Ухвала суду № 66125315, 20.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1702/17

Головуючий у першій інстанції Пендюра Л.О.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П.,Погорєлової С.О.

з участю секретаря - Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю Біляївського міжрайонного прокурора, треті особи Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області про визнання дії протиправними, знесення самочинно збудованих будівель та споруд, зобов'язання відновити огорожу на межі земельних ділянок ,за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04.09.2014 року ,-

встановила:

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зазначеним позовом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17.04.2014 року до участі у справі залучена в якості правонаступника померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , яка з врахуванням уточнень в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки та житлового будинку , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Суміжним власником земельної ділянки ,що розташована за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_3, яка самочинно , без відповідного дозволу компетентних органів та згоди померлої ОСОБА_4 та її ,з порушенням правил ДБН, самочинно збудувала на межі земельних ділянок гараж з прибудовами до нього, внаслідок чого руйнується будинок ,що належить позивачу, руйнується вимощення її будинку , стіна будинку має трихіну,через обмеження освітлення та відсутність водостоку в кімнатах з'явився грибок та частина атмосферних опадів з даху гаражу відповідача стікає у погріб позивача.

Позивач остаточно просила суд :

-визнати протиправними діяння ОСОБА_3 з перешкоджанням їй в повноцінному користуванні її приватною власністю, а саме визнати незаконною перебудову ОСОБА_3 гаражу з прибудовами безпосередньо на межі земельних ділянок сторін , що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1

-зобов'язати ОСОБА_3 за власний рахунок знести побудовані господарські споруди на межі земельних ділянок ,відновити кам'яну огорожу між земельними ділянками по АДРЕСА_1

-стягнути з відповідача на її користь судові витрати (т.1 .а.с.131-132).

В судовому засіданні позивач позов підтримала ,просила задовольнити.

В судовому засіданні відповідач позов не визнала ,просила відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні прокурор вважав, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Рішення ухвалено у відсутність представника Усатівської сільської ради Біляївського району ,Одеської області.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 04.09.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов .

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову посилався на недоведеність позивачем порушення її прав самочинним будівництвом відповідача .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції .

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається що позивач ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок ,загальною площею 57 кв.м. та земельна ділянка площею 0,0547 га., цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку ,господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав ті їх обтяжень (т.1 а.с.134-135).

Відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок та земельна ділянка загальною площею 0,067 га. ,цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) , що розташовані за адресою : АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 06.10.2005 року та державним актом право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 21.07.2009 року (т.1 а.с.198,199).

Земельні ділянки сторін є суміжними.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 06.10.2005 року , на час набуття відповідачем ОСОБА_3 права власності зазначений будинок складався з одного житлового будинку літ. «А» та господарських будівель, а саме сараї літ. «Б» , «В», котельня літ. «Г» ,літня кухня літ. «Д» ,кладова літ. «Е», літня кухня літ. «Ж» (т.1 а.с.206).

Після набуття право власності на житловий будинок № 46 ,відповідач ОСОБА_3 самочинно, без отримання відповідного дозволу, згоди власника суміжної ділянки ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_2, в порушення будівельних норм ,без погодження проектної документації здійснила реконструкцію літньої кухні літ. «Ж» під гараж, а у подальшому під житловий будинок висотою 4,2 м., що підтверджується актом комісії Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 07.10.2010 року та 27.07.2010 року (т.1 а.с.58,150), повідомленням начальника НПД Біляївського районного відділу ГУМНС України в Одеській області № 1368 від 03.12.2010 року (т.1 а.с.153), приписом ДАБК в Одеській області від 28.09.2011 року (т.1 а.с.154), висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи № 267 від 31.07.2015 року (т.2 а.с.43-63).

Відповідно до повідомлення Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області № 19 від 17.06.2011 року , ОСОБА_3 постановою ДАБК в Одеській області № 3219 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 96 КпАП України з приводу реконструкції господарських споруд без дозвільних документів , штраф був сплачений у повному обсязі (т.1 а.с.16).

Здійснивши самочинну реконструкцію літньої кухні ,відповідач ОСОБА_3 у 2013 році зверталася до Біляївського районного суду Одеської області з позовом про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок ,у задоволенні якого було відмовлено (т.1 а.с.200).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 15 ЦК України, ст.3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення.

Під самочинним будівництвом необхідно розуміти як нове будівництво, так і реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт вже існуючих об'єктів нерухомості (ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта нерухомості здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій» (ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

Будівництво без належного дозволу має місце як при відсутності дозволу на будівництво, так і при відсутності дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи № 267 від 31.07.2015 року відповідачем було здійснено самочинна реконструкція літньої кухні літ. «Ж» в гараж літ. «Ж» в межах будови яка існувала між суміжними співвласниками станом на 12.09.2005 року . Розмір фундаменту збільшився за рахунок лівої та задньої стіни гаражу літ. «Ж» , права сторона (яка ближче до земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_2) залишилася у колишніх розмірах, що підтверджується виконанням кладки стіни з ракушняка з різним фізичним зносом (т.2 а.с.43-63).

Хоча в судовому засіданні суду першої інстанції та матеріалами справи встановлений факт самочинної реконструкції відповідачем літньої кухні літ. «Ж» проте, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправними діяння ОСОБА_3 з перешкоджанням їй в повноцінному користуванні її приватною власністю, а саме визнати незаконною перебудову ОСОБА_3 гаражу з прибудовами безпосередньо на межі земельних ділянок сторін , що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню, оскільки в резолютивній частині ,відповідно до ст.215 ЦПК України та роз'яснень п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року зазначається висновок суду по суті позовних вимог.

Позивачем в цій частині позовних вимог невірно обраний спосіб захисту та такі позовні

вимоги не відповідають положенням ст. 16 ЦК України.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_3 за власний рахунок знести побудовані господарські споруди на межі земельних ділянок , відновити кам'яну огорожу між земельними ділянками по АДРЕСА_1 слід зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

ОСОБА_3 придбавши у 2005 році домоволодіння також набула право власності на літню кухню літ. «Ж» ,яка входила до складу зазначеного домоволодіння, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 06.10.2005 року (т.1 а.с.206), яку у подальшому було самочинно реконструйовано.

Відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи № 267 від 31.07.2015 року відповідачем було здійснено самочинна реконструкція літньої кухні літ. «Ж» в гараж літ. «Ж» в межах будови яка існувала між суміжними співвласниками станом на 12.09.2005 року . Відсутність організаційного водостоку на будівлі гаражу літ. «Ж» за адресою : АДРЕСА_1 не відповідає п. 2.17 ДБН В 2.2.-15-2005. Зі сторони будинку № 44 водосток відсутній. (т.2 а.с.43-63).

Відповідно до висновку спеціаліста КП «Одесоблпотреб» щодо проведення технічного огляду на відповідність приватної будівлі державним стандартам,будівельним нормам та правилам , житлового будинку ,розташованого за адресою,АДРЕСА_1 будівництво об'єкту не вплинуло на технічний стан і інсоляцію сусідніх земельних ділянок. (т.1 а.с.81-95).

Звертаючись з позовом до суду позивач посилалася на порушення її права ,як власника суміжної земельної ділянки, оскільки відповідачем були порушені будівельні норми, щодо мінімальних відступів стінки гаражу до будинку позивача, висота споруди вдвічі вище її будинку ,внаслідок чого порушено природне освітлення будинку позивача, інсоляція, виникла ерозія стін будинку.

В судовому засіданні колегії суддів представник Усатівської сільської ради ОСОБА_5 пояснила, що комісією Усатівської сільської ради неодноразово здійснювалось обстеження споруд сторін . Дійсно відповідач ОСОБА_3 здійснила самочинну реконструкцію літньої кухні проте, в межах розташування земельної ділянки ,яка належить ОСОБА_3 ,ніяких прав позивача не було порушено . Наведені позивачем в позові порушення її прав не знайшли свого підтвердження .

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову вірно посилався на те,що матеріали справи не містять, а позивачем всупереч до вимог ст. 60 ЦПК України не надані докази того, що через здійснення відповідачем самочинної реконструкції літньої кухні літ. «Ж» порушено природне освітлення будинку позивача, інсоляція, виникла ерозія стін будинку позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вірно виходив з того,що позивачем не було доведено порушення її прав, саме з підстав наведених позивачем у позові.

Матеріали справи не містять докази існування паркану між спірними земельними ділянками сторін в місці проведення відповідачем самочинної реконструкції будівлі.

Таким чином, для зобов'язання ОСОБА_3 за власний рахунок знести побудовані господарські споруди на межі земельних ділянок ,зокрема і літньої кухні літ. «Ж» ,яка існувала і на час її придбання відповідачем та відновити кам'яну огорожу між земельними ділянками по АДРЕСА_1 правових підстав не має.

Позивач ОСОБА_2 не позбавлена права та можливості звернутися до суду з позовом про приведення самочинно реконструйованої будівлі літ. «Ж» до попереднього стану відповідно до технічного паспорту станом на 06.10.2005 року відповідним шляхом ,який може визначити позивач ,з доведенням порушення її прав такою реконструкцією або іншим шляхом захистити свої порушені права.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів, вірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин та з урахуванням зібраних доказів дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності пропозиції зі сторони суду про проведення експертизи не заслуговують на вагу , оскільки позивач самостійно обирає спосіб свого захисту та надання доказів у справі .Матеріали справи не містять обмеження позивача у можливості заявляти клопотання про проведення відповідної експертизи.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності відстані розташування самочинно реконструйованого об'єкту вимогам п.2.20 ДБН не заслуговуть на увагу , оскільки відповідно до пояснень сторін та висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи № 267 від 31.07.2015 року на час набуття померлою ОСОБА_4 у 2009 році домоволодіння № 44 , літня кухня літ. «Ж» ,яка була розташована на земельній ділянці, що належить відповідачу ,і у подальшому яка була реконструйована у гараж літ. «Ж» вже існувала та була реконструйована в межах будови яка існувала між суміжними співвласниками станом на 12.09.2005 року .

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того, що відповідач здійснила самочинну реконструкцію літньої кухні літ. «Ж», оскільки сам факт здійснення самочинної реконструкції без доведення порушення прав позивача не є безумовною підставою для зобов'язання відповідача здійснити знесення самочинно реконструйованого об'єкту.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того, що внаслідок збільшення висоти гаражу було порушено природне освітлення будинку позивача,що призводить до порушення температурно вологісного режиму та виникнення ерозії стін кімнат,які постійно вкриваються пліснявими грибком,оскільки матеріали справи не містять,а позивачем всупереч до вимог ст. 60 ЦПК України не надані докази на підтвердження вищенаведених наслідків та наявності пліснявого грибку .

За таких підстав, відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04.09.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

А.П.Заїкін

С.О.Погорєлова