Ухвала суду № 66124244, 24.04.2017, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/2651/16-ц

Провадження № 2/520/3534/17

УХВАЛА

24.04.2017 року суддя Київського районного суду м. Одеси Огренич І.В., розглянувши матеріали справи за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання умов кредиту недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

21 квітня 2017 року року ОСОБА_1 надала до суду зустрічний позов до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання умов кредиту недійсними.

Відповідно до ч.5 ст.119 ЦПК України, ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» позивач повинен сплатити судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 640 грн. за вимогу майнового характеру та 640 грн. за вимогу немайнового характеру.

Позивачем за зустрічним позовом зазначені вимоги законів не виконано і судовий збір не сплачено з посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів», якою встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Таким чином, ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» суперечить положенням с.5 Закону України «Про судовий збір», яка не звільняє осіб, які звертаються до суду з позовами про захист прав споживачів від сплати судового збору.

Вирішуючи питання колізії норм наведених вище законів, які мають однакову юридичну силу, слід виходити з того, що в цій ситуації пріоритет повинен мати той закон, який ухвалено пізніше, а також той закон, який є спеціальним у регулюванні відносин, повязаних з оплатою судового збору.

Так, норма ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», що звільняє споживачів від сплати судового збору, діє в редакції Закону від 08.07.2011 р. № 3674-VI; у той же час, ст.5 Закону України «Про судовий збір», яка не надає особам, що звертаються до суду з позовами про захист прав споживачів, пільги щодо сплати судового збору, діє в редакції Закону від 06.10.2011 № 3828-VI.

Таким чином, за першим (часовим) критерієм перевагу в застосуванні має стаття 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки її остання редакція ухвалена пізніше останньої редакції статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Сформульована правова позиція узгоджується і з практикою Верховного Суду України в питаннях сплати судового збору в справах про захист прав споживачів (ухвала від 01.03.2016 року, справа № 6-484ц16).

Крім того, застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання такого договору положення цього Закону не можуть застосовуватися, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Враховуючи вищенаведене та згідно зі ст. 121 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119, 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст. 119, 120, 121 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання умов кредиту недійсними, залишити без руху.

Надати позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків протягом пяти днів з дня отримання їм копії ухвали, розяснив, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Огренич І. В.