Рішення № 66123445, 04.04.2017, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3175/14-ц

Провадження № 2/487/11/17

РІШЕННЯ

Іменем України

04.04.2017 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі

головуючого судді Разумовської О.Г.,

при секретарі Кожині В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про усунення перешкод у здійсненні права власності, -

В С Т А Н О В И В:

28.03.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про усунення перешкод у здійсненні права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є власницею домоволодіння АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 є власником домоволодіння АДРЕСА_2. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.11.2006 року між сторонами було визначено порядок користування земельною ділянкою за зазначеними адресами. Проте не зважаючи на рішення суду, відповідач створює перешкоди у проведенні необхідного ремонту стіни будинку позивача. Внаслідок протиправних дій відповідача погіршується стан стіни позивача, оскільки всупереч будівельним нормам відповідач зробив дах на своєму будинку з нахилом у бік стіни дому позивача без водостоків і тому під час опадів задня стіна будинку позивача постійно волога, а всередині будинку сира, в кімнаті формується пліснява. З ціллю усунення зазначених недоліків позивач вирішила утеплити стіну пінопластом і поставити водостік, але відповідач не допустив будівельників до виконання ремонтних робіт. Крім того, відповідач самовільно побудував на виділеній сторонам земельній ділянці при вході до свого будинку під стіною будинку позивача навіс - гараж, який побудований з порушенням вимог містобудування ДБН № 360-92, оскільки в ньому стоїть автомобіль та зберігається бензин. Урегулювати спір в досудовому порядку не є можливим, оскільки відповідач не надає згоди щодо доступу для проведення ремонтних робіт стіни будівлі позивача. Вказані вище обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом. В подальшому позивач позовні вимоги уточнила, просила суд згідно висновку проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи становити їй право безоплатного постійного сервітуту для здійснення поточного ремонту стіни житлового будинку літ. «А» на належній відповідачу земельній ділянці площею 298 кв.м, зобов'язати відповідача встановити захисний фартух на покрівлі належного йому житлового будинку відповідно до вимог ДБН та демонтувати електричні дроти з належного позивачу бетонного паркану, зобов'язати відповідача демонтувати навіс літ. «Р» з металевими воротами, стягнути з відповідача на її користь витрати на проведення ремонтно-будівельних робіт для усунення дефектів в приміщенні другого поверху в належному їй житловому будинку АДРЕСА_1 у розмірі 4455,00 грн., стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду 5000,00 грн., витрати на правову допомогу та вартість витрат на проведення експертизи по справі.

Позивач та його представник до судового засідання з'явились, заявлені вимоги підтримали в повному обсязі, наполягали на задоволенні позову.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів позовних вимог. Так навіс літ. «Р» є зареєстрованим та оформленим належним чином без будь-яких порушень, оскільки був побудований ще до придбання позивачкою житлового будинку. Скарги позивача про вологість стіни є безпідставним, оскільки стіна є завжди сухою, поштукатуреною та побіленою, а навіс для відповідача та його родини є безпосереднім входом до домоволодіння, тому відповідач взяв на себе обов'язки по його обслуговуванню. В разі утеплення стіни будинку позивача у належному відповідачу навісі розмір земельної ділянки належній відповідачу зменшиться на відповідну кількість сантиметрів, тому позивач має можливість утеплити відповідну стіну із внутрішньої сторони. Знесення належних відповідачу воріт є абсурдною вимогою, оскільки позивачем не надано доказів необхідності цієї вимоги та взагалі зазначені ворота вкопані у земельний грунт на два метри та забетоновані і ніяким чином не прикріплені до будинку позивача. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 22.10.2010 року ОСОБА_1 є власником 1/1 частки житлового будинку літ. А-2 загальною площею 150,4 кв.м., житловою площею 67,8 кв.м., господарських будівель, огорож та споруд.

Відповідач ОСОБА_2 є власником домоволодіння по АДРЕСА_2.

Згідно висновку № 125-058 від 10.08.2016 комісійної судової будівельно-технічної експертизи було встановлено, що загальна земельна ділянка по АДРЕСА_1 роздільна на дві окремі земельні ділянки АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.11.2006г. з окремими, ізольованими в'їздами на кожну частину земельної ділянки. Домоволодіння АДРЕСА_2 утворилося шляхом виділу в натурі в окрему, ізольовану частину 47/100 домоволодіння АДРЕСА_1 з привласненням окремої адреси АДРЕСА_2 на підставі Рішення №124 від 22.01.2010г. на приватизованій земельній ділянці площаддю- 298 кв.м. на підставі даних Державного Акту на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 від 19.02.2008р.

Виходом і дослідженням на місці, встановлено:

-2-х поверхова будівля житлового будинку літ. «Б-2» з розмірами в плані 6,44 х 8,5м. з прибудовою літ. «Б 1-1» з розмірами 5,34 х 4,06м. загальною площею забудови - 85,2 кв.м., розташовано в середній частині ділянки і прибудовано безпосередньо до 2-х поверховому житловому будинку літ. «А-2», що належить власникові ОСОБА_1 домоволодіння АДРЕСА_1.

Досліджувані житлові будинки літ. «А-2 і Б-2» утворилися в результаті розділу раніше єдиного 1 -но поверхового житлового будинку на два окремих житлових будинку з подальшою виконаною реконструкцією кожного житлового будинку шляхом надбудови 2-го поверху над кожним житловим будинком.

Дах та покрівля житлового будинку АДРЕСА_2 частково відповідає вимогам державних будівельних норм України, а саме ДБН В.2.6-14-97 "Конструкцій будівель і споруд. Покриття будівель і споруджень» , але конструкція настінного жолобу правої стіни житлового будинку АДРЕСА_2 (той, що межує з дахом будинку АДРЕСА_1), зокрема вузол сполучення планки примикання з настінним жолобом на момент дослідження належним чином не ущільнений (не герметичний), що приводить під час зливів, а також у зимовий період (при умові утворення заметів ) проникненню вологи до приміщень житлового будинку АДРЕСА_2.

Слід додати, що теплоізоляційний шар, стіни житлового будинку АДРЕСА_1, що безпосередньо примикає до конструкції даху житлового будинку АДРЕСА_2 за своєю суттю є незавершеним і у зв'язку із своєю незавершеністю (відсутністю армованого, опоряджувального та фарбового шарів) не виконує свого функціонального призначення. В зв'язку з незавершеністю робіт по влаштуванню теплової ізоляції частини зовнішньої стіни 2-го поверху житлового будинку АДРЕСА_1 сприяє насиченню вологою матеріалу стін житлового будинку , що в свою чергу призводить до погіршенню стану кам'яної кладки стіни .

Місце сполучення діагональної планки примикання, з настінним жолобом у самому куті цього вузла, з'єднання настінного жолобу та планки примикання виконане з із шпариною (див зображення 1,2), що сприяє проникненню вологи до деяких приміщень 2-го поверху житлового будинку АДРЕСА_2.

Слід зазначити, що початок настінного жолоба покрівлі житлового будинку АДРЕСА_2 (починаючі від стіни житлового будинку АДРЕСА_1), та і сам настінний жолоб, по вертикалі розташований нижче площині стелі в приміщенні ванної кімнати на другому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 приблизно на 500мм.

Оглядом також було встановлено, що стіни житлового будинку, до якої примикає покрівля даху житлового будинку АДРЕСА_2, складені з блоків вапняку «черепашника», виконане фасадне утеплення всього будинку за допомогою пінополі- стирольних плит . На зовнішню поверхню утеплених стін усього житлового будинку АДРЕСА_1, нанесені армований шар, опоряджувальне покриття та пофарбоване. Частина стіни житлового будинку, що примикає до покрівлі житлового будинку АДРЕСА_2 на рівні другого поверху, утеплена плитами, але роботи щодо утеплення виконані не в повному обсязі, тобто є незавершеними, через відсутність армованого шару та опоряджувального покриття, яке призначене для захисту шару теплоізоляції від атмосферних впливів і реалізації проектного колірного рішення, плити пінополістиролу не щільно прилягають одна до другої та мають між собою шпарини завширшки до 6мм. Окрім того роботи, щодо влаштування даху та покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1, залишилися незавершеними, через відсутність вітрової дошки, обшивки звисів даху та інженерних систем водовідливів, що приводить до попадвння атмосферних опадів на перекриття та стіни приміщень санвузла та коридору житлового будинку АДРЕСА_1,що є порушенням вимог ДБН В.2.6-14-97 « Конструкції будівель і споруд. Покриття будівель і споруд» п.3.37.

Пошкодження оздоблювальних покриттів, що є в даний час, носять застарілий характер, викликаний проникненням вологи з крівлі або в наслідок конденсування водяної пари в умовах недостатньої вентиляції приміщення.

Вище перелічені пошкодження оздоблювальних покриттів стелі і стіни є порушенням п.3.67, табл.15, п.4.43, табл.25 СНІП 3.04.01-87 «Ізоляційних і обробних покриттів» і відносяться до тих дефектів конструктивних елементів житлового будинку, які могли утворитися в результаті їх залиття.

Досліджуючи в'їзд на земельну ділянку АДРЕСА_2 через металеві ворота, встановлено:

-металеві ворота шириною 2,25м. з боку АДРЕСА_1, є частиною навісу літ. «Р» з розмірами в плані 2,25 х 5,7м., який узаконений на підставі Розпорядження №467р від 29.07.2003г. виконкому Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради і через який здійснюється в'їзд на дану земельну ділянку.

-металеві ворота складаються з металевого каркаса воріт, виконаного з металевих стійок, в двох місцях тих, що примикають безпосередньо до лівої зовнішньої стіни житлового будинку літ. «А-2», що є порушенням вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських населених поселень» п. 325.

Оглядом вбудованих приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 було встановлено, що в приміщенні коридору II поверху верхні країв полотен шпалер, що наклеєні на стіну, яка примикає до даху житлового будинку АДРЕСА_2 відшарувались на площі до 1,0м2 та полотнах шпалер та шпак- льовочному шару стіни спостерігаються ознаки цвілі у вигляді численних плям чорного кольору, в приміщенні поєднаного санвузла II поверху на частині стелі, що примикає до зовнішньої стіни спостерігаються плями жовто-коричневого кольору, характерні для слідів від залиття та мають застарілий характер.

Для усунення пошкоджень елементів оздоблення вбудованих приміщень коридору II поверху та стелі суміщеного санвузла II поверху житлового будинку АДРЕСА_1 необхідно проведення ремонтно-будівельних робіт. Вартість ремонтно- будівельних робіт по усуненню дефектів в приміщеннях 2- го поверху в житловому будинку літ. «А-2» по АДРЕСА_1, належного ОСОБА_1, в нині чинних цінах на будівельні матеріали і послуги складає: 4454 грн. ( чотири тисячі чотириста п'ятдесят чотири гривни).

Перелік робіт, приведений в кошторисі на ремонтно-будівельні роботи в приміщеннях житлового будинку АДРЕСА_1 ( додаток №1 до експертизи).

Крім того, висновком експертизи пропонується встановити земельний сервітут на частину земельної ділянки АДРЕСА_2, площею 7,6 кв.м. (розміром 1,0м х 7,6м) на користь ОСОБА_1 через існуючи металеві ворота навісу літ. «Р» керуючись принципом добросусідства.

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Діяльність власника може бути обмежена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (ч.7 ст.319 ЦК Україну).

Відповідно до ст.98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне бо безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Сутність права на чужу річ полягає у встановленні спеціального режиму щодо речі (ч.5 ст. 403 ЦК) та наданні особливого захисту володільцю сервітуту (ч.б ст. 403 ЦК), в тому числі встановленні спеціальних випадків його припинення (ст. 406 ЦК).

Згідно ст.99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші земельні сервітути.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання.

Відносно належного ОСОБА_1 житлового будинку за літ. «А-2» по АДРЕСА_1, то порушується її право на користування своїм майном, оскільки ОСОБА_2 не надає доступу для проходу позивачці на свою ділянку для обслуговування чи поточного ремонту стіни її будинку. Хоча за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.11.2006 року по справі №2-3955/2006 відповідно до експертного висновку №4267 від 10.11.2006р. було встановлено порядок користування земельною ділянкою між сторонами, відповідно до якого невдовзі відповідач приватизував свою частину земельної ділянки з дозволу позивачки (Копія дозволу знаходиться у матеріалах справи), і отримав державний акт про право власності на свою земельну ділянку від 19.02.2008 року. Але невдовзі, відповідач не допускає її до власного майна з боку свого двору. Вона не змогла належно утеплити свою стіну через нього пінопластом та взагалі зробити нормальну зливну систему. У зв'язку з цим, оскільки протиправними діями відповідач перешкоджає їй користуватися своїм майном, задля захисту законних прав позивача необхідним є встановлення земельного сервітуту.

ОСОБА_1 неодноразово зверталася безпосередньо до відповідача з метою вирішення цього питання між сторонами в добровільному порядку з проханням надати їй доступ до своєї власності лише для обслуговування її будинку та його ремонту, при цьому жодним чином не порушуючи право власності відповідача, однак відповідач заперечує наявність законних підстав для проходу на його ділянку. Крім цього, протиправність дій відповідача, що унеможливлюють вільний доступ до своєї власності ОСОБА_1 підтверджується неодноразовими зверненнями до адміністрації Заводського району та правоохоронних органів. Численними відповідями Головченко було роз'яснено право на звернення до суду та домовленість за погодженням із відповідачем.

Тому, надання позивачці можливості, згідно державних будівельних норм, обслуговувати свою частину будинку неможливе без обтяження сервітутом ділянки відповідача за адресою АДРЕСА_2 на право проходу для обслуговування та поточного ремонту задньої стінки будинку АДРЕСА_1.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Встановлено, що крівля житлового будинку Б-2 (ОСОБА_2.) примикає до зовнішньої стіни будинку А-2 (ОСОБА_1.). При тому, що будівництво (реконструкція) будинку ОСОБА_1 проводилася раніше, ніж будівництво ОСОБА_2 та має всі проектні та дозвільні документи. У натомість, у ОСОБА_2 відсутні відповідні дозволи та будь-які документи на будівництво чи реконструкцію його будинку, не надані вони ні суду ні експертам. Відсутній нахлест між планками примикання (фартуху), який повинен бути не мент 100 мм. Вузол сполучення планки примикання фартуху з настінним жолобом не герметичний, що призводить до проникнення вологи в будинок ОСОБА_1 у приміщення 2го поверху. Теплоізоляція стіни будинку ОСОБА_1 не завершена (з вини відповідача - не допуску ОСОБА_3для завершення розпочатих робіт з утеплення); що за поясненнями обох експертів в судових засіданнях, слугує також прямим причинно-наслідковим зв'язком між замоканням частини будинку ОСОБА_1 (перелік приміщень: коридорі 2-го поверху відшарувалися та є цвіль на шпалерах, в санвузлі 2-го поверху плями жовто-коричневого кольору - через залиття, для відновлення чого потрібні ремонтно-будівельні роботи на суму 4454 грн.)

Тобто, фактично залиття всіх приміщень Головченко, що розташовані зліва і прилеглі до частини будинку відповідача (покрівля житлового будинку літ. «Б-2» відповідача примикає безпосередньо до лівої зовнішньої стіни житлового будинку літ. «А- 2» Головченко), відбулося через поведінку відповідача, яка спричинила негативні наслідки для майна позивачки.

Як вище зазначено, експертним висновком встановлено, що вартість ремонтно- будівельних робіт для усунення дефектів, що спричинилися винною поведінкою відповідача, у приміщеннях 2-го поверху у житловому будинку літ. «А-2» по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1, які утворились в результаті неправомірних дій відповідача, складає 4454 (чотири тисячі п'ятдесят чотири) грн.

Таким чином, на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 мають бути стягненні витрати на ремонтно-будівельні роботи для усунення дефектів в приміщенні 2-го поверху в житловому будинку літ. «А-2» по АДРЕСА_1 у розмірі 4455 грн.

Крім того, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи за № 125-072 від 16.09.2015 вбачається, що в результаті виконаної реконструкції житлових будинків в домоволодінні АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з надбудовою 2-го поверху, покрівля житлового будинку позивача безпосередньо примикає до зовнішньої стіни жилого будинку відповідача. В місці даного примикання відсутній захисний фартух з оцинкованої сталі. Верхня частина захисного фартуха повинна бути прикріплена до стіни і загеметизирована, а нижня повинна перекривати не менше однієї хвилі По скату покрівлі фартух напуск повинен мати не менше 100мм. Відсутність зазначеного фартуха є порушенням вимог ДБН Ст. 2.6 - 14-97 "Конструкції будинків і споруд. Покриття будівель і споруд" п. 3.37. В результаті відсутня герметизація примикання, що призводить до проникнення негативних атмосферних опадів до перекриття та стіни приміщення позивача і утворенням дефектів в житловому будинку. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

В такому випадку для того, щоб запобігти проникненню негативних атмосферних опадів до перекриття та стіни приміщення позивача і утворенням дефектів в житловому будинку потрібно встановити захисний фартук з оцинкованої сталі на покрівлі житлового будинку позивача, зобов'язавши відповідача це зробити.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, на бетонному паркані, що належить позивачу, який розмежовує дві земельні ділянки за адресою по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, розміщені електричні дроти, які належать відповідачу. Ці дроти є небезпечними для здоров'я та життя позивача та членів її сім'ї, вони перешкоджають їй у праві користування та розпорядження її майном. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном. А тому, необхідно зобов'язати відповідача демонтувати вказані електричні дроти.

Навіс літера «Р» є зареєстрованим та оформленим належним чином згідно розпорядження № 467 від 29.07.2003 року. Позивач отримав в дар домоволодіння в 1982 році, навіс літ. «Р» вже був в наявності, відповідач отримав в дар домоволодіння в 2003 році, навіс літ. «Р» вже був зареєстрований. Оскільки домоволодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 було єдиним домоволодінням, між їх власниками межі суміжних ділянок та наявність на них будівель та споруд склалася історично. Примикання навісу літ. «Р» також склалося історично. Суд вважає, що наявність навісу літ. «Р» ніяким чином не порушує права ОСОБА_1, щодо її домоволодіння, так як вона вільно в ньому мешкає, може продати, закласти, подарувати тощо. Ніяких доказів обмеження права власності та перешкоджання в його користуванні позивачем не надано. Твердження позивача про те, що металева коробка воріт прикріплена до її будинку, нічим не підтверджені, оскільки ворота вкопані у земельний грунт на два метри та забетоновані і ніяким чином не прикріплені до будинку АДРЕСА_1. Перекриття навісу літ «Р» лежить вздовж навісу, що підтверджується фотографіями, які додані в судовому засіданні та повторною експертизою № 127 від 30.12.2015 року.

Згідно повторної експертизи № 127 від 30.12.2015 року експертом не знайдено жодних пошкоджень стін будинку домоволодіння № АДРЕСА_1, «відсутність видимих ознак пошкоджень, завданих стіні житлового будинку АДРЕСА_1, через встановлення металевої коробки воріт з навісом в будинку АДРЕСА_2» (арк. висновку 25).

Згідно повторної експертизи № 127 від 30.12.2015 року, щодо відповідності воріт будівельним нормам, експертом встановлено «до даного питання відносяться вимоги декількох ДБН, зокрема: ДБН 360-92** «Планування та забудова міських та сільських поселень» та ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України» при цьому встановлені ворота до житлового будинку АДРЕСА_2 відповідають більшості вимог зазначених норм». Отже, наявність воріт не порушує навіть будівельні норми яким фактично ( в зв'язку з роком будівництва) не має відповідати.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Відповідно до ч. 2,3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку

порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, Земельний кодекс України прямо не передбачає такого способу захисту права власника земельної ділянки як знесення будівлі, до того ж побудованої на сусідній земельній ділянці. Однак у цьому кодексі указано, що перелік таких способів захисту не є вичерпним, й такі способи захисту можуть передбачатися іншими нормативними актами. Зокрема, аспекти можливого знесення певної будівлі за рішенням суду регулює Цивільний кодекс України.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, повязані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Виходячи з цього, суд вважає, що знесення навіса з металевими воротами, на чому безальтернативно наполягає позивач у своєму позові, що було нею підтверджено у судовому засіданні, за указаних обставин у якості усунення перешкод у користуванні позивачем своєю земельною ділянкою чи будинком неможливе, оскільки такий спосіб захисту відповідно до закону може бути реалізований судом тільки за позовом органу державної влади або місцевого самоврядування, а не приватної особи.

Крім цього, суд вважає, що позивач пропустила встановлений законом строк давності звернення до суду, оскільки навіс з металевою коробкою воріт, розташування якого заважає позивачці з її показів, був збудований не менше двадцяти років тому, й позивач не могла цього не бачити, проживаючи постійно у сусідньому домоволодінні.

Таким чином, винесення рішення щодо знесення навісу літ. «Р» з металевою коробкою воріт фактично обмежить право відповідача щодо володіння майном. Згідно Статті 1 Першого протоколу Конвенції «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.» В даному випадку при втручанні у право власності відповідача ОСОБА_2 за статтею 1 Протоколу № 1 шляхом зносу навіса літ."Р" на нього буде покладений «надмірний індивідуальний тягар»). Тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу в частині позовних вимог про зобов'язання знести (демонтувати) навіс літ. «Р» з металевими воротами (металевий каркас воріт із металевих сіток).

Відповідно до ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов'язаних із розглядом справи належать витрати на правову допомогу, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Оскільки позивачка є юридично необізнаною людиною, то для захисту своїх законних прав була змушена звернутися за правовою допомогою до адвоката. За консультацію, підготовку документів і представництва у суді вона сплатила адвокату грошову суму у розмірі 4060грн., що підтверджується доданими до уточненої позовної заяви розрахунком та квитанцією до прибуткового касового ордера «29 від 04.11.2015 року.

Також позивачем здійснено оплату проведених по справі судових експертиз, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: рахунок №112 від 30.11.2015 року на суму 1105,92 грн., квитанція №125-072 від 07.08.2015 року на суму 5000,00 грн., рахунок № 125-058 від 29.06.2016 року на суму 4000,00 грн., що разом складає 10105,92 грн.

За вимогами ст.88 ЩІК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір при подачі первісного позову 243,60 грн., при зверненні з уточненою позовною заявою 1378, 00 грн. за позовну вимогу про стягнення моральної та матеріальної шкоди та три рази по 551,20 грн. за три вимоги немайнового характеру. Оскільки судом позовні вимоги задоволені частково, а саме, задоволені дві немайнові вимоги, та одна майнова вимога, а вимога про стягнення моральної шкоди судом не задоволена, а тому підлягають стягненню з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1897,20 грн. (243,60+551,20х3=1897,20).

Керуючись ст.ст. 208-218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про усунення перешкод у здійсненні права власності задовольнити частково.

Встановити ОСОБА_1, власниці житлового будинку АДРЕСА_1, право безоплатного постійного сервітуту для догляду та здійснення поточного ремонту зовнішньої частини (стіни) житлового будинку літ. «А» шириною 1,0 кв.м., завдовжки 7,6 кв.м., на належній ОСОБА_2 земельній ділянці площею 298 кв.м. за адресою: будинок АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2 шляхом надання вільного проходу.

Зобов'язати ОСОБА_2 встановити захисний фартух з оцинкованої сталі на покрівлі житлового будинку літ. «Б-2», що знаходиться по АДРЕСА_2 відповідно до вимог ДБН В2, 6-14-97 п.3,37 та демонтувати електричні дроти з бетонного паркану, що належить ОСОБА_1, який розмежовує дві земельні ділянки на адресою АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення ремонтно-будівельних робіт в розмірі 4455,00 грн, витрати на правовому допомогу 4060,00 грн., витрати по сплаті судового збору 1897,20 грн., вартість витрат по оплаті судових експертиз 10105,92 грн.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_2 знести (демонтувати) навіс літ. «Р» з металевими воротами (металевий каркас воріт із металевих сіток) та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів після його оголошення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд міста Миколаєва в порядку, передбаченому ст.ст. 294- 296 ЦПК України.

Суддя О.Г. Разумовська