Ухвала суду № 66125093, 19.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3339/17

Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

при секретарі Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 січня 2017 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазур Геннадія Івановича, Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадим Івана Сергійовича про визнання неправомірними рішень, скасування постанов,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазур Г.І., Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадим І.С. про визнання неправомірними рішень, скасування постанов, посилаючись на те, що 19.04.2012 р. Овідіопольським районним судом було видано виконавчий лист на виконання рішення Овідіопольського районного суду від 21.03.2012 р. про звернення стягнення на предмет іпотеки - на земельну ділянку, загальною площею 1,70 га., яка розташована на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області масив №11, ділянка № 227/2, кадастровий номер НОМЕР_1, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності на час продажу, в рахунок часткового відшкодування заборгованості ТОВ «ФФС» за укладеним нею з ПАТ «Акціонерний комерційний банк Київ» генеральним договором № 005/10 про здійснення кредитування для фінансування будівельних робіт по житловому комплексу у розмірі 127509426,84 гривень. 24.10.2016 р. на його адресу проживання надійшла копія постанови від 04.10.2016 р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С., якою прийнято рішення про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 12 750 942,68 грн. за нібито невиконання ним вищеозначеного рішення суду. Після цього, скориставшись електронним ресурсом «Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», він дізнався, що виконавче провадження за рішенням суду відкрито 25.05.2012 p., постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І. У пунктах два і три цієї постанови зазначено: «2.Боржнику самостійно виконати: рішення суду, а саме, сплатити заборгованість згідно виконавчого документа у строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження. 3. У разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, розпочати примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій». Вважає що ці дії Відділу примусового виконання рішень та рішення державних виконавців є неправомірними. Виходячи з резолютивною частини рішення суду та виконавчого листа № 2-2323/11 від 19.04.2012 р., позов стягувача задоволено зверненням стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів. Між тим, всупереч виконавчому документу та закону, державний виконавець Мазур Г.І. покладає на нього обов'язок самостійного виконання рішення суду, під загрозою стягнення виконавчого збору та витрат, а державний виконавець Нещадим І.С. незаконно ухвалює постанову про стягнення з нього виконавчого збору, розрахувавши суму виконавчого збору виходячи зі всієї суми заборгованості TOB «ФФС» перед стягувачем у розмірі 127509426,84 гривень, Відділ примусового виконання рішень проставляє на цих незаконних постановах свою печатку. Крім того суб'єктами оскарження порушені вимоги ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на дату відкриття виконавчого провадження, якою стягнення виконавчого збору при звернені стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів, взагалі не передбачено, при цьому порушено строк ухвалення постанови по стягнення виконавчого збору, яка ухвалена більше чім через 4 роки, після відкриття виконавчого провадження. В зв'язку з викладеним він просив суд визнати неправомірним рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І., про покладення на ОСОБА_2 обов'язку самостійно виконати: рішення суду, а саме, сплатити заборгованість згідно виконавчого документа у строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження та пов'язане з невиконання цього обов'язку - примусове виконання рішення суду, із стягненням з нього виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій; частково скасувати постанову від 25 травня 2012 року за виконавчим провадженням № 33131378 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І., виключивши з неї пункти два та три; визнати неправомірним рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 12 750 942,68 грн.; скасувати постанову від 04 жовтня 2016 року за виконавчим провадженням № 33131378 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 12 750 942,68 гривень.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 січня 2017 року у задоволені скарги ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якої просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою задовольнити скаргу, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також, що судом порушені норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені скарги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що скарга є безпідставною, з тих підстав, що звернення стягнення на предмет іпотеки не входить до вичерпного переліку, яким передбачено не надання боржнику самостійного строку для виконання рішення, при яких виконавчий сбір не стягується.

З таким висновком суду колегія не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 21 березня 2012 року рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області позов ПАТ «АК Банк» «Київ» був задоволений, в рахунок часткового відшкодування 127509426, 84 гривні ТОВ «ФФС» було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_5 (а.с. 69-71 т. 1).

26.05.2012 року державним виконавцем на підставі виконавчого листа за рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 березня 2012 року, було відкрито виконавче провадження (а.с. 82-85 т. 1).

19 червня 2015 року за договором про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможному банку ПАТ «АК Банк «Київ» передав, а ПАТ АБ «Укргазбанк» прийняв активи і зобов`язання ПАТ «АК Банк «Київ» (а.с. 86-95 т. 1).

13 серпня 2015 року, на підставі ухвали Овідіопольського районного суду Одеської орбласті був змінений стягувач ПАТ «АК Банк «Київ» у виконавчому провадженні за виконавчим листом Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.04.2012 року № 2-2323/11 на стягувача ПАТ АБ «Укргазбанк» (а.с. 103-104 т. 1).

Згідно з постановою державного виконавця від 04.10.2016 року з ОСОБА_5 підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі 12 750 942, 68 гривен, як з боржника за виконавчим листом (а.с. 6-7 т. 2).

Суд, вирішуючи скаргу по суті, неповно з'ясував обставини справи, оскільки не дослідив матеріали виконавчого провадження, при вивченні яких з'ясував би, отримував ОСОБА_5 постанову про надання добровільного виконання рішення та коли саме, з якої суми виходив державний виконавець, якщо ОСОБА_5 є іпотекодавцем земельної ділянки, сума якої зазначена у розмірі 6 120 000 гривен (а.с. 7 т. 1).

Під час нового розгляду справи суду слід залучити до участі у справі всіх зацікавлених осіб, права і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд та вирішення скарги, дослідити матеріали зведеного виконавчого провадження і залежно від встановленого, прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

За змістом п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За змістом пункту 2 частини першої статті 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13 - 18, 20, 24 - 29, 31 - 33 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Отже, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі 6-116цс16 за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права.

Частиною 1 статті 360-7 ЦПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

У відповідності до ст. 324 ЦПК України ухвала апеляційного суду Одеської області не перешкоджає подальшому руху справи і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 311, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 січня 2017 року - скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Ю.І. Кравець