Ухвала суду № 66123771, 20.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/3538/16-ц 20.04.2017 20.04.2017 20.04.2017

Провадження №22-ц/784/919/17

Провадження № 22ц/784/919/17 Суддя першої інстанції Лузан Л.В.

Справа № 473/3538/16-ц Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

Іменем України

20 квітня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Козаченка В.І., Прокопчук Л.М.

із секретарем Гавор В.Б.,

за участю: представників позивачки - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 лютого 2017 року за позовом ОСОБА_4 до Вознесенської міської ради, третьої особи - ОСОБА_5 про визнання договору купівлі - продажу будинку, -

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.

Позивачка зазначала, що 21 жовтня 2002 року вона та ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в простій письмовій формі уклали договір купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_1, за яким вона придбала зазначений будинок.

На виконання цієї угоди вона передала продавцю 25 000 грн. в рахунок оплати вартості цього будинку, про що ОСОБА_6 склала розписку та передала покупцю майно з усією документацією, яка засвідчує право власності щодо нього, а покупець прийняла його та сплатила за нього певну грошову суму, обумовлену сторонами договору.

Після досягнення такої домовленості вона разом зі своєю сім'єю вселилася в будинок.

В подальшому нотаріальне посвідчення даного договору купівлі - продажу не відбулося, у зв'язку з відсутністю у неї відомостей щодо місця проживання ОСОБА_6 Разом з тим, оформлення в передбаченому законом порядку спірного договору купівлі - продажу неможливе, в зв'язку зі смертю продавця.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 просила на підставі ст. 657 ЦК України визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази й дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу жилого будинку дійсним з огляду на те, що договір укладено в простій письмовій формі та договір не містить обов'язкових істотних умов договору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу від 30 липня 1996 року, належить житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).

21 жовтня 2002 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в простій письмовій формі уклали договір купівлі - продажу вищевказаного будинку. Вартість нерухомого майна сторони визначили в 25 000 грн., що також підтверджується розпискою від 21жовтня 2002 року про передачу покупцем обумовленої суми коштів продавцю будинку (а.с. 48).

Нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу даного будинку не здійснювалося та державна реєстрація його не проводилась.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла (а.с.15).

За повідомленням Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області за № 2125/01-09 від 7грудня 2016 року спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не заведена (а.с. 36-37). З матеріалів справи вбачається, що остання на час смерті була зареєстрована АДРЕСА_1. На час її смерті разом з нею був зареєстрований ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. За даними Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області за № 2126/01-09 від 7 грудня 2016 року спадкова справа після смерті ОСОБА_7 не була заведена (а.с. 34-35).

Відповідно до положень п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України, то суд першої інстанції вірно застосував при вирішення спору норми ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди та ст. 48 цього Кодексу, яка передбачає, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

За положеннями ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР така угода може бути визнана судом дійсною, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.

Згідно із ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Договір купівлі - продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради депутатів (ч. 2 ст. 227 ЦК УРСР).

Як правильно зазначив районний суд, правило ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР про визнання угоди дійсною не може бути застосоване, якщо сторонами не досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.

Встановлено, що позивач не довела відповідними доказами тих обставин, що при укладенні договору купівлі-продажу жилого будинку в простій письмовій формі сторонами цього правочину були узгоджені всі істотні умови, зокрема щодо об'єкту продажу нерухомості (предмету договору), ідентифікації особи кожної із сторін договору, а також чи були дотримані передбачені законом обмеження на укладення такого договору, а саме письмова згода чоловіка ОСОБА_6 на відчуження майна подружжя (ст. 23 КпШС УРСР).

Крім того, позивачкою не надано доказів ухилення ОСОБА_6 від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу в момент його укладення та під час його виконання до смерті останньої.

Отже, визнання в судовому порядку дійсним договору купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства, чинного на час укладення цього договору.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм законодавства, які є підставою для скасування або зміни рішення. Доводи заявника зводяться до тлумачення як обставин, так і норм права на свою користь та не спростовують вмотивованих висновків суду.

Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: В.І. Козаченко

Л.М. Прокопчук