Ухвала суду № 66121461, 21.04.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/846/17

Номер провадження 1-кс/623/175/2017

УХВАЛА

іменем України

21 квітня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

слідчого судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря Довгополої І.В.,

прокурора Козир М.В.,

слідчого СВ ІзюмськогоВП ГУНП Пухтієнка С.С.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника Міщенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюмі Харківської області клопотання слідчого СВ Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Пухтієнка С.С., погодженого з прокурором Ізюмської місцевої прокуратури Козир М.В., по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 19.04.2017 року за № 12017220320000580 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Саврань Одеської області, з повною загальною середньою освітою, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 15.04.2014 року Дніпропетровським районним судом за ст.ст.185 ч.3, 70 ч.4 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі, звільненого 19.12.2016 року по відбуттю строку покарання, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, який проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185, ч.1 ст.357, ч.2 ст.189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2017 року слідчий СВ Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Пухтієнко С.С. звернулась до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з клопотанням, погодженим з прокурором Ізюмської місцевої прокуратури Козир М.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185, ч.1 ст.357, ч.2 ст.189 КК України.

Обгрунтовуючи клопотання, слідчий посилався на те, що раніше засуджений за вчинення корисливого злочину ОСОБА_2, на шлях виправлення не став та знову вчинив аналогічний злочин.

Так він, повторно, приблизно о 01 годині 19.04.2017, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи із корисливих мотивів, проник до гаражу, розташованого біля багатоквартирного будинку № 60 по вул. Заводській в м. Ізюм Харківської області, який належить ОСОБА_5, звідки таємно викрав велосипед ТМ «Winner» model: Gladiator 29, вартістю 5 250 грн. та комплект автомобільних державних номерних знаків легкового типу НОМЕР_1 з автомобіля Skoda Octavia А5 Combi, які належать ОСОБА_5, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 5348 грн. 94 коп.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, тобто, таємне викрадення майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 19.04.2017 приблизно о 1 годині 30 хвилин, перебуваючи в приміщенні гаражу, розташованого біля багатоквартирного будинку № 60 по вул. Заводській в м. Ізюм Харківської області, який належить ОСОБА_5, з салону автомобіля Skoda Octavia А5 Combi, реєстраційний номер НОМЕР_1, таємно викрав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля Skoda Octavia А5 Combi, реєстраційний номер НОМЕР_1, водійське посвідчення НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, видане 02.02.2006 року Ізюмським МРЕВ ДАІ в Харківській області, водійське посвідчення серії ХАА №507499 на ім'я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, видане 11.10.2005 року Ізюмським МРЕВ ДАІ в Харківській області.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч.1 ст.357 КК України, тобто, викрадення офіційних документів з корисливих мотивів.

Не припиняючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2, повторно, 20.04.2017 в період часу з 09:00 по 16:00 маючи намір на отримання грошових коштів від ОСОБА_5 під приводом повернення раніше викрадених документів та речей, застосовуючи погрози щодо пошкодження майна, вимагав та отримав від потерпілого ОСОБА_5 грошові кошти на загальну суму 9300 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч.2 ст.189 КК України, тобто, вимагання з застосуванням погрози пошкодження майна, вчинене повторно.

В сукупності ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення-злочини, передбачені ч.3 ст.185, ч.1 ст.357, ч.2 ст.189 КК України.

У вчиненні даних кримінальних правопорушеннях-злочинах підозрюється ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Саврань Одеської області, з повною загальною середньою освітою, українець, громадянин України, не одружений, не працюючий, раніше судимий: 15.04.2014 року Дніпропетровським районним судом за ст.ст.185 ч.3, 70 ч.4 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі, звільнений 19.12.2016 року по відбуттю строку покарання, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1

Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушеннях-злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.357, ч.2 ст.189 КК України, себе винним визнав повністю.

Вина ОСОБА_2 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами: протоколом огляду місця події від 19.04.2017, та вилученою в ході огляду місця події запискою; протоколами допитів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 від 19.04.2017; протоколами огляду речей від 19.04.2017; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5 від 19.04.2017, протоколом огляду речей від 20.04.2017; вилученими в ході особистого обшуку затриманого ОСОБА_2 в порядку ст.208 КПК України сім-картами операторів мобільного зв'язку «Київстар» та «Vodafone», виписками, які підтверджують переказ грошових коштів на номера мобільного оператора та банківську карту ОСОБА_7

19 квітня 2017 року о 22 годині 45 хвилин в Ізюмському ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

20 квітня 2017 року о 18 годині 10 хвилин ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.357, ч.2 ст.189 КК України.

Слідчій в обґрунтування свого клопотання зазначив, що беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_2 раніше судимий за скоєння корисливих злочинів на шлях виправлення не встав, та знову скоїв тяжкі злочини, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, має реєстрацію місця проживання в іншій області, офіційно не працює, не має сталих соціальних зв'язків, таким чином наявні ризики, передбачені п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: перебуваючи на свободі підозрюваний ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення,а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень-злочинів, що свідчить про обґрунтованість підозри, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у скоєнні кримінальних правопорушень-злочинів, у вчиненні яких підозрюється, застосування стосовно ОСОБА_2 більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання в повному обсязі та просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_2 та захисник Міщенко І.І. в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували та просили суд обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, дослідивши копії матеріалів, додані до клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що 19 квітня 2017 року відомості про дані кримінальні правопорушення внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12017220320000580 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.357, ч.2 ст.189 КК України.

20 квітня 2017 року о 18 годині 10 хвилин в порядку ст.ст.276-278 КПК України ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.357, ч.2 ст.189 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи зі змісту ст.183 КПК України, тримання під варто є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий та прокурор, звертаючись з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та при розгляді даного клопотання довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.357, ч.2 ст.189 України, що підтверджується матеріалами проведення досудового розслідування, а саме: протоколом огляду місця події (а.с.7), додатком до протоколу огляду місця події (записки) (а.с.8), протоколами допиту свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_7 (а.с.9-10, 12-13), протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5 та додатком до протоколу допиту (довідкою про переказ грошових коштів) (а.с.18-19, 20-22 ), протоколом огляду речей та додатком до протоколу огляду речей (фотокопіх документів) (а.с.23, 24-25).

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Крім того, необхідність задоволення клопотання слідчого вбачається й через призму декількох рішень ЄСПЛ, висновки яких прямо кореспондуються з положеннями ч.2 ст.8 КПК України, де зазначено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

З практики ЄСПЛ вбачаються, принципи конвенційного прецедентного права, як підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме: 1. ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; 2. ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя ( рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року).

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

В рішеннях Європейського суду існує розширене трактування терміну обґрунтована підозра, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). Що будь-яка стороння особа може бути переконаною в тому, що ця особа причетна до даного кримінального провадження.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 вчинив тяжкі умисні злочини, за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі від 3 до 7 років, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, виїхавши за межі Харківської області, що перешкоджатиме встановленню істини по даному кримінальному провадженню, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжуючи свою злочинну діяльність, тому обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам, а відтак слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2

Разом з тим, обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України переховуватися від суду та органів досудового розслідування, вчинити інший злочин та продовжити свою злочинну діяльність.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, слідчий суддя з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, визначає заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України - в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 64 000,00 грн. (1600 х 40 = 64 000 грн.).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 177,178,182,183,184,192-194,196,197,395 КПК України, рішенням ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії», «Вемгофф проти Німеччини», «Мацнеттер проти Австрії», «Москаленко проти України», «Мюррей проти Об'єднаного Королівства», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі, проти Сполученого Королівства», ст. 5, 6 Європейської Конвенції з прав людини, суд-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Пухтієнка С.С. - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань № 27 на 60 днів, а саме: з 22 години 45 хвилини 19 квітня 2017 року до 22 години 45 хвилин 17 червня 2017 року.

Визначити суму застави у розмірі 64 000,00 (шістдесят чотири тисячі) гривень, яку необхідно внести на депозитний рахунок: р/р № 37318098006674 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26281249, призначення платежу: застава згідно КПК по справі № 623/846/17; н/п - 1-кп/623/175/2017 від ОСОБА_2 або його рідних.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_2 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_2, наступні обов'язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та\або місця роботи.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_2 в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя: Т.Д. Бєссонова