Ухвала суду № 66122962, 21.04.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 136/1629/16-ц Провадження № 22-ц/772/1194/2017Головуючий в суді першої інстанції Кривенко Д. Т.Категорія 23Доповідач Нікушин В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Нікушина В.П.,

суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.,

за участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог-приватного нотаріуса Оратівського районного нотаріального округу Вінницької області Дронової Валентини Олександрівни про визнання договору оренди землі недійсним, визнання договору оренди землі припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 20 березня 2017 року, ухвалене по даній справі,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро» (надалі - ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро»).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.06.2006 року він уклав з ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» договір оренди належної йому земельної ділянки площею 2,5079 га, розташованої на території Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області, строком на 10 років. Договір був зареєстрований в Липовецькому відділі Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» 29.11.2006 року за №0406820000021.

Оскільки строк дії договору спливав 30.06.2016 року, він завчасно 14.09.2015 року звернувся до ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» з письмовою заявою про відмову подальшої оренди землі, а 28.08.2016 року повторно звернувся до ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» про повернення йому земельної ділянки, однак йому було повідомлено про наявність нового договору оренди, який нібито був з ним укладений 30.06.2015 року строком на 10 років. Реєстрацію цього договору вчинила 12.05.2016 року приватний нотаріус Оратівського районного нотаріального округу Дронова В.О. Такий договір він вважає недійсним, оскільки його не підписував і про його існування взагалі не знав.

Попередній договір оренди землі, укладений між ним та ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» 30.06.2006 року він вважав таким, що має бути визнаний приненим.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено, але на нього представником ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підтвердження вимог апеляційної скарги наведені обставини про те, що в основу ухваленого рішення покладено висновок почеркознавчої експертизи №3355/3356/16-21 від 09.02.2017 року, який є неналежним доказом, оскільки експертизу було проведено з порушенням Науково-методичної рекомендації з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 10.08.1998 року №53/5.

Окрім цього, рішення поставлено під сумнів з посиланням на те, що судом залишено поза увагою акт приймання -передачі земельної ділянки від 10.05. 2016 року, який вказує на волевиявлення позивача передати земельну ділянку в оренду.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, представника ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро», представника ОСОБА_2, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах апеляційної скарги, прийшла до наступного висновку.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи ґрунтуються суб'єктивній оцінці обставин по справі та cуперечать засадам змагальності, визначеним статтею 10 ЦПК України.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що договір оренди землі №6\27 від 30.06.2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» строком до 30.06.2016 року, станом на час звернення позивача до суду припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Щодо договору оренди тієї ж земельної ділянки, між тими ж сторонами, укладеного 30 червня 2015 року та зареєстрованого 12.05.2016 року приватним нотаріусом Оратівського районного нотаріального округу, то суд дійшов висновку про визнання його недійсним через відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_2

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів з огляду на наступні обставини.

Поставивши питання про скасування рішення в цілому, відповідач фактично на підтвердження вимог апеляційної скарги наводить лише доводи про незаконність рішення в частині визнання недійсним договору оренди землі від 30.06.2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро», право оренди земельної ділянки за яким було зареєстровано приватним нотаріусом Оратівського районного нотаріального округу Дроновою В.О. 12.05.2016 року.

Відповідно до висновків почеркознавчої експертизи від 09.02.2017 року підпис від імені ОСОБА_2 в оспорюваному договорі оренди виконаний не ним, а іншою особою (а.с. 92).

За приписами частини 1-ї статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 3-я статті 203 ЦК України визначає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Одним із зовнішніх проявів волевиявлення учасника правочини є факт його засвідчення підписом.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі. Засвідчення оспорюваного договору оренди землі від 30.06. 2015 року від імені ОСОБА_2 іншою особою підтверджує його доводи, що він цього договору не укладав з ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро». Про небажання ОСОБА_2 продовжувати договірні відносини щодо оренди землі свідчить його заява, з якою він звернувся до ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» в вересні 2015 року(а.с.10).

Частина 1-а статті 60 ЦПК України визначає, що сторона, яка заперечує вимоги іншої сторони, зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається. Так відповідач, поставивши під сумнів висновки почеркознавчої експертизи, не був позбавлений можливості заявити своє клопотання про проведення такої експертизи. Як вбачається із матеріалів справи йому така можливість надавалась судом першої інстанції під час допиту експерта ОСОБА_4 в судовому засіданні.

Окрім того, піддаючи критиці висновки експертизи, відповідач вдався до аналізу обставин та зробив свої висновки, які потребували спеціальних знань. Зокрема щодо достатності або ж недостатності досліджуваного матеріалу, наданого в розпорядження експертів.

За наведених обставин доводи апеляційної скарги про те, що висновки почеркознавчої експертизи у даній справі не можуть застосовуватись як доказ є безпідставними.

Засади змагальності сторін, визначені статтею 10 ЦПК України. Відповідно до частини 2-ї цієї статті сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник відповідача посилається на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою такий доказ як акт приймання передачі земельної ділянки від 10.05.2016 року, підписаний позивачем, який вчинення ним підпису не заперечував.

Проте як вбачається із матеріалів справи відповідач, заперечуючи цей позов посилався лише на те, що оспорюваний договір був підписаний саме відповідачем та на недопустимість такого доказу як проведена по справі почеркознавча експертиза. Питання щодо підписання цього акту ОСОБА_2 не було предметом судового дослідження, тобто доводи про те, що він не заперечував факту підписання ним акту прийому-передачі земельної ділянки від 10.05. 2016 року не відповідають обставинам справи.

Не відповідають обставинам справи і доводи апеляційної скарги про наявність в матеріалах справи доказів того, що позивачем отримувалась орендна плата за 2016 рік в повному обсязі, що свідчило б про його згоду продовжувати договірні відносини з ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро».

Отже за обставин, які були встановлені судом першої інстанції та перевірені в ході апеляційного розгляду, доводи апеляційної скарги не тягнуть за собою скасування оскаржуваного рішення по даній справі.

А тому, керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро» відхилити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 20 березня 2017 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро» про визнання договору оренди землі недійсним, визнання договору оренди землі припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом: