Ухвала суду № 66123167, 19.04.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/27203/14-ц Провадження № 22-ц/772/68/2017Головуючий в суді першої інстанції Луценко Л. В.Категорія 27Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої судді Шемети Т. М.,

суддів: Зайцева А. Ю., Голоти Л. О.,

за участі: секретаря судового засідання Куленко О.В.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсними договорів, зняття заборони, застосування реституції та стягнення коштів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, поданою представником позивача ОСОБА_2, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02.11.2016 року, -

Встановила:

Позивач, будучи законним представником ОСОБА_5, звернулася 19.12.2014 року ( згідно штемпеля вхідної кореспонденції) в суд з позовом до ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсними кредитного договору № ML-B000/078/2006, укладеного 17.05.2006 року між ОСОБА_5 та АТ «Райффайзен банк Україна», та визнання недійсним договору іпотеки № PML-B00/-78/2006, укладеного 17.05.2006 року між ОСОБА_5 та АТ «Райффайзен банк Україна», просила також зняти заборону, накладену на іпотечне майно: квартиру АДРЕСА_1 застосувати реституцію до недійсного правочину та зарахувати сплачені ОСОБА_5 13 500 доларів США як проценти в погашення основної суми заборгованості за кредитним договором, стягнути з відповідача різницю між отриманими ОСОБА_5 коштами та фактично ним сплаченими в розмірі 4 470 доларів США. При цьому позивач посилалася на те, що під час підписання договорів кредиту та іпотеки ОСОБА_5 не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, тому такі договори на підставі статті 225 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є недійсними, у зв'язку з чим слід застосувати реституцію та повернути сторони в попереднє становище.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.11.2016 року в задоволенні позову відмовлено в зв'язку з тим, що позивачем не було доведено факт перебування ОСОБА_5 під час укладення оспорюваних договорів у стані, який би свідчив про неможливість усвідомлювати ним значення своїх дій та керувати ними, навпаки його поступки в цей період свідчать про те, що він вів активний спосіб життя та приймав ряд вольових рішень. Експертиза визначення психічного стану ОСОБА_5 на момент укладення ним оспорюваних договорів не була проведена в зв'язку з відсутністю згоди позивача на її проведення та оплату.

Не погодившись з таким рішенням суду, позивач ОСОБА_4, діючи через свого представника ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, упередженість висновку суду, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд не взяв до уваги наявність психічного захворювання у ОСОБА_5: ще з 2000 року він перебував на обліку в лікаря-психіатра, а з 06.03.2006 року йому було встановлено ІІ групу інвалідності на 2 роки. Саме під час хвороби ОСОБА_5 уклав договори, які зараз оспорюються. Суд безпідставно зазначив, що експертиза на предмет визначення психічного стану ОСОБА_5 не була проведена з вини позивача, адже суд не сприяв їй у реалізації законних прав: перший раз експертиза не була проведена, так як самі ж експерти, які вимагали допиту свідків в їх присутності, не з'являлися в судові засідання неодноразово, вдруге, не зважаючи на те, що вона наполягала на проведенні амбулаторної судово-психіатричної експертизи, суд призначив стаціонарну експертизу та доручив її проведення експертам Київського міського центру судово-медичних експертиз, а це призвело б до того що їй потрібно було б наймати квартиру в м. Києві на час проведенні експертизи та нести непомірні витрати, до того ж вартість проведення такої експертизи була визначена 6 361 грн. 67 коп., на відміну від амбулаторної (800 грн.), яку вона вже оплатила. Вона просила суд задовольнити відвід експертам ВОПЛ ім. акад. Ющенка, так як вони після оплати нею вартості експертизи так і не провели її, самі не з'являлися в судові засідання, однак суд це питання не вирішив і знову за її клопотанням призначив амбулаторну експертизу у ВОПЛ ім. акад. Ющенка. Ця експертиза не була виконана в зв'язку наче б то її відмовою від проведення стаціонарної експертизи, але її жодного разу в експертну установу не викликали. Все це викликало в неї сумніви в об'єктивності та безсторонності судді Луценко Л.В. та вона заявила їй відвід, який безпідставно не був задоволений. Все це свідчить про незаконність прийнятого судом рішення.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2 подану апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав, зауважив що експертиза, яка була проведена в апеляційній інстанції, безумовно довела те, що ОСОБА_5 не розумів значення своїх дій на момент укладення правочину. Представник відповідача ОСОБА_3 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, зауважив, що експертний висновок не містить беззаперечних доказів недієздатності ОСОБА_5 в момент вчинення правочину, так як він на той час працював, придбав квартиру, зареєстрував своє право власності, зареєструвався на проживання в придбаному житлі, сплачував до 2014 року кошти в погашення кредиту, тобто вчиняв ряд дій, які потребували вираження волі. Окрім того до апеляційного суду подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності та заяву про застосування положень ст. 1057-1 ЦК України в разі задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом по справі встановлено наступне:

-17.05.2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №ML-B000/078/2006, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 20 230 долари США строком користування до 16.05.2021 року з встановленою фіксованою відсотковою ставкою у розмірі 11% річних для придбання нерухомого майна (а.с.25-28 т.1). Пунктом 5 частини №1 кредитного договору визначено, що нерухоме майно - квартира № 67, загальною площею 30,1 кв.м. знаходиться за адресою проспект Юності, буд 24 в м. Вінниці.

-17.05.2006 року між ОСОБА_7 (надалі - продавець) та ОСОБА_5 (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири з відстроченням платежу, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик В.В. та зареєстрований в реєстрі за №3752 (а.с.72-73 т.1), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив квартиру АДРЕСА_1.

- 17.05.2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки №PML-B00/078/2006, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В. та зареєстрований в реєстрі за №3771, відповідно до умов якого для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_5 передав в іпотеку банку належну йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири з відстроченням платежу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик В.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3752, квартиру №67, загальною площею 30,1 кв.м., що знаходиться за адресою проспект Юності, буд. 24 в м. Вінниці (а.с.75-77 т.1).

-З епікризу КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка» від 13.11.2014 року №2-7729 вбачається, що з 1984 року ОСОБА_5 перебуває на обліку у КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка». У період з 30.10.2000 року по 18.12.2000 року знаходився на стаціонарному лікуванні в 21 відділенні КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка» з діагнозом «гострий поліморфний психотичний розлад із симптомами шизофренії». В подальшому захворювання набуло безперервного перебігу. У зв'язку з цим не менше чотирьох разів знаходився на стаціонарних лікуваннях в різних відділеннях КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка» «Шизофренія, параноїдальна форма, безперервний тип перебігу». В психічному стані відмічалися порушення мислення, маячні ідеї стосунків, переслідування, слухові галюцинації, афективна напруга (а.с.9).

- рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.05.2011 року у цивільній справі №2-о-125/11 за заявою ОСОБА_4, за участю заінтересованої особи опікунської ради Вінницького міськвиконкому ОСОБА_5 визнано недієздатним. Рішення набуло законної сили 30.05.2011 року (а.с.32 т.1).

- рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.10.2011 року у цивільній справі №2-о-158/11 за заявою ОСОБА_4 над ОСОБА_5 було встановлено опіку та призначено ОСОБА_4 опікуном ОСОБА_5 Рішення набуло законної сили 04.11.2011 року (а.с.33 т.1).

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною, позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун, що й має місце в цій справі.

Для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 225 ЦК України суду слід встановити неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, враховуючи сукупність зібраних доказів у справі (правовий висновок у справі за № 6-1531цс16).

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснено, що для визначення наявності у особи стану, коли вона не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.), на момент укладення спірної угоди суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент її укладення він не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними (аналогічне роз'яснення міститься в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9).Висновок експерта не має переваг перед іншими засобами доказування, він також підлягає дослідженню й перевірці, а фактичні дані, що містяться в ньому, оцінюються судом за загальними правилами.

В справі що розглядається суд першої інстанції тричі призначав проведення судово-психіатричної експертизи:

1)Ухвалою від 26.02.2015 року, проведення якої було доручено експертам Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. Ющенка О.І. (а.с.56-57, т.1). На виконання ухвали було надано Висновок судово-психіатричного експерта № 4-п від 23.04.2015 року(а.с.159 - 167, т.1), за яким експерти дійшли висновку, що для визначення психічного стану ОСОБА_5 він потребує тривалого нагляду в умовах стаціонару та є необхідність допитати в судовому засіданні в присутності експерта родичів ОСОБА_5 , працівників банку та нотаріуса, а також доповнити матеріали справи трудовою книжкою ОСОБА_5, характеристикою з місця роботи та медкартками з ВОПЛ № 2.

В судовому засіданні 23.02.2006 року (журнал судового засідання на а.с.60 - 62) були допитані: працівник банку що був присутнім під час укладення оспорюваних договорів ОСОБА_9, родичі ОСОБА_5 - ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11

2) 17.03.2016 р. позивач подала клопотання про призначення амбулаторної судово-психіатричної експертизи, проведення якої доручити експертам-психіатрам Київського міського центру судово-психіатричної експертизи. (а.с.68 - 70, т.2).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.03.2017 року клопотання було задоволено частково і призначено по справі стаціонарну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам-психіатрам Київського міського центру судово-психіатричної експертизи (а.с.72 - 73, т.2).

Експертиза не була проведена через відмову позивача оплатити її вартість.

3) 20.09.2016 р. позивач подав клопотання про відвід експерта відділення № 9 ВОПЛ ім. акад. Ющенка та провести амбулаторну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручити ВОПЛ ім. акад. Ющенка (а.с.128 - 130, т.2)

Ухвалою Вінницького міського суд Вінницької області від 26.09.2016 року по справі призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено ВОПЛ ім. акад. Ющенка (а.с.133-134, т2) . Ухвала суду виконана не була, так як амбулаторна експертиза була проведена на підставі ухвали суду від 26.02.2015 року, та вже було зазначено, що для надання аргументованих відповідей на поставлені перед експертами питання щодо психічного здоров'я ОСОБА_5 він потребує нагляду в умовах стаціонару (а.с.136).

Отже, судом протягом розгляду справи було вжито всіх передбачених процесуальним законодавством можливостей провести судово-психіатричну експертизу, однак така експертиза не була проведена через небажання ОСОБА_4 в проведенні стаціонарної експертизи, без чого визначити стан здоров'я ОСОБА_5 в експертів не має можливості.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд безпідставно вважав що позивач відмовилася від проведення судово-психіатричної експертизи є надуманими та спростовуються матеріалами цивільної справи.

Як уже зазначалося вище, висновок експерта в такій категорії справ не є визначальним, по справі слід оцінити всі докази в сукупності які свідчать про психічний стан особи (правовий висновок у справі за № 6-1531цс16, п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

У висновку судово-психіатричної експертизи № 1-п від 07.02.2017 року, проведеної під час апеляційного розгляду справи за клопотанням представника позивача ( а.с. 221-230, т. 2 ), вказано, що ОСОБА_5 на момент підписання кредитного договору № ML-B000/078/2006 та договору іпотеки № PML-B00/-78/2006, укладених 17.05.2006 року, ОСОБА_5 страждав на стійке хронічне захворювання у вигляді шизофренії, параноїдної форми, безперервного типу перебігу та не міг усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати їх наслідки. Одночасно експерти зазначили, що визначення психічного стану на час укладання кожного правочину визначається окремо, з відповідним призначенням судово-психіатричної експертизи.

Отже, висновок експертизи не містить категоричного висновку щодо нездатності ОСОБА_5 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними саме в момент вчинення оспорюваних правочинів, в описовій та мотивувальній частині експертного висновку відсутні будь-які конкретні факти, дії, які б свідчили про перебування ОСОБА_5 в особливому психічному стані саме 17 травня 2006 року в момент укладення оспорюваних правочинів (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння, тощо), а тому саме по собі хронічне захворювання ОСОБА_5, на яке він страждав, не є підставою для визнання укладених ОСОБА_5 правочинів недійсними з підстав, зазначених у ч. 1 ст. 225 ЦК України.

Станом на 17.05.2006 року (день укладення оспорюваних угод) ОСОБА_5 був визнаний інвалідом ІІ групи по психічному захворюванню (а.с.9, т.1), однак доказів абсолютного несприйняття ним дійсності та неможливості керувати своїми діями саме на момент укладення правочинів суду надано не було.

Відповідно до ч.1ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

ОСОБА_5 був визнаний недієздатним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.05.2011 року у цивільній справі №2-о-125/, яке набуло законної сили 30.05.2011 року (а.с.32 т.1), тобто саме з 30.05.2011 року він є недієздатним, а на момент вчинення оспорюваних правочинів він таким не був.

При укладенні оспорюваних правочинів ОСОБА_5 працював заступником директора в Вінницькій обласній асоціації професійних видів єдиноборств «Південний Буг» на основному місці роботі (довідка № 14/1 від 05.05.2006 р. на а.с.67, т.1)

За отримані кредитні кошти ОСОБА_5 17.05.2006 року придбав в м. Вінниці, квартиру АДРЕСА_1 (а.с.72 - 73, т.1)

17.05.2006 року ОСОБА_5 уклав договір з АТ «Райффайзенбанк Україна» про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті (а.с. 224, т.1).

30.06.2006 року він знявся з реєстрації АДРЕСА_4 та 04.07.2006 року зареєструвався в придбаній квартирі по АДРЕСА_1, що підтверджено відповідними відмітками у його паспорті ( а.с. 70, т.1).

08.05.2008 року( а.с 16 - 19, т.3), 15.05.2009 року ( а.с. 26 - 28, т.3) та 03.06.2011 року(а.с.79 - 81, т.1) ОСОБА_5 укладав договори добровільного страхування від нещасних випадків власного життя та здоров'я як позичальника банку.

08.05.2008 року ( а.с. 20 - 22, т.3), 15.05.2009 року (а.с.23 - 25, т.3) та 08.06.2011 року(а.с.83 - 89, т.1) ОСОБА_5 укладав договори добровільного страхування майна громадян, об'єктом страхування яких була придбана ним за кредитні кошти квартира в АДРЕСА_1.

17.03.2009 року ОСОБА_5 та ПАТ «ОТП Банк» уклали договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб (а.с.225, т.1).

ОСОБА_5 після укладення кредитного договору сплачувались кошти в погашення заборгованості та в цілому було сплачено 11 200 доларів США в погашення тіла кредиту та 13 500 доларів США в погашення процентів за користування кредитом, що підтверджено як позивачем, так як наданими відповідачем виписками руху коштів за кредитним договором .(а.с.133-156, т.1, а.с. 4 - 15, т.3).

Зважаючи на дату визнання ОСОБА_5 недієздатним (2011 рік), час укладення оспорюваних договорів ( 2006 рік), апеляційний суд наголошує на тому, що за весь цей час ОСОБА_5, не будучи недієздатним, не вчинив жодних дій, які б свідчили про його незгоду з укладеними правочинами, навпаки, як свідчить наявний у справі рух кошті по кредитному договору, весь цей час ОСОБА_5 виконував умови кредитного договору, вносив грошові кошти , укладав договори страхування майна та договори страхування життя, вчиняв дії по реєстрації місця проживання, тобто вчиняв ряд вольових дій.

Все це в сукупності свідчить про те, що до визнання ОСОБА_5 недієздатним він вів активний спосіб життя, вчиняв цивільно-правові угоди, працював, в тому числі і на час укладення оспорюваних довгорів, а тому висновок суду першої інстанції ( навіть з урахуванням експертного висновку № 1-п від 07.02.2017 року, отриманого в ході апеляційного розгляду справи, оцінка якому дана вище) про відсутність по справі належних та допустимих доказів абсолютної неспроможності ОСОБА_5 розуміти значення своїх дій та керувати ними під час укладення 17.05.2006 року кредитного договору № ML-B000/078/2006, та договору іпотеки № PML-B00/-78/2006, - є вірним, а викладене в апеляційній скарзі його не спростовує.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги стосовно розгляду справи неповноваженим судом, оскільки відвід, заявлений судді Луценко Л.В, був безпідставно відхилений:

-дійсно представником позивача було заявлено 01.02.2016 року відвід судді Луценко Л.В. з тих підстав, що ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 18.12.2015 року було скасовано постановлену суддею Луценко Л.В. ухвалу про передачу справи на розгляд Голосіївського районного суду м. Києва, що представник розцінив як заінтересованість судді в результатах розгляду справи (а.с.42-43, т.2). Ухвалою від 01.02.2016 року в задоволенні цієї заяви було відмовлено через її необґрунтованість та відсутність об'єктивних підстав вважати суддю по справі необ'єктивною і упередженою (а.с.44, т.2).

-вдруге представником відповідача було подано заяву про відвід судді Луценко Л.В. 26.09.2016 року (а.с.152-154, т.2) через незадоволення нею відводу експерту відділення № 9 ВОПЛ ім. акад. Ющенка. Ухвалою від 02.11.2016 року в задоволенні заяви було відмовлено через відсутність об'єктивних підстав вважати суддю по справі необ'єктивною і упередженою (а.с.155, т.2).

Апеляційний суд, перевіривши підстави відмови в задоволенні заяви про відвід судді Луценко Л.В. вважає їх вірними: в жодній з поданих представником позивача заяві про відвід не було наведено об'єктивних даних, які б давали підстави сумніватися в необ'єктивності чи упередженості судді по справі, а фактично підставами для відводу було те, що суддя відмовляла в задоволенні клопотання сторони, та допустилася помилки при визначенні підсудності справи, що не може бути підставою для відводу в розумінні статті 20 ЦПК України.

За таких обставин немає підстав вважати, що справа розглянута неповноважним судом.

Отже, розглядаючи справу за апеляційною скаргою, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив фактичні обставини у справі, подані сторонами докази. Судом першої інстанції виконані вимоги ст. 212 ЦПК України, судове рішення мотивоване наведене в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовує. Не зважаючи на те, що рішення судом першої інстанції постановлене без проведення по справі судово-психіатричної експертизи, яка була проведена вже в ході апеляційного розгляду справи, підстави для його скасування відсутні, так як отриманий апеляційним судом експертний висновок не вплинув на вірність прийнятого судом першої інстанції остаточного висновку по справі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02.11.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: підпис Т. М. Шемета

Судді: підпис А. Ю. Зайцев

підпис Л. О. Голота

Згідно з оригіналом

Головуючий суддя Т. М. Шемета