Рішення № 66126171, 19.04.2017, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 733/487/16-ц

№ 2/733/3/17

Рішення

Іменем України

"19" квітня 2017 р. м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого - судді Овчарика В.М.,

за участю секретаря Панахно Л.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4 та

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог - Ічнянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, про визнання права власності на 1/2 частину квартири та витребування майна,

встановив:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та витребувати цю частину квартири від ОСОБА_4, посилаючись на те, що вона з 23 вересня 1995 року знаходиться у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 Під час спільного проживання вони за спільні кошти придбали зазначену квартиру. Рішенням Ічнянського районного суду з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на виконання договору позики були стягнені кошти у сумі 72 814,62 грн, після чого був виданий виконавчий лист, який знаходився на виконанні в Ічнянському відділі ДВС. Під час проведення виконавчих дій на спірну квартиру був накладений арешт та проведено його оцінку, а в червні 2016 року після проведених електронних торгів власником квартири АДРЕСА_1 став відповідач ОСОБА_4 Вважає, що останній набув право власності на дану квартиру без достатніх правових підстав, так як вона була придбана нею та її чоловіком у період шлюбу за спільні кошти та відповідно до положень ст. 22 КпШС України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, була спільним сумісним майном подружжя і стягнення можливо було здійснювати лише на частку належну чоловіку. Відповідач ОСОБА_4 набув право на квартиру недобросовісно, оскільки до початку проведення електронних торгів та придбання спірної квартири, судом вже розглядалася дана справа про визнання права власності на 1/2 частину квартири та звільнення її з-під арешту. Останній був залучений до участі в справі у якості відповідача, достовірно знав про наявність спору щодо права власності на частку квартири ОСОБА_6 та відсутності права у держвиконавця здійснювати її реалізацію, але перешкоджав розгляду даної справи, при цьому активно вживав заходів щодо набуття власності на неї, а тому вважає, що 1/2 частинав квартири вибула з її володіння поза її волею і повинна бути витребувана від ОСОБА_4

Позивач у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити із зазначених у ньому підстав, пояснивши, що дійсно спірну квартиру вона придбала за спільні кошти з відповідачем ОСОБА_3 у період шлюбу, а тому має право на 1/2 її частину.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити із зазначених у ньому підстав, при цьому пояснив, що відповідач ОСОБА_4 недобросовісно набув право власності на спірну квартиру, оскільки, ще до того, як був залучений до участі в праві як відповідач, він вже активно проводив дії щодо набуття права власності на квартиру, не ставлячи до відома ні позивача ні відповідача ОСОБА_3, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Крім цього, після залучення його до участі в справі останній неодноразово не з»являвся у судові засідання, так як у цей час проводилися електронні торги, на яких він і придбав квартиру ОСОБА_3.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнав та пояснив, що квартиру він придбав разом з позивачем ОСОБА_1 у період шлюбу, а тому останній належить 1/2 її частки. Що стосується позики, яку він взяв у відповідача ОСОБА_4, то про неї позивачу нічого не було відомо.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засідання заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що квартиру він придбав добросовісно, при цьому неодноразово звертався як до ОСОБА_1, яка працює разом з ним в одній організації, так і до її чоловіка ОСОБА_3 з питанням повернення йому позики, однак останні не реагували, що стало причиною придбання ним квартири на електронних торгах.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснивши, що квартиру ОСОБА_4 придбав законно, добросовісно, у порядку установленому для виконання судових рішень, а тому її частка не може бути у нього витребувана позивачем.

Представник третьої особи на стороні відповідачів - Ічнянського РВ ДВС у судове засідання не з»явився, надавши заяву про розгляд справи за відсутності, при цьому у задовленні позову заперечував.

Заслухавши пояснення осіб, які з»явилися у судове засідання, та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є подружжям з 23 вересня 1995 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 7).

Під час шлюбних відносин 17 січня 2000 року відповідач ОСОБА_3 придбав спірну квартиру у ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу (а.с. 8).

Із копії постанови старшого державного виконавця ВДВС Ічнянського РУЮ Макаренка О.Г. від 06 листопада 2015 року вбачається, що останній наклав арешт належну ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 у зв»язку з перебуванням на виконанні виконавчого листа № 733/339/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 позики в розмірі 72 814,62 грн та понесених судових витрат у розмірі 728,14 грн (а.с. 9).

Згідно листа ВДВС Ічнянського РУЮ № 927/03-30 від 09 березня 2016 року, адресованого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що виконавчою службою було проведено оцінку арештованого майна, а саме: 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_3, вартість якої становить 189 360 грн (а.с. 10).

Відповідно до протоколу № 173468 проведення електронних торгів щодо продажу 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1, які відбулися 06-08 червня 2016 року, переможцем їх став ОСОБА_4 (а.с. 94), якому 23 червня 2016 року на підставі акту про проведені електронні торги приватним нотаріусом було видано свідоцтво про право власності на майно (а.с. 88, 89-90).

У серпня 2016 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання недійсними електронних торгів, протоколу, акту про реалізацію та свідоцтва про право власності, у задоволені якого рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2016 року було відмовлено, яке було залишене в силі ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 10 листопада 2016 року (а.с. 125-126).

Відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем - та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

Відповідно до вимог п.19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої це майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним, про це ж саме йдеться і в ст. 387 ЦК України.

Зазначена вище стаття передбачає, що власник може вимагати повернення свого майна лише в тому випадку, якщо інша особа володіє його майном незаконно.

Враховуючи, що ОСОБА_4 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку, встановленому для виконання судових рішень, на законних підставах, тому у позивача відсутні підстави для витребування 1/2 її частки в останнього.

Суд критично ставиться до пояснень представника позивача в частині того, що ОСОБА_4 вів себе недобросовісно, так як знаючи, що спірна квартира була придбана ОСОБА_3 за спільні кошти і відсутністю права у держвиконаця здійснювати її реалізацію, активно вживав заходів щодо набуття права власності на неї, оскільки всі дії відповідач вчиняв під час проведення виконавчих дій, у рамках дозволених законом.

Крім того, у судовому засіданні ні позивач ні відповідач ОСОБА_3 не навели переконливих доказів, що квартира була придбана ними у період шлюбу за спільні їх кошти, і що позика, яку взяв ОСОБА_3 у відповідача ОСОБА_4 була взята не на користь сім»ї, про яку вона не знала.

До пояснень відповідача ОСОБА_3 про те, що борг його перед відповідачем ОСОБА_4 виник особисто, про який позивачу не було відомо, суд також відноситься критично, так як ОСОБА_3 є заінтересованим у даній справі, бо є чоловіком ОСОБА_1

Керуючись ст. 22 КпШС України, ст.ст. 387, 388, 1212 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог - Ічнянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, про визнання права власності на 1/2 частину квартири та витребування майна відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через Ічнянський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя В.М.Овчарик