Рішення № 66121828, 19.04.2017, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/1947/16-ц

Провадження №2/713/62/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2017 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Кириляк А.Ю., за участі секретаря Перепелиця Т.І., представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ПАТ КБ Приватбанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В позові вказував, що ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2Ю, 27.04.2007 року уклали кредитний договір за № CVVWGA00000036.

Згідно договору ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 6187,89 доларів США на термін до 08.10.2010 р., а відповідач - зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати ОСОБА_2 повинна надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит

В порушення умов кредитного Договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2, станом на 14.11.2016 року має заборгованість 56459,71 доларів США , яка складається з наступного: 8994,94 доларів США - заборгованість за кредитом; 15385, 12 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1905,85 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 30173,80 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Зазначає, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином заборгованість до стягнення становить 8994,94 доларів США, що курсом 25,63 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.11.2016 року складає 230540,31 грн.

Просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № CVVWGA00000036 від 11.10.2006 року в сумі 8994,94 доларів США, що курсом 25,63 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.11.2016 року складає 230540,31 грн. та судові витрати по справі на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача в судове засідання не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про час та день розгляду справи. Від нього до суду надійшло письмове клопотання в якій позов підтримує в повному обсязі і просить розглядати справу у його відсутність. Вважає, що строк позовної давності звернення до суду банком не пропущено.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та подав письмове заперечення. Просив до позову застосувати строки позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що в позові необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, 27.04.2007 року уклали кредитний договір за № CVVSGA00000001, про що свідчить особистий підпис відповідача.

Згідно договору ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 6187,89 доларів США на термін до 08.10.2010 р., а відповідач - зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати ОСОБА_2 повинна надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2, станом на 14.11.2016 року має заборгованість 56459,71 доларів США , яка складається з наступного: 8994,94 доларів США - заборгованість за кредитом; 15385, 12 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1905,85 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 30173,80 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином заборгованість до стягнення становить 8994,94 доларів США, що курсом 25,63 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.11.2016 року складає 230540,31 грн. що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 2ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Постановою Верховного Суду України у цивільній справі № 6-116цс13 від 06.11.2013 року, визначено, що ч. 3 ст. 254, ст. ст. 256-258, чч. 1, 5 ст.261, ст.1050 ЦК Українищодо встановлення початкового моменту перебігу позовної давності за вимогами, що складаються із сукупності прострочених щомісячних зобов'язань.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст.530,631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено уст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 цього Кодексу(ч. 2ст. 1050 ЦК України).

Перевіряючи доводи представника відповідача в частині застосування судами норм закону щодо позовної давності, суд виходить із наступного.

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Разом з тим, відповідно дост. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права.

Із правової позиції Верховного суду України у справі №6-154цс15 від 30.09.2015 року слідує, що перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення права особи (с.261 ЦК України).

В силу ст. 257 ЦК України визначено загальну тривалість позовної давності у три роки.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно дост. 267 ЦК України, а саме ч.ч. 3, 4, 5 цієї статті, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За висновками Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеними у постановах № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року, № 6-61цс14 від 18 червня 2014 року, № 6-95цс14 від17 вересня 2014 року, № 6-103цс14 від24 вересня 2014 року,№ 6-134цс14 від 1 жовтня 2014 року, № 6-167цс14 від 12 листопада 2014 року, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

В судовому засіданні встановлено, що сторони уклали додаткову угоду за №1 до кредитного договору № CVVSGA00000001 в якій встановлено термін виконання кредитного договору по 10.10.2016 року включно позивач звернувся в суд з позовом 20 грудня 2016 року, тобто банком не пропущено строк позовної давності щодо звернення з позовом до суду.

Крім того судом встановлено, що рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 березня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, про звернення стягнення, - задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CVVWGA00000036 від 11.10.2006 року в сумі 15457,77 доларів США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.10.2011 року складає 123353,00 грн. звернути стягнення на житловий будинок площею 40,60 кв.м, який належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, розташований в м. Вашківці Вижницького району Чернівецької області по вул. Польова, 26, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною 85850,00 грн. (вісімдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень. Рішення набрало законної сили 28.05.2012 року.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобовязання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобовязанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобовязання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України. (Постанова ВСУ від 17 березня 2017 року) .

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У порушення цих вимог беззаперечних доказів фактичного виконання рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 травня 2012 року позивачем не надано, чим не доведено наявність боргу непокритого іпотечним майном, не надано доказів, щодо реалізації предмета іпотеки й відповідно, погашення вимог кредитора за рахунок реалізації предмета іпотеки.

За таких обставин, законних підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» у суду не має, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

На підставі ст.ст.2, 15, ,257,261, 526, 530, 536, 611, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд ,

ВИРІШИВ:

В позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А. Ю. Кириляк