Ухвала суду № 66126360, 14.04.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 667/1145/16-ц Головуючий у І інстанції Коваль В.О.

Номер провадження 22-ц/791/528/17 Доповідач Семиженко Г.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого Семиженка Г.В.,

суддів: Бугрика В.В.,

Пузанової Л.В.,

секретар Рябченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 січня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

18 лютого 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 30 серпня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 24/гр, за яким останньому було надано кредит у розмірі 49158 гривень на придбання автотранспортного засобу марки Ланос TF48Y229 під 18 % річних строком до 29 серпня 2012 року, свої зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконав, у позові поставлено питання про стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості у розмірі 115916,64 гривні, яка складається з 39610 гривень заборгованості за кредитом, 57596,21 гривні заборгованості по сплаті процентів, 18710,43 гривні заборгованості по сплаті пені.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 січня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А. з посиланням на незаконність та необґрунтованість рішення суду та вважаючи, що строку позовної давності при подачі позову пропущено не було, поставлено питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову з підстав, що у ньому зазначені.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вважав її такою, що задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні при апеляційному розгляді справи представник позивача вимоги скарги підтримала, пояснила, що пеня нарахована за прострочення повернення тіла кредиту, відповідач у заяві до суду просив відмовити у задоволенні скарги та розглянути справу у його відсутність.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Між сторонами у справі виникли правовідносини, врегульовані положеннями кредитного договору, ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України, за якими позивач надав відповідачу грошові кошти (кредит), а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, проте не виконав такого обов'язку, з подачею заяви про застосування строку позовної давності відповідачем фактично визнано вимоги позову обґрунтованими, але такими, що задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. ст. 549, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема обов'язок сплати неустойки.

За положеннями ст. ст. 256-258, 261, 264, 266-267 ЦК України загальна позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, він становить три роки, до вимог про стягнення неустойки такий строк становить один рік, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ст. 253 цього Кодексу встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, у даному випадку позивач мав обов'язок сплачувати в погашення кредиту періодичні платежі, отже строк позовної давності належить обраховувати щодо кожного з платежів.

З матеріалів справи вбачається, що 30 серпня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 24/гр з додатком № 1 до нього, за яким останньому було надано кредит у розмірі 49158 гривень для придбання автомобіля Ланос TF48Y229 під 18 % річних строком до 29 серпня 2012 року, відповідно до графіку погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору між сторонами, відповідач прийняв на себе обов'язок щомісячно погашати певну суму кредиту та процентів за користування ним, останній внесок в рахунок повного погашення зобов'язань за кредитним договором відповідач повинен був сплатити у вересні 2012 року, проте у вказаний строк він такого обов'язку у належному розмірі не виконав, з цього часу у позивача виникло право на подачу позову щодо стягнення загального розміру заборгованості за кредитним договором, строк давності за такими вимогами, про застосування якого просив відповідач, сплив у вересні 2015 року, з позовом до суду позивач звернувся тільки у лютому 2016 року, отже право позивача на повернення суми кредиту втрачено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У справі № 6-249цс15 Верховний Суд України висловив правову позицію, за якою, з посиланням на положення ч. 1 ст. 1048 ЦК України, визначено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики до дня повернення позики, і оскільки зобов'язання за ст. 599 цього Кодексу припиняється виконанням, проведеним належним чином, на думку суду, у разі пропуску строку позовної давності щодо вимоги про повернення суми кредиту, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності, тобто відповідно за три та за один рік перед зверненням позивача з позовом до суду.

Колегія суддів вважає за необхідне відступити від приведеної правової позиції Верховного Суду України, оскільки з встановленням такого юридичного факту, як пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі, право на отримання суми кредиту позивачем втрачено, у розумінні ст. 1048 ЦК України день повернення суми позики не наступить ніколи, відповідно позивачем втрачена також і можливість отримувати проценти за користування кредитом та стягувати пеню, зобов'язання сторін за кредитним договором слід вважати припиненими, протилежний висновок суду вищої інстанції на думку колегії суддів є помилковим та таким, що не сприяє сталості, упорядкованості та правовій визначеності цивільних правовідносин між їх суб'єктами та суперечить правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у справах № 6-990цс15, № 6-719цс16.

Посилання у рішенні суду першої інстанції щодо заборони для кредитодавця вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, не є правильним, оскільки суперечить чинному законодавству та судовій практиці, проте вказане посилання на правильність рішення у даній справі не вплинуло.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не містять обґрунтованих посилань на норми права чи обставини у справі, які б могли бути підставами для її задоволення, скаргу слід відхилити, рішення у справі залишити без змін із стягненням із позивача судового збору за подачу апеляційної скарги, сплату якого було відстрочено до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни відхилити.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 січня 2017 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» судовий збір за подання апеляційної скарги 1912,62 на р/р 31218206780002, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, отримувач УДКСУ у місті Херсоні, банк отримувача ГУДКУ у Херсонській області, ККДБ 22030001.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, на неї протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Г.В. Семиженко

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Бугрик

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.В. Пузанова