повідомлено про неможливість надання інформації по іншим питанням (а.с. 72).

Відповідно до даних Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Будьмо разом», це тижневик, діяльність якого, як засобу масової інформації, регулюється Законами України «Про друковані засоби масової інформації ( пресу) в Україні», «Про інформацію» та «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації».

Суд першої інстанції правильно визнав, що зазначені ним мотиви звернення, викладені як у заяві до редакції, так і в позові, не дають підстав вважати, що публікацією статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» були порушені соціально-економічні, політичні чи особисті права і законні інтереси позивача, а тому він був змушений звертатись до редакції газети з метою їх реалізації - відповідно до ст.1 Закону України «Про звернення громадян».

З представленої копії статті в газеті та відповіді головного редактора вбачається, що фактично стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2» опублікована на шпальтах тижневика ІНФОРМАЦІЯ_1 за матеріалами інтерв'ю позаштатного кореспондента газети ОСОБА_6 з Будильським сільським головою ОСОБА_4 за погодженням з ним.

Відповідно до п. 1, 9, 11 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» журналіст має право на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання інформації, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку відкриту за режимом доступу інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації.

Статтею 2 цього Закону передбачено свобода слова і вільне відображення у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією.

Як визначено у ст. 42 цього Закону редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, якщо є дослівним відтворенням публічних матеріалів виступів або повідомлень фізичних осіб.

За змістом ст.1 Закону України «Про інформацію» термін інформація визначено як будь-які відомості та /або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Вищевикладеними обставинами доведено, що опублікована стаття підготовлена на підставі інформації, яка була отримана позаштатним журналістом із інтерв'ю з публічної особою сільським головою за його згодою.

Зміст питань на які позивач просив відповісти свідчить, що він не погоджується з інформацією надрукованою у газеті та стосується роз'яснень висловів, застосованих журналістом при написанні статті, тому колегія суддів визнає правильними висновки місцевого суду, що в судовому засіданні позивачем не надана доказів того, що до складу інформації, яка згідно чинного законодавства повинна надаватись громадянам на їх вимогу, входить тлумачення художніх образів чи літературних термінів.

Головним редактором тижневика у другій відповіді від 23.12.2016 р. на запит позивача №181 розширено надані роз'яснення з приводу його звернення та порядок оскарження у разі незгоди з цією відповіддю.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом ч.1,3 ст. 15 цього Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Отже, оскільки у тижневику опублікована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2» готувалась позаштатним журналістом на підставі здобутої ним інформації, редакція газети не є належним суб'єктом зберігання інформації, тому позивачу обґрунтовано було запропоновано звернутися до інших осіб, в т.ч. до сільського голови, з яким проведено інтерв'ю.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому до уваги не приймаються.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 03 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: