Рішення № 66123201, 14.04.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/16721/16-ц

Провадження № 2/127/237/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 квітня 2017 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого-судді Гуменюка К.П.,

секретаря Подоляк М.В.,

за участю позивача-відповідача ОСОБА_1,

відповідача-позивача ОСОБА_2,

представника відповідача-позивача ОСОБА_3,

представника служби у справах дітей ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, орган якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб Служба у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у вихованні дітей, визначення участі у вихованні дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення способу участі батька у вихованні малолітніх дітей та спілкування з ними,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі у вихованні малолітніх дітей у вигляді періодичного побачення, щонеділі з 11 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. Свої позовні вимоги мотивував тим, що 05 лютого 1997 року між сторонами укладено шлюб, який рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 15 квітня 2015 року розірвано. Від шлюбу сторони мають трьох малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу відповідачка чинить перешкоди позивачеві при спробах побачити дітей, а тому він звернувся до Служби у справах дітей ВМР, відповідно до рішення якого від 14 травня 2015 року № 998, встановлено порядок участі позивача у вихованні дітей. Зазначене рішення відповідачка фактично не виконує. Позивач зазначає, що єдиним місцем, де він може побачити дітей, є навчальний заклад, який останні відвідують, натомість відповідачка намагалась заборонити і таке спілкування та зверталась до керівництва навчального закладу, про що її було відмовлено. Крім того, вказує про те, що утримує своїх дітей сплачуючи аліменти, станом на 12 липня 2016 року заборгованість по їх сплаті відсутня. При спілкуванні з дітьми, останні повідомляли позивача, що мати забороняє їм спілкуватись з батьком. Приїхавши поздоровити молодших дітей з днем народження влітку 2016 року, відповідачка дозволила це зробити лише за її присутності та на власному подвірї. Між сторонами була домовленість про те, що в червні відповідачка надасть можливість позивачеві оздоровити молодших синів, натомість в подальшому відмовилась це зробити. За наведеного, просив усунути перешкоди у спілкуванні з дітьми та визначити спосіб у часті у вихованні малолітніх дітей у вигляді періодичного побачення щонеділі з 11 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. та стягнути з відповідачки понесені судові витрати. Згодом, в судовому засіданні, позивач уточнив позовні вимоги та просив з врахуванням висновку Органу опіки та піклування крім заявленого способу участі у вихованні дітей, додатково встановити побачення щоденно з понеділка по пятницю за погодженням між батьками.

01 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визначення способу участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_1 нехтує своїми обовязками, щодо виховання дітей та вважає, що його участь у цьому вихованні має носити постійний і систематичний характер. Так відповідач самоусунувся від виховання дітей: не забирає та не відводить до школи, не робить з ними уроки, не навчає їх веденню домашнього господарства. Одночасно вказала на те, що відповідач намагається звільнитись від виконання обовязків, щодо своїх дітей та в судовому порядку намагається зменшити розмір сплачуваних аліментів, по сплаті яких існує заборгованість в розмірі 4500,00 грн. Всі витрати по навчанню і утриманню сина ОСОБА_5 позивачка несе самостійно, при цьому для виїзду дітей за кордон на відпочинок та навчання, остання зверталась до суду, адже відповідач не надавав такої згоди в добровільному порядку. За наведеного пропонує свій варіант графіку зустрічі батька з дітьми, в якому зазначає, що мати відповідача, з якою останній разом проживає, має психічне захворювання та хворіє на туберкульоз, а тому просить заборонити побачення батька з дітьми в будинку, де проживає хвора. Крім того просить заборонити проводити зустріч з дітьми в квартирі співмешканки відповідача ОСОБА_8, адже остання стала причиною розлучення і розпаду сімї. Також просить встановити графік побачення батька з дітьми: з понеділка по пятницю відвозити дітей до навчального закладу з 12 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., у вівторок та четвер з 09 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. відводити та забирати дітей на секції, в суботу чи неділю з 16 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. проводити час з дітьми в заздалегідь визначеному публічному місці. Крім того, заявою від 14 квітня 2017 року уточнила графік побачення батька з дітьми в якому зазначила, що в 2017/2018 навчальному році малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 будуть відвідувати шкільний заклад у першу навчальну зміну, а тому дітей потрібно відвозити до школи з 07.30 год. до 08.00 год., а відвідування секцій відповідно з 15 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 01 грудня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення способу участі батька у вихованні малолітніх дітей та спілкування з ними прийнято до розгляду та обєднано в одне провадження з первинним позовом (а. с. 120).

Позивач відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні первинний позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві з урахуванням іх уточнення, просив його задовольнити. Вимоги зустрічного позову не визнав, просив суд у їх задоволенні відмовити.

Відповідачка позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечили щодо первинного позову у звязку із відсутністю предмета спору. В письмових запереченнях від 30 листопада 2016 року зазначила, що не перешкоджає ОСОБА_1 спілкуватись з дітьми, неодноразово зверталась до органу Служби у справах дітей ВМР із заявами, щодо виконання батьком своїх батьківських обовязків. Позивач, на її думку, сам ухилявся від виконання рішення Служби у справах дітей ВМР від 14 травня 2015 року, адже у визначений час не приїжджав на побачення з дітьми. Перед тим, як старший син ОСОБА_9 відїжджав до Болгарії на навчання, батько не знайшов час попрощатись з ним. За наведеного просила відмовити у задоволенні первинного позову (а. с. 51-54). Щодо зустрічного позову, просила його задовольнити з підстав викладених в ньому.

Представник органу опіки та піклування Вінницької міської ради ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо вирішення первинного та зустрічного позову поклалась на думку суду, при цьому просила при вирішенні спору максимально врахувати інтереси малолітніх дітей. Запропонувала встановити порядок участі батька у вихованні дітей відображений у висновку Служби у справах дітей ВМР від 07 листопада 2016 року № -1-00-011-68631.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснив, що з відповідачкою-позивачкою ОСОБА_2 проживає у цивільному шлюбі протягом одного року. Також зазначив, що ОСОБА_1 за цей час приїжджав приблизно 5-6 разів для побачення з дітьми, яких ОСОБА_2 відпускала на такі побачення за умови, що діти не будуть спілкуватись з дітьми його співмешканки ОСОБА_8, якої ОСОБА_1 не дотримувався.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 суду пояснила, що товаришує з ОСОБА_2 зі школи. Приблизно з 10 серпня по 10 вересня 2016 року проживала у ОСОБА_2, у зазначений період ОСОБА_1 для побачень з дітьми не приїжджав.

Відповідно до положень ст. 171 СК України, в судовому засіданні, у відсутність батьків (сторін по справі), була заслухана думка малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, які повідомили, що бажають спілкуватись з батьком та щоб останній більше приділяв їм уваги.

Заслухавши пояснення, доводи сторін, представників, думку представника органу опіки та піклування Вінницької міської ради, показання свідків, думку малолітніх дітей, дослідивши матеріали справи, оцінивши та проаналізувавши в сукупності докази, наявні в матеріалах справи та добуті під час судового розгляду справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що сторони є батьками малолітніх ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіям свідоцтв про народження від 18 вересня 2003 року сер І-АМ № 205159, від 21 липня 2008 року сер 1-АМ № 112971 № 112970 відповідно (а. с. 6-8).

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 15 квітня 2015 року шлюб між сторонами, укладений 05 лютого 1997 року, розірвано. Рішення суду набрало законної сили (а. с 9).

Після розірвання шлюбу малолітні діти залишились проживати з матірю, при чому старший син ОСОБА_9, станом на день розгляду справи навчається та проживає у бабусі по лінії матері в Болгарії.

Вищенаведені обставини не заперечуються сторонами, та в розумінні положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України приймаються судом як встановлені.

Щодо позовної вимоги за первинним позовом про усунення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з малолітніми дітьми суд зазначає наступне.

Нормами статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Відповідно до статей 150 - 152, 154, 155 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини. Право дитини на належне батьківське виховання гарантоване законом. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

За зверненням ОСОБА_1 до виконавчого комітету ВМР, останнім 24 травня 2015 року прийнято рішення № 998, відповідно до якого ОСОБА_1 встановлено порядок участі у вихованні 3-х малолітніх дітей: щонеділі з 11.00 год. до 18.00 год., зобовязано батьків попереджати один одного про свої дії щодо дітей (а. с. 10).

Відповідно до довідки ЗОШ № 6 м. Вінниця від 29 вересня 2015 року № 359 за період навчання ОСОБА_5 в 5 класі, батьки разом забезпечували дитині належні матеріальні та педагогічні умови для розвитку, відвідували батьківські збори. Під час навчання дитини в 6 класі батько не звертався до класного керівництва з питань навчання сина. Протягом навчання сина в 7 класі, батько дуже активно цікавився навчанням сина, його проблемами, успішністю, систематично телефонував класному керівнику (а. с. 14). Відповідно до довідки класного керівника від 29 вересня 2015 року батько ОСОБА_7 та ОСОБА_6 протягом 2014-2016 років відвідував школу, спілкувався з дітьми у перервах, цікавився їх успішністю, приносив дітям подарунки (а. с. 15).

22 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звернулась із заявою до ЗОШ №6 м. Вінниці з проханням не допускати ОСОБА_1 до дітей під час навчального процесу (а. с. 64).

Суд враховує, що між сторонами наявна низка спірних питань, які вирішувались зокрема і у судовому порядку, як то поділ майна подружжя (а.с. 74-76), надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордом неповнолітніх дітей (а.с. 68-69), зменшення розміру аліментів на утримання дітей (а.с. 71-73). Крім того, ОСОБА_2 неодноразово зверталась до органу опіки та піклування ВМР щодо невиконання ОСОБА_1 рішення органу від 14 травня 2015 року № 998 (а.с. 65), щодо надання висновку про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав (за результатами розгляду заяви надано негативний висновок, а.с. 66-67). ОСОБА_1, в свою чергу, звертався до органу опіки та піклування ВМР, щодо встановлення контролю за витрачанням сплачуваних аліментів на утримання малолітніх дітей (а.с. 11-13). Одночасно, зі слів ОСОБА_2, існує низка кримінальних проваджень відносно ОСОБА_1, зокрема щодо спричинення останнім легких тілесних ушкоджень, здійснення наїзду на неї автомобілем, рейдерського захоплення спільного майна (а. с. 95, 113-117).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

З наведеного суд вбачає, що між сторонами склались неприязні особисті стосунки, натомість розірвання шлюбу між сторонами та наявність спірних невирішених питань не свідчить про припинення особистих немайнових прав та обовязків між батьками і їхніми дітьми, адже такий обовязок зберігається і надалі, у тому числі щодо права на безперешкодне спілкування та участь у вихованні дітей. Натомість, з вищенаведених письмових доказів вбачається, що ОСОБА_1 цікавиться життям, розвитком, навчанням дітей, намагається брати участь у їх вихованні, натомість таку можливість має при відвідуванні навчального закладу та частково, за домовленістю з ОСОБА_2, у вихідні дні, а тому суд вважає, що існують перешкоди для ОСОБА_1 у такому спілкуванні та участі у вихованні дітей, що підтверджується і обставиною звернення ОСОБА_2 до керівництва навчального закладу з проханням заборонити побачення дітей з батьком під час навчального процесу. За наведеного, вимога за первинним позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги за первинним позовом про визначення способу участі у вихованні малолітніх дітей та аналогічної позовної вимоги за зустрічним позовом, суд зазначає наступне.

З вище заявлених вимог вбачається, що сторони одночасно просять встановити порядок участі батька у вихованні дітей, натомість спір з цього приводу вбачається лише щодо встановлення способу та порядку такої участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Крім того, відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів зокрема щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку виконавчого комітету ВМР від 07 листопада 2016 року № 01-00-011-68631, доцільно визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні малолітніх дітей: щоденно з понеділка по пятницю за погодженням між батьками, щонеділі з 11.00 год. до 18.00 год. Рекомендовано батькам попереджати один одного про свої дії щодо дітей, узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоровя та інтересів дітей (а. с. 47-49).

Визначаючись із ставленням ОСОБА_1 до виконання своїх обовязків, суд бере до уваги, що останній опікується навчанням дітей, цікавиться про їх успіхи, про що зазначалось вище, за рішенням суду сплачує аліменти на їх утримання, хоча і не завжди вчасно (станом на 30 червня 2016 року заборгованість по сплаті аліментів відсутня (а.с. 18), станом на 24 листопада 2016 року заборгованість по сплаті аліментів становить 4500,00 грн. (а.с. 82). Одночасно, суд враховує позитивне ставлення малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до свого батька, про яке вони зазначили в судовому засіданні. Доказів про відхилення у стані здоровя дітей, зловживання ОСОБА_1 алкогольними напоями або наркотичними засобами суду не надано, таких обставин судом не встановлено.

Визначаючись із встановленням порядку участі батька у вихованні малолітніх дітей суд, передусім, враховує інтереси дітей та вважає, що порядок запропонований органом опіки та піклування ВМР найбільш відповідає таким інтересам. При цьому, суд погоджується із твердженням ОСОБА_2 про те, що слід заборонити ОСОБА_12 приводити дітей в будинок, де проживає його мати, ОСОБА_13. До такого висновку суд прийшов у звязку з тим, що як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_13 перебуває на обліку в ВОСТМО «Фтизіатрія» з діагнозом ЗЗТБ верхньої частки лівої легені фіброзної тяжкості (туберкульозне захворювання), що підтверджується інформаційною довідкою (а. с. 182), та одночасно є інвалідом 2 групи по психічному захворюванню (а. с. 111-112). Отже, таке спілкування та відвідування наражатиме дітей на небезпеку захворювання та негативного впливу на психологічний стан дітей.

За наведеного, суд зазначає, що первинний позов підлягає задоволенню, зустрічний позов підлягає частковому задоволенню, а порядок участі батька у вихованні дітей слід встановити відповідно до варіанту, запропонованого Органом опіки та піклування ВМР. При цьому суд зауважує, що вимога ОСОБА_2 за зустрічним позовом про встановлення порядку та часу супроводження батьком дітей до навчального закладу, на секції, гуртки охоплюється задоволенням вимоги про участь батька у спілкуванні та вихованні дітей щоденно з понеділка по пятницю за погодженням між батьками. Тобто, у зазначені дні, батьки зобовязані узгоджувати такі дії між собою, при цьому максимально врахувати інтереси дітей. Крім того, встановлення такого порядку, забезпечить систематичність участі батька у вихованні дітей, на чому, в свою чергу і наполягала ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У звязку із задоволенням первісного та частково зустрічного позовів, судові витрати залишити за сторонами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150 - 152, 154, 155, 157, 159 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Первісний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме:

-Щоденно з понеділка по пятницю за погодженням між батьками;

-Щонеділі з 11 години до 18 години;

-ОСОБА_1 та ОСОБА_2 попереджати один одного про свої дії щодо дітей, узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоровя та інтересів дитини;

- Заборонити ОСОБА_1 приводити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 до будинку № 12 по вул. Староміській в місті Вінниці, де проживає мати ОСОБА_1 ОСОБА_13.

В решті вимог зустрічної позовної заяви відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Вінницького міського суду

Вінницької області ОСОБА_14